ІННОВАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК ЧИННИК ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ Автореферат

Актуальність теми. Активізація інноваційної діяльності є одним із найважливіших чинників забезпечення конкурентоспроможності національної економіки та підвищення рівня життя населення в сучасних умовах. Досвід розвинених країн переконує, що рівень розвитку інтелектуального потенціалу, нових технологій, наукомістких галузей та компаній забезпечує основу сталого економічного зростання, сприяє модернізації та структурній перебудові економік цих країн. Підвищується значення розвитку інновацій і для постсоціалістичних країн, оскільки на сьогодні жодній із них не вдалося ефективно використати свій інноваційний потенціал та адаптувати його для вирішення проблем, що накопичилися за час ринкових перетворень. Тому важливим є дослідження механізмів посилення впливу інноваційних чинників на економічне зростання та виявлення більш раціональних шляхів розбудови національних інноваційних систем.

В економічній літературі велика увага приділяється дослідженню інноваційних процесів та їх ролі у забезпеченні зростання і розвитку країн. Зокрема, проблеми, пов’язані з впливом інновацій на економічне зростання, розглянуті у працях таких зарубіжних учених, як Ф. Агійон, Дж. Гросман, Е. Денісон, С. Кузнець, Р. Лукас, П. Ромер, Р. Солоу, Х. Узава, Ф. Хоувіт, Й. Шумпетер, Е. Янг та ін.

Теоретичні та практичні аспекти організації та регулювання інноваційної діяльності, ролі інноваційних чинників у економічному зростанні країн із трансформаційною економікою досліджують З. О. Адаманова, А. М. Бойко, А. Е. Варшавський, Г. О. Власкін, М. В. Гаман, С. Ю. Глазьєв, О. Г. Голіченко, О. А. Дагаєв, О. О. Динкін, І. Г. Дежина, Н. І. Іванова, Д. І. Кокурін, Я. Крістансон, Б. М. Кузик, Д. Кутлака, Б. К. Лісін, О. Б. Ленчук, А. Луік, М. В. Мяснікович, П. Г. Нікітенко, С. Радошевич, Б. Г. Салтиков, В. М. Фрідлянов, А. Хавас, Ю. В. Яковець, А. Ясинський та інші.

Серед вітчизняних науковців питання активізації інноваційної діяльності й підвищення якості економічного зростання в умовах ринкової трансформації економіки України активно розробляють такі вчені як А. А. Алексєєв, О. І. Амоша, Л. Л. Антонюк, Ю. М. Бажал, О. О. Бакаєв, В. М. Геєць, С. М. Ілляшенко, М. І. Крупка, І. І. Кукурудза, Ю. В. Макогон, І. Г. Манцуров, В. В. Онікієнко, І. А. Павленко, А. М. Поручник, В. С. Савчук, В. П. Соловйов, Л. І. Федулова, А. А. Чухно, М. М. Якубовський та ін.

Проблемам впливу інноваційної діяльності на економічне зростання розвинених країн присвячені численні праці західних науковців. Тому нами здійснено більш детальне дослідження ролі інноваційних чинників у забезпеченні економічного зростання країн з трансформаційною економікою. Незважаючи на значну увагу вчених до питань інноваційного розвитку, недостатнім, на наш погляд, є наукове обґрунтування питань формування концептуальних підходів до забезпечення сталого економічного зростання за рахунок інноваційних чинників, виявлення резервів нарощування інноваційного потенціалу. Всебічний аналіз стану інноваційної діяльності сприятиме формуванню ефективних шляхів її розвитку відповідно до національних особливостей. Актуальність зазначеної проблеми, її науково-практичне значення обумовили вибір теми дослідження та його мету.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до наукової тематики кафедри економічної теорії та міжнародної економіки Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького в межах теми ,,Дослідження соціально-економічних наслідків ринкових перетворень у постсоціалістичних країнах” (номер державної реєстрації 0107V010948). Зокрема, дисертантом здійснено порівняльний аналіз тенденцій розвитку інноваційної діяльності в країнах з трансформаційною економікою та визначено напрями її активізації.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретико-методологічних положень та практичних рекомендацій щодо активізації використання інноваційних чинників економічного зростання в умовах системної трансформації.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:

– розкрити теоретичні засади інноваційної діяльності та систематизувати її функції;

– дослідити вплив інноваційних чинників на економічне зростання;

– проаналізувати теорії інноваційних систем;

– з’ясувати особливості розвитку інноваційної діяльності в країнах із трансформаційною економікою;

– дослідити механізм регулювання інноваційної діяльності в умовах системної трансформації;

– здійснити аналіз динаміки показників інноваційної діяльності та визначити її роль у забезпеченні економічного зростання в Україні;

– розробити концептуальні засади забезпечення сталого економічного зростання за рахунок інноваційних чинників;

– визначити напрями вдосконалення державної інноваційної політики в умовах ринкової трансформації;

– запропонувати шляхи активізації інноваційної діяльності в Україні.

Об’єктом дисертаційного дослідження є інноваційні процеси в умовах переходу до інноваційного типу економічного розвитку.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних і науково-практичних аспектів розвитку інноваційної діяльності як чинника економічного зростання в постсоціалістичних країнах.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є діалектичний метод пізнання соціально-економічних явищ і процесів. Для вирішення поставлених у роботі завдань використовувалися загальнонаукові та спеціальні методи дослідження: групування й класифікації (для дослідження суті, функцій та умов розвитку інноваційної діяльності); системного аналізу (при дослідженні суті та складових національних інноваційних систем); історичного й логічного методів (при вивченні основних теорій економічного зростання та ролі інноваційних чинників); аналізу й синтезу (для визначення динаміки показників інноваційної діяльності); компаративного аналізу (для виявлення спільностей та відмінностей інноваційної політики постсоціалістичних країн); інституціонального підходу (для дослідження суперечностей, основних напрямів вдосконалення інституціонального середовища розвитку національних інноваційних систем країн із трансформаційною економікою); кількісного та якісного порівняння (при виявленні особливостей державного регулювання інноваційної діяльності країн з трансформаційною економікою та формуванні відповідних стратегій); кореляційно-регресійний аналіз (для дослідження взаємозв’язку між показниками розвитку інноваційної діяльності та ВВП України); наукової абстракції (для визначення напрямів підвищення інтенсивності економічного зростання в умовах ринкової трансформації).

Інформаційною основою дослідження є праці вітчизняних і зарубіжних вчених, матеріали ООН, МВФ, групи Світового банку, ЄБРР, ОЕСР, Всесвітньої організації інтелектуальної власності, Європейської комісії, документація Всесвітнього економічного форуму, Центру вивчення економічних і соціальних змін у Європі, результати наукових досліджень Інституту економіки та прогнозування НАН України, Відділу міжнародних економічних і політичних досліджень інституту економіки РАН, Білоруського інституту системного аналізу та інформаційного забезпечення науково-технічної сфери, Державного комітету статистики України, Федеральної статистичної служби Росії, Міждержавного статистичного комітету СНД, Євростату, Державного агентства з інвестицій та інновацій, Міністерства освіти і науки України.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у поглибленні теоретичних засад активізації інноваційної діяльності як чинника економічного зростання. Основні результати дослідження, що характеризують наукову новизну, можна визначити так:

вперше:

на основі узагальнення теоретико-методологічних засад і практичного досвіду формування національних інноваційних систем постсоціалістичних країн сформовано концептуальні підходи до забезпечення сталого економічного зростання країн із трансформаційною економікою, що дозволило виявити специфіку впливу таких інноваційних чинників: особистісного, технологічного, матеріально-технічного, інституціонального та інформаційного. Врахування особливостей механізму взаємозв’язку між основними елементами інноваційних систем в умовах недостатності фінансування, нерозвиненості ринку інновацій, низької мотивації до здійснення інноваційної діяльності та значної тінізації економік постсоціалістичних країн дозволило встановити, що для розвитку їх інноваційного потенціалу необхідне комплексне здійснення інституційно-правових, фінансово-економічних, науково-технічних та інформаційно-аналітичних заходів, застосування яких зумовить системний розвиток інноваційної діяльності та формування інноваційних ,,полюсів зростання”;

удосконалено:

уявлення про суть і структуру механізму реалізації державної інноваційної політики в умовах ринкової трансформації, який розглядається як сукупність економічних, правових, організаційних, інформаційних і соціальних складових. Визначено, що інноваційна політика має реалізовуватись за такими етапами: планування і розробка, інформаційне забезпечення, відбір програм і виконавців, реалізація, координація, моніторинг і контроль, міжнародна взаємодія. Встановлено, що окрім принципів цілісності, об’єктивності, науковості, комплексності та самостійності, розробка і реалізація державної інноваційної політики має базуватися на засадах гнучкості (коригування стратегій і планів при зміні умов ринкового середовища), гласності (інформування громадськості про впровадження програм та хід їх виконання); рівноправності (забезпечення рівності прав суб’єктів господарювання різних форм власності щодо можливостей реалізації своїх можливостей та отримання пільг);

модель визначення рівня впливу інноваційних чинників на зростання вітчизняної економіки шляхом застосування кореляційно-регресійного аналізу, що дало змогу виявити залежність динаміки ВВП від найсуттєвіших показників, якими є обсяг виконаних НДДКР, рівень їхнього фінансування та обсяг високотехнологічного експорту;

теоретичне обґрунтування процесів формування й функціонування інноваційних кластерів через визначення управлінських, постачально-збутових, освітньо-наукових, виробничо-коопераційних, фінансових та інформаційних форм взаємодії між їхніми учасниками. Ці процеси передбачають поетапну реалізацію таких заходів: аналіз галузей регіону для визначення спеціалізації кластера; виявлення можливих учасників кластера, дослідження ефективності їхньої діяльності та потенційних можливостей; визначення ресурсів, необхідних для розвитку кластера та аналіз їхньої наявності на конкретній території; визначення рівня існуючої взаємодії між учасниками; дослідження розвитку інфраструктури; прогноз майбутніх витрат, можливостей їхнього покриття та величина отриманих ефектів. Це зумовить можливість активізації інноваційної діяльності в регіонах і виникнення таких синергетичних ефектів: ресурсного, виробничого, технологічного, управлінського, інфраструктурного, інформаційного, маркетингового, регіонального, соціального;

дістали подальшого розвитку:

визначення структури та показників оцінки інноваційного потенціалу, що, крім раніше визначених кадрової, матеріально-технічної, фінансової, виробничої, результативної, інформаційної, інфраструктурної складових, включає інституціональну та зовнішньоекономічну. Це дозволяє більш повно виявляти резерви нарощування інноваційних можливостей країни;

обґрунтування теоретичних підходів щодо визначення типів стратегій розвитку інноваційної діяльності для постсоціалістичних країн, які, на відміну від існуючих, базуються на аналізі сильних і слабких сторін національної інноваційної системи, а також загроз і можливостей її розвитку. На їх основі запропоновано здійснювати поетапну реалізацію заходів, спрямованих на активізацію інноваційних чинників економічного зростання.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що узагальнення, висновки та пропозиції автора можуть бути використані органами управління при розробці стратегії інноваційного розвитку України та для удосконалення інноваційної політики держави.

Пропозиції щодо удосконалення інституціонального забезпечення активізації інноваційної діяльності та поглиблення науково-технічного співробітництва суб’єктів господарювання використано в діяльності Управління інвестиційно-інноваційної політики, підприємництва та зовнішніх зносин Черкаської обласної державної адміністрації (довідка №454 від 30. 08. 2010 р.). Практичні рекомендації щодо розвитку інноваційної діяльності й активізації міжнародного науково-технічного співробітництва на мікрорівні застосовувалися науково-виробничим підприємством ,,Механотрон” (довідка №175/01 від 03. 08. 2010 р.). Пропозиції щодо удосконалення фінансового забезпечення інноваційних проектів, розвитку інноваційної діяльності в регіоні та формування інноваційних кластерів використані Товариством фахівців з промислового менеджменту (довідка №56 від 17. 07. 2010 р.). Окремі положення та висновки автора щодо аналізу інноваційної політики держави, визначення чинників, які гальмують розвиток інноваційної діяльності в Україні, оцінки фінансового забезпечення інноваційної діяльності та його впливу на економічне зростання використовувалися в діяльності Агенції регіонального розвитку Черкаської області (довідка №36 від 20.08.2010 р.).

Основні теоретичні положення й висновки автора використано в навчальному процесі навчально-наукового інституту економіки і права Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького при підготовці навчально-методичних комплексів і викладанні дисциплін: ,,Політична економія”, ,,Макроекономіка”, ,,Соціально-економічна безпека”, ,,Логіка економічного розвитку” (довідка №242/03 від 19. 07.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Усі результати, які викладено в дисертаційному дослідженні та виносяться на захист, одержані автором самостійно й відображені в опублікованих працях.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дисертації доповідалися і отримали схвалення на 10 міжнародних науково-практичних конференціях: „Соціально-економічні наслідки ринкових перетворень у постсоціалістичних країнах” (м. Черкаси, 2007 р.); ,,Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті: національна ідентичність і тенденції глобалізації” (м. Тернопіль, 2008 р.); ,,Моніторинг, моделювання та менеджмент емерджентної економіки” (м. Черкаси, 2008 р.); ,,Проблеми і перспективи інноваційного розвитку економіки України” (м. Дніпропетровськ, 2008 р.); „Социальные факторы устойчивого инновационного развития экономики” (м. Мінськ, 2008 р.); „Розвиток фінансових ринків та інститутів в умовах міжнародної інтеграції” (м. Полтава, 2009 р.); „Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті: національна ідентичність і тенденції глобалізації” (м. Тернопіль, 2009 р.); „Соціально-економічні наслідки ринкових перетворень у постсоціалістичних країнах” (м. Черкаси, 2009 р.); „Інвестиційні та інноваційні складові розвитку внутрішнього ринку України в умовах глобалізації” (м. Київ, 2009 р.); „Социальные факторы устойчивого инновационного развития экономики” (м. Мінськ, 2010 р.).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 17 наукових робіт загальним обсягом 4,08 д. а., у тому числі 4 публікації у наукових фахових виданнях, 13 – в інших виданнях.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертаційної роботи становить – 184 сторінки. Дисертація містить 10 таблиць на 10 сторінках, 5 рисунків на 5 сторінках, 18 додатків на 26 сторінках та список використаних джерел із 318 найменувань на 28 сторінках.