ФОРМУВАННЯ КАДРОВОЇ ПОЛІТИКИ У СИСТЕМІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я РЕГІОНУ

summary

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади формування кадрової політики у системі охорони здоров’я” обґрунтовано соціально-економічні передумови еволюції концептуальних підходів до управління людськими ресурсами, уточнено категорійно-понятійний апарат предмету дослідження, сформульовано комплексне визначення кадрової політики у сфері охорони здоров’я, розглянуто її структуру, види та особливості формування, а також проаналізовано систему критеріїв і показників, що виступають індикаторами ефективності кадрової роботи у галузі.

Регіональна кадрова політика у сфері охорони здоров’я як предмет дослідження є основою комплексної системи управління людськими ресурсами (компонентний зріз), обмежена конкретною територіальною суспільною системою – регіоном (територіальний зріз) та є елементом галузі охорони здоров’я, що належить до соціальної сфери (галузевий зріз). Медичну систему регіону розглядаємо як важливу складову соціогеосистеми регіонального рівня, яка забезпечує якість життя і охорону здоров’я населення.

Сучасне розуміння поняття людських ресурсів сформувалось у результаті еволюції, зумовленої передовсім появою теорії людського капіталу та усвідомленням економічної доцільності інвестицій у людину, пріоритетною орієнтацією на розвиток її знань, вмінь, здібностей та навичок. Людські ресурси є широкою категорією і включають в себе такі поняття, як трудовий потенціал  (гранична кількість і якість запасів праці в конкретних умовах геопросторово-часових координат, якими володіє людина, група людей, суспільство), стан здоров’я, рівень освіти, здібностей і культури, професійні знання для роботи у сфері суспільно корисної діяльності.

До людських ресурсів системи охорони здоров’я належать як працівники, безпосередньо задіяні у лікувальному процесі, так і персонал, діяльність котрого не пов’язана із лікуванням людей, однак сприяє функціонуванню галузі (рис. 1). При цьому ядром кадрового потенціалу системи і головним об’єктом галузевої статистики є медичні працівники (зокрема лікарі і середній медичний персонал). Окрім того, до людських ресурсів охорони здоров’я відносяться і потенційні ресурси – студенти навчальних закладів медичного та немедичного спрямування, а також інтерни, які у перспективі стануть реальним (активним) медичним персоналом.