Герпесвірусний пустульозний вульвовагініт корів і телиць на молочно-товарних фермах півдня України

summary

Дослідження за темою дисертаційної роботи виконувалися протягом 1991-2001 рр. на кафедрі епізоотології та паразитології Одеського державного аграрного університету, в господарствах Одеської, Миколаївської і Херсонської областей. Матеріалом досліджень були 296 проб крові та 97 проб патологічного матеріалу від корів і телиць парувального віку червоної степової породи з порушеннями репродуктивної функції.

         Аналіз показників відтворення стада і порушень репродуктивної функції у корів і телиць проведено на 2444 тис. корів за статистичними даними Управлінь ветеринарної медицини Одеської, Миколаївської  і Херсонської  обласних державний адміністрацій за 1993-1995 р.р.

         За період виконання дисертаційної роботи проведено клінічне дослідження 2824 корів і телиць на молочно-товарних фермах семи господарств півдня України, з них залучено до експериментальних досліджень 410 голів.

         Клінічні дослідження тварин всіх вікових груп виконували з метою виявлення характерних ознак герпесвірусної патології статевих органів, для чого проводили ретельний клінічний огляд хворих, звертали особливу увагу на наявність характерних змін в статевих органах неплідних тварин.

         Для з’ясування ролі інфекційних агентів в патології репродуктивних органів у корів і телиць проводили бактеріологічні, вірусологічні і серологічні дослідження хворих корів і телиць з характерними клінічними ознаками патології репродуктивних органів. Від хворих тварин відібрано 275 проб сироватки крові, 61 проба ексудату зі статевих органів; 36 зскрібків зі слизових оболонок, 13 абортованих плодів, 21 проба крові від тварин, які абортували. Бактеріологічні, вірусологічні і серологічні дослідження проводили на кафедрі епізоотології та паразитології Одеського державного аграрного університету, а також в обласних державних лабораторіях ветеринарної медицини Одеської, Миколаївської і Херсонської областей, за методичним керівництвом ІЕКВМ (м. Харків).

         Видову належність ізольованих мікроорганізмів визначали за Bergey (1984).

         Вірусологічні дослідження на інфекційний ринотрахеїт, парагрип-3 і вірусну діарею  проводили за методикою, викладеною в “Методических указаниях по лабораторной диагностике вирусных респираторно-кишечных инфекций крупного рогатого скота” (Москва, 1978).

Парні проби сироватки крові з метою виявлення антитіл до вірусу інфекційного ринотрахеїту-пустульозного вульвовагініту (ІРТ-ПВВ) досліджували в кількісній реакції аглютинації (КРА) і в реакції непрямої гемаглютинації (РНГА) (ТУ-46.15.229-97). Наявність антитіл до збудника вірусної діареї (ВД)  досліджували в реакції дифузної преципітації (РДП) зі специфічним антигеном з набору діагностикумів (ТУ-4621-529-79).

         З метою виявлення антитіл до збудника парагрипу-3 застосовували реакцію гальмування гемаглютинації (РГГА), яку ставили за загальноприйнятою методикою.

         Дослідження на хламідіоз проводили згідно «Настанови з лабораторної діагностики хламідіозів  сільськогосподарських тварин» (Київ, 1995); на лептоспіроз - згідно «Настанови з лабораторної діагностики лептоспірозу» (Київ, 1996); на мікоплазмоз – згідно методичних рекомендацій  «Генитальный микоплазмоз крупного рогатого скота и меры борьбы с ним» (Москва, 1982).

         При вивченні особливостей епізоотичного процесу при герпесвірусному пустульозному вульвовагініті корів і телиць в господарствах півдня України користувалися методом епізоотологічного обстеження (И.А.Бакулов с соавт., 1975).

         З метою вивчення ефективності комплексної терапії корів при герпесвірусному пустульозному вульвовагініті використовували аерозольні препарати “йодосол” і “нео-вагіналь”.

         З метою вивчення ефективності “Вакцини живої проти інфекційного ринотрахеїту великої рогатої худоби «IPT-LG» (ІЕКВМ) її застосували методом аплікації на слизову оболонку піхви.

         Кількість Т- та В-лімфоцитів визначали згідно  “Методических рекомендаций ускоренной первичной оценки иммунологического статуса человека” (1990).

         Результати досліджень обробляли із застосуванням методів варіаційної статистики, вірогідність різниці розраховували за критерієм Т.Стьюдента (В.А.Сюрин, 1966).