Бесплатное скачивание авторефератов |
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ! |
Увеличение числа диссертаций в базе |
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов |
Доставка любых диссертаций из России и Украины |
Catalogue of abstracts / PEDAGOGICAL SCIENCES / Methodology and technology of vocational education
title: | |
Тип: | synopsis |
summary: |
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено його об'єкт і предмет, мету та завдання, викладено теоретико-методологічні основи, окреслено методи дослідження, розкрито наукову новизну, практичне значення роботи; представлено відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження у педагогічну практику. У першому розділі – «Теоретичні основи дослідження культури професійного мовлення майбутніх фахівців економічного профілю» –здійснено аналіз культури професійного мовлення як чинника гуманітаризації професійної підготовки майбутніх фахівців економічного профілю, вивчено стан сучасної соціально-економічної практики функціонування феномену, розкрито його сутнісний зміст і структуру. На основі ґрунтовного дослідження сучасних рецепцій теорії економічного розвитку, економічної психології, антропології і культури підприємництва з’ясовано особливості нового типу підприємця (як homo sociologicus) і у зв’язку з цим значущість вирішення проблеми гуманітаризації економічної освіти (В. Алтухов, Л. Горєліков, В. Кохановский, С.Кримський, М. Марчук, О. Смілянець). Вона передбачає інтеграцію фахових і гуманітарних дисциплін (на основі логіки методологічного монізму) з наступною смисловою інтеріоризацією гуманітарного знання (Е. Тофлер). У контексті герменевтичної методології (В. Дільтей) і філософської ідеї трансцендентального статусу мови як чинника думки (К.-О. Апель, В. фон Гумбольдт) вияснено сутність гуманітарного знання як розуміння мовленнєвих смислів, а відтак мовної парадигми знання-розуміння і представлено алгоритм мовленнєво-мислительної дії у контексті семасіологічного підходу (Ж. Лакан, Г. Фреге, та ін.). На підставі осмислення рецепцій мови-мовлення як динамічних феноменів, що віддзеркалюють мінливість духовного світу людини, і перенесення ідеї «артикуляції думки в мовному середовищі» (В. фон Гумбольдт) в інформаційний (лексиконний) контекст сучасної економічної сфери (соціально-психологічної взаємодії представників різних підприємницьких культур) усвідомлено необхідність освоєння майбутнім економістом різних лексико-семантичних і семіотичних систем (тобто розширення його фахової лексики, з виходом за межі нормативності) заради адекватності смислового розуміння, продукування і презентації фахового знання як тексту (точніше «етичного знання моральною мовою», за С.Тулміном). Звідси очевидність необхідності спрямування сучасної мовної освіти майбутнього економіста на його самореалізацію як семіотичного суб’єкта і гуманної творчої індивідуальності. На основі означених теоретичних положень осмислено дослідження проблеми культури мовлення (у мовознавстві – Н. Бабич, Ф. Бацевич, Б. Головін, М. Ілляш, М. Жовтобрюх, А. Ксенофонтова, Л. Струганець) і лінгводидатиці – Б. Голуб, В. Мельничайко, Е. Палихата, М. Пентилюк), культури професійного мовлення (Т. Гороховська, О. Крсек, О. Клімкіна, І. Мозолева), а також культури професійного спілкування (А. Бичок, В. Лівенцова, І. Ярощук) і ділового мовлення майбутніх економістів (В. Михайлюк), ідеї яких суголосні позиціям сучасних психолінгвістів (Т. Дрідзе, Т. Ушакова). У результаті узагальнення означеного теоретичного й емпіричного досвіду з’ясовано доцільність дослідження культури професійного мовлення (КПМ) фахівця не лише як чинника професійної комунікації (тобто компетенції словотворчості), а й розуміючого герменевтичного пізнання (тобто компетенції смислотворчості). Зважаючи на це, культура професійного мовлення майбутнього фахівця економічного профілю визначена нами як інтегративна особистісна якість, що проявляється у готовності до інтерпретації, продукування і презентації ціннісно осмисленої фахової інформації в різних лексико-семантичних системах з метою реалізації інтелектуальних функцій підприємницької діяльності. Ознайомлення з переліком цих функцій (давати виважені оцінки; інтуїтивно висувати й аргументувати нестандартні рішення у ситуації вибору; сутнісно пояснювати, генерувати і доводити перспективність нових економічних ідей в умовах невизначеності; оцінювати зовнішню економічну ситуацію та економічні дії з погляду етики і моралі; укладати бізнесові угоди; встановлювати ділові контакти з представниками різних типів господарської культури; вести міжкультурні ділові переговори на основі гуманних принципів, за Р. Хізричем, М. Пітерсом) дало можливість визначити коло мовленнєвих знань, умінь і здібностей, на основі якого було створено авторський варіант професіограми сучасного фахівця економічного профілю як підприємця. Його співвіднесеність зі змістом існуючих освітньо-кваліфікаційних характеристик і освітньо-професійних програм спеціаліста, з концепціями підручників і навчальних посібників з культури мовлення (Н. Авраменко, Н. Ануфрієва, М. Гінзбург, М. Зубков, Л.Науменко, З. Мацюк, Н. Станкевич, О. Тарнопольський, С. Кожушко, Г.Чайка, С. Шевчук), змістом гуманітарних дисциплін, результатами самооцінок студентів і експертних оцінок викладачів вищих навчальних закладів, де відбувалася апробація дослідження, дала підстави стверджувати: в сучасному просторі економічної освіти культура професійного мовлення переважно функціонує як чинник комунікативної діяльності; оволодіння відповідним досвідом відбувається на заняттях з української та іноземної мов; недооцінка можливостей гуманітарно-пізнавального виміру зумовлює недостатність осмислення перспектив і мотивації формування феномену як у студентів (63,7%), так і викладачів гуманітарних дисциплін (41,8%). На основі експертного аналізу можливого переліку професійно-мовленнєвих якостей, знань та умінь, які б мали характеризувати зміст культури професійного мовлення майбутнього економіста, визначено структуру досліджуваного феномену. Вона містить такі компоненти: мотиваційний, когнітивний, операційний, аксіологічний. Системотвірним чинником описаної структури постає спрямованість майбутнього економіста на самовираження як гуманної творчої індивідуальності. У другому розділі роботи – «Науково-методичні основи формування культури професійного мовлення майбутніх фахівців економічного профілю в процесі вивчення гуманітарних дисциплін» – виявлено критерії і показники визначення рівнів сформованості культури професійного мовлення майбутніх фахівців економічного профілю; здійснено теоретичне моделювання педагогічної технології формування культури професійного мовлення майбутніх фахівців економічного профілю в процесі вивчення гуманітарних дисциплін. Аналіз рецепцій сучасної культурно-історичної психології (А. Брушлінський, М. Гусельцева) і гуманітарної парадигми розвитку «людини можливої» (Б. Братусь, В. Зінченко), що завершився сутнісною характеристикою ціннісно-цільового контексту сучасного освітнього простору (багатомірність і мережева організація знання та логік його дослідження; рефлексія і чутливість до контекстів міждисциплінарного дискурсу; прийняття ідеї невизначеності як сполучного етапу розвитку усіх систем; недоконцептуалізованість понять і термінології) дав можливість осмислити ідею «гуманізації світу мовою» (В. фон Гумбольдт) не лише на рівні функції (обслуговування суб’єкта), але й сутності (вдосконалення суб’єкта як творчої індивідуальності). У руслі цієї ідеї було визначено когнітивну орієнтацію «смислового додумування» (М. Мамардашвілі). На її основі здійснено відбір ряду когнітивних таксономій, шкал засвоєння знань і умінь, проведено контент-аналіз емпіричних суджень студентів та експертних оцінок викладачів. У результаті їх сутнісного узагальнення визначено критерії сформованості культури професійного мовлення майбутніх фахівців економічного профілю: мотиваційно-смисловий (показники – характер смислової орієнтації студента на освоєння гуманітарно-технічної лексики представників різних підприємницьких культур; стійкість смислового ставлення студента до мовної парадигми фахового знання; сформованість наміру реалізації смислотвірних функцій рецептивного і продуктивного мовлення); інформаційно-смисловий (показники – глибина і обсяг засвоєння смислової типології тексту для адекватної інтерпретації фахового знання; ступінь обізнаності зі стратегіями смислової інтерпретації мовленнєвих рецепцій і продукування фахового знання, ступінь обізнаності з тактиками смислової презентації фахового знання); операційно-коригувальний (показники – рівень оволодіння уміннями смислової інтерпретації мовленнєвих рецепцій фахового знання; рівень оволодіння уміннями мовленнєвого продукування і смислової презентації фахового знання); оцінювально-формувальний (показники – ступінь готовності студента до реалізації розвивальної функції само- й експертної оцінки майбутнього економіста як гуманної творчої індивідуальності). Для відстеження їх динаміки створено шкалу та розроблено змістові характеристики початкового, середнього і високого рівнів. Початковий рівень характеризує студента, який демонструє бажання освоювати інтернаціональний гуманітарно-технічний лексикон галузі і лексико-семантичні системи підприємницьких культур лише заради участі у процесі комунікації; відсутність стійкого смислового ставлення до фахового знання як тексту (тобто здатність відтворювати теоретичні положення, норми, правила лише за формальною логікою; ситуативний і часто невдалий намір реалізації смислотвірних функцій мовлення; номінальні знання смислової типології фахового знання як тексту; формально-репродуктивну ідентифікацію мовленнєвих стратегій і тактик; відсутність семантичної гнучкості і відтворення лише буквального смислу мовленнєвої рецепції; здатність до смислової презентації фахового знання лише за готовим зразком і у межах логіки аналітичної мовнокогнітивної функції; констатацію факту самовираження як гуманної творчої індивідуальності і критиканство в оцінці особистісних і професійних якостей своїх колег. Середній рівень характеризує студента, який виявляє бажання освоювати сучасний галузевий лексикон і лексико-семантичні системи інших підприємницьких культур лише заради забезпечення своєї конкурентної здатності; розуміння доцільності ставлення до фахового знання як до тексту і намір смислотворчості в усіх видах фахової діяльності; семантичну гнучкість під час інтерпретації фахового знання (як перекладу, пояснення чи редукції, з вирізненням його тропологічного смислу); здатність до мовленнєвого продукування і презентації смислу фахової інформації з частковим виходом у формат дизайну; реалізацію стимульно-мотивувальної функції самооцінки та виваженість і толерантність в оцінюванні своїх колег. Високий рівень сформованості культури професійного мовлення характеризує студента з постдовільною мотивацією герменевтичного освоєння нового фахового лексикону й відповідних лексико-семантичних систем на основі лінгвосеміотичного смаку і наміром смислотворчості в усіх сферах життєдіяльності; готовністю до мовленнєвої інтерпретації, продукування і презентації сутнісного смислу фахового знання за допомогою різних моделей дизайнового мислення (в ситуаціях обґрунтування нестандартних економічних рішень і нових комерційних ідей, прогнозування зони ризику в оцінюванні їх перспективності, сутнісного пояснення доцільності економічної поведінки з погляду етики і моралі); здатністю до розвивального само- і експертного оцінювання особистісних і професійних якостей майбутнього економіста. Зважаючи на предмет дослідження, формування культури професійного мовлення майбутніх фахівців економічного профілю ми здійснювали на основі гуманітарної парадигми (її педагогічних законів, ціннісних орієнтирів, ментальних установок і дослідницького інструментарію) та з урахуванням особливостей підприємницької культури сучасного економіста. Аналіз досліджень гуманітарних стратегій показав, що відповідна їм технологія має ґрунтуватися на визнанні цілісного характеру педагогічного процесу, його зумовленості закономірностями нелінійного і кризового характеру внутрішнього саморозвитку суб’єкта і педагогічної співучасті в його поступальному розвитку. Спробою реалізувати цю об’єктивну вимогу постало моделювання педагогічної технології формування культури професійного мовлення майбутніх фахівців економічного профілю в процесі вивчення гуманітарних дисциплін. Розробка концептуального компонента моделі педагогічної технології передбачала визначення мети і завдань досліджуваного процесу, виявлення і врахування засадничих закономірностей (взаємозалежності мови і знання; породжувальної граматики і епістемології; культури мовного виховання і мовного виховання культурою) і принципів їх реалізації (гуманітаризації мовної освіти; фахової культуротворчості; естетики «двоголосого слова»; етики лексичної гіпотези; контекстуальності навчання; артикуляції думки в мовному середовищі), дія яких залежить від упровадження технологічного, семасіологічного, компетентнісного, культурологічного, особистісно-діяльнісного, синергетичного й аксіологічного педагогічних підходів до розгляду педагогічних явищ. Визначені концептуальні положення слугували теоретичним підґрунтям для моделювання змістового, організаційно-процесуального і діагностико-рефлективного компонентів моделі досліджуваної технології. Моделювання змістового компонента педагогічної технології передбачало впровадження герменевтичної логіки реалізації мовної парадигми гуманітарного знання в навчальні програми і тематичні плани ряду дисциплін («Філософія», «Історія української культури», «Українська мова (за професійним спрямуванням)», «Іноземна мова», «Психологія та педагогіка») і їх коректну адаптацію до вирішення завдань формування культури професійного мовлення майбутнього економіста для успішного виконання ним підприємницької діяльності. Створена змістова карта після практичної апробації була впроваджена у навчальний процес. На її основі було розроблено авторський спецкурс «Культура професійного мовлення фахівця з економічної кібернетики») для студентів 1-3-х курсів – майбутніх фахівців галузі знань 0305 «Економіка і підприємництво». Моделювання організаційно-процесуального компонента педагогічної технології передбачало теоретичне обґрунтування процесу реалізації ефективних шляхів осмислення гуманітарного знання студентами. Зважаючи на характерні особливості цього знання (персоніфікованість, ціннісну зорієнтованість, діалогічність і контекстуальність), одним із таких було обрано концепцію контекстуального навчання (А.Вербицький). Її семіотичний, імітаційний і соціальний напрями спрямовані на поетапне моделювання предметного і соціального змісту актуальної фахової діяльності мовою гуманітарних наук і системою інноваційних форм, методів і засобів. Їх реалізація, як передбачалось, органічно пов’язана з іншими педагогічними умовами організації досліджуваного процесу: створенням освітнього середовища як текстової реальності (зважаючи на те, що думка артикулюється лише в конкретній лексико-семантичній системі або їх взаємодії); розвитком мотивації студента до поєднання у фаховій діяльності функцій суб’єкта пізнання і семіотичного суб’єкта, що має статус культурової реальності (зважаючи на те, що предметність економічної реальності поєднує в собі значення фізичного об’єкта і мовного референта); забезпеченням вільного самовизначення та активізації особистісних ресурсів майбутнього економіста як гуманної творчої індивідуальності (зважаючи на те, що в природному психологічному розвитку суб’єкта закладено усі необхідні дані для того, щоб відбувся «самоспалах культурного розвитку», за Л. Виготським. Продуктивність організаційно-процесуального компонента моделі педагогічної технології мало забезпечити врахування об’єктивних і суб’єктивних факторів. Серед перших виокремлено: вплив «лінгвістичного оберту» на мовний простір економічної сфери; поява нових психолінгвістичних моделей і чинників економічної поведінки; зміна ціннісних орієнтирів в економічній освіті. До суб’єктивних факторів віднесено переважання в економічній свідомості сучасного суб’єкта господарювання гностичних і пугнічних емоцій; онтогенетична пристосованість студента до співбуття в ігровому полісеміотичному інформаційному просторі. Моделювання діагностико-рефлективного компонента педагогічної технології передбачало вибір та валідизацію діагностуальних методик для виявлення рівня сформованості культури професійного мовлення майбутніх фахівців економічного профілю за критеріями кожного з визначених компонентів. Зокрема, для діагностики рівня сформованості мотиваційного компонента було обрано методики О. Потьомкіної, Ю. Орлова, Л. Несторової; когнітивного компонента – тест розуміння словесних зв’язків Р. Амтхауера; операційного компонента – тести креативності С. Мєдніка – А. Вороніна, П.Торенса, аксіологічного компонента – методика Б. Баса. Результатом проведеного дослідження постало створення моделі педагогічної технології формування культури професійного мовлення майбутніх фахівців економічного профілю у процесі вивчення гуманітарних дисциплін, візуалізація якої подана на рис. 1. Динамічний зв'язок між компонентами цієї моделі відображає (за принципом вірогіднісного детермінізму) логіку проведення формувального експерименту. У третьому розділі роботи – «Дослідження ефективності педагогічної технології формування культури професійного мовлення майбутніх фахівців економічного профілю в процесі вивчення гуманітарних дисциплін» – охарактеризовано етапи експериментальної роботи, спрямованої на перевірку ефективності педагогічної технології, і проаналізовано результати педагогічного експерименту.
|