Гармашов В.В. Адаптивність сортів озимої пшениці й еколого-біологічні основи регуляції їхньої продуктивності в південному Степу України

summary

Сучасний стан і перспективи виробництва зерна на півдні степової

зони України.

У розділі наведені результати ретроспективного аналізу культури озимої пшениці в зоні південного Степу України. Висвітлені основні фактори, що визначають сучасний рівень виробництва зерна цієї культури і перспективи його збільшення. Показано роль сорту в підвищенні продуктивності і стійкості озимої пшениці до несприятливих факторів зовнішнього середовища. Наведено відомості про наслідки інтенсифікації технологій для екології, показано           альтернативні напрями їх подолання, на основі чого визначено ціль, мету і завдання досліджень.

Грунтово-кліматична характеристика південного Степу України, умови і методика проведення досліджень

Ґрунтовий покрив південного Степу України представлений чорноземами південними різної модифікації, темно-каштановими і каштановими ґрунтами в комплексі із солонцюватими ґрунтами та солонцями. Землекористування Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції розташоване в зоні чорноземів південних, важкосуглинкових. В орному шарі вміст гумусу становить – 2,8-3,2%, легкогідролізуючого азоту - 4,4–4,8, рухомого фосфору - 10,5–12,3%, обмінного калію - 18,1–22,3 мг на 100 г ґрунту, що є типовим для південної степової зони.

Особливістю агрокліматичних умов зони південного Степу України є диспропорція між великою кількістю сонячної радіації і малою кількістю опадів, внаслідок чого багато вологи витрачається на транспірацію та випаровування з поверхні ґрунту. Сума опадів, як засвідчують багаторічні дані метеостанцій зони, коливається від

330 до 474 мм за рік. Посушливий характер клімату проявляється також і у нерівномірному розподілу опадів протягом року. Найбільш сухими є друга половина літа й осінь, що в більшості років не дає можливості отримати своєчасні сходи і забезпечити оптимальні умови для подальшого росту і розвитку рослин.

Зима м’яка, характеризується глибокими відлигами, під час яких нерідко починає відновлюватися вегетація озимих.

За роки досліджень (1981-2001 рр.) середньорічна температура повітря становила 9,92ºC при середній багаторічній нормі 9,88ºС, річна сума опадів – 418 мм при нормі 374, коливання її по роках – від 243 до 620 мм. За цей період було 9 років, коли сума опадів становила меншою і 10 – коли вона була більшою за норму.

У польових дослідах вивчали біологічні особливості різних типів сортів озимої пшениці, формування їхнього адаптивного потенціалу, продуктивність і якість зерна за реакцією на комплекс агротехнічних заходів, включаючи норми і строки внесення азотних добрив у різних умовах забезпеченості азотом, чутливість на синтетичні фунгіциди, реакцію сортів на штами і препарати асоціативних азотфіксуючих і фосфатмобілізуючих бактерій і біологічні фунгіциди. Кінцевою метою досліджень було удосконалення зональної технології вирощування озимої пшениці.

Одно-, дво- і трифакторні досліди проводили у чотириразовій повторності за загальноприйнятими методиками (В. Н. Перегудов, 1948; Б. А. Доспехов, 1973, 1987). Окремі варіанти дослідів мали тривалість до 15 років. Площа облікових ділянок коливалася від 25 до 100 м².

Згідно із задачами дисертаційної роботи виконано такі дослідження:

-          фенологічні спостереження, за “Методикою державного сортовипробування”;

-          польову схожість насіння , зимостійкість , та виживаність рослин у весняно-літній період на площадках двох не суміжних повторювань (8 площадок по 0,25 м²), котрі були розміщені по діагоналі ділянки;

-          глибина посіву насіння та залягання вузла кущіння за методикою В.П. Денисова, А.Е. Циммерман, Н.М. Шапиров;

-          морозостійкість рослин визначалась проморожуванням їх пучках з послідуючим пересадженням рослин у ящики котрі розміщували у теплиці для відрощування (Е.І. Полтарев);

-          оцінка морфоструктури рослин і їх потенційної продуктивності за методикою Ф.М. Куперман;

-          визначення вологості ґрунту проводилося за допомогою бура Малькова термо - ваговим методом, розрахунок коефіцієнта водоспоживання рослин проводили за методикою С.А. Веріго, Л.А. Розумової. На основі цих даних і метеорологічних показників розраховували показник Бова;

-          визначення біологічної активності ґрунту – по ступеню розкладу у ґрунті лляного полотна;

-           стійкість до хвороб за методичними вказівками “Екологічно безпечна технологія захисту зернових колосових культур”;

-          облік врожаю проводили методом прямого комбайнування комбайнами ''Sampo500'', "Sampo250'', "Hеgе ", ''Sidmeister";

-          аналіз структури врожаю за методикою Майсуряна;

-          визначення рівня реутилізації сухої речовини ті азоту за методикою А.С. Туліна;

-          вміст у рослинах і зерні загального азоту визначали методом К’ельдаля, фракційний склад білка за методикою Ермакова;

-          енергетичну та біоенергетичну ефективність технологій вирощування за “Методикой биоэнергетической оценки технологий производства продукции растениеводства” та “Методологічними і методичними рекомендаціями по енергетичному аналізу у сільському господарстві”;

математичний аналіз результатів польових, вегетаційних дослідів, та лабораторних досліджень виконували за допомогою статистичних методів (дисперсійного, регресійного, кореляційного, кластерного).