ГРОШОВІ ПЕРЕКАЗИ У ФІНАНСОВІЙ СИСТЕМІ УКРАЇНИ Автореферат

У вступі розкрито актуальність теми дисертаційної роботи, визначено її мету, завдання, об’єкт, предмет, методи дослідження, обґрунтовано наукову новизну та практичне значення отриманих результатів.

У розділі 1 „Теоретико-методологічні підходи до формування і оцінки грошових переказів” – досліджено міжнародні міграційні процеси, що зумовлюють зростання обсягів грошових переказів у світовому масштабі, розкрито методологічні підходи до аналізу та оцінки обсягів грошових переказів за даними системи національних рахунків, проаналізовано світові тенденції, що проявляються в динамічному зростанні обсягів переказів.

Значні масштаби міграції у сучасному світі, що зумовлені багатьма причинами: політичними, соціальними, культурними, мовними, професійними, економічними, вимагають переосмислення ряду теоретичних положень щодо даного феномену. В межах трудової міграції слід розрізняти явища і поняття „зовнішня трудова міграція” і „внутрішня трудова міграція”. Зовнішня трудова міграція зумовлена зміною місця перебування та працевлаштування окремої особи між різними країнами, а внутрішня трудова міграція ‑ зміною місця працевлаштування робітників між різними регіонами однієї країни.

У зв’язку з існуванням різних форм трудової міграції слід зазначити, що внутрішня та зовнішня міграції, хоча й мають схожу економічну природу, проте відрізняються за формами реалізації та, що найважливіше, за своїми соціально-економічними результатами.

Основна відмінність між ними полягає у тому, що потік фінансових ресурсів, який породжується внутрішньою трудовою міграцією, не змінює фінансової бази країни. Внутрішня міграція може призводити до зростання рівня соціально-економічної диференціації між різними регіонами країни, однак, на макроекономічному рівні фінансова база країни залишається незмінною. Адже, і джерело доходів, і напрями витрат економічних агентів територіально знаходяться у межах однієї країни, а тому макроекономічні пропорції первинного розподілу та перерозподілу національного доходу залишаються незмінними. У випадку зовнішньої трудової міграції, джерело доходу особи знаходиться поза межами країни, а грошові перекази, що надходять до країни, змінюють структуру національного доходу.

З огляду на це, в контексті положень економічної теорії, грошові перекази можна визначити як міжнародні перекази та потоки ресурсів до домогосподарств (у грошовій та натуральній формах), що головним чином, пов’язані з тимчасовою або постійною міграцією населення. За останні 30 років обсяг грошових переказів зріс істотним чином (рис. 1).

Якщо у 1970 році, за даними Світового банку, обсяги переказів у світі становили 6 млрд. дол США, то у 2010 році вже 440 млрд. дол, тобто середньорічні темпи їх приросту становили 14 %. При цьому, що природно, більшість грошових переказів здійснюється до країн з низьким рівнем доходів.