Федорук Ю.В. Удосконалення елементів технології вирощування картоплі у фермерських і селянських господарствах Лісостепу України

summary

У розділі проаналізовано результати попередніх досліджень і сучасні уявлення про вплив різних видів добрив на ріст, розвиток, урожайність, біохімічний склад бульб різних сортів картоплі та баланс поживних речовин у ґрунті за беззмінного їх вирощування та в сівозміні. Проте аналіз літературних даних показує, що ці питання вивчені недостатньо, зокрема застосування сидератів як альтернативи гною та використання короткоротаційних сівозмін у картоплярстві. Саме це й зумовило необхідність проведення наших досліджень.

РОЗДІЛ 2. УМОВИ вирощування, МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

Дослідження за темою дисертаційної роботи проводилися протягом 2002–2004 рр. на дослідному полі навчально-дослідного господарства БДАУ, землі якого розміщені в підзоні несприятливого зволоження правобережної частини Лісостепу України.

За даними обстежень ґрунт дослідної ділянки – чорнозем типовий малогумусний крупнопилувато-середньосуглинкового гранулометричного складу, має слабокислу реакцію ґрунтового розчину (рН сол. 6,0) і відзначається середнім умістом гумусу (3,11%), низьким рівнем забезпеченості рослин доступним азотом (98 мг/кг), підвищеним вмістом обмінного калію (112 мг/кг) та високим рівнем забезпеченості рухомим фосфором (172 мг/кг).

В цілому кліматичні умови зони сприятливі для вирощування картоплі та сидеральних культур, але в окремі роки спостерігається відхилення від середніх багаторічних показників, що призводить до негативних наслідків при вирощуванні їх, особливо озимих сидеральних культур, що спостерігалось у 2003 році.

Експериментальна робота виконувалася шляхом закладання трифакторного польового досліду та проведення лабораторних аналізів. Схема польового досліду наведена в табл. 1.

Фактор А – сорти. Для проведення досліджень використовували два сорти: 1. Бородянська рожева – ранній (А₁); 2. Явір – середньостиглий (А₂). Контролем є (А₁).

Фактор В – розміщення картоплі. Досліди закладались на фоні беззмінного вирощування картоплі протягом 6 років площею 0,63 га (В₁) та в короткоротаційній, трипільній сівозміні, яка з моменту закладання пройшла дві ротації з середньою площею поля 0,63 га (В₂). Контролем є (В₁).

Сівозміна: поле 1 – ярі зернові, 2 – картопля, 3 – овочеві культури.

Фактор С – добрива. Варіанти наведені в таблиці 1. Добрива використовували під картоплю як за беззмінного її вирощування, так і в короткоротаційній сівозміні. Контролем є перший варіант.

Дослід мав чотири повторення. Ділянки чотирьохрядкові довжиною 10 м. Площа облікової ділянки – 25 м².

Органічні добрива у вигляді підстилкового напівперепрілого гною великої рогатої худоби вносили восени під зяблеву оранку. Біомасу ярих сидеральних культур (редьки олійної, гірчиці білої та їх суміші) заорювали восени, а озимих (озимого жита, озимого ріпаку та їх суміші) – навесні. Мінеральні добрива у формі нітроамофоски (NPK по 17% кожного елемента) вносили вручну згідно із схемою досліду врозкид по поверхні ґрунту перед садінням картоплі під передпосадкову культивацію.

Під час проведення дослідів проводили обліки та спостереження відповідно до методичних рекомендацій щодо проведення досліджень з картоплею (2002 р.). Агрохімічні, біохімічні та біометричні аналізи проводились згідно загальноприйнятих методик:

1.      Фенологічні спостереження – визначали такі фази: початок та масову появу сходів, початок та масову бутонізацію, початок та масове цвітіння, початок відмирання бадилля. Настання окремих фаз розвитку визначали таким чином: початок сходів – при появі 5–10 % рослин, повні сходи – при появі 50–75 % рослин. За аналогічними показниками визначали і наступні фази. Фенологічні спостереження виконувалися візуально.

2.      Облік густоти насаджень після сходів та перед збиранням картоплі проводили суцільним підрахунком кількості рослин картоплі на облікових ділянках. При обліку густоти стояння рослин картоплі, підраховували кількість кущів і стебел в тисячах штук на гектарну площу.

3.      Висоту рослин визначали, замірюючи відстань від рівня ґрунту до квітконіжки стебла.

4.      Накопичення бульб у кущі вивчали в динаміці протягом вегетації.

5.      Площу листкової поверхні визначали методом “висічок” за формулою А.А. Ничипоровича.

6.      Облік урожаю, його структуру і товарність, проводили ваговим методом поділяночно.

7.      Вміст сухої речовини в бульбах та сидератах визначали шляхом висушування до постійної маси при температурі 100–105⁰С (метод висушування).

8.      Вміст крохмалю в бульбах визначали за її питомою масою на вагах Парова або Реймана.

9.             Вміст сирого протеїну, вітаміну С, білка, амінокислот, нітратів у картоплі та вміст хімічних елементів у біомасі сидератів визначали на інфрачервоному аналізаторі харчових продуктів моделі 4500 із використанням персонального комп’ютера (ПК).

10. Загальний вміст азоту в гноєві визначали на приладі К’єльдаля або Серенєва, фосфору – фотометричним методом, калію – за допомогою полуменевого фотометра.

11.  Вміст гумусу в ґрунті визначали за Тюріним; гідролітичну кислотність – за Каппеном; вміст лужногідролізованого азоту – за Корнфілдом; рухомого фосфору та обмінного калію – за Чиріковим.

12. Визначення ураженості рослин картоплі фітофторозом проводили візуальним методом у фазу бутонізації. Ураження бульб паршою звичайною теж візуально в кінці вегетації, під час визначення структури урожаю.

Одержані дані обробляли методом дисперсійного аналізу для багатофакторного досліду за допомогою програми Statistic 5,0 на ПК.

Енергетичну оцінку вирощування картоплі проводили згідно методики о.к. Медведовського та п.і. Іваненка.

Для визначення економічної ефективності вирощування картоплі нами були використані методики, запропоновані В.П Мартенсом, В.Г. Андрійчуком, В.В. Тарасовою та І.Я. Петренком.

Агротехніка і боротьба із шкідниками та хворобами були загальноприйнятими для зони Лісостепу України.

Розділ 3. РІСТ І РОЗВИТОК РОСЛИН КАРТОПЛІ ЗАЛЕЖНО ВІД СОРТУ та добрив за БЕЗЗМІННОГО ВИРОЩУВАННЯ її та в сівозміні

Одним з найважливіших показників, що впливає на урожайність картоплі, є площа листкового апарата та кількість рослинних стебел на гектарі. Як свідчать матеріали табл. 1, ці показники залежали від факторів, що вивчались у досліді, проте ефективність впливу кожного з них була різною.

Листкова поверхня насаджень картоплі сорту Бородянська рожева в середньому складала 43,4 м²/га, що на 11% менше, ніж у сорту Явір, у якого цей показник становив 48,5 м²/га. Проте сорт Бородянська рожева відзначався вищою стеблоутворюючою здатністю і в середньому формував густоту стеблостою близько 215 тис. шт./га, що на 20% більше, ніж у сорту Явір.

За беззмінного вирощування картоплі спостерігалася тенденція до зменшення асиміляційної поверхні та кількості стебел на гектарі, порівняно з варіантами, де її вирощували в сівозміні. Так, якщо за беззмінного вирощування площа листків і кількість стебел у середньому становили 43,7 м²/га і 176 тис. шт./га, то за розміщення картоплі в короткоротаційній сівозміні ці показники зросли на 10 і 19% відповідно.