ИСТОРИКО-ТЕОРЕТИЧЕСКИЕ ОСНОВАНИЯ ИССЛЕДОВАНИЯ ЭКОНОМИЧЕСКОЙ ДИНАМИКИ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано його мету й завдання, визначено об’єкт і предмет дослідження, викладено наукову новизну отриманих результатів, теоретичну й практичну значущість й апробацію.

У першому розділі «Історична еволюція уявлень про економічну динаміку» розкрито питання про об’єктивні історичні підстави еволюції теоретичних поглядів, виділено основні етапи розвитку теорії економічної динаміки, досліджено сучасні погляди на економічну динаміку тощо.

Економіка в цілому – це складна рівноважно-нерівноважна система, що постійно розвивається та змінюється. Багатофакторні, суперечливі історико-теоретичні підстави її розвитку ускладнюють процес дослідження, приводячи до ситуації, коли будь-яке теоретичне спрощення, свідоме упускання з аналізу деяких факторів неминуче веде до помилок і внаслідок цього до невірного розуміння сутності досліджуваних процесів. Історико-теоретичне пізнання має принципове методологічне значення для наукового розуміння сутності досліджуваного явища.

В результаті пізнання об’єктивної реальності людина відкриває для себе й пізнає різні боки мінливої дійсності, вивчаючи її форми, здійснюючи сходження від абстрактного до конкретного, намагаючись зрозуміти загальне через окреме, а окреме через загальне й через логіко-історичний рух, та прагне пізнати сутність явищ і процесів.

Наслідками такого пізнання є відкриття та усвідомлення нових факторів об'єктивної реальності, які стають підставами для розвитку теорії. У той же час пізнання процесів об'єктивної реальності починається із статичного стану. Реальний динамізм явищ може бути досліджений лише з позиції їх історико-логічної еволюції.

У процесі перетворення об'єктивної реальності відбувається розвиток самого мислення, що знаходить відображення в розробці нових гіпотез та уявлень про сутнісні процеси й способи їх пізнання. Як ми бачимо з еволюції теоретичних поглядів, на початкових етапах генезису економічної думки людина змушена була вводити певні постулати або припущення, котрі вживали без теоретичних обґрунтувань і тлумачень.

Процес пізнання об'єктивної реальності проходить через теоретичне відображення різних її форм. Взаємоперетворення різних форм капіталу (товарного, продуктивного, грошового, торгівельного, людського і т.п.) виявляють самостійне існування їхньої загальної основи – капіталу взагалі як вартості, що приносить додаткову вартість. Відокремлення руху вартості й капіталу від їхніх предметних форм, завдяки чому предметні форми можуть бути інтегровані та якісно одноманітно виражені у вартості, створює основу для вимірювання кількісного зростання й динамічних характеристик економічного руху. Відокремлення різних форм капіталу через диференціювання просторово-часових характеристик руху економіки та їх інтеграція на вартісній основі породжують необхідність і створюють можливість узагальненого пізнання цілісності цього процесу та утворюють таким чином історико-теоретичні підстави розвитку теорії економічної динаміки. З’являється можливість узагальнено виразити економічний рух через такі параметри економічної реальності, як ВВП, реальний, фінансовий сектор і т.п. Категорія економічної динаміки стає необхідною для практичної оцінки змін стану економіки.

Якщо подивитися на економічну теорію в ретроспективі, то складається враження, що можна легко виявити таку досить чітку тенденцію: усі дослідження йшли шляхом розширення часових горизонтів аналізу, економічна наука еволюціонувала від аналізу статики до вивчення динаміки. Але такий погляд недостатньо коректно відображає реальний процес розвитку економічної науки. Статистичний і динамічний підходи припускають спеціальний поділ на статику й динаміку. Дійсно, економічні явища завжди розглядали як мінливі, і моменти статики й динаміки завжди були присутні в аналізі. Але їх спочатку не виділяли й не досліджували спеціально. Були роботи, автори яких вивчали питання динамічного напрямку, при цьому абсолютно не заглиблюючись до суті проблеми. На цьому етапі статика й динаміка знаходилися в синкретичній єдності. Зокрема меркантилізм можна умовно віднести до статичного аналізу, хоча самі представники цієї течії економічної думки взагалі не використовували категорій статики й динаміки. Подібне нерозчленоване уявлення про ціле, властиве меркантилістам та їхнім попередникам, випливало з первинного сприйняття предмета, і це було відбитком конкретної дійсності в першому наближенні до неї. Внаслідок цього аналіз йшов шляхом виокремлення частин цілого, що відображає лише окремі елементи. Першими, хто подолав такий однобічно-аналітичний метод, стали фізіократи, які застосували метод сходження від загального до конкретного. Так, першим, хто почав роздумувати про обіг і відтворення капіталу як постійне поновлення й повторення процесів виробництва й тим самим вніс в аналіз аспект динамізму, став фізіократ Ф. Кене (1694–1774). Саме Ф. Кене вперше використав термін «відтворення». Економічна таблиця Ф. Кене стала першою спробою макроекономічного аналізу, в якій центральне місце зайняв сукупний суспільний продукт, у суті ставши основою всіх подальших економічних моделей, у тому числі й схеми розширеного відтворення К. Маркса. Безперечно, економічну таблицю Ф. Кене відрізняв спрощений і неточний характер опису всього відтворювального процесу, вона мала відношення лише до сфери сільського господарства, проте таблиця містила найважливішу ідею про те, що процес відтворення може відбуватися тільки за умов дотримання певних макроекономічних пропорцій. Згадуючи при цьому просте відтворення – рух від простого до простого, Ф. Кене фактично займався динамічним аналізом, що його згодом розширив К. Маркс, ввівши категорію розширеного відтворення, тобто руху від простого до складного через накопичення. Теорія соціально-економічних формацій К. Маркса була вже динамічною теорією. Однак динамізм моделі був завуальований і носив форму порівняльної статики.

Другим етапом еволюції уявлень про економічну динаміку є поділ статичного й динамічного підходів, що акцентує увагу на різних аспектах теоретичного відтворення економічної реальності. Тут можна виділити дві великі віхи, що визначили періоди, які, у свою чергу, можна поділити на кілька етапів. Перша віха – це аналіз власне економічної статики, коли час ще був відсутній у теоріях і моделях, друга – аналіз власне економічної динаміки.

Третій етап еволюції уявлень про економічну динаміку пов'язаний із розумінням нової єдності статики й динаміки в теоретичному відтворенні цілісної економічної системи. Такий підхід базується на розумінні того, що економічна система функціонує, розвивається в часі та просторі, перетворюється на іншу систему, котра також функціонує й розвивається. Статичний аналіз тут органічно переходить у динамічний та органічно доповнюється ним, створюючи цілісну картину існування та розвитку об'єкта. Це перший ступінь досягнення єдності статики й динаміки на третьому етапі. Частково його вже реалізовано в ряді досліджень, а розробки сучасних авторів демонструють розвиток такого підходу.

Другий ступінь пов'язаний з динамікою соціально-економічного розвитку, що прискорюється й приведе в майбутньому до переваги моментів мінливості над моментами стійкості, і вже неможна буде сказати, що система перебуває в якомусь конкретному стані, що закінчиться, і почнеться інший, й між ними буде декотрий перехід. Зміна станів (існування – перехід – новий стан) починає прискорюватися так, що ці стани вже не фіксуються, вони перетворюються на моменти мінливості. Зникає сама відмінність між станом і його зміною. Стан об'єкта постійно та істотно змінюється, а постійна зміна і є стійкий стан цього об'єкта. Тут ми знову формально повертаємося до синкретизму, але на новому рівні, коли статичний і динамічний підходи в розгорнутому вигляді збігаються один з одним і переходять один в одного. Цей ступінь розвитку економічного об'єкта та його теоретичне відображення ще попереду. Але вже зараз важливо розуміти існуючі тенденції.

Таким чином, доведено, що співвідношення статики і динаміки є складним. Воно історично розвивається і змінює свій зміст. У простій і історично першій формі цього співвідношення динаміка фіксує зміни, а статика – незмінність, відсутність змін. У другій формі динаміка містить у собі статику, а статика – динаміку, та завдяки цьому вони є самостійними предметами аналізу. Наприклад, аналіз вартості як стійкого центру коливання цін представляє собою статику, а дослідження тенденції до зниження вартості товарів в довготривалій перспективі і зміни самого центру коливання цін означає динаміку. Але обидва процеси включають в себе свою протилежність. Третя форма співвідношення статики і динаміки полягає в тому, що дослідження статики, що включає в себе динамічні аспекти, органічно доповнюється дослідженням динаміки як самостійної форми, що включає в себе статичні аспекти. Перше відображає теоретичне відтворення функціонування економічної системи, друге – її розвиток. У цьому аспекті статика – це функціонування, а динаміка – це розвиток, хоча і те, і інше пов'язане з часовою компонентою. Завершальною формою цього співвідношення є створення єдиної теорії функціонування та інноваційного розвитку об'єкта.

Через сучасний кризовий стан економіки актуалізуються питання циклічності й теорії циклу. Подібний інтерес до теорії циклу та, як наслідок, до антициклічної політики держави, зумовлений зокрема впливом, що його коливальна динаміка справляє на ділову активність та структуру економіки. Кризи та циклічні коливання призводять до великих витрат в економіці, унаслідок чого їх запобігання стає актуальним завданням. Погляди економістів на причини циклічної активності не є однозначними. Причина цього криється в різній історичній реальності, на тлі якої зароджуються та розвиваються ті чи інші теоретичні погляди.

У другому розділі «Формування уявлень про сутність та форми економічної динаміки» розкрито сутність економічної динаміки, окреслено теоретичне відображення різноманіття форм економічної динаміки, обґрунтовано циклічність як загальну форму економічної динаміки.

Базовими характеристиками динаміки, що відображають її сутність, є компоненти пари «мінливість – незмінність».

Протилежністю руху є спокій. Спокій є незмінність речей, їхня стабільність, певна рівновага, тобто тимчасова (в єдиний конкретно заданий проміжок часу) єдність протилежностей: мінливості й незмінності. Якщо рух є зміною станів системи, то спокій – урівноважуюче протиріччя – є процес збереження відносної стійкості системи.

Рух пов'язаний із категоріями простору й часу. Простір є порядок розташування певних існуючих в ньому об'єктів. Він у суті своїй є статичним. Простір не є взаємодія складових частин системи, це лише структура їх організації. Час – це сукупність відносин, що виражають координацію змінюючих один одного станів (явищ), їхня послідовність і тривалість. Сам по собі час – не зміна, а напрямок зміни. Тільки через взаємодію та взаємопроникнення простору й часу, їхню нерозривну єдність, ми можемо зрозуміти сутність системи та її динаміки. Процес виступає як послідовність існування самих систем, їх збереження у відносно стійкій формі. Виявом цього факту є закони збереження різних систем, їхніх найважливіших властивостей із подальшим відтворенням у наступних колах розвитку.

Сама динаміка – це неоднотипна зміна. Можна виділити два основні типи динаміки: висхідна і низхідна. Якщо відбувається кількісне нарощування параметрів, то це буде зріст. Спадний рух протилежний висхідному, він означає кількісне зменшення параметрів.

Просторова характеристика економічної динаміки виявляється в існуванні зон, де зосереджені властивості й характеристики змін. Якщо взяти найбільш часто використовувану класифікацію Світового банку країн за рівнем національного доходу (з низьким, середнім та високим рівнями доходів), то можна сказати, що кожній із цих груп країн притаманні певний якісний статус і просторова економічна структура.

Поряд із просторовими характеристиками є часовий аспект, який має суттєве значення для аналізу сутності економічної динаміки. Історичні зміни зазвичай розглядають із точки зору формаційного підходу та еволюційної теорії. Тоді логічно припустити існування специфічних пропорцій в економічній динаміці для кожної формації та відповідних форм економічної організації. Часовий аспект економічної динаміки полягає в спрямованості глобального економічного розвитку та руху світової економіки в цілому.

Таким чином, сутність економічної динаміки – це кількісно-якісні зміни просторово-часових характеристик руху економічних об'єктів.

У зв'язку з актуалізацією проблеми вивчення економічної динаміки, особливо в кризові періоди розвитку суспільства, одним із найбільш значущих стає питання виявлення й дослідження різноманітності її форм, що виражають внутрішній механізм економічного руху. Зростаючі кількісні зміни явищ визначають їхній ріст, якісні зміни – розвиток. Кількісні зміни трансформуються в якісні. Внаслідок цього зростання стає моментом розвитку, а якість набуває кількісної визначеності. Кількісно-якісний аспект економічної динаміки можна розглянути через категорію вартості. Вартісний рух товарів можна виразити через номінальну й реальну форми. Економічна статистика використовує показники як номінальної, так і реальної динаміки. Наприклад, розрізняють номінальну й реальну динаміку ВВП, заробітної плати, доходів. Ряд показників (наприклад, реальна процентна ставка, реальний обмінний курс) розраховують під час аналізу економічної ситуації й враховують під час прийняття економічних рішень. У той самий час ряд найважливіших показників (доходи й видатки бюджету, емісія, депозити, кредити і т.д.) у статистиці не оцінюють у реальному вираженні. Тим часом їхнє реальне значення змінюється, і це позначається на економічному становищі суб'єктів господарювання та населення. Наприклад, різницю між номінальною і реальною динамікою заробітної плати важливо також розглянути з точки зору визначення матеріального стану того чи іншого економічного суб'єкту. Наприклад, людина отримує заробітну плату – номінальний дохід, має частину накопичень у гривні та виплачує кредит в доларах США. Якщо протягом року була інфляція та девальвував курс обміну гривні до долара США, то реальні доходи людини зменшить не тільки інфляція, але і девальвація обмінного курсу, за рахунок необхідності віддати при виплаті кредиту більшу кількість гривні. В узагальненому вигляді ці процеси можна зобразити за допомогою наступної схеми