ФІНАНСОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ КОРПОРАТИВНИХ СТРУКТУР

summary

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено мету, завдання, предмет та об’єкт дослідження, методи та інформаційну базу дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, подано інформацію про їхню апробацію.

У першому розділі «Теоретико-методологічні засади організації фінансового регулювання інвестиційної діяльності» систематизовано наукові положення про еволюцію наукових поглядів на фінансову політику держави та організацію фінансового регулювання, здійснено критичний аналіз трактування фінансової політики та фінансового регулювання у сучасних джерелах, узагальнено теоретико-методологічні аспекти фінансового регулювання інвестиційної діяльності, виявлено особливості організації фінансового управління у сучасних корпораціях.

Фінансова політика більшістю авторів трактується як така, що реалізується переважно у сфері державних фінансів, і проявляється через прийняття певних адміністративних рішень (в тому числі щодо регулювання, контролю та нагляду), які впливають на фінансові явища і процеси. Крім того, більшість визначень поняття «фінансова політика» враховують наявність лише розподільної функції фінансів, тоді як усе очевиднішою стає притаманність фінансам виробничої функції, що, безумовно, має бути враховано при здійсненні державної фінансової політики.

На основі критичного узагальнення позицій вчених у галузі фінансів запропоновано таке визначення: «Державна фінансова політика – це система узгоджених між собою цілеспрямованих заходів, що реалізуються апаратом держави, яка спрямована на підтримку життєздатності та ефективності фінансової системи держави з метою підвищення рівня добробуту народу; складовими державної фінансової політики є: управління державними фінансами, організація грошового обігу, фінансове регулювання (встановлення правил і стандартів у сфері фінансів), фінансовий нагляд і контроль».

Серед ключових механізмів фінансового регулювання інвестиційної діяльності виділено: механізм підтримки самофінансування, бюджетний механізм, податковий механізм, кредитний механізм, механізм фондового ринку, механізм підтримки іноземного інвестування.

Фінансове регулювання трактується в роботі як комплексний вплив на фінансову сферу (фінансові відносини) шляхом встановлення правил (стандартів, обмежень, нормативів, критеріїв тощо) фінансової діяльності та здійсненні контролю за дотриманням цих правил на основі заохочення та примусу.

Держава має змогу через проведення фінансової політики впливати на параметри інвестиційного процесу. Зазвичай такий вплив відбувається через механізм фінансового регулювання. Тобто, одним із об’єктів фінансового регулювання є інвестиційний процес та його характеристики (обсяги інвестицій, структура інвестицій, напрями інвестування, інвестиційний ризик, доступ до фінансових джерел інвестицій тощо).