ГРОМАДСЬКО-ПОЛІТИЧНА ТА НАУКОВА ДІЯЛЬНІСТЬ АРКАДІЯ ЖУКОВСЬКОГО Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано наукове завдання, показано зв’язок роботи з науковими програмами, визначено мету і завдання, об’єкт та предмет, хронологічні та територіальні межі, методи дисертаційного дослідження, сформульовано наукову новизну роботи і практичне значення отриманих результатів, вказано на рівень апробації положень і висновків дисертації, окреслено її структуру.

Перший розділ «Теоретико-методологічні засади дослідження, історіографія та джерельна база» присвячений розгляду теоретико-методологічних основ біографічних досліджень, стану наукової розробки проблеми і характеристиці джерельної бази дисертаційного дослідження.

У першому підрозділі «Теоретико-методологічні основи» висвітлено основні підходи до створення наукової біографії і визначення внеску дослідника в розвиток науки. Вивчення наукового доробку вченого неможливе без окреслення чинників, що впливали на його становлення. Написання наукової біографії вимагає поєднання різноманітних наукових підходів до вивчення життя, діяльності та наукового доробку дослідника. У цьому процесі перед науковцями постає низка теоретичних та методологічних проблем, вирішенню яких присвячені публікації багатьох учених, зокрема, В. Маслійчука, В. Онопрієнка, Т. Попової, Л. Рєпіної, І. Старовойтенко, В. Чишка та ін. У підрозділі окреслено ключові проблеми, порушені науковцями, зокрема, питання критеріїв, які мають лежати в основі конструювання наукової біографії, функцій біографічного нарису, типології історико-біографічних досліджень і їх джерельної бази, періодизації життя та діяльності вченого тощо.

У другому підрозділі «Стан наукової розробки та джерельна база дослідження» охарактеризовано ступінь наукового вивчення проблеми й проаналізовано джерела до громадсько-політичної та наукової діяльності А. Жуковського. Аналізу його життєвого шляху і наукового доробку присвячено низку публікацій, які можна поділити на спеціальні дослідження, що висвітлюють окремі напрямки діяльності та наукових досліджень ученого, статті з нагоди ювілеїв, рецензійні огляди на його праці, енциклопедичні гасла, а також праці з історії та історіографії, у яких аналізується науковий доробок А. Жуковського.

Перша група представлена, насамперед, публікацією Ю. Макара та О. Добржанського, у якій автори проаналізували внесок ученого у вивчення історії Буковини. Короткий огляд «Історії Буковини» А. Жуковського подано О. Масаном у післямові до книги. Діяльність вченого на чолі НТШ в Європі висвітлив О. Кучерук, зокрема, автор виокремив енциклопедичний напрямок праці дослідника, участь у конференціях, а також перерахував його основні наукові студії. Аналізу дослідження А. Жуковським постаті П. Могили присвятив окрему публікацію О. Мостіпака, однак оминув увагою значну частину досліджень ученого з історії церкви. До другої групи відносимо ювілейні публікації Б. Червака, С. Ярмуся, Д. Яремчука, Р. Мартинюка, а також статті у «Віснику НТШ», «Українському слові», «Свободі» та «Новій буковинській газеті», у яких коротко представлено біографію науковця, констатовано його вагомий внесок у розвиток українознавства у Франції та в налагодження українсько-французьких культурних взаємин. Більш детальний аналіз життєвого й творчого шляху дослідника знаходимо в публікаціях з нагоди ювілеїв ученого О. Федорука, В. Наулка, Л. Винара та А. Атаманенко. У рецензіях І. Коровицького, М. Антоновича та І. Теслі на праці А. Жуковського відзначено їхню важливу роль в історичній науці. Короткі біографічні відомості про вченого містяться в довідковій літературі, що свідчить про визнання його громадсько-політичної та наукової діяльності в науковому світі. Важливу частину літератури становлять також праці з історії та історіографії. Більшість дослідників історії Буковини, української церкви, наукового життя українців у діаспорі відзначали вагомий внесок А. Жуковського у вивчення зазначених проблем.

Однак згадані публікації розглядають лише окремі аспекти громадсько-політичної діяльності та наукового доробку А. Жуковського, не дають повної інформації про життєвий і творчий шлях вченого. Поза увагою дослідників залишилася низка важливих публікацій науковця, а також джерел до його наукової біографії. Детального висвітлення потребує діяльність А. Жуковського в УСТНС «Зарево», Українській бібліотеці імені С. Петлюри в Парижі, УІТ, вимагає поглибленого вивчення його внесок у функціонування НТШ в Європі. Необхідно здійснити аналіз персоналійних студій вченого, публікацій з історії українських наукових установ у діаспорі, а також з історії української церкви та Буковини. Недостатнє висвітлення в історіографії зазначених питань і обумовлює потребу комплексного вивчення життя та діяльності дослідника.

Джерела, які всебічно висвітлюють багатогранну діяльність А. Жуковського – це комплекс неопублікованих та опублікованих матеріалів, значна частина яких зберігається в архіві УІТ в Острозі, архіві Бібліотеки імені О. Ольжича в Києві та Державному архіві Чернівецької області. Частина джерел на сьогодні є опублікованими. Зокрема, у збірниках документів з історії УІТ, НТШ в Європі та Світової наукової ради при СКУ, крім того, опубліковані практично всі праці дослідника.

Джерелами для вивчення громадсько-політичної та наукової діяльності А. Жуковського є: І. Писемні джерела: 1) документальні джерела: а) матеріали діловодства навчальних закладів та наукових товариств (Державного ліцею імені А. Пумнула, УВУ, УІТ, УВАН, НТШ в Європі, УСТНС «Зарево» та ін.); б) офіційно-діловодні документи (атестати про закінчення ним навчальних закладів, атестати про присудження йому наукових ступенів і вчених звань, різноманітна обліково-діловодна документація); 2) наративні джерела: наукові праці (опубліковані й неопубліковані) та редакторський доробок історика; джерела особового походження: а) автобіографічні праці вченого та спогади про нього його колег; б) епістолярій (ділова кореспонденція, приватне листування); в) інтерв’ю.

ІІ. Звукові та зображальні джерела: фото-, фоно- та відеодокументи (фотоматеріали, аудіозаписи про участь вченого у роботі міжнародних конференцій, конгресів, круглих столів тощо).

ІІІ. Виходячи з того, що в західній історіографії бібліографічні покажчики відносять до виду «secondary sources» (другорядні джерела), а також враховуючи специфіку персоналійного дослідження, окремо виділяємо важливе джерело, яке ілюструє внесок дослідника в історичну науку і допомагає проаналізувати його науковий доробок у всій багатоаспектності – бібліографію праць А. Жуковського, укладену О. Кучеруком і видану з нагоди 75-річчя вченого.

Серед документальних джерел, які в переважній більшості є неопублікованими, велику цінність мають матеріали діловодства УСТНС «Зарево», УІТ, НТШ в Європі, УВУ та інших установ, із якими пов’язана багатолітня діяльність А. Жуковського. Зокрема, в архівах Бібліотеки імені О. Ольжича, УІТ та Державному архіві Чернівецької області зберігаються документи, у яких міститься детальна інформація про роки навчання та діяльність А. Жуковського в українських товариствах за кордоном, що частково дозволяє перевірити факти, наведені в епістоляріях та спогадах.

Важливим джерелом для вивчення діяльності вченого є його наукові праці. Аналіз доробку дослідника дозволяє відтворити особливості його наукових поглядів, а також простежити процес формування вченого як історика, організатора наукового життя, окреслити еволюцію його наукових концепцій. А. Жуковський є автором праць з історії Буковини, української церкви, українських наукових установ у діаспорі, а також персоналійних та публіцистичних студій, які опубліковані в зарубіжних і українських виданнях.

Цінним комплексом джерел для вивчення життя та діяльності А. Жуковського є джерела особового походження. Особливе значення мають неопубліковані спогади дослідника. Зрозуміло, що мемуарам притаманний суб’єктивний характер, однак вони є важливими не лише для написання наукової біографії вченого, висвітлення процесу становлення і розвитку українських організацій у діаспорі, а й також для розуміння процесу розвитку української історичної науки та громадсько-політичного життя українців за кордоном. У спогадах від 6 грудня 1997 р. А. Жуковський окреслив основні напрямки своїх наукових зацікавлень та провідні наукові ідеї. Детальну інформацію про роки навчання в Державному ліцеї імені А. Пумнула в Чернівцях знаходимо в мемуарах, написаних до 190-ї річниці від його заснування. На формування А. Жуковського особливо вплинули роки співпраці в УСТНС «Зарево»; оскільки інформації про це Товариство у літературі практично немає, то спогади дослідника про цей етап його життя є особливо цінним джерелом. Мемуари, поряд з іншими неопублікованими матеріалами, що зберігаються в архіві Бібліотеки імені О. Ольжича, допомагають розкрити процес формування світоглядних орієнтирів вченого та визначити місце студентських організацій у політичному житті українців за кордоном. Важливими є спогади про А. Жуковського його колег. Зокрема, опубліковані спомини відомих українських учених О. Домбровського та В. Кубійовича, у яких дослідники згадують про співпрацю з науковцем. У мемуарах Б. Винара, які в основному стосуються організації та діяльності УСТНС «Зарево», знаходимо інформацію про становлення світоглядних позицій А. Жуковського.

Найчисленнішими матеріалами, що доповнюють біографічні відомості про А. Жуковського, є епістолярні джерела. Дослідник активно займався громадською діяльністю, що вимагало підтримки широкого кола контактів, адже значна частина справ вирішувалася листовно. Зважаючи на це, листування науковців є цінним для розуміння особливостей процесу розвитку громадсько-політичного життя та української історичної науки в діаспорі. Так, в архіві УІТ зберігається значна частина неопублікованого листування вченого з провідними українськими діячами, зокрема, Б. Винаром, Л. Винаром, М. Антоновичем. Хронологічно епістолярій А. Жуковського охоплює період від поч. 50-х рр. ХХ ст. до першого десятиліття ХХІ ст. Листування дає змогу якнайповніше відтворити хронологію проведення конференцій, з’їздів, семінарів товариств, визначити роль вченого у їх організації.

Достатньо інформативними є опубліковані інтерв’ю з А. Жуковським. Так, в інтерв’ю для «Газети Чернівецької міської ради» дослідник вказав причини виїзду за кордон, пригадував роки навчання в УВУ, а також початок праці в НТШ в Європі. Про діяльність НТШ в Європі та провідні напрямки його наукових досліджень, здобутки і проблеми у функціонуванні, складнощі у налагодженні співпраці з іншими науковими інституціями вчений розповів у інтерв’ю для газети «Молода Галичина». Ці матеріали розкривають не лише окремі аспекти діяльності дослідника, а і його бачення тогочасних суспільно-політичних подій та перспектив організації українського наукового життя в діаспорі.

Важливе значення в дослідженні відіграють опубліковані матеріали з історії українських наукових установ за кордоном. Зокрема, збірники «Матеріяли до історії Українського Історичного Товариства», «Матеріяли до історії Світової Наукової Ради при Світовому Конґресі Українців» та «Наукова та видавнича діяльність Наукового товариства імені Шевченка в Європі». Опубліковані джерела до історії наукових установ достатньо інформативні та дають відповідь на широке коло питань, пов’язаних з їх діяльністю. Наукове опрацювання цих матеріалів сприяє не лише формуванню цілісної картини громадсько-політичного та наукового життя в діаспорі др. пол. ХХ – поч. ХХІ ст., а й дозволяє скласти уявлення про діяльність окремих українських та зарубіжних учених, у тому числі й А. Жуковського.

Серед архівних матеріалів є також значна кількість фото, які ілюструють участь А. Жуковського в наукових конференціях, організованих безпосередньо УІТ та НТШ в Європі у співпраці з іншими науковими інституціями. Частина фотодокументів демонструє наукові контакти дослідника з видатними вченими діаспори, що дозволяє деталізувати біографію науковця. В архіві УІТ зберігається також значна частина фоно- та відеодокументів. Вони представлені записами різноманітних наукових імпрез, що відбувалися як за кордоном, так і в Україні.

Загалом, джерельна база є достатньо репрезентативною для досягнення мети і розв’язання завдань дисертаційного дослідження. Опрацювання широкого комплексу джерел дало змогу висвітлити багатогранну громадсько-політичну діяльність А. Жуковського і проаналізувати його внесок у популяризацію та дослідження історії України.

У другому розділі «Життєвий шлях і громадсько-політична діяльність А. Жуковського» розкрито процес формування А. Жуковського як громадсько-політичного діяча та науковця, висвітлено його діяльність в українських наукових установах за кордоном.

У першому підрозділі «Формування А. Жуковського як громадсько-політичного діяча та науковця» окреслено біографію вченого, охарактеризовано головні етапи його життя та діяльності. У житті дослідника, беручи за основу якісні зміни, можна виокремити такі періоди: 1922 – поч. 1940 рр. – дитячі та юнацькі роки, проведені в Україні, 40 – 50-ті рр. ХХ ст. – переїзд за кордон та активна участь у діяльності націоналістичних студентських організацій, 60 – 80-ті рр. ХХ ст. – здобуття історичної освіти, активна наукова діяльність, 90-ті рр. ХХ – поч. ХХІ ст. – співпраця з українськими науковими інституціями. Зауважимо, що запропонована періодизація є умовною, але відображає основні зміни в житті та діяльності вченого.

У дослідженні вказано, що становлення А. Жуковського відбувалося в складних воєнних та повоєнних умовах. Виїхавши з України, він продовжив навчання в закордонних навчальних закладах, зокрема, з 1941 р. Вивчав інженерну й будівельну справу у Високій технічній школі у Вроцлаві та у Високій технічній школі в Граці, з 1964 р. студіював історію в УВУ. Під час навчання А. Жуковський брав активну участь у політичному житті. У 1942 р. він став провідником проводу ОУН у Вроцлаві, а в 1945 р. Очолив провід у Граці. Впродовж 1947 – 1949 рр. був головою Союзу українських студентських товариств у Австрії, з 1948 р. – членом управи Центрального союзу українського студентства, з 1950 р. – членом УСТНС «Зарево». В УСТНС «Зарево» А. Жуковський проявив себе як вмілий організатор діяльності Товариства, члени якого були розселені по всій Європі. Саме тоді він познайомився з багатьма українськими науковцями, із якими пізніше підтримував тісні наукові контакти. Значний вплив на формування суспільно-політичних та історичних поглядів вченого здійснили його гімназійні вчителі та викладачі УВУ, де у 1969 р. під керівництвом Н. Полонської-Василенко він захистив докторську дисертацію.

У другому підрозділі «Діяльність дослідника в наукових установах» висвітлено громадську діяльність А. Жуковського як організатора українського наукового життя за кордоном.

У першому пункті другого підрозділу «Роль А. Жуковського в організації діяльності НТШ в Європі» окреслено діяльність науковця в названому Товаристві. Встановлено, що одним із найбільш плідних напрямків праці вченого була робота в редколегії україномовної та англомовної «Енциклопедії українознавства», яка популяризувала українську історію серед світової громадськості. Науковець також був одним з ініціаторів видання «Енциклопедії сучасної України», організатором низки наукових конференцій, на яких виступав із доповідями, що стосувалися різноманітних проблем української історії та історіографії. Одним із важливих напрямків діяльності А. Жуковського було сприяння налагодженню українсько-французьких культурних взаємин. Як голова НТШ в Європі, вчений був організатором співпраці НТШ з Католицьким інститутом у Парижі, Католицьким університетом у Ліоні, Національним інститутом східних мов і цивілізацій Університету Нова Сорбонна, Французькою асоціацією для розвитку українських студій, Інститутом слов’янських студій та іншими установами. Важливою була схвальна позиція А. Жуковського в питанні відновлення діяльності НТШ у Львові та ініціатива зосередження керівництва Головної ради НТШ у Львові. Внесок вченого в організацію діяльності НТШ в Європі був відзначений обранням його в 1998 р. почесним членом Товариства, за весь час існування якого почесними членами були лише І. Бучко, Й. Сліпий, М. Скрипник, О. Оглоблин, В. Кубійович та В. Янів.

У другому пункті другого підрозділу «Праця науковця в Українській бібліотеці імені С. Петлюри в Парижі, УІТ та Світовій науковій раді при СКУ» висвітлено основні аспекти діяльності А. Жуковського в цих установах.

Впродовж 1983 – 1995 рр. вчений був головою Ради бібліотеки і займався організацією зборів та модернізацією її діяльності, адже за його задумом вона мала стати центром українського культурного життя в Парижі. Зокрема, науковець ініціював заходи, що сприяли популяризації історії України, долучився до організації курсів, на яких викладали українознавчі дисципліни, входив до організаційних комітетів низки конференцій, проведених Бібліотекою тощо. Діяльність А. Жуковського в УІТ в основному концентрувалася на співпраці в «Українському історику». Він був автором статей, членом редколегії, а також офіційним представником редакції журналу у Франції. У 1986 р. вчений увійшов до управи УІТ, брав активну участь у конференціях, організованих Товариством, зокрема, присвячених вшануванню пам’яті видатного українського історика М. Грушевського. Участь в організації наукових конференцій та з’їздів була провідним напрямком діяльності А. Жуковського у Світовій науковій раді при СКУ. Науковець входив до президії, був заступником голови Світової наукової ради, брав участь у її засіданнях.

У третьому розділі «Історичні дослідження в науковому доробку вченого» здійснено аналіз наукових праць А. Жуковського, присвячених різним періодам української історії, подано їх характеристику, визначено ключові проблеми досліджень. У своїх працях вчений дотримувався історичної схеми М. Грушевського, однак у деяких питаннях не погоджувався з його висновками. Наукові праці А. Жуковського відзначаються національно-державницьким трактуванням української історії.

У першому підрозділі «Історія Буковини в працях науковця» з’ясовано ключові питання з історії регіону, які досліджував вчений. Однією з головних проблем в історії Буковини для А. Жуковського було питання автохтонності українського населення на цій території. Вчений доводив, що предки українців із найдавніших часів проживали на Буковині і є її корінними мешканцями. Описуючи молдавсько-турецький період історії регіону, А. Жуковський висвітлив відмінності в оцінці ролі українського населення в історії Буковини цього періоду серед румунських та українських істориків. Окреслюючи події др. пол. ХІХ – поч. ХХ ст., А. Жуковський ключового значення надавав українському національному відродженню і представив власну концепцію його розвитку. Важливим є акцент вченого на тому, що українське національне відродження на Буковині знаходилося в тісному зв’язку із загальним українським відродженням на всіх українських землях. Як фахівець з історії Буковини, дослідник став автором низки енциклопедичних гасел з історії регіону, які ґрунтувались на матеріалах, зібраних науковцем під час написання праці «Буковина. Її минуле і сучасне». А. Жуковському вдалося синтезувати та проаналізувати результати досліджень з історії регіону не лише українських, але й австрійських, румунських, польських та радянських учених.

У другому підрозділі «Дослідження з історії церкви» здійснено аналіз доробку А. Жуковського, присвяченого окремим аспектам українського церковно-релігійного життя. Дослідження вченого з історії церкви становлять одну з основних складових його наукової творчості. У сучасній українській історіографії науковець відомий, передусім, як дослідник життя та діяльності митрополита П. Могили. Він – автор ґрунтовної монографії «Петро Могила й питання єдности церков», низки статей про походження та молоді роки майбутнього митрополита, його роль у заснуванні Києво-Могилянської академії та в піднесенні православної церкви, про значення його реформ, а також співавтор праці «Феномен Петра Могили (Біографія. Діяльність. Позиція)». А. Жуковський – упорядник перевидань «Требника» та «Катехизиса» П. Могили, а також матеріалів колоквіуму, присвяченого 400-річчю від дня його народження, що відбувся 5 листопада 1996 р. в Парижі. Серед видатних церковних діячів увагу науковця привертала не лише постать П. Могили, але й А. Шептицького та М. Скрипника. Підкреслюємо, що дослідник наголошував на вагомій ролі П. Могили, А. Шептицького та М. Скрипника в утвердженні ідеї екуменізму.

Значну увагу вчений приділяв також висвітленню історії УАПЦ в еміграції та аналізу її впливу на відродження УАПЦ в Україні. У науковому доробку А. Жуковського є студії, присвячені релігійній політиці СРСР та, відповідно, релігійному життю в УРСР у 40 – 60-х рр. ХХ ст. Науковець прагнув дати виважену оцінку досліджуваним процесам, однак, зважаючи на недоступність низки джерел, він розглянув державно-церковні взаємини, фактично зводячи їх до вивчення радянської релігійної політики або ж дій підпільних церковних громад.

Таким чином, у працях з історії України А. Жуковський порушив актуальні, малодосліджені питання та, на основі репрезентативної джерельної бази, детально їх дослідив. Публікації науковця з історії Буковини та української церкви не втрачають своєї актуальності і займають вагоме місце в українській історичній науці.

У четвертому розділі «Доробок А. Жуковського з історіографії» проаналізовано праці про наукові установи та персоналійні дослідження вченого.

У першому підрозділі «Персоналійні дослідження» здійснено аналіз біографічних робіт А. Жуковського, які переважно присвячені українським науковцям, що жили і працювали поза Україною. Зокрема, персоналістика А. Жуковського включає наукові статті й енциклопедичні гасла, присвячені Б. Винару, Л. Винару, В. Кубійовичу, О. Оглоблину та ін. У своїх дослідженнях науковець намагався висвітлити життєвий шлях, науковий доробок, історичні погляди вчених, умови їх дослідницької праці, внесок в історіографію та методику історичних досліджень, встановити їх роль у формуванні науково-дослідних інституцій. Оскільки окремі праці дослідника написані у формі спогадів (адже з більшістю вчених, про яких писав, він був знайомий особисто), вони певною мірою мають суб’єктивний характер. А. Жуковський використовував широке коло джерел, серед яких особливе значення мають джерела особового походження – листи, спогади, автобіографії та ін., а також офіційні документи наукових товариств, хроніки, які відображають поточну діяльність їх членів і сприяють встановленню ролі вчених в організації діяльності наукових інституцій.

Значну увагу А. Жуковський присвятив малодослідженим аспектам діяльності М. Грушевського. Дослідник прагнув поширити знання про вченого у Франції і з цією метою видав франкомовну науково-популярну монографію про його життя та діяльність. А. Жуковський не погоджувався з М. Грушевським у питанні оцінки істориком постаті І. Мазепи, неоднозначно оцінював діяльність науковця в еміграції у 1919 – 1924 рр. та його повернення в Україну. Однак, попри це, дослідник вважав, що М. Грушевський відіграв провідну роль у науковому та політичному житті України і його науковий доробок з історії України необхідно популяризувати за кордоном для поширення достовірних знань з історії України.

У другому підрозділі «Висвітлення діяльності українських наукових установ у Франції» охарактеризовано дослідження вченого з історії НТШ в Європі, Української бібліотеки імені С. Петлюри в Парижі та Українського академічного товариства. Вчений подав історію виникнення, формування структурних підрозділів наукових установ, проаналізував їхню діяльність, а також охарактеризував співпрацю між ними. Членство в цих товариствах давало змогу науковцю дослідити архівні матеріали, що стосувалися їх заснування та функціонування, а це сприяло різнобічному висвітленню їхньої історії. Недостатня вивченість діяльності окремих товариств визначила актуальність досліджуваних вченим питань.

Важливе місце серед досліджень науковця займають праці з історії НТШ в Європі. Увага до діяльності цього Товариства, насамперед, пояснюється тим, що вчений був безпосередньо причетним до реалізації багатьох проектів Установи. Дослідник виділив п’ятнадцять етапів діяльності НТШ в Європі відповідно до перерв між зборами Товариства і намагався простежити причини зміни пріоритетів та основні напрямки в його діяльності, а також активність організації наукових заходів на тому чи іншому етапі його функціонування.

Науковцю належать і перші спроби аналізу історії заснування Української бібліотеки імені С. Петлюри, а також основних аспектів її діяльності. Оскільки статті А. Жуковського були одними з перших спроб викладу загальної історії Бібліотеки, то в них автор намагався виокремити найважливіші події, основні проблеми, що виникали в ході діяльності та завдання, які перед собою ставили співробітники, відповідно менша увага зверталася на конкретні напрямки її роботи. Вчений акцентував увагу на важливому значенні Бібліотеки як культурного та наукового осередку українців у Європі.

У науковому доробку А. Жуковського є також студія з історії Українського академічного товариства в Парижі, що цінна з точки зору вивчення історії становлення наукового та громадського життя українців у Франції. Дослідник вважав, що основною особливістю діяльності Товариства був постійний пошук нових шляхів розвитку і в кінцевому результаті основним у діяльності стало виголошення та обговорення наукових доповідей.

У цілому, історіографічні дослідження науковця становлять важливу частину української зарубіжної історіографії, присвячені актуальним проблемам, а окремі з них залишаються єдиними студіями, що висвітлюють діяльність українських організацій за межами України.