Гирка А.Д. Формування врожайності та якості зерна озимої пшениці залежно від підживлення і засобів захисту в умовах північного Степу України

summary

Стан вивченості питання і обґрунтування обраного напряму досліджень. В цьому розділі наведені результати досліджень вітчизняних та зарубіжних вчених з питань підвищення реалізації генетичного потенціалу продуктивності та якості зерна різних сортів озимої пшениці, особливостей технології її вирощування залежно від застосування азотних добрив та засобів захисту рослин від шкідників та хвороб.

Умови та методика проведення дослідів. Досліди проводили в дослідному господарстві “Дніпро” Інституту зернового господарства УААН.

Клімат регіону помірно-континентальний з недостатнім та нестійким зволоженням. За багаторічними даними метеостанції м. Дніпропетровська середньорічна температура повітря становить +8,7°С, а середньобагаторічна сума опадів – 459 мм. Основна частина опадів (68% річної суми) припадає на теплий період – квітень - жовтень.

Ґрунтовий покрив місця проведення досліджень представлений чорноземами звичайними малогумусними повнопрофільними. Вміст гумусу в орному шарі (0-30 см) знаходиться в межах 3,2-3,8%. Реакція ґрунтового розчину гумусового горизонту чорноземів близька до нейтральної (рН водної суспензії 6,75). Глибина залягання ґрунтових вод – 8-12 м.

Польові досліди розміщували після чорного пару. В дослідах висівали сорти озимої пшениці Лузанівка одеська, Селянка та Лада одеська в оптимальний для зони строк – 10-20 вересня. На початку виходу рослин в трубку, відповідно до схеми досліду, локально вносили аміачну селітру в дозах N₆₀ (рекомендована) та N₃₀ (за результатами ґрунтової та рослинної діагностики під заплановану врожайність 6,0 т/га зерна). Під час формування зерна, рослини обприскували інсектицидом децис профі (0,04 кг/га), фунгіцидом фалькон (0,6 л/га) та карбамідом в дозі N₃₀. Досліди закладали за методом послідовних ділянок, систематичним способом. Площа облікової ділянки – 40 м². Повторність у дослідах чотириразова. Норма висіву – 4,5 млн. схожих насінин/га, глибина загортання насіння – 5-6 см.

Сівбу озимої пшениці проводили сівалкою СН-16. Збирання врожаю здійснювали поділяночно, малогабаритним комбайном “Sampo-500”.

Для обґрунтування особливостей формування урожайності та якості зерна різних сортів озимої пшениці проводили обліки та спостереження за ростом і розвитком рослин, що включали фенологічні спостереження за настанням фаз розвитку рослин, визначення особливостей їх зимостійкості, густоти стояння та виживаності протягом періоду вегетації. Визначали вологість ґрунту, динаміку нагромадження сухих речовин та асимілюючої площі листків, вміст цукрів, хлорофілів „a” і “b”, загальну та продуктивну кущистість рослин. Проводили агрохімічні та біохімічні аналізи ґрунту, рослин і зерна. Визначали ступінь заселеності посіву шкідниками та ураження хворобами. Статистичну обробку даних врожайності озимої пшениці проводили методом дисперсійного аналізу. Показники технологічних якостей зерна озимої пшениці визначали у лабораторії якості зерна Інституту зернового господарства УААН. Економічну ефективність прийомів підвищення урожайності та поліпшення якості зерна озимої пшениці розраховували за існуючими рекомендаціями і цінами 2006 маркетингового року спільно з лабораторією економіки Інституту зернового господарства.

Ріст та розвиток рослин озимої пшениці у різні періоди її вегетації. Густота рослин озимої пшениці в осінній період вегетації формувалася залежно від температурного режиму та умов вологозабезпечення. Зокрема, за роками досліджень у сорту Лузанівка одеська цей показник становив 433-445 шт./м²; Селянка – 439-450 шт./м²; та 438-445 шт./м² – у Лади одеської. Польова схожість насіння озимої пшениці не залежала від сортових особливостей, але вони різнилися за енергією росту в початковий період. Так, настання фази кущіння у рослин сорту Лузанівка одеська було відмічено на два дні раніше ніж у сортів Селянка та Лада одеська. Подібна закономірність спостерігалася майже в усі наступні фази розвитку культури. Період вегетації озимої пшениці найкоротшим був у сорту Лузанівка одеська і в середньому становив 292 доби, що відповідно на 3 і 5 діб менше, ніж у сортів Селянка та Лада одеська.

На підставі спостережень, проведених в осінній період вегетації рослин, встановлено, що досліджувані сорти мали неоднакові темпи лінійного та вагового приросту. У початковий період вегетації підвищену інтенсивність приросту надземної маси мали рослини сортів Лузанівка одеська та Лада одеська. Вони формували більше пагонів та вузлових коренів – 3,2 і 3,5 та 5,6 і 4,5 шт./рослину відповідно. Проте, найглибше вузол кущення залягав у сорту Лада одеська (2,7 см).

Зимостійкість рослин озимої пшениці. Одержані результати досліджень засвідчили, що найбільший вміст вуглеводів перед зимівлею був відмічений у листках рослин сорту Лада одеська і становив залежно від року проведення спостережень 16,2-26,2%. Менша їх кількість містилася у листках сортів Селянка та Лузанівка одеська і становила 14,7-22,6% та 15,5-25,4% відповідно. У вузлах кущіння цей показник був значно вищим. Так, у рослин сорту Лузанівка одеська накопичувалося 22,2-32,4% цукрів, Селянка – 22,6-32,9%, Лада одеська – 20,1-30,1%.

Під час відновлення весняної вегетації у вузлах кущення рослин сорту Лузанівка одеська містилося 18,3-28,2% вуглеводів, у сортів Селянка і Лада одеська – 22,9-29,4%, та 20,1-27,4% цукрів відповідно. Менше вуглеводів витрачали за зимовий період рослини сортів Селянка та Лада одеська, що сприяло кращій їх перезимівлі – 96,3% і 98,3% відповідно.

Вологозабезпеченість рослин озимої пшениці. Дослідженнями встановлено, що сорти по-різному використовували вологу з ґрунту. Так, сумарне водоспоживання рослин сорту Лузанівка одеська в період від сівби до збирання врожаю становило 5504 м³/га, Селянка – 5479 м³/га, Лада одеська – 5496 м³/га. За внесення 30 кг/га азоту рослини озимої пшениці сорту Лузанівка одеська збільшували водоспоживання на 20 м³/га, а внесення 60 кг/га азоту підвищувало споживання рослинами води на 47 м³/га порівняно з варіантом без підживлення. Подібна закономірність спостерігалася і у сортів Селянка та Лада одеська. Рослини сорту Лузанівка одеська на формування 1 т зерна залежно від дози азоту, внесеного у підживлення, використовували від 764,6 до 821,5 м³ води, що менше, порівняно з сортами Селянка та Лада одеська, які споживали її від 798,1 до 853,4 та від 843,8 до 902,5 м³ відповідно. Найбільше води використовується озимою пшеницею в період “вихід рослин в трубку – колосіння”. За цей час споживається 38,2% від загальної витрати води за увесь період вегетації.

Вміст азоту, фосфору і калію в ґрунті та винос їх урожаєм озимої пшениці. В середньому за роки проведення досліджень перед сівбою в орному шарі ґрунту містилося 24,6 мг/кг азоту, 168,6 мг/кг фосфору і 120,4 мг/кг калію, а в підорному відповідно – 19,0, 132,4 та 70,8 мг/кг. На час припинення осінньої вегетації озима пшениця споживала 34,1% наявного перед сівбою нітратного азоту. Встановлено, що за однакових умов вирощування винос усіх елементів живлення з ґрунту, без застосування добрив залежав від сортових властивостей і становив 156-160 кг/га азоту, 53-59 кг/га фосфору та 98-116 кг/га калію. Максимальних значень винос елементів живлення досягав за дози 60 кг/га д.р.

Динаміка густоти та щільності стеблостою рослин озимої пшениці протягом вегетації. Локальне азотне підживлення рослин озимої пшениці у дослідах не тільки призводило до збільшення кількості листків та коренів, а й до зростання загальної кількості пагонів (табл. 1). Відмічено, що від внесення 30 і 60 кг/га азоту підвищувалася облистяність рослин у сорту Лузанівка одеська на 10,5 та 12,7%, Селянка – на 11,7 і 15,5%, Лада одеська – на 15,0 та 18,0% порівняно з рослинами, які не підживлювали. Внесення N₃₀ і N₆₀ сприяло збільшенню абсолютно сухої надземної маси 100 рослин у сорту Лада одеська до 668,0 і 757,0 г. Найбільша маса рослин формувалася у сорту Селянка і становила  858,0 г на ділянках з використанням 60 кг/га азоту та 796,3 г – на ділянках із внесенням N₃₀. За азотного підживлення в дозах 30 і 60 кг/га д.р. рослини сорту Лузанівка одеська збільшували кількість продуктивних стебел в середньому на 3-4 шт./м², сорт Селянка – на 14-15 шт./м², а сорт Лада одеська – на 7-9 шт./м².