Галаган Т.О. Комплекс фітонематод агроценозів пшениці в умовах відкритого та закритого грунту і способи регулювання їх чисельності

summary

У вступі дана загальна характеристика роботи, показана її актуальність, поставлена мета та завдання досліджень, висвітлені новизна та практичне значення одержаних результатів.

            В огляді літератури, який складається з трьох підрозділів, показано, що   в більшості країн світу на  зернових  розповсюджені представники одних і тих же родів пара­­­зитичних нематод, зокрема такі  як    Heterodеra avenae, D.dipsaci,  Pr. pratensis, Helicotylenchus dihystera (Cobb,1893) Sher,1961,  T. dubius, Longidorus elongatus (de Man,1876) Tho e et Swanger,1936. Щодо даних про пороги шкідливості паразитичних нематод, то вони  мають великі коливання, причини яких ще не досить вивчені. Серед факторів, які регулюють чисельність нематод,   досліджуються  вплив зовнішнього середовища, сівозміни, виду і сорту рослини-хазяїна, внесення добрив, характер обробітку ґрунту та використання хімічних препаратів. Зроблено висновки, що стосовно агроценозів озимої пшениці  ці аспекти вивчено недостатньо, що обумовлює  актуальність питань, досліджуваних у дисертаційній роботі.

МІСЦЕ, МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Дослідження   проводили  протягом 1992-1997 та 2003-2004 років на полях, розташованих  у трьох ґрунтово-кліматичних зонах:  Правобережному Лісостепу (Миронівський інститут пшениці Київської обл.), Лівобережному Лісостепу (КСП "Баришівське" Київської обл.) та Степу (Миколаївський  інститут агропромислового виробництва (МІАПВ)), а також у селекційних  по пшениці теплицях і оранжереях Миронівського ІП.

Дослідження проводили за загальноприйнятими методами (Деккер, 1972; Сигарева, 1986). Обстеження посівів культури та відбір зразків для аналізу проводили чотири рази за вегетацію: 1) фаза третього листка, 2) фаза весняного кущіння, 3) фаза колосіння, 4) фаза молочно-воскової стиглості зерна.

З рослинних та ґрунтових зразків виділяли мігруючих нематод лійковим методом Бермана (Метлицкий, 1978). Визначення видового складу нематод проводили на тимчасових водно-гліцеринових препаратах за допомогою мікроскопу МБІ-15. Препарати виготовляли за методикою Кир’янової (Кирьянова, Кралль, 1971).

            Ураженість кореневої  системи  рослин  некрозами оцінювалась за шкалою:    0 - без ураження, 1 - слабке ура­­­ження, 2 - середнє ураження, 3 - сильне ураження.

Для характеристики нематодних угруповань використовували коефіцієнт постійності виду  (СС) Кассагнау (Cassagnau, 1961), індекс  подібності видового складу (І) Жаккарда (Jaccard, 1912),  та індекси   різноманіття (D) Симпсона  і рівномірності розподілу видів (E) Симпсона  (Симпсон, 1974).

Вплив агротехнічних прийомів  на  зміни в чисельності паразитичних нематод визначали за  допомогою багатофакторного дисперсійного аналізу, а  шкідливість фітогельмінтів на озимій пшениці - за допомогою кореляційно-регресійного аналізу (Доспехов, 1985).

Ефективність дії протруйників насіння на фітонематод визначали за формулою:  ,  де: Pf – чисельність паразита в ґрунті в дослідному варіанті; Pi –чисельність паразита в ґрунті в контролі (Трибель С.О., Сігарьова Д.Д. та ін., 2001).

Всього було оброблено  1360  рослинних  та  ґрунтових  проб,  зроблено 2700 препаратів, визначено та підраховано близько 700000 особин  фітонематод.

ФІТОНЕМАТОДИ ПШЕНИЦІ В РІЗНИХ РЕГІОНАХ ЇЇ ВИРОЩУВАННЯ ТА В ЗАКРИТОМУ ҐРУНТІ

      В різних зонах вирощування озимої пшениці   нами виявлено 43 види  не­­­матод різних екотрофічних груп (фітогельмінти, мікогельмінти, сап­­­робіонти),  які належать до 33 родів, 24 родин та 6 рядів.  В усіх досліджуваних районах найменшою кількістю ви­­­дів представлені фітогельмінти (5-7),  найбільшою - сапробіонти  (10-24). Найбільшою  кількістю  видів  кожної  трофічної  групи  представлений комплекс фітонематод в агроценозах озимої пшениці   району Миронівського ІП. Тут виявлені всі зареєстровані нами види фітогельмінтів  (7),  мікогельмінтів (12) та сапробіонтів (24). В інших районах  досліджень виявляли  меншу кількість видів. Використання індексу подібності видового складу нематод  показало, що найбільш подібні угрупування фітонематод в зоні діяльності Миронівського  ІП та КСП „Баришівське” (І=0,70), найменше – Миронівського ІП та Миколаївського  інституту агропромислового виробництва (МІАПВ) ( І=0,54).  

Видовий склад фітонематод у всіх теплицях та оранжереях спільний, але значно збіднений у порівнянні з відкритим ґрунтом.  Якщо у відкритому ґрунті в ризосфері пшениці  виявлено  43  види  нематод,  то в теплицях налічується лише 21  вид, тобто вдвічі менше. Це відбувається  в  основному за рахунок двох екотрофічних груп - мікогельмінтів (5  проти 12) та сапробіонтів (11 проти 24). Співвідношення між кількістю видів фітогельмінтів, мікогельмінтів та сапробіонтів тут може бути представлене як 1:1:2, в той час як в польових умовах воно становить 1:2:3. Група  фітогельмінтів представлена тими ж 5 видами, які є домінуючими та частими у відкритому ґрунті. З них два - ендопаразитичні: Pr. pratensis та D. dipsaci,   а  три   види  -  ектопаразитичні:   T.dubius,  H. dihystera, Paratylenchus nanus. Рідкісні для польових умов  види Heterodera sp. та Longidorus sp.  в теплицях  не виявлені. Кількість домінуючих видів у закритому ґрунті порівняно з відкритим  також  зменшується вдвічі (табл.1).

    За показниками  чисельності найбільш подібними виявились  нематодні угруповання в районі Миронівського  ІП  та  МІАПВ.  Середня  чисельність Pr. pratensis,  D.dipsaci та  T. dubius  складала  62 - 103   особини  в 100 см³   ґрунту.  В   зоні діяльності  КСП "Баришівське"  Pr. pratensis, в  середньому,  не перевищував 9 особин,  D. dipsaci - 87 осо­­­бин,  проте популяції T.  dubius досягали 300 особин в 100 см³ ґрунту.  Крім того, не зважаючи на найбільшу кількість видів груп мікогельмінтів та сапробіонтів в агроценозах  Миронівського ІП, тут  спостерігалась найнижча їх чисельність.

      В  закритому ґрунті відзначено меншу кількість видів  ніж у відкритому, проте їх чисельність   у   переважний    більшості    випадків  вища.   Так,   середня    чисельність