ФУНКЦИОНАЛЬНО-СЕМАНТИЧЕСКОЕ ОПИСАНИЕ ЛЕКСИЧЕСКОЙ ГРУППЫ «ФУНКЦИОНАЛЬНОЕ ПРОСТРАНСТВО»

summary

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження, вказано на зв'язок дисертаційної роботи з науковими програмами, планами, темами, описано методи наукового аналізу і джерельну базу, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі «Теоретичні основи функціонально-семантичного опису лексичних груп» надається характеристика лексико-семантичного ярусу мови як функціональної системи, описуються основні напрямки, способи і методика дослідження лексико-семантичної підсистеми мови, обґрунтовується позиція автора і викладаються основні положення функціонально-семантичного вивчення лексичних груп.

У сучасній теорії і методології лінгвістики відбувається зміна парадигми, супроводжувана побудовою більш точної моделі системи мови як механізму для здійснення людиною визначених цілей і реалізації намірів. Нова наукова парадигма характеризується як функціонально-когнітивна, що відрізняється експансіонізмом, антропоцентризмом, експланаторністю, конструктивна за своїм духом і потенційно міждисциплінарна (О. В. Лещак, О. М. Рудяков).

У зв'язку зі звертанням до комунікативної і змістовної сторони мови особливої актуальності набуває функціональний підхід як специфічне розуміння мови, що будується на розгляді мовних одиниць переважно з погляду їхньої функціональної і ціннісної якостей. Функціональний розгляд мови дає змогу розширити й поглибити проблематику традиційного мовознавства, створює основу для реалізації найважливіших тенденцій розвитку сучасної лінгвістики.

Опису функціональної моделі лексикології у вітчизняній лінгвістиці присвячені роботи Ф. С. Бацевича, Т. А. Космеди, В. М. Манакіна, О. М. Рудякова, Ж. П. Соколовської та інших. Застосування функціонального підходу в лексикології, й особливо семантиці, повинне обумовити реальний примат змістовного над формальним у пошуку закономірностей, що організують систему номінативних одиниць мови.

Загальнонаукові принципи функціональної семантики – це функціоналізм, системоцентризм і розмежування форм існування буття – стосовно до мови це рівні існування мови: рівень індивідуальної мови, рівень типізованої мови і рівень лінгвістичного аналізу.

Підсистемами глобальної лексичної метасистеми природної мови виступають лексичні групи. Дослідження в рамках семантики груп дозволяють здійснити перехід від семантики слова до семантики словника.

Семантична основа лексичної системи мови знаходиться на рівні лінгвістичного аналізу, оскільки мова є засобом вираження концептуалізованого в людській свідомості об'єктивного світу – того, що сучасні лінгвісти називають "картиною світу". Для функціональної лінгвістики принциповим є розгляд картини світу як суто мовного явища: мова включає в себе ідеальну систему досвіду мовного колективу й одночасно є засобом її вираження. На рівні лінгвістичного аналізу лексична система мови є системою мовних понять – результатом узагальнення мовним колективом знань про дійсність. Елементом цієї ієрархічно організованої семантичної системи є сема – складова мовного поняття.

Перший етап функціонально-семантичного опису лексичної групи передбачає виявлення тих мовних понять, що закодовані у номінативних одиницях групи. Головним інструментом на цьому етапі є метод компонентного аналізу, що дозволяє досліднику перейти від знакових (двосторонніх) номінативних мовних одиниць до їх ідеальної (однобічної) семантичної основи на рівні лінгвістичного аналізу. Завдання цього етапу опису лексичної групи – встановлення її семного набору і побудова ієрархії сем як основи семантичної структури групи.

З функціональної точки зору лексика мови є сукупністю засобів номінації. Мова надає велику кількість засобів іменування безлічі існуючих і можливих реалій. Цю численність засобів іменування організовано системою мовних понять, сигніфікатів, тобто на рівні типової мови знакові одиниці – слова і словосполучення – представляють сигніфікат у різних ситуаціях номінації.

На рівні типів елементом семантичної системи є номінативна одиниця - слово чи словосполучення, призначене для вираження мовного поняття. Мовне поняття в єдності з усіма можливими способами його вираження, словами і словосполученнями, є одиницею семантичної системи мови, що ми називаємо семантемою. Отже, семантема як функціональна одиниця існує на всіх трьох мовних рівнях: рівні лінгвістичного аналізу, типової мови й індивідуальної мови. На рівні лінгвістичного аналізу семантема представлена як сигніфікат, ідеальна однобічна сутність; на рівні типової мови семантему утілюють варіанти вираження сигніфікату, знакові двосторонні сутності – слова і словосполучення; на рівні індивідуальної мови семантема реалізована в безлічі конкретних "ідіолектних" уживань цих варіантів. На рівні лінгвістичного аналізу елементами семантеми є семи як безпосередні складові сигніфікату, а на рівні типів елементами виступають слова і словосполучення, що виражають цей сигніфікат.

Функціонально-семантичний опис лексичної групи як підсистеми словника мови складається з двох основних етапів: компонентного аналізу і компонентного синтезу. Якщо компонентний аналіз призначений для проникнення на рівень лінгвістичного аналізу і виявлення ідеальної семантичної основи лексичної групи, то компонентний синтез встановлює засоби вираження семантем групи на рівні типізованої мови.

У роботах О. М. Рудякова компонентний синтез розуміється як моделювання форми існування семантеми на рівні типізованої мови у вигляді мовних знаків, у яких реалізуючих її. Завданням компонентного синтезу є опис будови лексичної групи на рівні типів як мікрополів варіантів семантем групи. Результатом компонентного синтезу є безліч слів і словосполучень як "власне мовна" форма існування словника природної мови.

Лексична група не є однорідною, вона складається з підсистем – ядра і периферії. Ядро і периферія лексичної групи розрізняються перш за все своїми системними якостями, ступенем приналежності системі. Системні частини лексичної групи – об'єднання семантем, близьких за своїм положенням у системі, на основі тотожності чи подібності їхніх системних, ціннісних (у системно-прагматичному розумінні) якостей.

Ядро групи складають семантеми з меншим семним набором і високим гіпонімічним потенціалом, з великим ступенем стійкості у системі і продуктивності, вираженої у кількості і розмаїтості її варіантів. Актуальну периферію формують семантеми, що мають своїм денотатом актуальні на синхронному етапі реалії навколишньої дійсності. Семантеми актуальної периферії вербалізуються словами і словосполученнями, що належать до активного лексичного запасу носіїв мови. Власне периферію складають мовні поняття, що втратили актуальність для мовного колективу, що відбивають ті денотати, які належать історичній перспективі життя мовного колективу. Семантеми власне периферії вербалізуються словами і словосполученнями пасивного лексичного запасу.

Мікрополе варіантів семантеми також має ядерно-периферійну структуру: центр, ядро, периферія. Позицію центра займає основний варіант семантеми – найбільш очевидний і природний засіб експлікації конкретного мовного поняття. Як правило, позицію основного варіанта займає слово (чи, принаймні, стійке словосполучення), яке повинно бути стилістично нейтральним, широко вживаним і характеризуватись великою сполучуваністю. Ядерну зону у мікрополі формують стилістично нейтральні номінативні одиниці, менш уживані, ніж основний варіант, а також стійкі словосполучення; периферійну зону складають стилістично позначені номінативні одиниці, вільні словосполучення, неологізми, спеціальні і застарілі слова.

Закономірності, що формують лексичну групу на рівні типової мови, підпорядковуються впливу комунікативного значення як одного із системотвірних факторів будови лексичної групи, що впливає на сферу номінативних одиниць через ціннісне ставлення носіїв мови до мовних понять і засобів їхнього збереження і вираження.

Отже, функціональний опис лексико-семантичної системи мови дозволяє створити таку модель підсистеми номінації, у якій відтворюється єдність знакової природи, номінативної функції і цінності мовної одиниці.

Другий розділ «Компонентний аналіз лексичної групи "функціональний простір"» присвячено дослідженню лексико-семантичної групи "функціональний простір" на рівні лінгвістичного аналізу і побудові ієрархії сем групи.

Функціонально-семантичний опис лексичної групи починається з визначення "імені" групи, для чого необхідно звернутися до аналізу мовних і наукових уявлень про простір – того фрагменту картини світу, що є об'єктом нашого дослідження.

Поняття простору виникає як з характеристики окремо взятого тіла, що завжди має довжину, так і з факту співіснування безлічі об'єктів, які мають різне просторове положення. Простір характеризує довжину, структурність матерії, співіснування і взаємодію елементів у всіх матеріальних системах.

До фундаментальних властивостей простору належать довжина; зв'язність (відсутність "розривів"); відносна переривчастість (роздільне існування матеріальних об'єктів і систем, що мають визначені розміри і межі); тривимірність; симетрія й асиметрія; конкретна форма і розміри матеріальних об'єктів; місце розташування; відстань між тілами та деякі інші.

У ідеографічних "картинах світу" (зокрема, нами була використана модель Ж. П. Соколовської) ідея простору сприймається як одна із категорій пізнання поряд з буттям, рухом, відношенням тощо.

Склад лексичної групи був виділений методом суцільної вибірки з тлумачних словників російської мови (головним чином зі «Словаря русского языка» у 4-х томах за редакцією А. П. Євгеньєвої). Як довідкова залучалася і нелінгвістична література: «Советский энциклопедический словарь», «Военный энциклопедический словарь». Було виділено семеми, ідентифіковані в словниках насамперед через тлумачення "простір", "місце" й деякі інші.

До складу лексичної групи ми віднесли семеми акватория, ареал, близь, вход, вырубка, загород тощо. Спостереження над словниковими тлумаченнями обраних одиниць дозволили зробити деякі попередні висновки про семантичну структуру лексичної групи "простір". Поняття простору в ідеографічній моделі Ж. П. Соколовської конкретизовано у рубриці "функціональне використання місця", тобто функціональний простір ідентифіковано як один з видів простору. Група, що виокремлюється на підставі диференціальної ознаки 'функціональний, функціонально призначений', виявилася найбільш численною підгрупою лексичної групи «простір»; ця група стала об'єктом більш глибокого вивчення. До лексичної групи «функціональний простір» увійшли семеми аванпорт, авиалиния, бахча, велодром, гавань, делянка, лесосека, огород та ін.

На рівні лінгвістичного аналізу структура лексичної групи представлена як ієрархія сем. Для виділення сем, що конституюють групу, ми застосовували різні прийоми компонентного аналізу. Серед цих прийомів можна виділити наступні: метод інтроспекції, аналіз словникових дефініцій, метод опозиції лексем, аналіз сполучуваності і значеннєвих зв'язків слів у тексті та ін.

Аналіз семем бахча, жнивье, лесосека; фарватер, акватория; авиалиния дозволив виділити диференціальну ознаку "субстанціональна якість простору" і семи 'земля', 'вода', 'повітря'.

При аналізі словникових дефініцій семем з компонентами лексичних значень «пригодный для…», «удобный для…», «доступный для…», з одного боку, і «приспособленный для…», «оборудованный для…», «обрабатываемый для…» – з іншого, була встановлена диференціальна ознака "спосіб застосування" і семи 'без обробки, у природному виді', 'з обробкою'.

При зіставленні семем курорт, луг, лесопарк, затон і перевал (у 2-му значенні), аванпорт, плацдарм було виявлено диференціальну ознаку "підстава для використання" із семами '(завдяки) внутрішнім ресурсам', '(завдяки) місцю розташування'.

У результаті аналізу семем поле (у 1-му значенні), сенокос (у 2-му значенні), заповедник і пастбище, кладбище, полигон виокремлено диференціальну ознаку "об'єкт споживання / мета використання" із семами 'виконування дій' і 'виробництво продукції'.

Виявлення в словникових формулюваннях деяких семем таких компонентів лексичних значень, як «для купания и принятия солнечных ванн», «для стоянки, погрузки и ремонта судов», «как пастбища и сенокосы», «под луг или пашню», «для судоходства и сплава леса», «для испытания оружия и боевой подготовки войск» і «для очистки сточных вод», «для вывоза мусора», «для распашки», «для прохода судов» і под., дозволяє констатувати наявність диференціальної ознаки "кількість функцій" із семами 'монофункціональний' і 'поліфункціональний'.

Аналіз таких семем, як пашня, надел; стрельбище, танкодром; заказник, дендрарий; парк (у 1-му значенні), пляж, дозволив осмислити диференціальну ознаку "сфера застосування" і семи 'сільськогосподарська', 'військова', 'наукова', 'побутова', 'ритуальна', 'інженерно-технічна' і деякі інші.

Окрім тих сем, які входять до характеристики усіх семем групи, було визначено наявність індивідуальних сем, що визначають специфічний зміст кожної окремої семеми. Нами було виділено два блоки індивідуальних сем. Семи першого блоку репрезентують такі диференціальні ознаки, як "підстави для використання", "місце розташування", "результат використання", "вид виробленої продукції". До другого блоку відносяться семи, які вказують на час та місце існування іменованої реалії: це семи 'у нас', 'не в нас', 'зараз', 'не зараз'.

Компонентний аналіз у функціонально-семантичному описі лексичної системи чи підсистеми – лексичної групи – не обмежується встановленням набору сем, властивого тій чи іншій номінативній одиниці, але й визначає її місце в семантичній структурі групи. Таким чином, завдання компонентного аналізу – виявлення будови, семантичної структури групи.

Наступним етапом в описі лексичної групи є встановлення ієрархії сем, яка являє собою значеннєвий каркас групи і обумовлює її семантичну структуру.

У результаті компонентного аналізу групи "функціональний простір" і встановлення порядку знаходження сем в ієрархії, тобто місця кожного семного рівня, було побудовано ієрархію сем: І. Функціональний простір; ІІ. Субстанціональна якість: 1. Земля. 2. Вода. 3. Повітря; ІІІ. Спосіб застосування: 1. Придатний для використання. 2. Той, що пройшов обробку для використання; ІV. Об'єкт споживання / Мета використання: 1. Виконування певних дій. 2. Виробництво певної продукції; V. Кількість функцій: 1. Монофункціональний. 2. Поліфункціональний; VІ. Сфера застосування: 1. Сільськогосподарська. 2. Транспортна. 3. Наукова. 4. Ритуальна. 5. Військова і деякі інші; VІІ. Індивідуальні семи.

Ієрархія сем є значеннєвою основою будови лексичної групи. Проведений компонентний аналіз групи дає можливість перейти до наступного етапу функціонально-семантичного опису лексичних груп – створення моделі комунікативно призначеної системи мовних понять.

У третьому розділі «Компонентний синтез лексичної групи "функціональний простір"» описано семантичну структуру і закономірності функціонування лексичної групи.

Функціональна семантика розглядає підсистеми лексичної групи – ядро і периферію – як "ціннісні об'єднання мовних одиниць" (О. М. Рудяков). У лексичній групі на рівні лінгвістичного аналізу ядро і периферія виділяються відповідно до рівня в гіпонімічній семній ієрархії.

Ядро групи складають семантеми ІІ, ІІІ, ІV, V ярусу ієрархії. Ядро є найбільш стійкою і незалежною від безпосередніх впливів середовища частиною семантичної системи. Ядерні семантеми групи можуть бути подані за списком: «простір функціональний земельний», «простір функціональний водяний», «простір функціональний повітряний»; «простір функціональний земельний, придатний для використання», «простір функціональний земельний, який пройшов обробку для використання» тощо.

До периферії групи належать семантеми VІ і VІІ ярусу: «простір земельний, придатний для виробництва якоїсь продукції в сільському господарстві завдяки ресурсам», «простір земельний, який пройшов обробку для виробництва якоїсь продукції в сільському господарстві завдяки місцю розташування»тощо.

Побудова моделі ціннісно упорядкованої сукупності мовних понять стає основою для власне функціонального опису лексичної групи «від форми до змісту» – компонентного синтезу. Ієрархія сем описує будову лексичної групи на рівні лінгвістичного аналізу, а компонентний синтез покликаний описати лексичну групу на рівні типової мови.

На рівні типової мови у сферу функціональної семантики проникає комунікативність і регулятивність. Це означає, що будову групи у вигляді ієрархії ідентифікації скоректовано ціннісним відношенням носіїв мови до тієї чи іншої номінативної одиниці, тобто уявленням носіїв мови про те, наскільки зручна, економна і доречна та чи інша мовна форма для вираження визначеного мовного поняття.

Структура як лексичної групи, так і її складової частини, мікрополя варіантів семантеми, має польовий характер, тобто будується за моделлю «ядро – периферія». Так, у нашій лексичній групі для семантеми 'простір земельний, придатний для виконування певних дій у сільському господарстві завдяки ресурсам' центральним варіантом буде семема пастбище, як найбільш актуальний і очевидний засіб вираження цієї семантеми, ядерні варіанти – це семеми выгон, выпас, менш уживані, але досить розповсюджені і цілком зрозумілі для носія мови одиниці, а також словосполучення пастбищное угодье, кормовое угодье, культурное пастбище; до зони периферії можна віднести стилістично позначені слова: застаріле пажить, обласне ляда – і вільні словосполучення луг для выгона скота, место для пастьбы животных тощо.

Синтезування на рівні типізованої мови семної інформації, отриманої за допомогою компонентного аналізу, дає нам можливість точного і послідовного опису смислів номінативних одиниць групи, причому не для уточнення значення окремої одиниці, а в ієрархії ідентифікації. Наприклад, ієрархія ідентифікації мікрогрупи, яку очолює семантема 'простір земельний, що використовується у сільському господарстві', має такий вигляд: угодье – «земельное пространство, используемое в сельском хозяйстве»; поле – «угодье для выращивания сельскохозяйственных культур»; пашня – «вспаханное поле»; нива – «засеянное поле»; озимь – «пашня для осеннего посева»; зябь – «пашня для весеннего посева».

Отже, ядро лексичної групи складають семеми участок, полоса, площадка, площадь, угодье, луг, приусадебный участок, полигон, позиция, акватория, путь, пути сообщения, кладбище, заповедник і под. Актуальну периферію формують одиниці пашня, нива, пар, пастбище, сенокос, выгон, усадьба, огород, гряда, питомник, сад, плацдарм, рубеж, стрельбище, порт, гавань, рейд, пляж, курорт, делянка, место для захоронения, строительный участок, пахотные угодья тощо. Власне периферію створюють номінативні одиниці выпуск, полонины, сырт, яйла, гумно, куртина, поле брани, ристалище, поприще, некрополь та інші.

Будова лексичної групи на рівні типової мови знаходиться під значним впливом комунікативних намірів і ціннісного відношення носіїв мови до мовних понять і засобів їхнього збереження і вираження. Наприклад, діалектне і застаріле слово угода, що є власне периферійним варіантом ядерної семантеми 'земельний простір, що використовується у сільському господарстві' (основний варіант угодье), належить периферійній зоні лексичної групи внаслідок його невисокої комунікативної значущості, незважаючи на досить високе положення семантеми у семній ієрархії.

На рівні індивідуальної мови у мовленні фіксуються результати людського пізнання і відбивається індивідуальний досвід окремого носія мови. Якщо говорити про таку сферу вживання мови, як художня література, можна сказати, що в індивідуальній мові репрезентується мовна картина світу того чи іншого автора.

У роботі ми розглянули індивідуально-авторську інтерпретацію мовних понять з інтегральним значенням 'земельний простір, що використовується у сільському господарстві' у текстах творів російської літератури XІХ і ХХ ст. таких письменників, як І. С. Тургенєв і В. П. Астаф’єв. Вибір творів саме цих авторів обумовлений тим, що в них відбито «сільську тему», а отже, у текстах реалізована в значному обсязі досліджувана лексична група.

Мовна реалізація семантем досліджуваної лексичної групи відзначається великою розмаїтістю номінативних засобів, використанням як узуальних, так і оказіональних одиниць, широким застосуванням словосполучень поряд з однослівними варіантами вербалізації семантем, збагаченням семантики мовних одиниць у мові.

Наприклад, на рівні індивідуальної мови засобами вираження сигніфіката можуть стати номінативні одиниці, узуально для цього не призначені. Мы ехали по широкой распаханной равнине; чрезвычайно пологими, волнообразными раскатами сбегали в нее невысокие, тоже распаханные холмы… Узкие тропинки тянулись по полям… («Записки охотника» І. С. Тургенєва). У контексті словосполучення распаханная равнина, распаханный холм набувають того ж значення, що і слово поле як об'єкт діяльності людини. Це значення підкріплене паралельним вживанням у тому же контексті лексеми поле.

У мікрогрупі «огород», вербалізованій у тексті, є в наявності індивідуально-авторські засоби реалізації семантем групи вільними словосполученнями. Примыкающий к задам дворовых построек клочок жирной земли, забранный жердями, удобренный золой и костями, был прост и деловит с виду. Лишь широкие межи буйным разноростом да маковый цвет недолговечным полыханием освещали огород к середине лета… («Ода российскому огороду» В. П. Астаф’єва). У контекстах семантема «огород» реалізується в словосполученні клочок жирной земли. Реалізація словосполучення саме як варіанта зазначеної семантеми підкреслена вживанням контекстуально синонімічної семеми огород. Вільні авторські словосполучення специфічно вербалізують семну структуру сигніфіката: компонент «клочок земли» виражає значення 'земельний простір'; компонент «жирная (земля)» (у значенні «насичений корисними речовинами») виражає сему 'придатний для використання завдяки ресурсам'. Деякі семи одержують у контексті актуалізацію: такі елементи контексту, як «забранный жердями, удобренный золой и костями», «підтримують» реалізацію семи 'оброблений'.

В авторській мові відзначається використання різних за сферою функціонування одиниць. Так, для реалізації семантеми 'земельний простір, придатний для використання в сільському господарстві, не використовуваний / використовуваний вперше', основним варіантом якої є семема целина, В. П. Астаф’єв у повісті «Ода российскому огороду» вживає інші номінативні засоби. …В первый день мая по старому стилю выводил дед лошадей в огород, к плугу… играючи шли с плугом конишки, пренебрежительно махали хвостами, отфыркиваясь: «Разве это работа?! Вот целик коренить – то работа!». У наведеному контексті зазначену семантему реалізує целик – семема, що має гранично вузьку сферу вживання. Варіант семантеми знаходиться на периферії мікрополя варіантів, однак у художній мові набуває особливої експресивності як елемент живого мовлення, а отже, стає більш важливим і придатним варіантом у цій позиції реалізації сигніфікату.

Обидва письменники використовують подібні механізми і прийоми вербалізації мовних понять із загальним значенням простору: актуалізацію чи нейтралізацію тих чи інших сем сигніфікатів, зміну семантики номінативних одиниць (появу нових денотативних чи конотативних сем); ширше використання словосполучень порівняно з однослівними варіантами семантем; уживання як нейтральних, так і стилістично позначених одиниць, зокрема діалектизмів і оказіоналізмів. При цьому слід зазначити, що в індивідуально-авторській мові В. П. Астаф’єва спостерігаємо більшу кількість стилістично позначених одиниць, а також вільних словосполучень зі складною структурою, що сприяє підвищенню експресії тексту.

У висновках викладаються основні результати дослідження.

1.      Функціональний підхід до мови, її ярусів і одиниць базується на розгляді мови як системи, що виникла і функціонує в соціумі з визначеною метою, і є одним з найбільш актуальних і результативних у сучасній лінгвістиці.

2.      Функціональний підхід до вивчення семантики природної мови і основні принципи опису лексико-семантичного ярусу мови як функціональної системи обґрунтовують існування функціональної номінативної одиниці, що представлена на всіх мовних рівнях; надають можливість відтворити єдність знакової природи, номінативної функції і системної цінності мовних одиниць підсистеми номінації.

3.      Загальнонаукові принципи функціональної семантики – це функціоналізм, системоцентризм і розмежування форм чи рівнів існування мови: рівня індивідуальної мови, рівня типізованої мови і рівня лінгвістичного аналізу.

4.      На рівні лінгвістичного аналізу лексична система мови існує як система мовних понять – результат накопичення мовним колективом знання про навколишню дійсність. Елементом цієї семантичної системи є сема – складова мовного поняття.

На рівні типів елементом семантичної системи є номінативний засіб – слово чи словосполучення, призначене для вираження мовного поняття. Мовне поняття в єдності з усіма можливими засобами його вираження, словами і словосполученнями, є одиницею семантичної системи мови – семантемою. Типова ситуація використання вербального вираження семантеми є позицією, обумовленою метою і завданнями носія мови.

5.      Підсистемами глобальної лексичної метасистеми природної мови є лексичні групи, що мають ядерно-периферійну структуру.

6.      Основою всіх семантичних відносин на рівні лінгвістичного аналізу є ієрархія сем досліджуваної лексичної групи, встановлена за допомогою компонентного аналізу.

Ієрархія сем лексичної групи «функціональний простір» включає семи, виділені на основі диференціальних ознак 'субстанціональна якість', 'спосіб застосування', 'об'єкт споживання / мета використання', 'кількість функцій' і 'сфера застосування', що є інтегральними для цієї групи в рамках словника, диференціальними в межах групи й інтегральними в межах підгруп, на які поділяється група. Нижчі рівні ієрархії займають індивідуальні семи.

7.      На рівні норми на внутрішні системні закономірності організації групи накладаються соціальні. Результатом взаємодії цих факторів є семантична структура лексичної групи «функціональний простір», що включає зони ядра, актуальної периферії і власне периферії.

Ядро групи складають семантеми ІІ, ІІІ, ІV, V ярусів ієрархії. Ядро є найбільш стійкою і незалежною від безпосередніх впливів середовища частиною семантичної системи. Межа між V і VІ ярусами ієрархії є межею між ядром і периферією групи. Приналежність семантеми до зони периферії визначається глибиною її семного набору, а також наявністю сем 'у нас', 'не в нас', 'зараз', 'не зараз'

Ядро групи на рівні типізованої мови формують основні і ядерні варіанти ядерних семантем. До ядра групи на рівні типів належать семеми участок, площадь, угодье, поле, акватория й ін.; а також словосполучення земельный участок, водный участок, пути сообщения тощо.

Актуальну периферію групи складають слова і словосполучення, що не є основними варіантами ядерних семантем, і варіанти семантем периферійної зони. До актуальної периферії належить найбільш рухлива частина лексичної групи, що динамічно змінюється. У цій зоні знаходяться семеми пашня, пастбище, заповедник, кладбище, парк, полигон, делянка і под. Словосполучення цієї зони утворюються за певними моделями, наприклад: место для посева, место для косьбы, место для захоронения, место для строительства чи строительный участок, садовый участок, пахотные угодья, сенокосные угодья, пастбищные угодья тощо.

Рівень власне периферії, сформованої насамперед семами 'не в нас' і 'не зараз', складають семеми ляда, выпуск, полонины, сырт, яйла, могильник, некрополь тощо.

8.      На рівні індивідуальної мови фіксуються результати людського пізнання і відбивається індивідуальний досвід окремого носія мови. Мовна реалізація лексичної групи характеризується значною розмаїтістю номінативних засобів, використанням узуальних та оказіональних одиниць, широким використанням словосполучень поряд з однослівними варіантами вербалізації семантем, збагаченням семантики мовних одиниць. Так, на рівні індивідуальної мови до групи залучаються такі одиниці, як овсяное поле, распаханная равнина, засеянные холмы, клочок жирной земли тощо.

9.      Необхідність побудови типології позицій, здатної пояснити закономірності функціонування групи і спрогнозувати вибір носія мови в конкретній ситуації номінації, відкриває перспективи для подальшого дослідження номінативних одиниць словника природної мови у функціональному аспекті.