ФРАЗЕОЛОГИЧЕСКИЕ ОБОРОТЫ, НЕ ИМЕЮЩИЕ ЛЕКСИЧЕСКИХ СООТВЕТСТВИЙ (семантический, прагматический и культурологический аспекты)

summary

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, визначені її об’єкт та предмет, сформульовані мета, завдання, наукова новизна, теоретичне і практичне значення, методи дослідження матеріалу, подані відомості про апробацію роботи.

Перший розділ «Дискусійні проблеми фразеології у світлі сучасних наукових парадигм» містить критичний огляд літератури з відповідних питань, аналіз стану  вивченості проблеми в сучасному мовознавстві. У розділі викладено теоретичні засади дослідження, обґрунтовано його термінологічний апарат. 

Оскільки мета цього розділу визначена як формування теоретичних засад дослідження, основна увага приділяється питанням, які становлять концептуальну базу наукового аналізу. Передусім з’ясована позиція щодо питання про визначення фразеологічного звороту, яке по-різному розглядається в науковій літературі. У дисертаційній роботі фразеологічний зворот (фразеологічна одиниця, ФО, стійке словосполучення, фразеосполучення, фразема, фразеологізм) інтерпретується як усталене в складі і структурі, відтворюване, предикативне чи непредикативне сполучення слів, яке характеризується в більшому чи меншому ступені цілісністю та ідіоматичністю значення. Перелічені терміни на позначення фразеологічного звороту вживаються як синонімічні з метою запобігання тавтології в тексті роботи.

У результаті критичного огляду підходів до аналізу фразеології обґрунтовуються ті напрями наукового пошуку, які найбільше відповідають нагальним завданням сучасної лінгвістичної науки. З посиланням на відповідні джерела доводиться, що наразі фразеологізми вивчаються не тільки як власне лінгвальні феномени, але і як засіб закріплення досвіду і менталітету етносу, і як засіб представлення позалінгвальної  інформації, що стосується  людини, і як один із шляхів відображення культури народу (Д.О. Добровольський, А.М.Емірова, В.І. Зимін, В.А. Маслова, В.М. Телія, Т.З. Черданцева). 

Знайомство з літературою дозволило зробити висновок про перевагу антропологічної парадигми  у дослідженні фразеології. Викладені спостереження зумовлюють необхідність аналізу в зазначених напрямах фразем, які не мають лексичних відповідників. Важливим є виявлення їхньої когнітивної специфіки, з одного боку,  у порівнянні зі словами, з іншого, - з тими ФО, які мають лексичні відповідники. 

У дисертації лінгвістичні особливості фразем вивчаються з урахуванням  комунікативних і національно-культурних мовних явищ. Комунікативний аспект дослідження ФО, які не мають лексичних відповідників,  спрямований на виявлення їхнього прагматичного потенціалу і представлення способів його реалізації в конкретних дискурсах. Національно-культурний аспект зворотів зорієнтований на визначення типів культурологічної інформації і способів її представлення в семантиці одиниць. 

Аналіз ФО, які не мають лексичних відповідників,  в аспекті міжкультурної комунікації пов'язаний з виявленням семантичних компонентів, що представляють інформацію інтеркультурного, національно-культурного і субкультурного (гендерного, вікового і т.п.) планів.

Розвиток когнітивної та прагматичної лінгвістики зумовив необхідність осмислення у світлі новітніх наукових парадигм  фразеологічної ідеографії (О.С. Аксамитов, В.М. Мокієнко, Л.М. Пелепейченко, Ю.Ф. Прадід та ін.). Предметом цього напрямку є вивчення фразеологічної картини світу і створення ідеографічних фразеологічних словників нового покоління. Опис значень фразеологічних зворотів, які не мають лексичних відповідників,  у словнику потребує пошуку адекватних способів подачі семантичних, прагматичних та культурологічних особливостей аналізованих одиниць.

Дослідження специфіки значення ФО аналізованої групи засвідчує її перехідний характер: відсутність відповідників у лексичній системі, з одного боку, зближає  одиниці цієї групи зі словами (розгорнутий опис їхнього значення нагадує перелік ознак у словниковій дефініції), а з іншого боку, – з фраземами (наявність двох, трьох і більше компонентів тощо). Доводиться, що дослідження фразем, які не мають лексичних відповідників,  в аспекті перехідності необхідне не тільки для виділення основних факторів перехідності, які визначають їхній статус у мовній системі, але і для виявлення ознак, що відмежовують ці ФО  від слова, словосполучення, речення за категоріальними, семантичними, соціокультурними характеристиками і т. ін.

 Обґрунтовується вибір такої моделі дослідження: семантичні особливості, які аналізуються на базі когнітивних; прагматичні особливості, яким дається когнітивне та семантичне пояснення; виявлення впливу культурологічних чинників на формування значень та їх інтерпретацію. Усі перелічені питання аналізуються з урахуванням перехідності.

У другому розділі дисертації «Семантичний аспект фразеологічних зворотів, які не мають лексичних відповідників» подано результати аналізу  семантичної специфіки фразем, їхнього місця в мовній картині світу.  Виявляється природа образності зворотів, обґрунтовується і експериментально підтверджується положення про розмежування реальної та потенційної образності.

 Доводиться, що фразеологізми, які не мають лексичних відповідників, не можуть бути витлумачені одним словом – для їхнього визначення необхідне  словосполучення або речення. Фраземи, співвідносні за семантикою зі словосполученням, розподіляються на кілька груп залежно від того, яке словосполучення є достатнім для тлумачення їхніх значень. За згаданим критерієм  можна виділити фраземи, співвідносні за семантикою з простими і складними словосполученнями. Прості словосполучення  складаються з двох компонентів, а складні – з трьох і більше. Можливість зіставлення за семантикою зі словосполученням  зумовлена тим, що на глибинному рівні у значенні відповідної фраземи можна виділити два, три, чотири і більше ознак. Ознаки есплікуються в тлумаченні значення ФО за допомогою відповідного словосполучення. При цьому можлива однозначна відповідність між кількістю ознак і компонентів у словосполученні, а можлива і неоднозначна. Наприклад, у значенні ФО широкая натура «щедра людина» кількість ознак глибинного рівня – дві; вони есплікуються в тлумаченні, яке складається з двох компонентів словосполучення. У значенні ФО тихий час «час пообіднього відпочинку в лікарнях, санаторіях» кількість істотних ознак – чотири, і вони есплікуються на поверхневому рівні за допомогою словосполучення, в якому кількість компонентів більша, ніж два.

Фразеологізми, які не мають лексичних відповідників і співвідносяться за семантикою з реченням, існують у мові як відтворювані одиниці, що узагальнюють певні типи ситуацій. З конкретною ситуацією значення аналізованих зворотів пов'язане не безпосередньо, а через типізовану ситуацію, яка виступає як вторинний денотат ФО. Аналіз специфіки значень фразем цієї групи дозволяє виділити такі типи зворотів, співвідносних за семантикою з реченням: ФО, що образно характеризують (бойкое перо, дело в шляпе); ФО, що емоційно характеризують (кишка тонка, гайка слабка, моя хата с краю), і ФО змішаного типу (семь пятниц на неделе, глаза на мокром месте).

 Специфіка категоріально-граматичної віднесеності ФО, які не мають лексичних відповідників, залежить від таких факторів: типу ознаки, номінованої зворотом,  ступеня цілісності значення і сем, які експлікуються у  визначенні. За співвідношенням зазначених факторів виділяються субстантивно-ад’єктивні ФО  з рівномірною вираженістю субстантивної і ад'єктивної семантики (рыцарь без страха и упрёка, стреляный воробей, кисейная барышня), субстантивні ФО з елементами ад'єктивної семантики (заблудшая овца, прометеев огонь, ариаднина нить), структурно іменникові звороти, які співвідносяться за семантикою з категорією стану (камень на душе, ад кромешный на душе), структурно іменникові з адвербіальною семантикою (на краю гибели, под весёлую руку, на свежую память) і  фраземи  з нульовою категоріально-граматичною перехідністю (глаза на мокром месте, губа не дура).

У  складі багатьох аналізованих фразем виявлені компоненти, які функціонують у мові в образному значенні і поза структурою ФО. Це спостереження зумовило необхідність зіставлення значень фразем з образними значеннями  компонентів, які функціонують не тільки в складі фраземи, а й самостійно. У результаті такого зіставлення встановлено, що значення фразем і відповідних слів мають окремі ознаки подібності, але в жодному разі не є тотожними. Вони названі в роботі фальшивими еквівалентами, оскільки наявність окремих спільних сем та  образності може бути сприйнята як відповідність значень. Серед виявлених фальшивих еквівалентів виділяються такі групи:

 1. Фальшиві еквіваленти з різною оцінкою: рыцарь печального образа (-), рыцарь на час (-) – рыцарь (+).  Пари одиниць цього типу відрізняються і за семами денотативно-сигніфікативного макрокомпонента, і за семами конотативного макрокомпонента.

2. Фальшиві еквіваленти з тотожною оцінкою: мастер на все руки (+) – мастер (+), ворона в павлиньих перьях (-) – ворона (-). Віддаляє ФО і ЛО цієї групи різний склад Д-С сем, а зближає – тип оцінки.  

3. Фальшиві еквіваленти з нестатичною оцінкою - вона то збігається, то розбігається: белая ворона – ворона. Фраземи і слова цієї групи відрізняються за складом Д-С макрокомпонента, а тип оцінки залежить від ситуації спілкування.

4. Часткові еквіваленти з різним образним потенціалом рыцарь без страха и упрёка – рыцарь. ФО і ЛО цієї групи відрізняються тільки за семами конотативного макрокомпонента.  

5. Семантичні еквіваленти з різним образним потенціалом: рай земной – рай, змея подколодная – змея, ноль без палочки – ноль. Цю групу слів і фразем поєднує схожість Д-С макрокомпонента, а відрізняє – яскравість, виразність образу, створеного ФО.  

Однією з основних особливостей фразеологічного значення є образність. Вивченням природи цього феномену займалися  В.Г. Гак, А.Л. Коралова, Л.М. Пелепейченко, Ю.П. Солодуб та інші вчені. Дослідниками були виявлені основні фактори, які визначають образність фразеологічних одиниць, але безвідносно до конкретних груп. Аналіз показав, що образність ФО, які не мають лексичних відповідників,  створюється завдяки таким чинникам:

-          деталізації образу, яка  зумовлена наявністю семантично надлишкового компонента в структурі ФО: без задних ног, для очистки совести, Лиса Патрикеевна, аркадская идиллия та ін.;

-          гіперболізації образу первинного денотата: ад кромешный на душе, семь пядей во лбу, от горшка два вершка та ін.;

-          алогізму компонентів ФО, їхньою несумісністю з погляду здорового глузду: буря в стакане воды, сумасшедший дом, мёртвый час, семь пятниц на неделе та ін.;

-          незвичності зіставлення первинного і вторинного денотатів: молочные реки и кисельные берега – «привільне, забезпечене життя», в чужом пиру похмелье – «неприємність через інших», синий чулок – «жінка, позбавлена жіночності, чарівності і цілком поглинена науковими інтересами» та ін.;

-          об'єднання протилежних ознак у межах сполучення: капля в море (сполучення антонімічних  ознак: капля і море (дуже мале / дуже багато);

-          символам, які лежать в основі первинного денотата одного з компонентів фраземи: медовый  месяц (з медом завжди пов'язане щось солодке, приємне, у наведеної ФО – найбільш щаслива пора подружнього життя), чёрный день (чорний – темрява, страх, неприємності, утруднення), красное словцо (червоний – вогонь, сильний жар);

-          метонімічним переносом: голова еловая (дурна, безглузда людина), семи пядей во лбу (дуже мудра, розумна людина), задним умом крепок (людина, що характеризується спізнілою реакцією на що-небудь) та ін.;

-          екстралінгвістичним пресупозиціям: серебряная свадьба (двадцятип'ятилітній ювілей одруження), золотая свадьба (п'ятдесятилітній ювілей одруження), бриллиантовая свадьба (сімдесятип'ятилітній ювілей одруження); 

-          зіткненню двох значень ФО: валаамова ослица (1. покірний, мовчун, який несподівано для присутніх виразив свою думку, протест; 2. дурна, вперта жінка), путеводная звезда (1. людина, яка визначає певним чином  життя або  діяльність; 2. те, що спрямовує, визначає  життя або діяльність) та ін. Експресивність образу створюється за рахунок появи в значенні ФО додаткових денотативно-сигніфікативних і конотативних сем;

-          конкретизації образу первинного денотата і гіперболізації вторинного: моя хата с краю (мене зовсім не стосується, до мене немає жодного відношення), кишка тонка, гайка слаба (не вистачає сил, здібностей зробити щось; не вистачає необхідних засобів, щоб придбати щось) та ін. У наведених зворотах інформація, що співвідноситься з вторинним денотатом, є значно ширшою порівняно з інформацією первинного денотата;

-          сполучення  декількох з перерахованих факторів: бабье лето, седьмая вода на киселе, золотые руки, гусиные лапки, заблудшая овца, злой язык, проба пера та ін. Наприклад, у ФО седьмая вода на киселе (дуже далекий родич) образність створюється не тільки за рахунок гіперболізації образу первинного денотата, але і за рахунок алогізму і незвичайності зіставлення первинного і вторинного денотатів ФО.  

У процесі експерименту виявлена реальна (неприхована) і потенційна (прихована) образність фразеологізмів, які не мають лексичних відповідників.  Реальною в роботі названо  образність, яка ґрунтується на  символах чи асоціаціях, пов'язаних зі значеннями компонентів ФО. Наприклад, гордиев узел (вузол – щось складне, заплутане), прометеев огонь (вогонь – полум'я, сильний жар, незгасаюче прагнення), избиение младенцев (побиття – жорстока розправа над кимось). Серед ФО досліджуваної групи виділяються такі звороти, в яких первинний денотат не несе ніякої інформації реципієнту, не пов'язаний з його попереднім досвідом, а компоненти в їхньому складі не можуть слугувати сигналом для розуміння значення. Наприклад, авгиевы конюшни, бочка данаид, прокрустово ложе, фиговый листок і ін. Наведені звороти є образними, але їхня образність немов прихована для «чужого погляду», не знайомого з давньогрецькою міфологією чи біблійною літературою. Образність такого типу в роботі названа потенційною, або прихованою.    

Однією з основних ознак, які відрізняють формування значень ФО від слів, є здатність фразем аналізованої групи відбивати інформацію гармонійного і дисгармонійного планів. Під інформацією гармонійного плану  розуміється така, що представлена словосполученнями, які відбивають відношення  реального світу і не суперечать логіці  сприйняття (осиное гнездо, белое пятно, дойная корова). Інформація дисгармонійного плану представлена словосполученнями, які відбивають зв'язки і відношення, не притаманні реальному світу (мертвый час, больной вопрос, буря в стакане воды, лишний рот). При взаємодії компонентів гармонійного плану  сигнали гармонії можуть утрачатися, а при взаємодії дисгармонійного плану – з’являтися, що залежить від семантичного поширення компонентів фраземи.

Дослідження засвідчило, що фраземи, які не мають лексичних відповідників, посідають значне місце в мовній картині світу (МКС). Вони зближуються зі словами за функціями і особливостями номінації і відрізняються від них за цими ж та іншими ознаками. ФО більш чітко виконує функцію вираження почуттів, емоцій і оцінок, і це пояснюється тим, що словосполучення ніби вводить у дію різні фрагменти мовної картини світу,  пов'язує різні концептосфери, завдяки такій взаємодії створюється можливість подавати додаткову інформацію, яка деталізує об'єкт.

Звороти, обрані для аналізу, розподілилися у 22 фразеосемантичних групах, які торкаються практично всіх сфер життя. Велика кількість груп пояснюється тим, що аналізовані звороти вибиралися не за семантичними ознаками, а за наявністю лексичних відповідників.

У висновках до цього розділу зазначено, що основна особливість ФО аналізованого типу полягає в їхній когнітивній насиченості, здатності поєднувати знання і досвід різних концептосфер.

У третьому розділі дисертації „Прагматичний і культурологічний аспекти аналізу фразеологічних зворотів, які не мають лексичних відповідників” установлюється прагматичний потенціал ФО досліджуваної групи і виявляються особливості його реалізації в різних типах дискурсу. Розглядаються гендерні особливості сприйняття й мовленнєвої реалізації ФО. Подається модель лексикографічного опису ФО, що аналізуються, з урахуванням культурологічної та прагматичної інформації.

Фразеологічні одиниці відіграють велику роль у досягненні ілокутивних цілей дискурсу. В.М. Телія називає фраземи своєрідними «мікротекстами» і вважає їх набагато складнішими за будь-яке слово: у текстах ідіоми виступають як «мікротексти», вписуючись у дискурс як по «вертикалі» (беручи участь у розвитку тих чи інших «тем»), так і по «горизонталі», забезпечуючи зв’язність тексту. Значення фраземи має великий прагматичний потенціал. У роботі розглядається, в яких мовних актах використовуються фраземи, що не мають лексичних відповідників, і яку ілокутивну мету  ставить комунікатор, уживаючи їх. 

Наприклад, ФО бездонная бочка має значення «людина, що може випити багато спиртного, не п'яніючи». У словниках цей зворот супроводжується позначкою шутл. Але в контекстах, наведених нижче, реалізується інша прагматична функція.

1. «Я был среди ломовых выдающаяся личность, выдающаяся тем, что равного мне по выпивке не встречалось! Бездонная бочка. Пил утром, пил и ночью, одним словом, пил, когда только в состоянии был выпить» (В. Бонч-Бруевич. Из мира сектантов.)

2. «Иван никогда не отличался порядочностью. Только возьмётся за ум, через неделю глядишь – опять за старое принялся. Без бутылки и дня не мог прожить. Бездонная бочка – вот он кто! – с пренебрежением сказала старушка» (Истории из жизни 4, 2002).

Ілокутивна мета комунікатора в першому прикладі – бажання викликати живу реакцію у співрозмовника за допомогою характеристики своїх здібностей. У наведеному мовному акті фразема має позитивну раціональну й емоційну оцінку. На наш погляд, автор досягає перлокутивного ефекту, тому що ми не відчуваємо негативних емоцій стосовно того, хто говорить, незважаючи на негативну раціональну оцінку самої пагубної звички.

Ілокутивна мета того, хто говорить, у другому прикладі – вираження зневаги і бажання образити.  Зворот відразу набуває негативної емоційної оцінки, а жартівливі відтінки втрачаються. У словниках прагматичний потенціал фраземи відбитий однобоко. Точніше було б відбити можливе варіювання оцінки і дати аналізованому звороту позначки: шутл. і/чи пренебр.

Серед фразем, які не мають лексичних відповідників, виявлені звороти з фіксованою оцінкою. Дослідження показало, що, уживаючи в мовному акті той чи інший зворот з негативною емоційною оцінкою, комунікатор ставить такі ілокутивні цілі: вираження гніву, осуду і різко негативного ставлення до когось; бажання викликати співчуття до себе за допомогою акцентування уваги на негативних рисах третьої особи; посилення негативної оцінки явища з метою зробити адресата своїм однодумцем; зневага і бажання образити; осуд з вираженням обурення; посилення негативної оцінки з метою підкреслення глибини і гостроти переживань; посилення контрасту для вираження негативного ставлення до факту; гіперболізація негативної оцінки третьої особи;   попередження і бажання залякати погрозами; приниження іншої особи з метою завищення самооцінки. 

Як показав аналіз, у фразем з позитивною емоційною оцінкою прагматичний ефект досягається за рахунок інтенсивності ознаки, що зумовлює можливість вираження гами почуттів і емоцій: милування, здивування, радість, схвалення, співчуття, підтримка, образне представлення. ФО досліджуваної групи з позитивною оцінною семою можуть також уживатися для зниження емоційної напруженості з метою виключення імовірності виникнення конфліктної ситуації чи зниження категоричності наказу або вимоги.

ФО, які не мають лексичних відповідників, можуть створювати абсолютно нові можливості, реалізуючись у різних типах дискурсу.  Аналіз із використанням методу підстановки показав неможливість заміни ФО досліджуваної групи вільними сполученнями. У випадку заміни фразем вільними словосполученнями відбувається втрата емоційної напруженості, зменшення сили сприйняття образності чи її втрата, зміна семантики, невідповідність умовам дискурсу: втрата комунікантами певного обсягу знань одне про одного, про предмет, об'єкт  розмови чи, навпаки, зайва деталізація ситуації, явища і т. ін. Ефект сприйняття ФО значною мірою залежить від ступеня їх ідеоматичності.

 У процесі дослідження було виявлено, що ідіоматичність значень аналізованих ФО може бути  зумовлена денотативними і прагматичними семами, а також їх сполученням. Ступінь ідіоматичності може знижуватися за рахунок лінгвальних і позалінгвальних факторів. До лінгвальних належать семантичні фактори:

-                      асоціативне поле слова: один з компонентів ФО має асоціативний зв'язок зі значенням звороту (пауки в банке – «хижі, злі люди, що борють один з одним»; павук – хижа комаха);

-                      переносне значення слова: наприклад, значення ФО тёмная лошадка – «людина, чиї якості, можливості, неясні, невідомі» сформувалося на базі переносного значення слова тёмная, котре знижує ідіоматичність семантики і прагматики  фраземи;

-                      ядерна сема одного з компонентів фраземи: наприклад, у складі ФО стиральная машина – «апарат для прання», ми зіштовхуємося з ідіоматичністю прагматики, оскільки прихованими, невираженими в структурі деривата є прагматичні семи;

-                      можливість зіставлення первинного і вторинного денотатів ФО: наприклад, у фразеологічного звороту добрый дядя «людина, щедра за чужий рахунок» цілком відсутні  будь-які логічні ознаки, що поєднують компонент первинного денотата добрый із семою вторинного денотата «щедрий за чужий рахунок». Ця особливість підвищує ідіоматичність семантики фраземи, але знижує ідіоматичність прагматики;

-                      сукупність наведених семантичних факторів: наприклад, підвищення і зниження ідіоматичності ФО лишний рот «людина, яка обтяжує інших, є тягарем для інших як "зайвий рот"» зумовлює асоціативне поле одного компонента фраземи (лишний) і переносне значення іншого (рот).

Крім перерахованих семантичних факторів, слід зазначити вплив на ідіоматичність ФО досліджуваної групи культурних факторів. До них належать:

-                      позалінгвальні пресупозиції: наприклад, у ФО серебряная свадьба компонентів серебряная підвищує ідіоматичність прагматики аналізованої фраземи, оскільки навіть носію мови нелегко здогадатися, чому, наприклад, п'ятдесят років подружнього життя називають золотим весіллям (а не діамантовим чи ще якимось), а двадцять п'ять – срібним;

-                      символіка значення одного з компонентів ФО: наприклад, образ вітру в російській фразеології символізує поняття безтурботності, легкодумства, несерйозності, що зумовлює появу в семантиці фраземи ветер в голове, подбитый ветром, ветреная головушка, ветряная мельница таких конотативних сем, як «негативна характеристика», «несхвалення», «осуд»;

-                      гендерні стереотипи: гендерні стереотипи не завжди знімають ідіоматичності ФО, оскільки багато в чому залежать від стереотипів поведінки, властивих тій чи іншій субкультурі (наприклад, уживання ФО женский характер щодо чоловіка і ФО мужской характер щодо жінки);

-                      історичні фактори: національно-культурна специфіка компонента казанская зумовлює виникнення в значенні ФО сирота казанская семи «який прикидається» (після скорення Казанського царства росіянами, татарські мірзи (князі) намагалися одержати від російських царів усілякі потурання, скаржачись на свою гірку долю), що вплинуло на виникнення в семантиці ФО негативної характеристики, семи «несхвалення», а також іронії і глузування. Завдяки історичному культурному фактору прагматичні характеристики наведеної фраземи визначаються порівняно легко носіями мови, які знають історію, у той час як у цілому ідіоматичність значення ФО є високою;

-                      сукупність культурних і семантичних факторів: китайские церемонии, седьмая вода на киселе.

Дослідження ідіоматичності семантичних і прагматичних ознак показало, що діапазон варіювання денотативних і прагматичних сем у значенні ФО набагато більший, ніж у значеннях слів. Компонентний склад ФО дозволяє в межах одного звороту перехрещуватися денотативним і прагматичним семам. Прихованими в структурі  фраземи можуть бути тільки прагматичні  семи чи тільки денотативні, а іноді – і ті, і інші.

 У процесі дослідження доведено, що сприйняття образності фразем, які не мають лексичних відповідників, залежить від субкультурных факторів. У мові існують певні гендерні стереотипи, які впливають на закріплення в свідомості носіїв мови того чи іншого образу, а отже, і образу, створеного фразеологічним зворотом. Це спостереження підтверджується результатами проведеного експерименту, у ході якого було виявлено, що образи мовної свідомості чоловіків і жінок значно відрізняються один від одного. Наприклад, при роботі з ФО избиение младенцев «жорстока, масова розправа над беззахисними, недосвідченими людьми» образ мовної свідомості у жінок  базувався більше  на емоційності, співчутті, жалю, тоді як у чоловіків – на холоднокровності, прагненні до справедливості, тверезому розрахунку і звичці вирішувати всі питання негайно і дуже часто із застосуванням сили. Це підтверджують асоціативні образи, які виникли при сприйнятті наведеної фраземи: у жінок – плач, лемент, біль, жалість, жаль; у чоловіків – несправедливість, покарання, бажання захистити.

 Загальновідомим є положення про те, що навіть вичерпна поінформованість про традиції і звичаї  культури не створює повного уявлення про мовну картину світу у представника іншої культури, яким є, наприклад, перекладач.  Фраземи, називаючи найпростіші поняття, репрезентують додаткову соціокультурну інформацію. Якщо з передачею національно-етнічного компонента значення ФО перекладачі можуть упоратися, спираючись на теоретичні розробки, то конвенційний аспект змісту зворотів створює великі труднощі. На жаль, чинні словники не відтворюють обмежень згаданого типу. Наприклад, ФО глухая тетеря і слепая курица в словнику мають визначення «людина, яка погано чує», «короткозора людина, яка погано бачить», які не несуть ніякої інформації про те, що наведені фраземи мають  обмеження у вживанні. Обмеження зумовлені лексичними одиницями тетеря і курица, які в російській мові мають яскраво виражене негативне забарвлення. Маркером культурної конотації ФО глухая тетеря і слепая курица можуть стати позначки «неодобр.», «неуважит.», які б слугували своєрідними сигналами для носія іншої культури про те, що ці фраземи не слід уживати стосовно людей похилого віку. Таким чином, фактори, що зумовлюють обмеження у вживанні фразем, мають відтворюватися в лексикографічному портреті ФО.

Результати аналізу, проведеного в першому і другому розділах, узагальнюються в запропонованій моделі лексикографічного портрету, яка враховує семантичні характеристики, особливості вживання фразеологічної одиниці, яка не має лексичного відповідника: нюанси комунікативного навантаження фраземи, її прагматичний потенціал (варіювання емоційної оцінки, позначки, які відбивають додаткові конотації ФО), культурологічні фактори (позначки, які відбивають гендерні особливості, інформацію про вираження менталітету народу і т. ін.). Лексикографічний опис ФО аналізованої групи повинен подаватися з урахуванням можливостей розширення і звуження прагматичного потенціалу. Під розширенням прагматичного потенціалу розуміється здатність фразем, що не мають лексичних відповідників, уживатися без обмежень у будь-яких ситуаціях, а під звуженням – обмеження вживання аналізованих одиниць у залежності від віку, статі та інших рис комунікантів.

 У висновках  основні результати дослідження узагальнюються.

 1. Дослідження мовної картини світу показало, що, виконуючи нарівні з ЛО номінативну функцію, аналізовані звороти демонструють інший шлях позначення реалій, ніж слова. Торкаючись практично всіх сфери життя, ФО обраної для аналізу групи дозволяють досить повно схарактеризувати відповідні фрагменти МКС. ФО ефективніше виконує функцію вираження почуттів, емоцій і оцінок, і це пояснюється тим, що словосполучення дозволяє актуалізувати різні фрагменти МКС, пов'язати різні концептосфери, представити додаткову інформацію, яка деталізує об'єкт.

2. Дослідження показало якісні денотативно-референтні відмінності фразем досліджуваної групи від лексичних одиниць та від фразем, які мають лексичні відповідники, які полягають у більшій інформативності семантики ФО порівняно зі словами: фразеологічні звороти на відміну від ЛО позначають або ознаку разом з її носієм, або ситуацію, в якій виявляються ті чи інші якості суб'єктів.

3. Порівняння   лексичної і фразеологічної образності засвідчує значно більшу виразність і розгорнутість фразеологічного образу.  Образність ФО аналізованого типу формується завдяки взаємодії інформації гармонійного і дисгармонійного планів. Інформація гармонійного плану представлена словосполученнями, що відбивають відношення, які існують у реальному світі і не суперечать логіці його сприйняття. Інформація дисгармонійного плану представлена словосполученнями, які відбивають зв’язки і відношення, яких не існує в реальному світі.

4. Характер взаємодії гармонійної і дисгармонійної інформації впливає на ступінь ідіоматичності аналізованих фразем.  Ступінь їхньої ідіоматичності залежить і від інших лінгвальних та позалінгвальних факторів, як-то асоціативне поле компонентів ФО,  його символіка, гендерні стереотипи і т. ін.

5. Сприйняття образів, створених аналізованими ФО, залежить від поєднання макрокультурного і мікрокультурних факторів: інтеркультурних, національно-культурних, гендерних та інших.

6. Фразеологічні одиниці досліджуваної групи мають великий прагматичний потенціал і являють собою своєрідні мікротексти, які створюють абсолютно нові можливості для реалізації в різних типах дискурсу. Вони забезпечують більший діапазон можливостей для вираження референтних і прагматичних ознак дискурсу  на відміну від слів та інших типів ФО.

7. Модель лексикографічного портрету ФО, які не мають лексичних відповідників, повинна включати такі компоненти: денотативні і референтні ознаки, прагматичні коментарі з обов’язковим висвітленням інтеркультурних, національно-культурних, гендерних аспектів, коментарі щодо обмеження у вживанні. У всіх названих компонентах мають відображатися ознаки, які зумовлюють специфіку ФО порівняно зі словами та фраземами інших типів.

Основні положення й висновки роботи викладені в 6 публікаціях у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України:

 1. Мисенёва В.В. Фразеологические единицы, не имеющие соответствий в системе слов, в языковой картине мира // Культура народов Причерноморья: Научный журнал. – Симферополь: Таврический национальный университет имени В.И. Вернадского, 2002. - № 32. – С. 95-97.

2. Мисенёва В.В. Эквиваленты и ложные эквиваленты в системе слов и фразем (на примере фразеологических единиц, не имеющих словарных соответствий) // Русская филология. Украинский вестник: Республиканский научно-методический журнал. – Харьков: ООО «Альманах», 2002. - № 3-4 (22). – С. 11-13.

3. Мисенёва В.В. Категориально-грамматическая переходность фразем, не имеющих соответствий в системе слов // Вісник Дніпропетровського університету. Мовознавство. – Дніпропетровськ: Видавництво Дніпропетровського університету, 2003. – Вип. 9. – С. 180-186.

4. Мисенёва В.В. Генезис образности фразеологических единиц, не имеющих соответствий в системе слов // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. - № 607. Серія: Філологія. – Вип. 39. «Харківська філологічна школа і сучасність». – Харків: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2004. – С. 186-190.

5. Мисенёва В.В. Реализация прагматического потенциала фразем, не имеющих соответствий в системе слов // Русская филология. Украинский вестник: Республиканский научно-методический журнал. – Харьков: ООО «Альманах», 2004. - № 1-2 (25). – С. 33-39.

6. Мисенёва В.В. Зависимость восприятия образности фразеологических единиц, не имеющих соответствий в системе слов, от гендерных факторов // Русская филология. Украинский вестник: Республиканский научно-методический журнал. – Харьков: ООО «Альманах», 2004. - № 3-4 (26). – С. 21-25.

АНОТАЦІЯ

Місеньова В.В. Фразеологічні звороти, які не мають лексичних відповідників (семантичний, прагматичний та культурологічний аспекти). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.02 – російська мова. – Харківський національний педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди. – Харків, 2005.

У дисертаційній роботі досліджуються фразеологічні одиниці російської мови, які не мають лексичних відповідників. Виявляється специфіка їх семантики і прагматики у порівнянні зі словами та фразеологічними зворотами інших типів. З’ясовується місце аналізованих фразем у російській мовній картині світу та їхня когнітивна навантаженість. Визначається прагматичний потенціал зворотів, виявляються умови його реалізації в дискурсах різних типів. Розкривається природа реальної (неприхованої) та потенціальної (прихованої) образності. Доводиться вплив інтеркультурних, національно-культурних та гендерних факторів на формування значень фразем і їх сприйняття та інтерпретацію. Пропонується модель лексикографічного опису фразем аналізованого типу, в якій ураховуються семантичні, прагматичні та культурологічні чинники.

Ключові слова: фразеологічні одиниці, лексичні відповідники, семантика, прагматичний потенціал, культурологічний фактор, міжкультурна комунікація.