ФУНКЦІОНАЛЬНО-СЕМАНТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПОЛЬСЬКИХ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ З КОМПОНЕНТАМИ – НАЗВАМИ ГРОШОВИХ ОДИНИЦЬ

summary

У вступі обґрунтовано актуальність теми, її наукову новизну. З огляду на це визначено об’єкт і предмет дослідження, сформульовано мету і завдання наукової розвідки, вказано джерела фактичного матеріалу, спрогнозовано теоретичну та практичну цінність отриманих результатів роботи та визначено форми їх апробації.

Досягнення польської фразеологічної науки є цінним внеском у слов’янську лінгвістику, тому вважаємо за необхідне один із розділів дисертації присвятити огляду основних напрямів теорії й практики вивчення фразеології в Польщі. Ця необхідність продиктована ще й тим, що в українській славістиці науковий доробок польських фразеологів ще не достатньо узагальнено.

У першому розділі “Розвиток фразеологічної науки в Польщі”, що складається з двох підрозділів, узагальнено внесок польських мовознавців у теорію та практику вивчення фразеології, його вплив на розвиток не лише польської, а й слов’янської фразеологічної науки в цілому. Огляд теоретичних напрацювань польських фразеологів у першому підрозділі “Розвиток теорії фразеології”, здійснено в межах певної проблеми за прізвищем автора. Становлення сучасної фразеології в Польщі можна умовно поділити на три етапи: перший, що тривав до 50-х рр. ХХ ст., представлений незначною кількістю ґрунтовних лексикографічних видань та теоретичних праць, у яких класифіковано ФО, подано критерії нормативності вживання окремих ФО й висвітлено деякі основні питання фразеології. На другому етапі – 50–70 рр. ХХ ст. – відбувається пожвавлення досліджень зі слов’янської фразеології, польської зокрема. У цей час розпочинається підготовка до укладання 11-томного словника польської мови під керівництвом  В.Дорошевського. Чимало дослідників на сторінках мовознавчих часописів "Język Polski", "Poradnik Językowy", "Prace Filologiczne" бере участь у наукових дискусіях, обговорюючи основні теоретичні питання фразеології, досліджуючи та класифікуючи фразеологізми й паремії. Третій етап, на який припадає розквіт польської фразеології, охоплює кінець 70-х рр. ХХ ст. й триває до цього часу. Він характеризується підвищенням зацікавленості польських мовознавців до вивчення різноманітних проблем фразеології та зростанням кількості публікацій з теоретичних питань фразеології. Значним внеском польських мовознавців у слов’янську фразеологічну науку було проведення трьох фразеологічних конференцій (1979, 1980, 1981), координованих Інститутом Слов’янознавства Польської Академії Наук, та видання шести томів студій "Z problemów frazeologii polskiej i słowiańskiej" (1982–1994), у яких науковий доробок у цій галузі мовознавства представлений освітніми осередками Варшави, Кракова, Любліна, Лодзі та Познані. Пізніше ця серія була продовжена збіркою під назвою “Рroblemy frazeologii europejskiej” (1996). 70–80-ті рр. Знаменні ще й тим, що С.Бомба у Познані, Е.Козашевська у Варшаві почали укладати бібліографію з польської фразеології, а це має неабияке як теоретичне, так і практичне значення.

Основоположником польської фразеології вважається С.Скорупка, який протягом тривалого часу був єдиним польським дослідником, що займався фразеологією. С.Скорупка стояв біля витоків польської фразеології, його праці є вагомим внеском у закладання теоретичних основ польської фразеологічної науки. Він перший у польскому мовознавстві дав визначення ФО як поєднання слів більш або менш лексикалізованих з формальної та значеннєвої точок зору. Запропонована ним 1967 року класифікація ФО стала загальноприйнятою в польській фразеологічній науці. До його основних заслуг належить також видання двотомного словника „Słownik frazeologiczny języka polskiego” (1958–1969), що є одним із найбагатших фразеологічних словників у світовому мовознавстві.

Польські вчені-фразеологи присвятили свої дослідження питанню класифікації ФО (С.Скорупка, А.Пайдзінська, Г.Курковська, Я.Токарський, Е.Козашевська, С.Бомба, Ю.Вєшховський, Ю.Кшижановський); проблемі фразеологічної варіантності та синонімії (Д.Буттлер, А.М.Левицький, А.Пайдзінська, С.Сташевський, М.Басай, Е.Козашевська, Л.Краєвський, Б.Реякова, Ю.Кшижановський, С.Бомба, Є.Тредер), питанню семантичної природи компонента ФО (А.М.Левицький, А.Пайдзіньська, М.Гроховський, Д.Буттлер, С.Каня, Я.Токарський), опису історичної та діалектної фразеології (Ю.Кшижановський, Г.Гурнович, Т.Гарниш-Козловська, А.Богуславський, М.Басай, І.Дащинська, М.Куцало, З.Курцова, А.Кравчик, Є.Тредер, М.Бучинський, Б.Чижевський), функціонуванню та нормативності вживання вибраних ФО (В.Дорошевський, С.Скорупка, Ю.Кшижановський, Д.Буттлер, С.Бомба, Х.Курковська, Х.Саткєвіч), вивченню польської фразеології на тлі фразеологій інших слов’янських мов (М.Осташевська, І.Дащинська, Б.Реякова,  Д.Ритель) та ін.

У другому підрозділі “Фразеологія в польських пареміологічних та лексикоргафічних джерелах” розкрито здобутки польських мовознавців у практиці вивчення фразеології. Описано основні польські лексикографічні праці, зокрема, пареміологічні видання С.Адальберга, Ю.Кшижановського, С.Бомби, у яких найбагатше представлено польську пареміологію; фразеологічні словники С.Скорупки, К.Мосьолек-Клосіньської і А.Цєсєльської, К.Гловінської, Т.Ігліковської і Х.Курковської, Я.Годиня, С.Бомби і Я.Лі берека та ін., що доволі повно презентують ФО; етимологічні видання А.Брюкнера, А.Славського, А.Баньковського; відомі словники С.Лінде, Я.Карловича, А.Кринського і В.Нєдзьвєдського, В.Дорошевського, М.Шимчака, Б.Дуная, М.Банька, Я.Токарського, А.Марковського, Е.Соболь та ін., що більшою або меншою мірою фіксують фразеологію; науково-популярні видання М.Хлопіцької і Р.Форнельського, М.Шельц, Е.Рибіцької, призначені для навчання польської мови як іноземної, схарактеризовано принципи подання ФО в них.

У другому розділі „Склад та особливості функціонування польських нумізматичних фразеологізмів”, що складається з трьох підрозділів, на основі єдиних методів і принципів проаналізовано специфіку функціонування польських фразеологізмів з компонентами  – назвами грошових одиниць та досліджено особливості формування їх фразеологічного значення.

Аналіз фактичного матеріалу доводить, що нумізматичні фразеологізми складають значний пласт в ідіоматичному багатстві польської мови. З-понад сорока назв монет різних держав, що перебували в грошовому обігу Польщі, у творенні НФО брали участь п’ятнадцять видових назв різної платіжної спроможності, а саме: babka, denar, drachma, dukat, grajcar, grosz, hałyrz, kwartnik, obol, sreb ik, szeląg, szóstak, talar, trojak, złoty, родова назва pieniądze і загальна назва грошових одиниць, виготовлених з металу, moneta. Маніфестуючи різні значення, НФО служать для позначення реалій об’єктивної дійсності, вживаються для характеристики людини та особливостей її характеру, її фінансового та соціально-економічного стану, дають якісну оцінку людини, речей або предметів, співвідносяться з історичними фактами, біблійними легендами тощо.

Встановлено, що компонентові рieniądzе як родовій назві грошових одиниць та видовій назві grosz властива висока фразеологічна активність. На основі їх номінативного значення (рieniądzе “засіб платежу, який приймається в обмін на цінності й послуги”; “гроші взагалі”; grosz – “найдрібніша грошова одиниця”; “гроші взагалі”) у польській мові виникла велика кількість нумізматичних фразеологізмів, тематично й семантично  найбільш розчленованих. НФО з компонентами рieniądzе і grosz групуються навколо  семи основних семантично доволі численних тематичних груп: “Значення грошей у житті людини”, “Характеристика людини та особливостей її характеру”,  “Оцінка значущості людини / речі”, “Господарська діяльність та товарно-грошові відносини”, “Фінансовий та соціально-економічний стан людини”, “Способи заробляння грошей”, “Міжлюдські стосунки”. В межах зазначених тематичних груп НФО з компонентами – назвами грошових одиниць рieniądzе і grosz реалізують різні значення: вказують на фінансовий та соціально-економічний стан людини (напр.: “багато грошей”: mieć pieniędzy jak gnoju; mieć kupę pieniędzy; ładny grosz; duży grosz; “мало грошей”: mieć tyle pieniędzy, co Żyd świń; u kogoś / ktoś grosz grosza nie goni; “відсутність грошей”: wyjść z pieniędzy; pozostać bez grosza); виділяють риси її характеру (“жадібність”: spać  na pieniądzach; trząść się za pieniędzmi; dusić grosz; grosz do grosza spychać; “бережливість”: ciułać / zbierać pieniądze; grosz do grosza składać / zbierać; “марнотратство”: siać / szafować / szastać pieniędzmi; wyrzucać  pieniądze w błoto; grosz u kogoś miejsca nie zagrzeje; “балакучість, недоречність втручання в чужі справи”: wtrącać / wsadzać swoje trzy grosze); вказують на значення грошей у житті людини (“все купується за гроші”: za pieniądze masz, co serce żądze; “не все купується за гроші”: nie po wszystko na rynek z groszem; “гроші виконують охоронну функцію”:  strać pieniądze, strzegą cię nędze; “гроші – основа всього”: pieniądze u nas to grunt; człowiek bez peniędzy jak ciało bez duszy; “всемогутня сила грошей”: pieniądze rządzą światem; pieniądze to Bóg; “притягальна сила грошей”: wszystko za pieniędzmi jako cień za słońcem; “гроші визначають соціальне розмежування у суспільстві”: kto pienіądze ma ten pana gra); характеризують господарську діяльність людини та товарно-грошові відносини (“купити / продати дешево”: kupić / sprzedać za liche pieniądze; “гроші швидко і легко витрачаються”: pieniądze przychodzą pomalu, a odchodzą jak piorun; grosz okrągły kiedy z ręki, gdy do ręki, to ma sęki); репрезентують способи заробляння грошей (“гроші, не зароблені власною працею”: cyganić pieniądze; “гроші, зароблені нечесним шляхом”: brudne pieniądze; “не має значення, в який спосіб зароблені гроші”: żadnego śladu ani lica pieniądze nie mają); дають оцінку значущості людини / речі (“однакові, однаково погані”: jedno za grosz, drugie za trzy szelągi; takich panów para za trzy groszy; “добре знати когось”: znać kogoś jak zły / stary grosz; “людина (або річ), яка не має жодної цінності”: ktoś (coś) jest niewart(е) złamanego grosza / szeląga)  і т. д. Крім загальновживаних назв грошових одиниць pieniądze і grosz, у складі НФО вживаються чотири сленгові назви – grosiwo, forsa, szmal, kasa, які здебільшого є варіантними, як, наприклад, у НФО  mieć kupę pieniędzy / grosiwa / forsy / szmalu / kasy, що реалізує значення “мати багато грошей”.

У більшості НФО родова назва досліджуваного компонента рieniądzе зберігає своє узагальнене значення “гроші взагалі” (ciułać na coś рieniądzе). Компонент – видова назва grosz, в одних НФО пов’язана з конкретною історичною реалією і вживається у своєму прямому значенні „дрібна грошова одиниця” (bez grosza nie będzie dukata). В інших НФО компонент grosz має узагальнене значення “гроші взагалі” (grosz do grosza składać / zbierać). У ряді НФО назва грошового компонента grosz втрачає предметну віднесеність, тобто вживається в переносному значенні, уособлюючи загальне поняття достатку і, виконуючи узагальнену функцію, має значення “багатство” (напр.: być / pozostać bez grosza (przy duszy); za ostatni grosz; nie dać ani grosza). Лише в окремих НФО доля аналізованого компонента grosz є мінімальною у формуванні загального фразеологічного значення (wrącać / wsadzać swoje trzy grosze). 

Аналіз польських НФО з компонентами – історичними назвами грошових одиниць, якому присвячено третій підрозділ, доводить, що історичні назви монет є архаїчними, вони вживаються лише у складі НФО й входять в сім основних тематичних груп. Малопродуктивними історичними найменуваннями виступають назви kwartnik, obol, sreb ik, hałyrz, drachma, denar. Продуктивними є історичні назви babka, szeląg, dukat, trojak, grajcar, talar, що, можливо, пояснюється більшою популярністю позначуваних ними реалій. Історичні назви маловартісних грошових одиниць (babka, denar, drachma, grajcar, hałerz, kwartnik, obol, szóstak, szeląg) символізують незначні грошові суми, маловартісні речі, невеликий достаток  (ktoś (coś) jest niewart(е) złamanego grosza / szeląga / hałerzа). Натомість історичні назви одиниць високої вартості символізують багатство, велику грошову суму (co dukat, to nie pół grosza). У деяких НФО поряд з профілюючим значенням „маловартісна грошова одиниця” компонент – історична назва має значення „маловартісна річ”, як-от: nie dać złamanego hałyrza / babki / szeląga / grajcara za coś.

НФО з компонентами – історичними назвами притаманний виразний національний колорит, що виявляється в інформації про вартість, форму або вагу монет, про особливості кліматичних умов окремих регіонів Польщі. Вислови історичного походження несуть інформацію про історичні періоди  перебування певних грошових одиниць в обігу на території Польщі та історико-етимологічні чинники виникнення НФО, про відомі постаті в історії Польської держави. Напр., НФО za króla Sasa jedz, pij i popuszczaj pasa, za króla Polaka nie ma ani trojaka характеризує спосіб життя, що асоціюється з періодом панування королів династії Сасів, а НФО pruska wiara nie warta talara сягає відомого історичного періоду, коли Пруссія порушила домовленість, укладену з Польщею. Лінгвокраїнознавчу основу має вислів poznać pana datnego po czerwonym złotym, яким дається оцінка матеріального стану людини з огляду на її зовнішній вигляд (дорогі чоботи були свідченням певного соціального походження людини). А НФО, що передають людські переконання або суспільно утверджені факти буття, містять дидактичну спрямованість (lepszy szeląg w kieszeni niż dukat w cudzym ręku; kto szeląga / grosza  nie szanuje niedlugo nędzę poczuje). Функціонування та семантика значної кількості НФО з компонентами – історичними назвами пов’язана з польськими народними звичаями та традиціями культури (nie ma ale gdzie dukatу idą w swaty; przy gościach lepszy talar szkodу niż szeląg wstydu), що є свідченням їх національної специфіки.

В одних НФО компоненти – історичні назви грошових одиниць вказують на їх номінальну вартість (напр.: świat zawsze będzie światem, a dukat dukatem). В інших НФО – асоціюються з узагальненим образом монет, їх формою або розміром (oczy wielkie / okrągłe jak talary). Часто компоненти – історичні назви реалізують узагальнене значення „гроші” (talarki na dupie się nie klepią). Лише у деяких НФО значення компонента – історичної назви „розчиняється” у семантиці вислову (напр.: pruska wiara nie warta talara).

Оперування широким польським фразеологічним матеріалом, що містить у своєму складі компонент – назву грошової одиниці, дозволяє зробити висновок, що лексичне варіювання компонентів утримується в межах перехрещування або подібності їх значень (sypiać / spać na pieniądzach) або співвідноситься з тематичним рядом назв грошових одиниць (nie mieć złamanego hałyrza / babki / szeląga / grajcara / grosza (przy duszy); mieć pieniędzy / kasy / grosiwa / szmalu / forsy jak lodu). Формально-граматичне варіювання відбувається в межах морфологічних змін відмінків іменника (huku za talar, a roboty za szóstak / szóstaka), фонетичних модифікацій назв грошових одиниць (kto ma pieć grajcarów / grejcarów / krajcarów szuka szóstego), словотворчих трансформацій назв грошей (grajber, grajcurek, grajc, grajek, grajcaszczyzna), що  впливають на стилістичну маркованість НФО. У варіантних НФО часто трапляється інверсійний порядок слідування компонентів (brać / przyjmować coś za dobrą monetę – za dobrą monetę brać / przyjmować coś).

Аналізовані компоненти – видові назви грошових одиниць у cкладі НФО реалізують своє якісне та кількісне значення. Кількісне значення видової назви  інтенсифікує значення висловлювання і реалізується в тих фразеологізмах, де у семантиці вислову відображається номінальна вартість грошової одиниці. Напр.: co dukat, to nie pół grosza; co młotem uderzy, to szóstak. Якісне значення конкретизує висловлювану думку, як у НФО nie mieć za grosz rozumu або дає оцінку значущості людини (речі), напр.: ktoś (coś) jest niewart(e) złamanego grosza / szeląga.

У більшості описаних НФО компоненти – назви грошових одиниць зберігають своє номінативне (видове) або узагальнене (родове) значення. Це є свідченням того, що компоненти у складі ФО не повністю втрачають свої лексичні властивості, тобто не перестають бути словами. 

У  висновках узагальнено основні результати дослідження.

ВИСНОВКИ

Виявлені нумізматичні фразеологізми кількісно складають значний пласт в ідіоматичному багатстві польської мови та характеризуються виразною національно-культурною семантикою. Проведений функціонально-семантичний аналіз польських НФО дозволив визначити лексичний реєстр назв грошових одиниць, виділити та систематизувати корпус польських фразеологізмів з компонентами – назвами грошових одиниць. 

НФО вирізняються доволі широким діапазоном якісного варіювання своєї семантики, яка значною мірою зорієнтована на володіння матеріальними цінностями, на позитивні / негативні риси характеру, на значення грошей у житті людини та на стосунки між людьми, на оцінку значущості людини  або речі, на господарську діяльність людини. Меншою мірою семантика НФО пов’язана з фінансовим та соціально-економічним станом людини, із способами заробляння грошей.

Результати нашого дослідження показали, що найбільшу фразеологічну активність виявили назви pieniądzе і grosz. Пов’язано це, мабуть, з тим, що слово pieniądzе існує у мові давно, є загальною назвою грошових одиниць і щодо інших видових назв цього ряду виступає як їх родова назва, гіперонім. Що стосується високої здатності до фразеологізації слова grosz, то вона, можливо, зумовлена довготривалістю його використання в грошовому обігу Польщі, початки якого датуються ХІV ст. Значно менші фразеотворчі можливості притаманні компонентам szeląg, dukat, talar. Приблизно однакову невисоку фразеологічну активність мають назви babka, grajcar, hałyrz, moneta. Найменшою фразеологічною активністю відзначаються слова szóstak, drachma, kwartnik, obol, sreb ik, trojak, оскільки входять до складу лише поодиноких НФО.

НФО складають сім основних тематичних груп. Семантично найбільш розчленованими є групи “Значення грошей у житті людини” (7 значень), “Характеристика людини та особливостей її характеру” (6 значень),  “Оцінка значущості людини / речі” (6 значень), “Господарська діяльність та товарно-грошові відносини” (6 значень). Інші тематичні групи, як-от: “Фінансовий та соціально-економічний стан людини”, “Способи заробляння грошей” дещо поступаються своєю семантичною продуктивністю, маніфестуючи меншу кількість значень (відповідно по 4 значення). Специфічною ознакою переважної частини маніфестованих фразеологізмами значень є їх співвіднесеність з людиною, якісною оцінкою рис її характеру та діяльності, що ще раз свідчить про антропоморфну вибірковість фразеологічної семантики.

Розподіл НФО за тематико-ідеографічними групами дав можливість виявити варіантно-синонімічні  відношення у межах виділених тематичних груп. Найбільшу протяжність тут мають синонімічні ряди НФО на позначення таких рис характеру людини, як “жадібність”, “ощадливість”, “марнотратство”, а також “відсутність грошей”, до складу яких входять компоненти – назви різних грошових одиниць. Синонімічні відношення є найбільш характерними для тематичних груп, що вживаються на позначення фінансового та соціально-економічного стану людини, рис характеру людини, фінансових розрахунків і товарно-грошових відносин.

Аналіз нумізматичних фразеологізмів сприяє кращому розумінню національно-мовної картини світу. НФО найчастіше репрезентують такі значення, які закріпилися за ними мовною традицію на основі асоціативного зв’язку з певними реаліями або історичними та культурними чинниками.

Функціонально-семантичний аналіз НФО підтвердив, що компоненти – назви грошових одиниць повністю не втрачають зв’язків зі своїм етимологічним, лексичним значенням, а, проектуючись на нове, фразеологічне значення, у певний спосіб формують і мотивують його. Назви грошових одиниць, ставши компонентами, в одних НФО більшою мірою виявляють своє лексичне значення, в інших – меншою мірою, набуваючи узагальненого значення “гроші взагалі”.

Проведене дослідження не вичерпує порушеної проблематики й намічає ряд перспектив щодо подальших розвідок, котрі вбачаються в укладанні польсько-українського, українсько-польського тематичних словників. Перспективним є також розвиток порівняльних досліджень зі слов’янської фразеології (зокрема на матеріалі польської та української мови).