ІННОВАЦІЙНІ ТЕНДЕНЦІЇ ІНСТИТУЦІЙНОГО ВПЛИВУ НА СТРАТЕГІЇ МІЖНАРОДНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ

summary

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Сучасні системи інституційного впливу на інноваційні стратегії менеджменту в контексті глобальної конкурент­ції відзначаються динамічним розвитком та мінливістю, диверсифікованістю характерних для певних регулятивних моделей форм, адже розвиток світового господарства і міжнародних економічних відносин на сучасному етапі пов’язаний з активними процесами інформатизації, поширенням нових принципів взаємного впливу різноманітних ринків, взаємодії держав і приватних агентів відкритих економік та процесів інтернаціоналізації. За таких умов національна економіка не тільки не може розвиватися ізольовано, оскільки сучасний інноваційний процес потребує значних інвестиційних і кредитних ресурсів (для чого потрібна участь у діяльності відповідних міжнародних ринків), а й будь-яка її ізоляція від глобальних економічних процесів призводить до інноваційного відставання й закріплення за країною несприятливого місця в системі міжнародного поділу праці. З огляду на це, дослідження інституційного регулювання інноваційних процесів в умовах інтеграції національного ринку до світогосподарської системи, посилення взаємної залежності країн, ускладнення міжнародних кредитних відносин є важливим і актуальним завданням міжнародноекономічної теорії.

Серед відомих зарубіжних західних авторів, які присвятили свої роботи розглядуваній тематиці, можна відзначити Дж.Даннінга, Д.Норта, Е.Острома, Дж.Стігліца, П.Фішера та ін. Можна відзначити цікавий теоретичний доробок російських авторів С.Глаз’єва, В.Іноземцева, Ф.Шамхалова. Дослідженню ролі державних інститутів соціально-економічного регулювання, зокрема вітчизня­ній специфіці становлення інформаційного суспільства, приділяли увагу такі українські автори, як В.Будкін, Д.Лук’яненко, А.Никифоров, В.Новицький, Ю.Пахомов, А.Поручник, В.Савчук, В.Федосов, А.Філіпенко, А.Чухно. Питання інституційного регулювання відкритих економік, з урахуванням перспектив із різних позицій розвитку, висвітлювалися також фахівцями СОТ, ООН, Комісії ЄС, Світового банку, МВФ, ЮНКТАД, а також низки інших міжнародних інститутів. Утім, можна констатувати не тільки зростання наукового інтересу до розглядуваної проблематики та достатній рівень опрацювання низки теоретичних та практичних питань, а й невирішеність окремих проблем, дискусійність і навіть контроверсійність значної частини висновків і пропонованих рекомендацій, що зумовлює значущість подальших досліджень у цій сфері. Зокрема, необхідно з’ясувати роль інститутів соціально-економічного регулювання на етапі становлення інформаційного суспільства та в контексті глобалізації, а також виявити інноваційні тенденції у менеджменті у системі пріоритетів національного розвитку, що надасть змогу обґрунтувати програмно-цільові підходи державного регулювання в Україні.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт відділу зовнішньоекономічних досліджень Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, зокрема в контексті підготовки НДР за темою «Конкурентні інноваційні механізми економічного розвитку України в контексті світового досвіду інституційної політики» (2007–2009 рр.; державний реєстраційний № 0106U010980). Особисто автором опрацьовано питання державної регулятивної політики в контексті міжнародного досвіду реалізації інноваційних стратегій. Робота над дисертацією також пов’язана з підготовкою НДР за темою «Визначення критеріїв та показників ефективності планування видатків бюджету в соціальній сфері», виконаної НДІ міжнародних відносин НАУ на замовлення Міністерства фінансів України (договір № 2800-04/142 від 5.10.2007 р.; державний реєстраційний № 0107U008531), в рамках якої автором узагальнено міжнародну практику формування інноваційних стратегій менеджменту та здійснено аналіз сутності інституційного регулювання інноваційних процесів.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є обґрунтування теоретичних засад та виявлення сучасних характеристик інституційного регулювання з метою сприяння інноваційним стратегіям у менеджменті та становленню інформаційного суспільства загалом з урахуванням особливостей міжнародної економічної діяльності України. Для досягнення означеної мети в дисертації розв’язано наступні завдання:

• проаналізовати основні методи, теорії й підходи до формування інститу­ційної регулятивної моделі, яка забезпечує створення ефективного конкурент­ного середовища та покращення позицій бізнесових структур на світових ринках;

• обґрунтувати природу сучасної інституційної стратегії в контексті міжнародної конкуренції та технологічних тенденцій;

• розкрити особливості й тенденції розвитку інституційних регулятивних систем у країнах, що належать до різних типологічних груп, а також міжнародних угруповань держав;

• виявити особливості діяльності інститутів сприяння тенденціям інформатизації та інноватизації національного та міжнародного рівнів;

• визначити типові та специфічні наслідки застосування методів інституційного регулювання інноваційної діяльності бізнесових структур;

• здійснити компаративну оцінку традиційної, здебільшого макроекономіч­ної, регулятивної моделі, а також інституційної системи впливу на умови й характер господарської діяльності;

• довести системність зв’язку між ринковими механізмами інноваційної діяльності та сучасної інституційної систему впливу на них;

• сформулювати основні напрями та загальні підходи до проведення інституційного регулювання інноваційних процесів у бізнесі в Україні;

• виявити особливості участі українських суб’єктів господарювання в процесах міжнародного співробітництва в інноваційній та інформаційно місткій сферах економічної діяльності;

• з’ясувати специфіку застосування інституційних регулятивних інструмен­тів інноваційної та науково-технічної політики в Україні в трансформаційних умовах;

• виробити практичні рекомендації щодо оптимізації регулювання інноваційної діяльності суб’єктів бізнесу у відкритій економіці України, що розглядається як пропонована методологічна основа при застосуванні інструментів стимулювання експорту та захисту національного ринку.

Об’єктом дослідження виступають інституційні системи регулювання ін­новаційних процесів у бізнесі національного та міжнародного рівнів з урахуван­ням динамізму форм та режимів міжнародного економічного співробітництва.

Предметом дослідження є загальні та особливі характеристики процесів інноваційної діяльності та їх регулювання з боку національних (державних) та міжнародних інститутів.

Методи дослідження. З метою дослідження сутності інституційного регулювання інноваційних процесів, а також особливостей і ролі державних й міжнародний інститутів соціально-економічного регулювання на етапі становлення інформаційного суспільства застосовувалися загальнонаукові методи наукового пізнання, зокрема діалектичний та історичний підходи, інструменти системного аналізу. При вивченні суті інноваційних процесів у міжнародному менеджменті, причин появи та еволюції видів нових регулятивних інструментів, які застосовуються з боку держави, здійснювалися компаративні оцінки загальноцивілізаційних й національних пріоритетів.

Вивчення міжнародної практики формування інноваційних стратегій менеджмент­ту, і передусім інституційного регулювання в контексті глобальної інноваційної конкуренції, проводилося за допомогою спеціальних методів пізнання, зокрема узагальнення статистичних даних, використання експертних оцінок. Дослідження перспектив формування ефективної стратегії державного управління інноваційною сферою бізнесу в умовах глобальної конкуренції за умов жорсткої зовнішньої конкуренції проводилося із застосуванням методів системного, макроекономіч­ного, глобального, покраїнового та галузево-секторального аналізу. При цьому програмно-цільові підходи сприяння інноваційному розвитку бізнесу формулю­валися на базі критичної оцінки наявних теоретико-методологічних р озробок, із залученням емпіричних методів вивчення міжнародного досвіду та його застосу­вання у вітчизняних умовах. Програмно-цільові підходи державного регулюван­ня в Україні обґрунтовувалися на основі застосування методів секторального аналізу, прогностичних оцінок, з урахуванням завдань і пріоритетів зовнішньоекономічної стратегії України в сучасних трансформаційних умовах.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в розкритті сутності інституційного регулювання інноваційних процесів і відповідних стратегій менеджменту в контексті глобальної конкуренції. Основні положення наукової новизни дисертації визначаються тим, що в ній було:

вперше:

• теоретично обґрунтовано положення про необхідність узгодження інститу­ційних регулятивних систем та інноваційних стратегій у менеджменті на основі комбінування програмно-цільових методів розвитку; зокрема показано доціль­ність диверсифікованого фінансового стимулювання інноваційних секторів еконо­міки, підтримки авангардних виробництв у відповідності до індикативно визна­чених соціально-економічних та науково-технічних критеріїв; наголошено на значенні принципу пріоритетного формування «сегменту інформаційно місткої пропозиції», який є важливим для удосконалення моделі національної спеціаліза­ції та закріплення відповідного сегменту ринку інформаційно місткої продукції;

• обґрунтовано тезу про безальтернативність дотримання інституційної ре­гулятивної стратегії на підвищення інформаційної місткості експорту, що запе­речує концепцію «нейтральної» відкритої економіки, за якої показники ефектив­ності міжнародної господарської діяльності є індиферентними до номенклатури продукції, експортованої на зарубіжні ринки; зокрема показано, що особливо значущим є державне втручання на етапі становлення інформаційно містких та наукомістких технологічних процесів; на основі аналізу міжнародної практики продемонстровано, що інформаційна спеціалізація відіграє ключову роль у забезпеченні стратегічних глобальних конкурентних переваг, а відсутність масових інформаційних технологій є причиною структурної та системної деградації країн та їх «виштовхування» до «глобальної периферії»;

• розроблено авторську методику політекономічного аналізу при визна­чен­ні особливостей технологічної політики як компоненти глобальної конкуренції, причому, на від­мі­ну від попередніх ме­тодик, вироблення механізмів конкурентної стратегії в умовах роз­вит­ку ін­новаційних репродуктивних систем обґрунтовується у відпо­від­нос­ті до стра­тегічних завдань формування високотех­нологічного профілю економіки краї­ни, її міжнародної спеціалізації, а також спеціалізації її господарських суб’єктів згідно критерію інформаційної місткості, вимоги зростання інформаційного сегменту відтворювальної діяльності у суспільстві та в міжнародному масштабі;

отримали подальший розвиток:

• концепція номенклатурної диверсифікації та вибіркового стимулювання інноваційних проектів, високотехнологічного виробництва, яка відрізняється від існуючих системним характером та тим, що вона виходить з пріоритетності завдання збільшення питомої частки інформаційно місткого сектора економіки, інтелектуального сегменту національного багатства; зокрема обґрунтований автором підхід пов’язаний як із сучасними новаціями нетарифної політики, прогресивними методиками розрахунків доцільності та кіль­кіс­них параметрів науково-технічних проектів у відповідності до структурних та секторальних пріоритетів розвитку економіки держави, так і з підходами щодо вмотивування господарських агентів в умовах лібералізації міжнародних економічних зв’язків, які змушені діяти з урахуванням більш низького порогового рівня тарифного захисту внутрішніх ринків;

• аналіз тенденцій співвідношення функцій держави та приватних структур, і передусім корпорацій, за умов видимого зростання ваги останніх, які передбачають перенесення повноважень держави як вищої оди­ниці в ієрархії соціальних квазіорганізмів до сфери системоутворюючих заходів та стимулювання розвитку метатехнологій; цим забезпечується ускладнення функцій держави, які є фактором реалізації властивих структурам кланового типу (ними можна вважати корпорації та приватні структури взагалі) переваг;

удосконалено:

• теоретичні класифікаційні підходи та критерії оцінки моделей інституційного регулювання інноваційних стратегій менеджменту та формування експортної спеціалізації; зокрема визначено специфічні риси континентальної, європейської моделі інформаційного забезпечення суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, яка характеризується розвиненою системою страхування та кредитування зовнішньоторговельних операцій, і передусім пов’язаних з інноваційною активністю, широким державним фінансуванням маркетингових досліджень зарубіжних ринків, переважанням державних торговельно-промислових палат, а також уточнено типові риси англо-саксонського, власне американського, підходу до підтримки закордонного збуту, що передбачає розвинену систему регіональної підтримки, маркетингову підтримку просування американських товарів, активну співпрацю державних центрів з недержавними зовнішньоторговельними організаціями;

• механізми оптимізації моделі інформаційного забезпечення зовнішньо­економічної діяльності суб’єктів вітчизняного підприємництва і зокрема підтримки експортної діяльності малого бізнесу, які полягають в налагодженні систем страхування зовнішнього збуту, активізації програм підвищення кваліфікації учасників міжнародних операцій, розширення державної участі в дослідженнях міжнародних ринків та ін.

Практичне значення одержаних в дисертації результатів полягає в тому, що її рекомендації та конкретні положення можуть використовуватися при оптимізації інституційних та організаційних засад сприяння інноваційним стратегіям у менеджменті в процесі формування інформаційного суспільства та з урахуванням особливостей міжнародної економічної діяльності України.

Результати й рекомендації дисертаційного дослідження впроваджено у практичній діяльності законодавчих та виконавчих органів державної влади України. Зокрема пропозиції автора щодо вдосконалення інституційної системи регулювання інноваційних процесів на національного ринку України були використані у діяльності Міністерства економіки України (лист №18-1/75/1 від 02.04.2008 р.), Запорізької обласної державної адміністрації (лист №08-27/1647 від 03.04.2008 р.), Запорізької торгово-промислової палати України (лист № 22.2/404 від 03.04.2008 р.). Результати дисертації також було використано у навчальному процесі Запорізького національного університету при викладанні навчальних дисциплін «Міжнародні відносини», «Стратегічний менеджмент».

Особистий внесок здобувача полягає в тому, що всі наукові результати здійсненого дисертаційного дослідження отримані автором самостійно.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та наукові результати дисертації доповідались на чотирьох наукових конференціях, що пройшли в НДІ міжнародних відносин Національного авіаційного університету (м. Київ): «Соціально-економічні детермінанти розвитку відкритої економіки: теоретичні та практичні аспекти» (29 листопада 2007 р.); «Питання інвестиційно-інноваційних стратегій у військовому та цивільному секторах» (25 грудня 2007 р.); «Критерії міжнародної конкурентоспроможності в сучасній соціально-економічній моделі» (16 січня 2008 р.); «Інноваційний розвиток та інтеграційні процеси: питання системного взаємного зв’язку» (5 лютого 2008 р.).

Публікації. За темою дисертації автором підготовлено 13 наукових публікацій загальним обсягом 4,5 д.а., з них 5 – статті у провідних наукових фахових виданнях (4 – у наукових журналах, 1 – у збірнику наукових праць) та 8 – в інших виданнях (з них 4 тези виступів на наукових конференціях).

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів (дев’яти підрозділів), висновків, списку використаних джерел (170 найменувань) і 6 додатків. Основний зміст роботи викладено на 178 с., він містить 11 таблиць і 5 рисунків.