ФОРМУВАННЯ ПСИХОСЕКСУАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ 17-19 РОКІВ

summary

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, виділено об’єкт, предмет дослідження, визначено його мету; сформульовано гіпотези та завдання; розкрито методологічну основу дослідження; висвітлено наукову новизну, теоретичне і практичне значення результатів роботи; наведено дані про апробацію та впровадження здобутих результатів.

У першому розділі “Теоретичний аналіз проблеми формування психосексуальної культури особистості юнацького віку”, що складається із трьох підрозділів, визначено поняттєвий апарат дослідження, поданий аналіз психолого-педагогічних досліджень проблеми формування психосексуальної культури молоді та методологічних підходів до виявлення і формування психосексуальної культури студентської молоді.

У першому підрозділі на основі аналізу психолого-педагогічних розробок з проблем культури, духовності у працях С.Л.Рубінштейна, І.А.Зязюна, О.Ф.Бондаренка, В.О.Моляки, Е.О.Помиткіна, віри та переконань у роботах М.П.Драгоманова, Г.І.Онищенко, М.І.Пірен та ін., оцінок, цінностей та ціннісних орієнтацій у розробках А.С.Макаренка, В.О.Сухомлинського; М.Й.Боришевського, Т.В.Говорун, І.С.Кона, В.Г.Кагана та ін., мотивації ¾ у дослідженнях С.Г.Москвічова, С.Ф.Занюка, Л.С.Виготського, С.Д.Максименка, В.В.Рибалки, А.А.Ухтомського, З.Фрейда, Е.Н.Цибура, Т.С.Яценко, цілей, ідей, норм та інших регуляторів поведінки ¾ у І.Д.Беха, О.В.Киричука, В.А.Роменця, Б.О.Федоришина, О.Г.Фролової; ґендерних досліджень, психології взаєморозуміння, статевого виховання¾ у роботах Т.В.Буленко, В.А.Семиченко, О.В.Сечейко, С.О.Сисоєвої та ін. ¾ виявлено деякі аспекти очевидних та прихованих зв`язків людської сексуальності із іншими проявами культурного буття особистості.

Розглянуто поняття психосексуальної культури (ПСК) особистості як складової загальної психологічної культури. Остання, як категорія, стала об’єктом ґрунтовного аналізу таких фахівців, як Г.О.Балл, Я.Л.Коломінський, Д.Ф.Крюкова, В.І.Панченко, П.С.Перепелиця, В.В.Рибалка, В.А.Семиченко, О.С.Созонюк, З.Л.Становських та ін.

Науковий аналіз та синтез понятійного розуміння культури взагалі та психосексуальної культури зокрема  в контексті духовних, психологічних, фізіологічних, фізичних проявів людини дозволили сформулювати робоче визначення психосексуальної культури особистості.

Психосексуальна культура ¾ це складова психологічної культури особистості, що є результатом її психосексуального розвитку та виявляється в усвідомленні нею в якості суб’єктивних цінностей специфічних життєвотворчих потреб, мотивів, установок, знань, цілей, здібностей, поведінки, пов’язаних зі статевою належністю людини. Психосексуальний розвиток особистості відбиває становлення біологічних потягів у взаємодії з вимогами оточуючої дійсності і характеризує головні аспекти її сексуальності: психологічний, фізичний та фізіологічний, які розглядаються як у контексті домінування психологічних важелів над соматичними, так і розуміння сексуальності в якості одного з психологічних  чинників поведінки юні. 

У другому підрозділі проаналізовано різні світоглядні позиції щодо людської сексуальності у контексті культурно-історичного досвіду людства, а також наукові дослідження з даної проблематики, починаючи з кінця дев’ятнадцятого століття.

На основі аналізу низки наукових праць із філософії, культурології, психології, педагогіки та медицини, серед яких розглянуто роботи: Х.К.Вовка, В.І.Гусєва, А.С.Глушака, Е.Жильсона, Ф.Г.Келлі, А.М.Колодного, Б.О.Лобовика, С.Троїцького, В.Соловйова, П.І.Щербаня, К.Г.Юнга, П.Л.Яроцького, було виявлено основні зовнішні та внутрішні фактори впливу на психосексуальний розвиток сучасної української молоді, а саме: колективне несвідоме (історичний досвід народу; етнічно-ментальні особливості нації, релігійний досвід народу тощо); громадсько-родинний фактор (морально-ціннісні засади власної родини; нормативно-духовні чинники української громади тощо); індивідуально-особистісний фактор (власний вибір особистості; особливості саморозвитку; духовно-ціннісні засади життєвого шляху особистості тощо).

Дослідження сучасного соціального середовища дозволили виділити негативні зовнішні та внутрішні фактори впливу на психосексуальний розвиток молоді юнацького віку, зокрема, неоднозначний вплив засобів масової інформації, ранній початок сексуального життя, неперервне зростання в Україні ВІЧ-інфікованих, ризик утягнення до наркотичної чи алкогольної залежності, постпубертатні комплекси та деформація власного статевого Я-образу, перші аборти, отримання гомосексуального досвіду, безвідповідальне одруження.

У третьому підрозділі презентовано концептуальні положення до вивчення та формування психосексуальної культури студентської молоді. Аналіз наукових даних щодо особливостей прояву психосексуальної культури особистості з урахуванням виявлених факторів впливу на її психосексуальний розвиток дали змогу не тільки визначити основні підсистеми прояву ПСК, але й описати їх, а саме: підсистему внутрішніх суб'єктних рефлексій та підсистему зовнішніх суб'єкт-суб’єктних взаємодій.

Підсистема внутрішніх суб'єктних рефлексій проявляється у прийнятті суб'єктом власної статевої особистісної неповторності, внутрішніх установок статево-рольової поведінки; усвідомленні власної сексуальності як унікальної цінності, використанні норм адекватної сексуально-рольової поведінки тощо.

Підсистема зовнішніх суб’єкт-суб'єктних взаємодій характеризується здатністю суб’єкта до прийняття іншої статевої особистісної неповторності, адекватною ґендерно-рольовою та сексуально-рольовою поведінкою, дотриманням норм сексуальної презентації у стосунках типу “суб’єкт-батьки”, “суб’єкт-партнер”, “суб’єкт-нащадок”, “суб’єкт-суспільство”.

На основі теоретико-психологічного аналізу були розроблені концептуальні положення щодо характеристики рівнів прояву психосексуальної культури особистості (високий, середній, низький) за основними оціночними сферами ¾ потребово-мотиваційною, когнітивно-інформативною, регулятивно-вольовою, поведінково-результативною, емоційно-чуттєвою, що відповідають компонентам діяльнісного виміру особистості, визначеним В.В.Рибалкою у дослідженнях психологічної структури особистості (1996). Було виявлено, що високий рівень психосексуальної культури визначається стійким і дієвим усвідомленням особистістю цінності своєї статі як головного життєтворчого фактору статевої поведінки.

У другому розділі “Емпіричне вивчення особливостей прояву психосексуальної культури сучасної студентської молоді” представлено процедуру і методику визначення рівня розвитку психосексуальної культури, обґрунтовується діагностичний інструментарій, наводяться і аналізуються результати констатуючого експерименту.

У першому підрозділі обґрунтовується програма констатуючого етапу дослідження, його методика, що базується на положеннях відомих у психології концепцій особистості З.Фрейда (1924), С.Л.Рубінштейна (1946), Л.С.Виготського (1960), А.Маслоу (1964), Г.С.Костюка (1969), О.М.Леонтьєва (1975), В.Франкла (1978), О.В.Киричука та В.А.Роменця (1995), Т.С.Яценко (1996), І.В.Беха (1998), С.Д.Максименка (1998), В.В.Рибалки (1999) і дозволяють за допомогою прикладного інструментарію вивчати прояви психосексуальної культури юної особистості за основними оціночними сферами: потребово-мотиваційною, когнітивно-інформативною, регулятивно-вольовою, поведінково-результативною, емоційно-почуттєвою, які мають наступні змістовні характеристики:

1.     Потребово-мотиваційна сфера: мотиви початку сексуального життя та утримання від раннього сексуального досвіду, мотиви шлюбної єдності та розриву шлюбу, мотиви прийняття власних дітей як вищої цінності та мотиви відмови від своєї дитини, мотиви прийняття власної статевості як цінності життєтворення та відмови від природної статевості тощо;

2.     Когнітивно-інформативна сфера: рівень володіння інформацією щодо особливостей прояву людської сексуальності, рівень володіння мовними комунікативними засобами статево-зорієнтованого спілкування, рівень володіння  інформацією щодо наслідків раннього та випадкового сексуального досвіду, рівень усвідомлення цінності власної статі як чинника життєтворчості тощо;

3.     Регулятивно-вольова сфера: особливості статево-нормативних установок у студентів, наявність гуманістичних ідеалів щодо подружнього життя, наявність життєтворчих орієнтирів і цілей статево-рольової поведінки в особистості, вольові прояви у здійснені нормальної сексуальності як умови життєдіяльності тощо.

4.     Поведінково-результативна сфера: особливості гуманістичного здійснення статево-рольової поведінки сучасної молоді, володіння засобами, прийомами, техніками ґендерної і сексуальної поведінки як умови гармонійної і ефективної життєтворчості тощо.

5.     Емоційно-почуттєва сфера: емоційне схвалення молоддю себе як носія певної статі, здатність особистості до альтруїстичних статево-рольових переживань, позитивне прийняття своїх батьків, подружжя як джерела життєтворення, а дітей як потенційних власних нащадків, усвідомлення цінностей психосексуальної культури як умови життєвого щастя.