Гентош Кореневі гнилі гороху, прогноз їх розвитку та обгрунтування заходів зниження шкідливості в правобережному Лісостепу України

summary

УМОВИ, МАТЕРIАЛИ ТА МЕТОДИКИ ДОСЛIДЖЕНЬ

    Польові дослiди за темою дисертацiйної роботи проводились в 1998 - 2005 рр. на Агрономічній дослiднiй станцii (АДС) НАУ (с. Пшеничне Васильківського району, Київської області), Дослiдному полі  Інституту землеробства УААН (с. Чабани Києво-Святошинського району), сортовипробувальних дільницях Науково-дослідного центру (НДЦ) “Сорт” Баришівського району Київської областi,  Уладово-люлинецькій дослідній селекційній станції Вiнницької об­ластi.

    Поширеність кореневих гнилей гороху вивчали за методикою, розробленою М.М. Кириком  (1990). Шкідливость хвороби досліджували за методиками, наведеними в працях В.В. Котової (1979) та А.Ф. Коршунової (1976).

    Для визначення порогів шкідливості використовували модель, запропоновану Н.І. Михайліною (1983) для озимої пшениці.

    У дослідженнях впливу метеорологічних умов на розвиток кореневих гнилей гороху визначали  ураженість модельних рослин через кожні 10 днів після сівби і співставляли отримані результати з сумою ефективних температур грунту на глибині 0–10 см, вищою 5 °С (нижній температурний поріг розвитку хвороби), сумою ефективних температур повітря вищою за 5 °С, середньодобовою температурою грунту на глибині 0–10 см (°С),  середньодобовою температурою повітря  (°С),  сумою опадів під час обліків (мм),  вологістю грунту (%).

    Видовий склад збудників хвороби визначали за методиками викладеними в роботах Н.А. Наумової (1951), та М.М. Кирика,  М.І. Стеблюка, І.А. Элланської (1976).

    Ідентифікацію збудників кореневих гнилей проводили за методикою В.І. Білай (1955, 1977), М.А. Литвинова (1967, 1969),  Н.М. Підоплічко (1978). Їх патогенні властивості збудників кореневих гнилей гороху з'ясовували за методикою, наведеною у праці М.М. Кирика, М.І. Стеблюка (1977).

     У досліді з вивченням впливу строків сівби на розвиток кореневих гнилей горох висівали у три строки з інтервалом у 10 днів на ділянках площею 10 м² у чотирикратній повторності.

        Ефективність застосування хімічних та біологічних засобів захисту проти хвороби вивчали в лабораторних умовах на кафедрі фітопатології ім. В.Ф. Пересипкіна та на   фiтодiльниці, розташованій на полях  АДС НАУ. При   проведенні польових дослідів використовували методику К.В. Новожилова, викладену в "Методических указаниях по государственным испытаниям фунгицидов, антибиотиков и протравителей семян сельскохозяйственных культур" (1985).

    Розробляли  прогностичні моделі для визначення поширення та розвитку хвороби під час вегетації рослин гороху. Статистичну обробку даних виконували за медодикою Б.А. Доспехова, (1985) з використанням комп'ютерних програм Microsoft Office Exel 2003.    

МОНІТОРИНГ КОРЕНЕВИХ  ГНИЛЕЙ ГОРОХУ

     Для з’ясування поширення кореневих гнилей гороху нами протягом 2001 – 2005 років проводились обстеження посівів цієї культури в господарствах  Київської і Вінницької областей. У районах проведення досліджень виявлено значне поширення хвороби протягом усього вегетаційного періоду. Однак кількість хворих рослин та ступінь розвитку кореневих гнилей в різні фази не однакові. Хвороба стабільно наростала, починаючи з фази сходів, найбільшого  розвитку вона досягла в період цвітіння.

     В умовах АДС НАУ (Київська область) протягом 2001 – 2002 років  інтенсивне поширення кореневої гнилі спостерігали на сорті Богатир чеський. Кількість уражених рослин у фазі сходів протягом 2001 року була на 10% вища, ніж у 2002 році (63,3%), при ступені  розвитку хвороби – 34,7%. У 2002 р. розвиток кореневих гнилей в фазу сходів був на рівні 24,1%. У період цвітіння  поширення хвороби становило  відповідно 95%  та 100%, а її розвиток – 66,2% у 2001 р. та 54,2% у 2002 р.

     Аналогічна закономірність була відмічена  на сорті Інтенсивний 92:  поширення хвороби в фазі сходів у 2003, 2004, 2005 років  становило відповідно 70,0; 15,0; 40,0%,  при ступені її розвитку 28,0; 5,0; 30,0%.  У фазі цвітіння поширення кореневих гнилей гороху на цьому сорті ми становило у 2003 р. – 90%,  у 2004 р. – 70%, у 2005 р. – 100 %. Інтенсивність розвитку хвороби коливалася від  37,5% у 2004 р. до 50,0% у 2003 р. У 2005 р. цей показник становив 40,5%.

    Аналогічна закономірність поширення та розвитку кореневих гнилей гроху спостерігалась на дослідних полях поля Інституту землеробства (с.Чабани Києво-Святошинського району) у 2002–2005 рр, НДЦ  “Сорт” у 2002–2005 рр. та  Уладово-Люлинецькій ДСС Калинівського р-ну Вінницької області у 2003 і 2004 рр.

     При збільшенні ступеня  ураження рослин значно уповільнювався  їх ріст і розвиток (табл.1). Так, при сильному розвитку хвороби (75–100%) висота рослин зменшувалася на 26,6–49,0 %  порівнянно зі здоровими.