ФУНКЦІОНАЛЬНО-СЕМАНТИЧНЕ ПОЛЕ ЗДРІБНІЛОСТІ В СЛОВ’ЯНСЬКИХ ТА ГЕРМАНСЬКИХ МОВАХ

summary

У ВСТУПІ з’ясовано стан вивчення мовних явищ у функціональному аспекті в сучасному мовознавстві, обґрунтовано вибір теми, її актуальність, сформульовано мету і завдання, об’єкт та предмет роботи, з’ясовано методи, наукову новизну, теоретичне значення і практичну цінність одержаних результатів, особистий внесок здобувача.

ПЕРШИЙ РОЗДІЛ дисертаційного дослідження „Теоретичні та методологічні засади аналізу функціонально-семантичного поля демінутивності” складається з чотирьох підрозділів: „Загальна характеристика функціонального напряму у граматиці”, „Загальнотеоретичне тлумачення концепту „поле”. Функціонально-семантичне поле як спосіб дескрипції мови”, „Статус та диференційні ознаки демінутивних утворень: універсальність та квалітативність”, „Системно-структурний опис категорії демінутивності як функціонально-семантичного поля. Архітектоніка функціонально-семантичного поля демінутивності”. Він присвячений характеристиці функціонального напряму в граматиці, з’ясуванню принципів, об’єктів та завдань, що складають основу цього напряму, розгляду системно-структурного аспекту функціонально-семантичного поля як одного з напрямів функціональної граматики, визначенню статусу, кваліфікативних і диференційних ознак ФСП демінутивності та структурно-семантичних особливостей демінутивних утворень.

 Функціональний підхід у мові ґрунтується на понятті мовної системи „як інструмента думки та комунікації, ... як системи засобів, яка служить будь-якій певній меті” (І. Вахек). Функціоналізм – форма пояснення, проміжна між формулюванням законів і раціональним культурологічним поясненням та трактується як „сукупність шкіл і напрямів, що постали як одне з відгалужень структурної лінгвістики і яким притаманна увага до функціонування мови як засобу спілкування” (Т.В. Булигіна). Функціональна граматика позиціонується як така, що: а) описує семантичні категорії, які ґрунтуються на різних засобах граматичного вираження у певній мові в їхній взаємодії з лексичними і контекстуальними засобами; б) встановлює закономірності та правила функціонування граматичних форм і конструкцій, що взаємодіють з одиницями різних рівнів мовної системи при передачі змісту висловлення. Основу функціональної граматики складає принцип єдності системно-структурного та функціонального аспектів граматики; специфіка цього аспекту полягає в тому, що дослідження визначається не за окремими рівнями або аспектами граматичної системи, а з опертям на функціонально-семантичні єдності певної мови, що поєднують елементи різних рівнів, які в свою чергу взаємодіють на семантичній основі.

Об’єктом вивчення функціональної граматики постають комплекси різнорівневих мовних засобів, що взаємодіють у реалізації певних семантичних функцій. Ці комплекси називаються дослідниками по-різному: граматико-лексичними полями (О.В. Гулига, О.І. Шендельс та ін.), функціональними підсистемами (А.М. Мухін, О.М. Ремчукова, Н.О. Слюсарева та ін.), функціонально-семантичними полями (О.І. Бєляєва, О.В. Бондарко, З.Д. Попова та ін.).

 Поле – це сукупність мовних (в основному лексичних) одиниць, що об’єднані спільністю змісту (іноді також спільністю формальних показників) та відображають поняттєву предметну та функціональну подібність позначуваних явищ. На підставі трактувань загальних принципів поля його основні характеристики можна звести до таких: 1) поле презентує інвентар елементів, пов’язаних між собою структурними відношеннями; 2) елементи, що формують поле, мають семантичну спільність та виконують у мові спільну функцію; 3) поле може поєднувати однорядні та різнорядні елементи; 4) у структурі поля диференціюються мікрополя; 5) у складі поля розмежовуються ядерні та периферійні конституенти; ядро консолідується навкруги компонента-домінанти; периферія має зонну організацію; 6) ядерні компоненти найбільш спеціалізовані на виконанні функцій поля, систематично використовуються, виконують функцію поля найбільш одноманітно. Вони найбільш фриквентативні та облігаторні порівняно з іншими конституентами поля; 7) між ядром та периферією існує перерозподіл функцій, які виконує поле; частина функцій припадає на ядро, частина – на периферію; 8) межа між ядром та периферією, а також окремими зонами периферії не є чіткою; 9) компоненти поля можуть належати ядру одного поля та периферії іншого поля і навпаки; 10) різні поля певною мірою можуть нашаровуватись одне на одне, формуючи кореспондувально зону поступових переходів; 11) типологія полів дуже різноманітна, а їхні квантитативно-квалітативні показники надзвичайно різняться.

 На подібних засадах, але водночас із суттєво відмінними принципами, формується функціонально-семантичне поле. ФСП притаманні специфічні риси, на які в різний час вказували О.І. Бєляєва, О.В. Бондарко, З.Д. Попова, Н.О. Слюсарева, А.А. Хадєєва-Бикова та інші.

 Функціонально-семантичне поле, за В.М. Ярцевою, трактується як система різноярусних засобів певної мови (морфологічних, синтаксичних, словотвірних, лексичних, комбінованих), що взаємодіють на основі спільності їхніх функцій, які базуються на якійсь певній семантичній категорії.

Основу кожного ФСП складає певна семантична категорія, яка являє собою семантичний інваріант або стрижень, що інтегрує навколо себе різнорідні мовні засоби та зумовлює їхню взаємодію. Мовним угрупованням, що конституюють ФСП, притаманні відповідні риси: 1) наявність у мовних засобів, що входять до певного угруповання, спільних інваріантних семантичних функцій; 2) взаємодія не тільки однорядних, а й різнорядних елементів (фонетичних, граматичних, лексичних, синтаксичних); 3) структура, у якій визначальну функцію відіграють: а) членування „центр / ядро – периферія”, б) поступові переходи між компонентами відповідної групи та іншими угрупованнями, в) частковий перетин та „спільні сегменти”.

 Демінутивність може бути покваліфікована як системно-мовне явище, оскільки на окремих мовних ярусах (синтаксичному, лексичному, словотвірному) уже закріпилися певні засоби для регулярної її реалізації. Демінутивність належить до універсально-типологічних явищ, оскільки в самій людській природі закладена потреба диференціювати ставлення до певної особи, предмета чи явища і висловлювати певним чином власну емоційно-експресивну оцінку до учасника / неучасника комунікативно-мовленнєвого акту.

Демінутивні утворення були предметом досліджень багатьох мовознавців, зокрема К.С. Аксакова, Л.А. Булаховського, В.В. Виноградова, І.Р. Вихованця, О.Х. Востокова, К.М. Галкіної-Федорук, К.Г. Городенської, М.А. Жовтобрюха, О. Єсперсена, М.В. Кравченко, М.В. Ломоносова, Г. Марчанда, В.П. Олексенка, С.С. Плямоватої, О.О. Потебні, Г. Суїта, О.О. Шахматова, Л.В. Щерби та ін.

Демінутивність – це лінгвістична категорія об’єктно-розумового та кваліфікативно-оцінного характеру, що вказує на зменшеність предмета, істоти чи явища, яка має емоційно-експресивне забарвлення або супроводжується суб’єктивною оцінкою: позитивною, рідше негативною.

Знакова репрезентація категорії демінутивності є вельми різноманітною й охоплює кілька рівнів мови: фонетичний, словотвірний, лексичний, лексико-синтаксичний та синтаксичний рівні. Для слов’янських мов характерні демінутиви, утворені синтетично, шляхом приєднання зменшено-експресивного суфікса до твірної основи слова, причому приєднуватися можуть симультанно декілька суфіксів, що суттєво увиразнює відтінок демінутивного значення: укр. ямка, горішок, хутірець, хустинка, аніскілечки, анітрішечки, гиденький, далеченький, куценько тощо; рос. моторчик, зеркальце, гвоздик, пятнышко, ручеек, бульварчик, бодренький, плохенько та ін. (значення об’єктивної зменшеності); укр. матуся, бідонька, масельце, п’яничка, брехунець, поетик, світлесенький, зграбненько, їстоньки, спаточки, обойко і под.; рос. тетушка, ноченька, щец, зятек, новенький, кучерявенький, спатки тощо (оцінне значення); укр. голубочок, тиночок, камінчик, бджілочка, невістонька, слабенький, обоєчко і т. ін.; рос. окошечко, сиротиночка, ошибочка, парнишечка, крышечка, остренький, тоненький, немножечко і под. (значення зменшеності-експресивності).

 Англійські та німецькі демінутиви мають аналітичний характер: демінутивне значення передається переважно словосполученнями типу Пр + І (прикметник + іменник), де відтінок зменшеності-експресивності реалізується в більшості випадків першим компонентом словосполучення: англ. little kitchen, tiny table, low curtain, small boy, short notes тощо; нім. kleine Junge, kurz Kleid, schmal Fuвweg і под. (значення зменшеності / зменшеності-емоційності); англ. sweet voice, poor man, little manikin і т. ін.; нім. schmackhaft Marmelade, schцn Mдdchen та ін. (значення оцінності).

Досить поширеним постає опрощення або дедемінутивація демінутивних одиниць. Це спричинено історичними змінами в лексичному складі мови, які виявляються у зникненні слів із непохідною основою (укр. ранок, кінець, вінець, сумка тощо; рос. варежка, ветка, платок, миска і под.; англ. hamlet, cordling та ін.); в розходженні значень генетично споріднених слів: такі слова, спеціалізуючись у термінологічному значенні, перетворилися в окремі лексеми (укр. ніжка стола, ручка двірна, кришталик в оці тощо; рос. вилка столовая, лопатка анатом., стрелка часовая і под.; англ. nozzle, spinnerette, locket та ін.).

У ДРУГОМУ РОЗДІЛІ „Функціонально-семантичне поле демінутивності в слов’янських мовах”, що охоплює три підрозділи: „Семантика ядерного компонента ФСП демінутивності та особливості її вияву”, „Вторинна семантика демінутивних одиниць та особливості її вияву”, „Функціонально-семантична характерологія зменшено-оцінних одиниць ФСП демінутивності в слов’янських мовах”, та ТРЕТЬОМУ РОЗДІЛІ „Функціонально-семантичне поле демінутивності в германських мовах”, що складається з трьох підрозділів: „Семантика ядерного компонента ФСП демінутивності та особливості її вияву”, „Вторинна семантика демінутивних одиниць та особливості її вияву”, „Функціонально-семантична характерологія зменшено-оцінних одиниць ФСП демінутивності в германських мовах”, вперше постає запропонована концепція концентрично-кільцевої організації ФСП демінутивності в українській, російській, англійській та німецькій мовах.

ФСП демінутивності слов’янських та германських мов має концентрично-кільцеву організацію, що встановлено на підставі польової організації та є моноцентричним, що свідчить про чітко окреслений центр та периферію. У ядрі ФСП демінутивності зосереджено максимальну концентрацію ознак демінутивного ступенювання, які репрезентовані максимальним функціональним навантаженням, найбільшою спеціалізованістю засобів реалізації семантичної функції ФСП демінутивності, регулярністю функціонування.

ФСП демінутивності складається з ядра, де реалізується первинна семантика категорії демінутивності, приядерного та периферійного кіл з реалізацією вторинної категорійної семантики; кола за структурно-семантичним та статистичним принципами поділяються на відповідні зони. В українській мові ядро складає 10,2%, в російській – 9,3% загальної кількості досліджуваних одиниць і виступає найменшим у порівнянні з германськими мовами, де ядро є найбільшим – 74,55% (англ. мова), що пов’язано з більшим навантаженням ядерної площини в германських мовах (див. далі табл. 1). Ядро наповнено формами – виразниками первинної семантики ФСП демінутивності (сема об’єктивної зменшеності); в слов’янських мовах ядро репрезентовано похідними іменниковими, прикметниковими, займенниковими та прислівниковими афіксальними формами із семою зменшеної ознаки (укр. ранка, невеличкий, анічогісінький, вузенько тощо; рос. лесок, коротенький, реденько і под.), що мотивується флективністю слов’янських мов; в англійській та німецькій мовах – зменшеними аналітичними утвореннями, репрезентованими ад’єктивно-субстантивними словосполученнями (англ. small book, little cloud та ін.; нім. klein Junge, kurz Bach тощо), що мотивується аналітизмом германських мов. Ядро досліджуваних мов характеризується наявністю форм з „граничними афіксами” (українська, російська мови), однобічним вираженням демінутивного значення ад’єктивним конституентом (германські мови).

Приядерні та периферійні кола концентрично-кільцевої організації ФСП демінутивності вміщують форми, через які реалізується вторинна семантика ФСП демінутивності. У слов’янських мовах приядерне коло поділяється на 8 зон: афіксальні іменникові, прикметникові, числівникові, дієслівні, прислівникові та вигукові форми на позначення зменшеності-пестливості та пестливості (укр. доярочка, худенький, далеченько, питоньки, першенький, ойойоєчки та ін.; рос. подарочек, кисленький, давненько, спатки, агусечки і под.); суфіксальні / несуфіксальні прикметники зі зменшеною або зменшено-пестливою семантикою у поєднанні із суфіксальними іменниками на позначення зменшеності або зменшеності-пестливості (укр. невеличкий сніжок, крихітна кімнатка тощо; рос. узенькая стежечка, мелкая лужица та ін.); прикметникові та прислівникові утворення зі значенням неповноти вияву ознаки (укр. блідуватий, важкувато і под.; рос. тонковатый, грубовато тощо); суплетивні іменникові форми на позначення істот молодого віку (укр. щеня, порося і под.; рос. цыпленок, жеребенок і т. ін.); суфіксальні іменникові, прикметникові, прислівникові редуплікати на позначення зменшеності та зменшеності-пестливості (укр. котик-коток, став-ставок, біленький-біленький, гарненький-прегарненький, поганесенький-препоганесенький, один-однісінький, швиденько-швиденько, далеченько-предалеченько тощо; рос. ротик-роток, мягенький-мягенький, тяжеленький-претяжеленький, один-одинешенек, слабенько-преслабенько і под.).

В англійській мові приядерне коло охоплює 11 зон, які репрезентовані прикметниками із семою зменшеності або зменшеності-пестливості з приад’єктивним поширювачем (very few things, rather small man та ін.); ад’єктивно-субстантивними словосполученнями на позначення зменшеності або зменшеності-пестливості (small willow trees, tiny little thing тощо); кореневими словами на позначення зменшеності, зменшеності-пестливості (child, calf, little, low, least і т. ін.); субстантивними словосполученнями на позначення зменшеності, зменшеності-пестливості (lamb hog, pupil age і под.); афіксальними іменниковими, прикметниковими та прислівниковими утвореннями на позначення зменшеності, зменшеності-пестливості (oakling, riveret, booklet, lassie тощо); складними іменниковими, прикметниковими та прислівниковими формами із семою зменшеності, зменшеності-пестливості (herd-boy, kiddy-car, maiden-child, pocket-sized та ін.); редуплікованими іменниковими формами із семою зменшеності, зменшеності-пестливості (piggy-wiggy, humpty-dumpty, beddie-weddie і под.); складними прикметниками, прислівниками на позначення ступеня вияву ознаки кольорових відтінків (reddish-brown, greenish-grey тощо); суфіксальним прикметниковим дериватом на позначення зменшеності, зменшеності-пестливості з приад’єктивним поширювачем (little greenish, very weeny та ін.); прикметником, прислівником на позначення зменшеної, зменшено-пестливої ознаки з двома поширювачами (almost entirely new, a little bit high і под.); словосполученнями на позначення зменшеного, послабленого або неповного ступеня вияву ознаки (slice of bread, drops of wine і т. ін.). Приядерні кола ФСП демінутивності слов’янських та германських мов конституюються як синтетичними, так і аналітичними формами, що відсуває їх за межі ядер, але не вводить у рамки периферійних кіл.

Периферійні кола в українській, російській та англійській мовах репрезентовані майже універсальними зонами, що виражені редуплікованими формами на позначення суб’єктивної оцінки (укр. війна-війнонька, миленький-миленький, хоробренький-прехоробренький, смачненько-смачненько, пильнесенько-препильнесенько, люлі-люлечки тощо; рос. вечер-вечерок, добренький-добренький, хорошенький-прехорошенький, легонько-прелегонько, баюшки-баю і под.; англ. lovey-dovey, kicky-wicky, killer-driller та ін.); іменними субстантивними словосполученнями, ускладненими / неускладненими поширювачами, на позначення суб’єктивної оцінки (укр. милесенький братик, зовсім сліпеньке кошеня тощо; рос. старенький дедушка, очень миленький вечерок і под.; англ. poor man, some little cheerer-upper та ін.); синтетичними іменниковими утвореннями з негативною суб’єктивною оцінкою (укр. князьок, ідейка, студентик; рос. аристократишко, проектец, историйка тощо; англ. kingling, princelet, lordling і т. ін.). Семантика і структура периферійних кіл у досліджуваних мовах характеризуються тотожністю, окрім зон, що репрезентують семантику ФСП демінутивності в слов’янських мовах – зона іменникових сполучень прикладкового типу (укр. дівчинка-кралечка тощо; рос. лисичка-сестричка та ін.) та зон кореневих слів і складних утворень, що вживаються переважно для характеристики дорослих осіб (baby, boy, girl і под.; lover-boy, girl-friend, honey-sweet та ін. кореспондувально) в англійській мові. Одиниці периферійних кіл не позбавлені зовнішніх синтетичних маркерів для слов’янських мов та аналітичних форм – для германських.