ФІНАНСОВІ ІНСТИТУТИ У СУСПІЛЬНОМУ ВІДТВОРЕННІ Статья

Актуальність теми. Трансформаційні процеси у фінансовій сфері на макро- та мегарівнях в останні десятиріччя набули особливої інтенсивності. Насамперед, це стосується руху національної економіки до фінансово-економічних моделей суспільного відтворення, для яких характерними рисами стає відрив та домінування фінансового сектору над реальним, поглиблення процесів розмивання та специфікації прав власності і на цій основі позиціонування на фінансовому ринку принципово нових фінансових інструментів та організацій, інституціоналізація фінансової влади у суспільстві тощо. У цьому відношенні теоретичні та прикладні питання визначення змісту, ролі та місця фінансових інститутів у суспільному відтворенні об’єктивно висуваються на перший план.

Необхідне інституційне забезпечення фінансового опосередкування відтворювальних процесів передбачає постійні інноваційні зрушення у функціонуванні фінансових інститутів, тобто правил фінансової діяльності. В умовах трансформаційної економіки реструктуризація фінансової системи у вихідному пункті має власне реструктуризацію фінансових інститутів. Як свідчить практика інституційних перетворень в Україні, новизна та складності цих процесів накладаються на їх невизначеність з точки зору фінансової глобалізації. З цього боку дослідження механізмів дії та використання фінансових інститутів не може розглядатися просто як опис певного фрагменту фінансового простору. Структурно-функціональний підхід дозволяє виділити проблему фінансових інститутів в окремий науковий напрямок в економічній теорії фінансів.

До наукових досліджень, присвячених спеціально розробці загальної проблематики фінансових інститутів, відносяться праці вітчизняних вчених — Л. Алексеєнка, З. Атаманюка, В. Базилевича, Я. Белінської, О. Василика, А. Гальчинського, А.Задої, В. Зимовця, О. Іваницької, В. Корнєєва, В. Лагутіна, П. Леоненка, З. Луцишин, Ф. Мишкіна, В. Опаріна, Ю. Петруні І. Радіонової, В. Савчука, В. Суторміної, В. Федосова, К. Швабій, а також зарубіжних вчених І. Бернар, Ш. Бланкарта, З. Боді, Р. Брейлі, О. Вільямсона, Г. Габбарда, Р. Гільфердинга, Л. Гітмана, Д. Доуна, Д. Кейнса, Р. Коуза, К. Маркса, Е. Нихбахта, Ф. Нітті, Д. Норта, Ю. Осіпова, С. Росса, А. Пігу, Д. Сороса, Л. Харриса, Д. Хікса та інш.

Разом з тим, у контексті реалій процесу інституційних перетворень в Україні ряд питань становлення фінансових інститутів ще залишаються недостатньо дослідженими. Мова йде про методологію пізнання фінансових інститутів з позицій загальної економічної

теорії, формування фінансового ринку, інституціональних принципів та підходів до оцінки ефективності фінансової системи, визначення правових чинників та економічних стимулів її розвитку в Україні.

Саме ці обставини обумовлюють актуальність обраної теми роботи, визначили мету, завдання, логіку та структуру дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Викладені в дисертації положення, висновки та рекомендації розроблялися у відповідності з планом науково-дослідних робіт кафедри політичної економії обліково-економічних факультетів Київського національного економічного університету за темою: «Закономірності і особливості становлення нової економічної системи в Україні» (номер державної реєстрації 0101V002949). Особистий внесок здобувача у розробку цієї теми полягає у дослідженні процесів формування фінансових інститутів в умовах становлення нової економічної системи в Україні (підрозділі: 2.1 «Державна система фінансів у інституціональному забезпеченні розширеного відтворення»; 2.2 «Інституціоналізація фінансово-промислових груп в економіці України»).

Мета та задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є дослідження змісту, місця та функціональної ролі фінансових інститутів у суспільному відтворенні, особливостей інституціонального забезпечення відтворювальних процесів в умовах трансформаційної економіки.

Для досягнення цієї мети в роботі вирішувались такі завдання:

узагальнити і систематизувати підходи, що використовуються політекономією, теорією фінансів, інституціональною теорією для пояснення змісту фінансових інститутів;
дослідити функціональну роль фінансових інститутів у специфікації прав власності та опосередкуванні відтворювальних процесів;
визначити регламентуючий вплив інституту фінансової влади на процеси суспільного відтворення;
здійснити аналіз процесу інституціоналізації фінансових інституцій на макро, мета та мегарівні.

Вирішення цих завдань, на наш погляд, сприятиме більш глибокому усвідомленню сутності проблем і суперечностей трансформаційної економіки України, а також дозволить провести необхідні уточнення в стратегії і тактиці інституціональних перетворень у фінансовій сфері.

Об’єктом дослідження є сучасні процеси фінансового опосередкування суспільного відтворення.

Предметом дослідження є фінансові інститути та їх вплив на відтворювальні процеси в трансформаційних умовах України.

Методи дослідження дисертаційної роботи є загальноприйнятими: загальнонаукові методи наукового пізнання та методи, специфіковані потребами аналізу, які випливають з окреслених завдань предмету дослідження.

У дисертації здобувач (в рамках системного підходу) використовував методологічні інструменти різних напрямків і шкіл у політичній економії та економічній теорії: класичної політичної економії, марксизму, неокласики, інституціоналізму та неоінституціоналізму, кейнсіанства (це стосується перш за все розд.1, п.1,2,3). Особливості предмету дослідження розділу 2 визначили необхідність залучення методів структурно-функціонального аналізу, компаративістики, методології дослідження процесів глобалізації тощо.

Інформаційну базу дослідження склали законодавчі та нормативні акти вищих державних органів, Держкомстату України, наукова монографічна література, публікації зарубіжних і вітчизняних вчених у періодичних виданнях, офіційні публікації МВФ і Світового банку.

Наукова новизна одержаних результатів, що виносяться на захист, полягає в наступному:

вперше:

доведені розбіжності методологічних підходів та висвітлена внутрішня логіка визначення змісту фінансових інститутів, під якими розуміються формальні та неформальні правила поведінки суб’єктів фінансової системи, за якими здійснюється з одного боку, специфікація прав власності, а з іншого — мобілізація, формування та розміщення фінансових ресурсів з метою забезпечення відтворювальних процесів на макро- та мікрорівнях.
обґрунтована необхідність розмежування та можливості суміщення змісту категорій «фінансові інститути» та «фінансові інституції». З позицій діалектики одиничного, особливого, загального та у контексті інституціональної теорії фінансові інститути (як одиничне) можуть бути зведеними до правил фінансової поведінки, а фінансові інституції (як особливе) - до фінансових організацій. У широкому розумінні (як загальне, що «зберігає у собі» одиничне та особливе) фінансові інститути — це організовані фінансовими правилами фінансові інституції.

— визначено політекономічний зміст фінансової влади як базисного економічного інституту та об’єктивної основи інституціоналізації фінансово-промислових груп у трансформаційній економіці. Фінансова влада є інститутом, оскільки визначає правила

фінансової поведінки та обмежувальні рамки суб’єктів фінансової діяльності. Вона є економічним інститутом, оскільки формує поле фінансового впливу, межі якого фіксуються правами власності та правоспроможностями, які закріплюються за певними фінансовими інституціями. Вона є базисним економічним (ширшим за обсягом, ніж фінансовим) інститутом, оскільки дає підстави носіям фінансової влади отримувати специфіковані «вмененні» доходи й перш за все — владної фінансової ренти та проценту в різних їх розмірах, формах, ступенях тінізації тощо.

Удосконалено:

обґрунтування розбіжностей між інститутами кредитування та інвестування, що полягають у ступені розриву титулу власності та форм її реалізації;
розуміння ролі державних фінансів та державного бюджету у інституціональному забезпеченні розширеного відтворення. Якщо державні фінанси є домінуючим елементом фінансової системи, то державний бюджет може розглядатися і як самостійний фінансовий інститут, і як засіб фінансового забезпечення суспільного відтворення.
трактування місця та ролі фінансово-промислових груп у трансформаційній економіці та у глобальному вимірі. На національному рівні ФПГ розглядаються як мета інституції (проміжні між фінансовими організаціями та фінансовим ринком). На мегарівні процеси інституціоналізації ФПГ є складовими більш загальних процесів транснаціоналізації світової економіки.

Дістали подальшого розвитку:

узагальнення, що стосуються двох типів фінансової влади, які знаходять свій прояв у кредитному та інвестиційному контролі, тим самим формуючи єдине поле фінансової влади на принципах ефекту взаємодоповнення;
положення щодо суперечливого характеру взаємозв’язку відносин власності, фінансової влади та фінансового менеджменту та їх ролі в інституційному забезпеченні відтворювальних процесів.

Практичне значення одержаних результатів. Теоретична і прикладна цінність одержаних наукових результатів полягає в подальшому розвитку економічної теорії

фінансових інститутів, а також у розробці рекомендацій щодо їх формування в умовах трансформаційної економіки.

Отримані наукові результати є, насамперед, теоретико-методологічною базою поглиблення досліджень проблем поєднання економічних та позаекономічних факторів соціально-економічного розвитку, які б сприяли становленню якісно нової системи виробничих відносин, забезпеченню більш високого рівня реалізації принципу ефективності та соціальної справедливості у суспільному відтворенні. Висновки, пропозиції, рекомендації, сформульовані в дисертаційній роботі, можуть стати базою при визначенні цілей, принципів, інструментів системної економічної політики, яка б виходила із пріоритетності завдань підвищення ефективності фінансового сектору національної економіки.

Наукові розробки і практичні рекомендації дисертаційного дослідження були використані при підготовці матеріалів для органів державної влади, направлених до Рахункової Палати України (довідка департаменту з питань державного боргу, міжнародної діяльності та фінансових установ РП України №08-20/82 від 25.02.2008р.).

Запропоновані в роботі рекомендації щодо підвищення ефективності виконання проектів розвитку банківської діяльності прийняті до впровадження ЗАТ «КРЕДИТ ЄВРОПА БАНК» (№ 1383/03 від 28 лютого 2008 р.)

Окремі положення і висновки дисертації використані в процесі викладання курсів «Політична економія», «Трансформаційна економіка», що викладаються в ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана (довідка від 25 лютого 2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною працею, у якій викладено авторські розробки стосовно змісту та особливостей становлення фінансових

інститутів трансформаційній економіці. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертаційній роботі використано лише ті положення та ідеї, які отримані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Положення і висновки дисертаційного дослідження доповідались на міжнародних науково-практичних конференціях:

-«Інституціональні перетворення в суспільстві: світовий досвід і українська реальність»: Матеріали Міжнародної наук.-практ. конференції. — Мелітополь: МІДМУ, 2006.

-«Структурно-інституційні зміни та інвестиційно-інноваційний розвиток регіону». Матеріали XVI Міжнародної науково-практичної конференції.- Чернівці, 2007.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 9 наукових праць, загальним обсягом 3,2 др.арк., (з яких автору належить 3,0 др. арк.). З них: 7 статей у наукових фахових виданнях та 2 матеріали конференцій.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, 2 розділів, висновків, 2 додатків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації — 177 сторінок, в тому числі 13 таблиць на 11 сторінках, 18 рисунків на 8 сторінках. Список використаних джерел містить 207 найменувань.