ИЗМЕНЧИВОСТЬ ГИДРОЛОГИЧЕСКИХ ПОЛЕЙ КРАСНОГО МОРЯ

summary

У вступі обґрунтовується актуальність теми, формулюються мета і задачі дослідження. Показана наукова новизна і практична значущість результатів роботи, а також наводяться відомості про апробацію результатів дисертації і наукові публікації, про структуру і обсяг дисертації. Сформульовані положення, що виносяться на захист.

У першому розділі «Фізико-географічні і океанологічні умови формування та існування мінливості гідрологічних полів Червоного моря» на основі огляду літератури розглядаються зовнішні і внутрішні причини (джерела) генерації та розвитку хвильових процесів, що спричиняють сезонну, синоптичну і мезомасштабну мінливість гідрологічних полів. Описані зовнішні фізико-географічні умови, що носять нерегулярний характер. Дана характеристика сезонному розміщенню квазістаціонарних баричних систем, що визначають напрям та інтенсивність літнього і зимового мусонів, тепловий баланс поверхні моря, температуру повітря, сезонні коливання рівня моря. Аналізуються також умови, що сприймають зовнішні дії (морфометричні параметри басейну, обсяг водної товщі, який заповнює улоговину). Показано, що океанологічні зовнішні дії представлені водообміном Червоного моря з Аденською затокою Індійського океану на півдні і зимовим конвективним перемішуванням в північній частині моря. Внутрішні океанологічні джерела мінливості гідрологічних полів є рівноправними із зовнішніми діями. Це – доступна потенційна і кінетична енергія тривимірної великомасштабної структури вод, що вивільняється в результаті процесів баротропної і бароклінної нестійкості. Аналіз зовнішніх і внутрішніх причин формування кліматичних гідрологічних полів і їхньої мінливості дозволив виділити три відносно самостійні по гідрологічному режиму району моря – північний, південний і центральний.

У другому розділі «Гідрологічна структура і циркуляція вод Червоного моря» розглядається гідрологічна вивченість Червоного моря. Показано, що уявлення, що склалися, про гідрологічні поля засновані на попутних гідрологічних спостереженнях уздовж осі моря і епізодичних розрізах та зйомках на обмежених ділянках акваторії моря. З урахуванням того, що до кінця минулого сторіччя істотно зріс обсяг гідрологічних спостережень, з'явилася можливість одержати статистично забезпечені кліматичні гідрологічні поля.

Для встановлення регіональних кліматичних закономірностей термохалінної структури вод використовувався масив первинних гідрологічних даних на основі банку океанографічних даних ВНДГМІ-МЦД. Загальне число гідрологічних станцій в Червоному морі і Аденській затоці, виконаних протягом 60 років за період з 1929 по 1989 рр., складає 3854 станції. При цьому в Червоному морі, включаючи акваторію Баб-Ель-Мандебської протоки, із загального масиву даних виконана 2031 станція, а в Аденській затоці – 1823. У основу обробки гідрологічних спостережень встановлений метод послідовних наближень Кресмана, суть якого полягає в неодноразовому вступі поправок в попередній масив. Ця методика застосовувалася для відновлення середньобагаторічних сезонних полів на стандартних горизонтах.

На основі кліматичного масиву даних розглядаються регіональні особливості термохалінної структури діяльного шару моря. Встановлено, що процеси теплообміну при субмери-
діональному простяганні червономорського басейну сприяють зональному розподілу гідрологічних характеристик. На поверхні взимку температура води з півночі на південь змінюється від 22 до 26^оС, солоність – від 36,5 до 40,5 ‰, густина – від 24 до 28 у.о. Влітку зональний характер зберігається: температура змінюється з півночі на південь від 27 до 33^оС, солоність – від 37,5 до 40,5‰, густина – від 27 до 22,0 у.о. (рис. 1). Зональний розподіл термохалінних характеристик видозмінюється їх поперечною нерівномірністю в північному і південному районах моря, що обумовлене режимом вітрів і течіями, які ініціюють розвиток зон апвелінгу і даунвелінгу уздовж африканського і аравійського побережжя. Показані відмітні особливості горизонтального розподілу термохалінних характеристик на 100-метровому горизонті – наявність вищих значень температури (> 26 ^оС) і менш низьких значень солоності (38,7 – 40 ‰) в центральній частині моря в порівнянні з північною і південною акваторіями моря. Встановлено, що такий характер гідрологічних полів обумовлений низхідними потоками в зоні конвергенції між 18 і 20^о п.ш. Глибше за 100-метровий горизонт сезонні коливання зменшуються і на горизонті 200 м величина сезонної амплітуди температури не перевищує 1 ^оС, а солоності – 0,2 ‰. Цю закономірність підтверджує вертикальний розподіл термохалінних характеристик на гідрологічних розрізах.