ІННОВАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ У ВІДТВОРЮВАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ Автореферат

Актуальність теми. На рубежі ХХ-ХХІ століть в економічному розвитку відбулися радикальні інноваційні зміни, які зумовлюють перехід до постіндустріального суспільства, змінюють соціальну картину економіки і рушійні сили відтворювального процесу. Рівень розвитку та динамізм нових технологій, наукомістких галузей та компаній є основою сталого економічного зростання, визначають межу між багатими та бідними країнами. Досвід економічного розвитку підтверджує, що розширене відтворення здійснюється завдяки інноваціям. Вони сприяють модернізації та структурній перебудові економіки країни. Здійснення структурної перебудови економіки, підвищення її конкурентоспроможності, забезпечення стійкого економічного зростання, зменшення безробіття та підвищення добробуту народу є неможливими без активної інноваційної діяльності.

Зростання ролі інновацій у розширеному відтворенні економіки і зміцненні національної безпеки, з одного боку, та обмеженість ринкових механізмів в галузі отримання і впровадження науково-технічних результатів, з іншого, – зумовлює необхідність державного регулювання та стимулювання інноваційної діяльності. Для України потреба у стимулюванні нововведень спричинена необхідністю подолання технологічного відставання та поступового входження до клубу високорозвинених країн світу, які нині визначають технологічний рівень виробництва. Активізація інноваційної діяльності нерозривно пов’язана з ефективною системою державного управління та стимулювання. Діюча в Україні система державного управління інноваційною діяльністю не досконала і перебуває у стадії формування. Питання активізації інноваційної діяльності і виявлення шляхів підвищення його ефективності було і є актуальним для країн з різним рівнем економічного розвитку. Тому і проблеми інновацій як основи відтворювального процесу завжди привертали і привертають увагу багатьох економістів, що знайшло відображення в багатьох наукових працях.

Розгляду цієї проблеми присвячені праці таких зарубіжних учених: Д. Бессант, П.Друкер, Р.Ерроу, К.Павітт, М.Портер, Х.Рігс, Б.Санто, Б.Твісс, Д.Тідд, В.Хіпель, М.Хучек, Й. Шумпетер, та інші.

Дану проблему досліджують і російські вчені: Л.Барютин, С.Валдайцев, А. Ва-

сільєв, Л.Гохберг, Є.Дубровська, П.Завлін, С.Ільдємєнов, С. Ільєнкова, А. Казанцева, В. Мєдінський, Л. Мінделі, Б. Портніков, А. Прігожин, О. Стародубцева, Р. Фатхутдінов, С. Ягудін, та інші.

У цьому ж напрямі цікаві наукові результати отримали і українські вчені:

В.Александров, Л.Антонюк, Ю.Бажал, Л. Безчасний, В.Василенко, А. Гальчинський, М.Гаман, В.Геєць, М.Гузик, С.Захарін, В.Зимовець, В.Зянько, М.Йохна, О. Комяков, Н.Краснокутська, С. Кропельницька, О. Лапко, Б. Маліцький, О. Мозіль, С. Онишко, В.Осецький, І.Павленко, Р.Патора, М.Пашута, А.Пересада, А. Поручник, В. Савчук, В. Семиноженко, В. Стадник, О. Стороженко, І. Ткачук, Л. Федулова, А. Фукс, І.Цигилік, В. Чеботарьов, Н. Чухрай, та інші.

Разом з тим дослідження інновацій як основи відтворювального процесу потребує подальшого дослідження, оскільки на сучасному етапі економічного розвитку особливої гостроти набуває проблема обмеженості енергетичних ресурсів, подолання технологічного відставання, забезпечення економічної безпеки, – все це вказує на актуальність даної теми і визначає мету, завдання і зміст дисертації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно з планом науково-дослідних робіт кафедри економіки Академії муніципального управління в рамках науково-дослідної теми «Дослідження економічних, соціальних і правових проблем становлення соціально-орієнтованої ринкової системи України».(номер державної реєстрації 0101U005489). В межах цієї теми автором розроблено розділ його роботи «Державне стимулювання інноваційної діяльності», де розкрито механізм державного стимулювання інноваційної діяльності і визначено основні напрями її стимулювання в Україні.

Мета та задачі дослідження. Метою роботи є узагальнення теоретичних положень і розробка практичних рекомендацій щодо визначення і удосконалення організаційно-економічних методів стимулювання інноваційної діяльності на сучасному етапі. Відповідно до поставленої мети, вирішуються наступні завдання:

– з’ясувати сутність інновацій та запропонувати їх класифікацію;

– визначити зміст інноваційної діяльності та її структуру;

– дослідити характер інноваційної діяльності в Україні на сучасному етапі відтворювального процесу;

– виявити головні перешкоди на шляху здійснення інноваційної діяльності;

– розкрити механізм та основні напрями державного стимулювання інноваційної діяльності в Україні як основного інструмента формування інноваційної моделі розширеного відтворення.

Об’єктом дослідження є інноваційна діяльність та її роль у відтворювальному процесі.

Предметом дослідження є теоретичні засади активізації інноваційної діяльності в Україні на етапі формування та розвитку ринкової економіки.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційної роботи становить діалектичний метод наукового пізнання сутності інновацій і інноваційної діяльності у відтворювальному процесі. При дослідженні характеру розвитку інноваційної діяльності в Україні широко використовувався метод аналізу і синтезу, метод статистичного аналізу, порівнювальний метод. При дослідженні впливу інновацій на характер відтворення і зворотного впливу характеру розвитку економіки на інноваційну активність використовувався такі методи: причинно-наслідковий, узагальнення даних, порівнювальний, кореляції. При дослідженні необхідності державного стимулювання інноваційної діяльності використано системний підхід.

Інформаційну базу дослідження становили вітчизняна і зарубіжна монографічна література, статистичні збірники, законодавчі і нормативні документи: закони України, укази Президента, постанови Кабінету Міністрів України стосовно проблем науково-технологічної, соціально-економічної і інноваційної сфер країни.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в наступному:

вперше:

– запропоновано підхід до визначення сутності інновацій, який грунтується на відмові від протиставлення статичного та динамічного підходів до визначення інновації, тобто інновація трактується і як одиничний акт, і як процес: інновація як одиничний акт – це будь-який впроваджений новий продукт (послуга) або продукт з новими якостями, новий засіб його виробництва, освоєння нових джерел сировини, нових ринків збуту, нові організаційно-технічні, управлінські, соціально-економічні рішення виробничого, фінансового, комерційного і т.д. характеру; інновація як процес – це суспільний техніко-економічний процес, що охоплює дослідження, проектування, розроблення, організацію виробництва, комерціалізацію та поширення нового продукту, процесу або системи. Такий підхід до визначення сутності інновацій дозволяє дати більш містке визначення поняття „інновація”, зрозуміти його сутність та роль у відтворювальному процесі;

-- встановлено види інновацій, що потребують пріоритетного стимулювання (за ознакою «рівень розробки та поширення інновацій» – насамперед інновацій світового масштабу, потім – масштабу країні, галузі та фірми відповідно; за ознакою «глибина внесених змін» – насамперед базових інновацій, потім – принципових та комбінованих; за ознакою «причина виникнення» – насамперед стратегічних інновацій, потім – реактивних; за ознакою «відношення до попередника – насамперед відкриваючих, потім – заміщаючих, розширюючих та раціоналізуючих).

удосконалено:

– класифікацію інновацій, у якій інновації розглядаються за різними критеріями: сферою застосування; рівнем розробки та поширення; глибиною внесених змін; особливостями механізму здійснення інновацій; технологічними параметрами; стадією життєвого циклу товару, на якій запроваджується інновація або розробляється новинка; причинами виникнення; принципом відношення до попередника; відношенням до розробки; особливостями інноваційного процесу, – все це дозволяє отримати відповідь на такі питання: де застосовується інновація, як широко розповсюджується, наскільки глибокі зміни викликаються тим чи іншим видом інновацій, яким чином і коли вона здійснюється, чому виникає, як відноситься до попередніх інновацій і ким розробляється.

– підхід до з’ясування залежності рівня ВВП та темпів його зростання від величини витрат на НДДКР, внутрішнього кредиту приватному сектору і розміру ставки відсотка Центральних банків шляхом застосування методу кореляційного аналізу (встановлено пряму залежність від перших двох і зворотну – від третього);

отримало подальший розвиток:

– виявлення головних перешкод на шляху здійснення активної інноваційної діяльності в Україні, до яких віднесено наступні: 1) незадовільне фінансування інноваційної діяльності, що призвело до значних втрат кадрового науково-інноваційного потенціалу; 2) незадовільне функціонування апарату державного управління інноваційною діяльністю, що породжує неефективність взаємозв’язку і системної взаємодії елементів Національної Інноваційної Системи, недостатній розвиток патентної діяльності; 3) невідповідність галузевої і технологічної структури виробництва сучасним вимогам, що гальмує інтеграцію вітчизняних підприємств у світогосподарські процеси;

– визначення основних напрямів активізації інноваційного процесу, які сприятимуть подоланню вищезгаданих перешкод на шляху формування інноваційної моделі розвитку економіки України (зокрема, в галузі бюджетної політики -- перехід від “відомчого” фінансування наукових організацій до фінансування інноваційних проектів на конкурсних засадах відповідно до пріоритетних напрямів становлення нового технологічного укладу; в галузі податкової політики -- звільнення від оподаткування коштів підприємств, страхових компаній, пенсійних фондів та інш. небанківських фінансових установ, що спрямовуються на фінансування наукових досліджень, інвестуються в інноваційні підприємства і встановлення пільг з оподаткування коштів, отриманих внаслідок цих інвестицій; в галузі грошово-кредитної політики -- запровадження механізму покриття різниці між пільговою ставкою кредитування банками загальнодержавних пріоритетних інноваційних проектів і усередненою ставкою банківських кредитів; в галузі політики розбудови інноваційної інфраструктури -- створення на базі провідних вищих навчальних закладів інноваційних науково-освітніх комплексів і центрів комерціалізації результатів науково-технічних досліджень і розробок і трансферу технологій; створення загальної інформаційної мережі, автоматизованих інформаційно-пошукових систем – зокрема, при національних наукових (науково-технічних) центрах; розробка державної системи страхування ризиків інноваційної діяльності за рахунок коштів спеціально створеної страхової компанії; створення підрозділів з охорони інтелектуальної власності в міністерствах, інших центральних органах державної влади та управління, а також відновлення патентних підрозділів на великих підприємствах, що систематично займаються НДР, -- при цьому державна підтримка має стосуватися лише тих видів економічної діяльності, що належать до четвертого-шостого технологічних укладів).

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що теоретичні положення і висновки доведено до рівня конкретних практичних рекомендацій і рішень. Висновки і пропозиції дисертаційної роботи можуть бути використані при обґрунтуванні і реалізації заходів, спрямованих на оптимізацію структурних зрушень вітчизняного виробництва на макроекономічному, галузевому і регіональному рівнях і є внеском у подальшу наукову розробку відповідної теми.

Одержані теоретичні результати використовуються в навчальному процесі при викладанні дисциплін “Економічна теорія”, «Політична економія» та “Інноваційний менеджмент” в Академії муніципального управління (довідка від 10.07.2008).

Результати дисертаційного дослідження інноваційної політики держави на сучасному етапі в українській економіці і чинників, що гальмують інноваційну діяльність; оцінки фінансування інноваційної діяльності; функціонування апарату державного управління інноваційною діяльністю і відповідності галузевої та технологічної структури виробництва сучасним вимогам, а також рекомендації щодо основних напрямів активізації інноваційної діяльності в Україні -- використані Головним управлінням промислової, науково-технічної, інноваційної політики КМДА під час підготовки «Київської міської програми розвитку промисловості на інноваційній основі» у 2008 р. (довідка № 045-1153 від 27.10.2008 р.).

Результати прикладного характеру (одержані в процесі аналізу організаційно-економічних механізмів розробки і впровадження інновацій та аналізу характеру розвитку інноваційної діяльності в Україні і його впливу на відтворювальний процес) – використовуються підприємством ВАТ «Завод «Ленінська кузня» (довідка від 18.08.2008р. № 38/44-7188) для розробки стратегічного розвитку і оптимізації його подальшої діяльності.

Особистий внесок здобувача. У дисертаційній роботі викладено авторський підхід на розв’язання важливого науково-практичного завдання – з’ясування сутності інновацій і інноваційної діяльності, основних напрямів стимулювання інноваційної діяльності на сучасному етапі. Основні наукові положення і результати, одержані автором самостійно на основі дослідження, аналізу і узагальнення теоретичного і фактичного матеріалу, знайшли відображення в опублікованих працях автора і повідомленнях на науково-практичних конференціях.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дослідження доповідалися на науково-практичних конференціях: «Інноваційні стратегії економіки регіонів» (м. Київ, 14.12.2007 р.), «Наука в інформаційному просторі» (м. Дніпропетровськ, 15-16.10.2008 р.) «Сучасні проблеми інноваційного розвитку держави» (м. Дніпропетровськ, 29-30.10. 2008 р.).

Публікації. Основні результати дослідження були опубліковані у 8 наукових працях, обсягом 4,85 д.а., з них 5 статей у наукових фахових виданнях (1,35 д.а.), 2 – матеріали конференцій (0,5 д.а.) і брошура (3 д.а.).

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 180 сторінок комп’ютерного тексту. Робота містить 23 таблиці на 22 сторінках, 7 рисунків на 4 сторінках, 14 додатків на 33 сторінках, список використаних джерел включає з 213 найменувань