ФІНАНСОВІ ПОСЕРЕДНИКИ ЯК ІНСТИТУТИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КАПІТАЛІЗАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ

summary

Актуальність теми. Пошук ресурсів для забезпечення капіталізації підприємств у сучасних умовах передбачає активне використання механізмів фінансового посередництва. Функціонування суб’єктів господарювання в умовах обмеженої раціональності, неповноти інформації й нестачі спеціальних знань ускладнює проблеми формування джерел залучення капіталу. Це завдання вирішують фінансові посередники, функції яких полягають в акумулюванні й оптимальному розподілі капіталу в економіці шляхом спрямування в ті галузі, де він необхідний, і зменшенні асиметричності інформації і трансакційних витрат шляхом надання послуг щодо пошуку й ефективного розміщення капіталу.

Теоретичним і практичним аспектам проблеми функціонування та розвитку інституту фінансового посередництва, його впливу на формування фінансових ресурсів підприємств, впливу асиметричності інформації і трансакційних витрат на функціонування фінансових посередників та нефінансових підприємств присвячено роботи зарубіжних і вітчизняних науковців. Серед зарубіжних учених слід виділити Дж. Герлі, Р. Голдсміта, Р. Коуза, С. де Куссерг, С.В. Лосєва, К. Менара, А.М. Олейника, А. Пігу, Ф. Ранверсе, М. Спенса, Дж. Стігліца, І.Б. Туруєва, Г. Харченко-Дорбек, У. Шарпа, Е. Шоу, Й. Шумпетера. В Україні проблему вдосконалення діяльності інституту фінансового посередництва та його ролі у фінансуванні підприємств в умовах інституціональних змін досліджують Н.Ю. Брюховецька, І.П. Булєєв, Н.І. Версаль, В.П. Вишневський, А.П. Вожжов, С.В. Герасимова, В.В. Зимо­вець, В.В. Корнєєв, С.В. Кульпінський, О.В. Матюшин, Г.О. Партин, І.В. Ток­макова та інші.

Дослідженню діяльності фінансових посередників відводиться важлива роль в економічній науці й практиці. Однак їх участь у фінансуванні підприємств розглядається, як правило, з позиції неокласичного підходу економічної теорії, що припускає повну раціональність поведінки й повноту знань економічних агентів, незалежність результатів їх діяльності від впливу зовнішніх факторів. Тому питання активізації діяльності фінансових посередників у напрямку забезпечення капіталізації підприємств потребують подальшого поглиблення та уточнення з урахуванням інституціональних особливостей економіки України та трансакційних витрат.

Необхідність подальших досліджень у цій сфері обумовила вибір теми дисертації, її мету і завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію  виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт ПВНЗ «Донецький університет економіки та права» за темами: «Фінансово-кредитний механізм забезпечення економічного росту в Україні» (номер державної реєстрації 0105U000478, 2004-2007 рр.), де автором розроблено науково-методичні положення щодо активізації фінансових посередників у реалізації довгострокових інвестиційних проектів підприємств; «Шляхи капіталізації підприємств та економіки України» (номер державної реєстрації 0108U003207, 2008-2012 рр.), у рамках якої автором виявлено вплив окремих фінансових інструментів у портфелях фінансових інститутів на рівень капіталовкладень підприємств, що є базою для визначення пріоритетів регулювання діяльності фінансових інститутів і стратегічного планування капітальних інвестицій підприємств України на макрорівні; Інституту економіки промисловості НАН України за темою «Шляхи капіталізації і методи регулювання господарської діяльності підприємств базових галузей промисловості» (номер державної реєстрації 0106U009514, 2006-2009 рр.), у рамках якої автором обґрунтовано доцільність використання фінансових посередників для розширення джерел капіталізації підприємств у сучасних умовах.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розвиток теоретичних положень і обґрунтування науково-методичних і практичних рекомендацій щодо розвитку фінансових посередників та забезпечення капіталізації підприємств.   

Для досягнення поставленої мети вирішено такі завдання:

визначено теоретичні основи фінансового посередництва та його роль у забезпеченні капіталізації підприємств;

визначено сутність інституту фінансового посередництва та його функції в економіці України;

обґрунтовано необхідність діяльності інституту кредитних бюро й рейтингових агентств у процесі реалізації інформаційного напрямку в системі фінансового посередництва;

виявлено проблеми і роль банківських інститутів у забезпеченні капіталізації підприємств України;

проаналізовано джерела фінансування підприємств і обґрунтовано необхідність участі інституту фінансового посередництва у забезпеченні їх капіталізації;

досліджено роль комерційних банків України та зарубіжних країн у формуванні фінансових ресурсів підприємств;

проаналізовано можливість використання коштів, залучених небанківськими фінансово-кредитними інститутами, у фінансуванні та забезпеченні капіталізації підприємств;

виявлено вплив фінансових посередників на капіталізацію підприємств у період стабільного розвитку економіки й у період кризи;

розроблено науково-методичний підхід до визначення трансакційних витрат підприємств, що впливають на вартість капіталу за різних форм залучення на мікрорівні;

розроблено науково-методичний підхід до оцінки вартості залучення позикового капіталу за участю фінансових посередників, що включає оцінку трансакційних витрат підприємств.

Об’єктом дослідження є діяльність фінансових посередників у реальному секторі економіки.

Предмет дослідження – теоретико-методологічні основи, важелі, інструменти функціонування фінансових посередників у реальному секторі економіки.

Методи дослідження. Теоретичною та методичною основою дослідження є наукові положення, обґрунтовані у працях класиків економічної науки, вітчизняних і зарубіжних учених у сфері фінансового посередництва. Інформаційну базу дослідження становлять законодавчі та нормативно-правові акти України, статистичні дані Державного комітету статистики України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, Національного банку України.

У роботі використано: загальнонаукові методи аналізу і синтезу, індукції й дедукції, логічного узагальнення – для теоретичного обґрунтування необхідності розвитку інституту фінансового посередництва, уточнення сутності поняття «фінансове посередництво» і класифікації фінансових посередників, обґрунтування необхідності діяльності інституту кредитних бюро й рейтингових агентств при реалізації інформаційного напрямку в системі фінансового посередництва, обґрунтування переваг консорціумного кредитування підприємств перед кредитуванням на двосторонній основі за критерієм оптимізації трансакційних витрат; кількісний аналіз фінансово-економічних показ­ників – для аналізу обсягів, складу й структури джерел капіталізації підприємств України; системно-структурний і порівняльний аналіз – при розробці науково-методичного підходу до визначення трансакційних витрат підприємств, що впливають на вартість капіталу підприємства при довгостроковому банківському кредитуванні та емісії цінних паперів за допомогою андеррайтера; системний і ситуативний підхід – при розробці науково-методичного підходу до оцінки вартості залучення позикового капіталу підприємством за участю фінансових посередників, що включає інтервальну вартісну оцінку трансакційних витрат; економіко-математичне моделювання – для визначення рівня впливу фінансових посередників і фінансових інструментів у їх портфелях на капіталізацію підприємств у стабільних умовах та у період кризи.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці теоретико-методичних засад розвитку фінансових посередників щодо формування фінансових ресурсів та забезпечення на цій основі  капіталізації підприємств.

До найбільш важливих результатів, які визначають наукову новизну виконаного дослідження, належать такі:

уперше розроблено науково-методичний підхід до оцінки вартості залучення позикового капіталу за участю фінансових посередників, що включає інтервальну вартісну оцінку трансакційних витрат із визначенням меж інтервалів на підставі виявлених факторів-сигналів, які свідчать про ймовірність їх виникнення, що дозволяє оцінити вартість залучення банківського кредиту та вартість облігаційної позики з урахуванням трансакційних витрат;

удосконалено:

обґрунтування функціональної ознаки класифікації фінансових посередників у межах специфічних функцій (розрахункової й кредитної, соціальної, функції управління капіталом інвестора) та загальних функцій в економіці – зниження асиметричності інформації, перерозподілу капіталу та ризиків інвестування, підвищення ліквідності інвестицій, зниження витрат на здійснення інвестування, збалансування попиту та пропозиції на ринку інвестицій, контролю та моніторингу на фінансовому ринку, що доповнює існуючу класифікацію фінансових посередників за сферами професіональної діяльності та інституційною ознакою;

визначення та співставлення рівнів впливу фінансових інструментів у портфелях фінансових посередників – акцій та інших цінних паперів із нефіксованим прибутком у портфелях банків, довгострокових банківських кредитів в економіку України, акцій і корпоративних облігацій в активах страхових компаній, недержавних пенсійних фондів та активах інститутів спільного інвестування – на капіталізацію підприємств у стабільних умовах та в період кризи, що є базою для визначення пріоритетів регулювання діяльності фінансових інститутів;

науково-методичний підхід до визначення трансакційних витрат підприємств, що впливають на вартість капіталу при довгостроковому банківському кредитуванні та під час випуску цінних паперів за допомогою андеррайтера. Такий підхід дозволяє підприємству на всіх етапах трансакції оцінювати трансакційні витрати за ймовірністю виникнення, можливістю грошового вимірювання, у залежності від зміни ринкових умов, у яких функціонує підприємство, для наступного порівняння й вибору прийнятного варіанта фінансування; 

дістали подальшого розвитку:

обґрунтування переваг консорціумного кредитування підприємств перед кредитуванням на двосторонній основі за критерієм оптимізації трансакційних витрат: для банків-учасників консорціуму – зниження витрат на пошук інформації та витрат вимірювання, для позичальника – зниження витрат опортуністичної поведінки кредитора та витрат ведення переговорів, що дозволяє більш ефективно використовувати фінансові ресурси комерційних банків;

обґрунтування доцільності розвитку інституту кредитних бюро й рейтингових агентств, послуги яких дозволяють комерційним банкам і підприємствам зменшувати моральні ризики, асиметричність інформації, запобігати опортуністичній поведінці агентів ринку, що сприяє оптимізації трансакційних витрат фінансових посередників та підприємств реального сектору економіки.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що використання науково-методичного підходу до визначення трансакційних витрат підприємств та науково-методичного підходу до оцінки вартості залучення позикового капіталу за участю фінансових посередників, що включає інтервальну вартісну оцінку трансакційних витрат, дозволяє оцінити вартість залучення банківського кредиту та вартість облігаційної позики з урахуванням трансакційних витрат.

Використання на практиці результатів моделювання рівня впливу фінансових інструментів у портфелях фінансових посередників на капіталізацію підприємств в умовах стабільної економіки й у період кризи дозволяє визначити пріоритети регулювання діяльності фінансових інститутів на макрорівні.

Основні результати дослідження впроваджено у практичну діяльність підприємств ВАТ «Донецькгірмаш» (довідка № 637/74 від 22.10.2007 р.), ЗАТ «Горлівський машинобудівник» (довідки № 44-2/710 та № 44-2/711 від 30.09.2009 р.), ЗАТ «НГМЗ-БУР» (довідка № 746/28 від 02.11.2009 р.), НВТ «Донікс» (довідка № 09-436 від 29.09.2009 р.), ТОВ «Фінансова компанія ОК-2» (довідка № 62/1 від 16.09.2009 р.), відділення № 3 Донбаської  філії ВАТ «Кредитпромбанк» (довідка № 353 від 28.09.2009 р.), філія страхової компанії «Східна дирекція ТДВ «Альянс Україна» (довідка № 494/09-09 від 30.09.2009 р.). Результати дослідження використовуються у навчальному процесі ПВНЗ «Донецький університет економіки та права» при викладанні дисциплін «Фінанси підприємств» та «Фінансовий ринок» (довідка № 2.01-327 від 01.10.2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною науковою працею, у якій викладено авторський підхід до вирішення наукового завдання активізації діяльності фінансових посередників та забезпечення на цій основі капіталізації підприємств реального сектору економіки. Внесок автора в роботи, опубліковані у співавторстві, конкретизовано у списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення та практичні результати дослідження обговорювалися і були схвалені на науково-практичних конференціях «Проблемы развития предприятий и новых экономических структур в современных условиях» (м. Донецьк, 2004 р.), «Економічні проблеми промислового розвитку в Україні» (м. Донецьк, 2005 р.); «Соціально-економічні та правові проблеми трансформації українського суспільства» (м. Донецьк, 2006 р.), «Фінансово-економічні та інституціональні проблеми розвитку промислових підприємств» (м. Краматорськ, 2007 р.), «Напрями і моделі трансформації інноваційної діяльності у контексті міжнародної інтеграції» (м. Донецьк, 2007 р.), «Управління у сфері фінансів, страхування та кредиту» (м. Львів, 2007 р.), «Актуальні проблеми економічного і соціального розвитку регіону» (м. Красноармійськ, 2007, 2008, 2009 рр.), «Проблеми соціально-економічного розвитку підприємств» (м. Харків, 2008 р.), «Соціально-економічні та правові аспекти трансформації українського суспільства» (м. Донецьк, 2009 р.), «Управління фінансами в умовах вступу до СОТ» (м. Харків, 2009 р.), «Аспекти стабільного розвитку економіки в умовах ринкових відносин» (м. Умань, 2010 р.).

Публікації. Основні положення та результати дослідження опубліковано у 27 наукових працях: 2 монографіях у співавторстві, 12 статтях у наукових фахових виданнях, 13 тезах матеріалів конференцій. Загальний обсяг публікацій – 11,10 д.а., з яких особисто автору належить 7,96 д.а.  

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 215 найменувань і 5 додатків. Загальний обсяг дисертації – 188 сторінок, вона містить 36 таблиць і 19 рисунків.