ІМПЛЕМЕНТАЦІЯ НОРМ МІЖНАРОДНОГО ГУМАНІТАРНОГО ПРАВА У КРИМІНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ

summary

Актуальність теми дослідження. У Кримінальному кодексі України (далі – КК України) 2001 р. вперше в окремому розділі (розділ ХХ) було встановлено кримінальну відповідальність за злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку. Увівши до Кодексу вказаний розділ Україна, тим самим, виконала значну кількість міжнародних зобов’язань, взятих перед міжнародним співтовариством ще СРСР, відповідно до Женевських конвенцій про захист жертв війни 1949 р., Додаткових протоколів до них 1977 р., низки Гаазьких конвенцій, що обмежують вибір засобів та методів ведення війни, інших міжнародних договорів та загальновизнаних міжнародних звичаїв.

Встановлення кримінальної відповідальності за окремі злочини, які згідно з положеннями міжнародного гуманітарного права (далі – МГП) визнаються серйозними порушеннями його норм, вимагає розгляду питання щодо відповідності кримінального законодавства України міжнародним вимогам у зазначеній сфері.

Практичне значення даної теми дослідження полягає у тому, що за допомогою отримання відповіді на питання: наскільки положення КК України відповідають основним вимогам МГП, по-перше, можна сформулювати пропозиції щодо можливих шляхів приведення національного кримінального законодавства у відповідність до взятих Україною, у тому числі, як правонаступницею СРСР, міжнародних зобов’язань у даній сфері, а по-друге – виробити рекомендації у сфері боротьби з міжнародними злочинами, що за ступенем суспільної небезпеки посідають одне із перших місць серед усіх інших злочинів.

Крім того, важливим аргументом на користь дослідження повноти імплементації норм МГП у кримінальне законодавство України є необхідність встановлення такої системи відповідних кримінально-правових заборон, яка не дала б можливості залишити безкарним жодне серйозне порушення норм МГП через відсутність відповідної норми в КК України.

Слід також зазначити, що при всій важливості розробки проблеми імплементації норм МГП у кримінальне законодавство України спеціальних наукових досліджень у цій сфері майже не проводилось.

Захищені в Україні дисертації схожої проблематики в основному були спрямовані на вирішення проблем імплементації міжнародного права взагалі, не виділяючи такої його важливої галузі, як МГП. Зокрема, до таких досліджень можна віднести роботи Касинюк О.В., Кохан Л.Г., Маєвської А.А., Пилипенка В.П., Аль-Захарна Саліма, Ярмакі В.Х. Однак, захисти цих робіт проведені за науковою спеціальністю 12.00.11 – міжнародне право. Дисертації ж Куцевича М.П. "Кримінальна відповідальність за екоцид: міжнародний та національний аспекти", Кучевської С.П. "Проблеми гармонізації законодавства України про кримінальну відповідальність та Статуту Міжнародного кримінального суду", а також Миронової В.О. "Кримінальна відповідальність за порушення законів та звичаїв війни", захищені в останні роки за науковою спеціальністю 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право, присвячені лише окремим злочинам, які можна віднести до серйозних порушень норм МГП (екоцид, порушення законів та звичаїв війни) або ж окремим міжнародно-правовим актам МГП (Статут Міжнародного кримінального суду 1998 р., далі – Статут МКС).

Серед сучасних монографічних праць, в яких досліджено окремі аспекти окресленої проблематики, можна відзначити праці таких вітчизняних, а також зарубіжних вчених: М.М. Антоновича, І.М. Арцибасова, М.І. Бажанова, В.П. Базова, М.О. Баймуратова, А.С. Гавердовського, А.І. Дмитрієва, В.І. Дяченка, В.М. Корецького, І.В. Красницького, Д.І. Крупка, С.П. Кучевської, Є.В. Лукашина, В.С. Лукомського, П.С. Матишевського, М.І. Мельника, Р.А. Мюллерсона, В.О. Навроцького, В.П. Панова, А.І. Полторака, П.М. Рабіновича, Ю.М. Рибакова, А. Робертсона, Л.І. Савінського, А.В. Савченка, П.Л. Фріса, М.І. Хавронюка, Н.І. Цись, М.В. Цюрупи, П.В. Шумського, С.С. Яценка та інших.

Положення, викладені у зазначених працях, враховані при проведенні цього дослідження. Однак, на рівні монографії питання імплементації норм МГП у кримінальне законодавство України не розглядалися. Такі дослідження проводилися лише на рівні окремих наукових статей, параграфів підручників із Особливої частини кримінального права та коментарів до КК України.