ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ МІГРАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ ЯК ЧИННИКА РОЗВИТКУ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми; зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами; мету й задачі, об’єкт і предмет дослідження; методи дослідження та емпіричну базу; наукову новизну та практичне значення одержаних результатів; особистий внесок здобувача; висвітлено форми апробації результатів дисертації; подано відомості щодо публікацій; описано структуру дисертації.

Розділ 1 “Філософсько-правові засади розбудови громадянського суспільства та значення міграційної політики для його розвитку” складається з трьох підрозділів, у яких розкрито теоретико-методологічні основи дослідження та висвітлено філософсько-правові засади розбудови громадянського суспільства в Україні, систему чинників його розвитку, розглянуто місце і значення міграційної політики в цій системі.

У підрозділі 1.1 “Теоретико-методологічні основи дослідження філософсько-правових засад міграційної політики як чинника розвитку громадянського суспільства в Україні” окреслено основні етапи становлення наукової думки щодо сутності, природи громадянського суспільства та чинників його розвитку. Здійснено огляд наукових праць сучасних зарубіжних дослідників громадянського суспільства. Констатовано, що проблема розвитку громадянського суспільства є складовою соціально-філософського, наукового та політико-правового дискурсу всіх демократичних країн світу, що представлено відповідною системою міжнародно-правових актів у сфері розвитку громадянського суспільства. Проаналізовано сучасні здобутки українських дослідників громадянського суспільства, визначено напрями, за якими можна об’єднати напрацювання останніх.

Обґрунтовано позицію, згідно з якою міграційна політика є вагомим чинником впливу на стан громадянського суспільства. Окреслено основні етапи наукового дослідження проблем міграційної політики та здійснено огляд зарубіжних та українських здобутків дослідників цієї проблематики.

Визначено наукові підходи до трактування громадянського суспільства і чинників його розвитку та міграційної політики.

Основою методології дослідження визначено юснатуралістський підхід. Автором також використано філософські, загальнонаукові та спеціально-наукові методи.

У підрозділі 1.2 “Філософсько-правове обґрунтування ідеї громадянського суспільства та її еволюція від античності до сучасних концепцій” проаналізовано філософсько-правовий зміст теорій, у яких осмислено й обґрунтовано ідею громадянського суспільства, від давнини до сучасних концепцій. Зокрема, в епоху античності фундаментальною основою громадянського суспільства проголошували свободу; в епоху середньовіччя – підпорядкування спільноти законам Божим;
в епоху Відродження – природний антропоцентричний закон та Божі заповіді; в епоху Просвітництва – “суспільство ворожнечі”. У Новий час запропоновано чітко розмежовувати громадянське суспільство й державу. І. Кант трактував громадянське суспільство як створення досконалого всеосяжного правового громадянського устрою, а Г. В. Ф. Геґель зазначав, що громадянське суспільство – це таке суспільство, у якому свободу визнано правом. Із середини ХІХ ст. набув значного поширення марксистський підхід до тлумачення сутності громадянського суспільства, підґрунтям якого слугували економічні відносини, засновані на приватній власності та конкуренції індивідів. Зазначено, що еволюцію ідеї громадянського суспільства можна представити за кількома напрямами: щодо держави, щодо цінностей права, щодо структури, функцій громадянського суспільства, чинників розвитку тощо.

У підрозділі 1.3 “Специфіка побудови громадянського суспільства на пострадянському просторі та перспективи його розвитку в Україні” здійснено аналіз підходів науковців до трактування специфіки становлення громадянського суспільства в Україні, окреслено їх відмінності. Наведено низку прикладів формування інституцій громадянського суспільства на теренах України від часів Київської Русі до сучасності. Проаналізовано ідеї вчених, які було запропоновано із здобуттям Україною незалежності та спрямовано на розвиток громадянського суспільства в нашій державі. Подано аналітичні дані щодо стану розвитку та визначено специфіку побудови громадянського суспільства на пострадянському просторі.

Для окреслення перспективи українського громадянського суспільства виокремлено його структурні складові та чинники розвитку, серед яких міграційна політика визнана одним з найбільш вагомих. Проаналізовано чинне законодавство України, сучасний стан громадянського суспільства означений як перехідний і такий, що не досягнув рівня розвиненої демократії. Вказано міжнародні організації, які виступають донорами розвитку громадянського суспільства. Доведено необхідність аналізу філософсько-правових засад міграційної політики як чинника розвитку громадянського суспільства в Україні.

Розділ 2 “Правове забезпечення міграційних процесів у контексті формування громадянського суспільства: історія, теорія, практика” складається з чотирьох підрозділів, у яких проаналізовано історичні, теоретичні та практичні аспекти правового забезпечення міграційних процесів у контексті формування громадянського суспільства.

У підрозділі 2.1 “Поняття, сутність і природа міграції як різновиду соціальної мобільності: філософські та правові аспекти” з’ясовано значення поняття “соціальна мобільність”, визначено основу для її стратифікації. Виокремлено різновиди соціальної мобільності, серед яких – міграцію як горизонтальну географічну соціальну мобільність, що зумовлює вертикальну соціальну мобільність.

Проаналізовано сучасні філософські та правові підходи до трактування поняття “міграція”. Висвітлено окремі спроби тлумачення міграції через призму філософії, розглянуто компаративістський підхід, структурний, системний тощо. Запропоновано авторське визначення поняття міграції. Міграція, з позиції природно-правового підходу, – це різновид соціальної мобільності, що полягає в реалізації свободи (пересування та вибору місця проживання).

Визначено, що сутність міграції полягає в горизонтальній мобільності, яка спричинена нерівністю та істотно впливає на суспільні відносини у відповідному соціокультурному середовищі. За природою міграція є реалізацією свободи як здатності обирати людиною своє буття та керувати ним, можливості робити вибір відповідно до своїх бажань, цілей, інтересів тощо.

У підрозділі 2.2 “Стан і тенденції розвитку міграційних процесів у світі та Україні в епоху глобалізації” розглянуто основні підходи до визначення поняття глобалізації, охарактеризовано її сутність, ознаки і значення для світових міграційних процесів та міграційних потоків в Україні. Наголошено на тому, що глобалізація впливає на всі основні рівні життєдіяльності людства та економічну, політичну, інформаційну, культурну, соціальну сфери громадянського суспільства. Суттєво змінюючи ці сфери, глобалізація спричиняє активне зростання міграційних процесів. У свою чергу, збільшення масштабів міграції сприяє глобалізації, а отже, глобалізація детермінує трансформацію основоположних структурних складових громадянського суспільства й стимулює розвиток міграційних процесів, що дає підстави розглядати ці феномени як взаємопов’язані та взаємозумовлені.

На основі статистичних та аналітичних даних проаналізовано стан і тенденції розвитку міграційних процесів у світі та в Україні в епоху глобалізації. Зокрема,
у світі виокремлено такі тенденції: збільшення масштабів і розширення географії міграцій; зростання кількості вимушених міграцій; прогресивне зростання нелегальної міграції; виникнення нових форм злочинності; збереження домінування трудової міграції; зростання мультикультуралізму; збільшення впливу міграції на демографічну ситуацію; посилення міграційного контролю в країнах, що розвиваються; подвійний характер сучасної міграційної політики тощо. В Україні основними тенденціями є: відтік працівників інтелектуальних професій та висококваліфікованих кадрів; збереження домінування та збільшення питомої ваги трудової міграції; збільшення чисельності нелегальних мігрантів тощо.

У підрозділі 2.3 “Міжнародні стандарти правового забезпечення міграційних процесів та практика їхньої реалізації в Україні” обґрунтовано положення, що обсяг прав і свобод людини в сучасному суспільстві визначається не лише особливостями певної соціальної спільноти, яка їх прийняла, а й розвитком людської цивілізації загалом, рівнем інтегрованості міжнародного співтовариства. Основу міжнародних стандартів у сфері прав людини становлять норми природного права, яке відображає благо, свободу, справедливість і рівність. Зокрема, право на свободу пересування та вільний вибір місця проживання є елементами міжнародно-правових стандартів у сфері міграції.

Проаналізовано міжнародні стандарти захисту прав мігрантів на універсальному, регіональному та двосторонньому міждержавному рівнях для визначення й об’єктивного оцінювання стану реалізації міжнародно-правових стандартів правового регулювання міграційних процесів у соціально-правовій практиці нашої держави. Акцентовано на тому, що реалізація цих стандартів в Україні є недостатньо повною, та обґрунтовано необхідність ужиття низки заходів для забезпечення їх дієвості й укладання Україною двосторонніх міждержавних угод у сфері міграції.

У підрозділі 2.4 “Взаємозв’язок міграційної політики України та діяльності інститутів громадянського суспільства з європейськими інтеграційними процесами” проаналізовано ідеї європейської інтеграції. Її розглянуто як один з найважливіших пріоритетів геополітичної стратегії України, покликаний сприяти державній безпеці, політичній стабільності, економічному та інтелектуальному прогресу, утвердженню європейських цінностей і розвитку громадянського суспільства.

Опрацьовано законодавство України з питань інтеграції України до ЄС. Наголошено на тому, що важливим кроком у напрямі налагодження партнерських відносин між Україною та ЄС і одним з найбільш значущих новаторських документів у контактах ЄС із його східноєвропейськими сусідами є План дій з візової лібералізації, одержаний українською стороною 22 листопада 2010 р. Виконання Україною зазначених у цьому документі умов та досягнення відповідності встановленим критеріям, що має бути підтверджено відповідними органами ЄС, уможливить скасування ЄС візових вимог для громадян України. Зазначено, що в Переліку пріоритетів Порядку денного асоціації Україна – ЄС передбачено співробітництво з питань громадянського суспільства.