| summary: | ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі розкрито сутність і стан досліджуваного наукового завдання; обґрунтовано вибір та актуальність обраної теми дисертаційного дослідження, вказано на зв’язок роботи з науковими напрямами досліджень; висвітлено ступінь її наукової розробленості, визначено мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження; охарактеризовано елементи наукової новизни одержаних результатів, їх теоретичне й практичне значення; наведено дані щодо апробації результатів дослідження й публікацій за темою.
У першому розділі – “Державна політика України та молодіжний рух: ступінь розроблення проблеми” – на основі аналізу джерельної бази проаналізовано стан теоретичних і методологічних напрацювань вітчизняної і зарубіжної науки щодо формування та розвитку державної політики України й молодіжного руху, визначено його етапи, структуру та складові елементи. Подається загальна характеристика понятійно-категоріального апарату державної політики, її цілей, функцій та типів.
Державна політика визначається діяльністю органів державної влади та органів місцевого самоврядування, що віддзеркалює суспільний устрій та економічну структуру держави, а також діяльність партій, громадських організацій і об’єднань та окреслюється інтересами й завданнями. Формування та реалізація державної політики передбачають наявність певних цілей, які включають як життя суспільства в цілому, так і окремі його напрями. Відповідно, державну політику можна розподілити на політичну, економічну, соціальну, культурно-духовну. Однією з важливих складових соціальної політики є державна молодіжна політика, суб’єктами якої виступають держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які безпосередньо реалізують державну молодіжну політику, а також політичні партії, громадські організації та об’єднання, профспілки, соціальні інститути (освіти, культури), окремі громадяни і обов’язково сама молодь.
Проведений аналіз дав змогу охарактеризувати молодіжний рух як наукове поняття й соціальне явище, визначити місце і роль держави в процесі його становлення та розвитку. Проаналізовано наукові праці, що безпосередньо стосуються проблематики дисертаційної роботи. Для з’ясування суті молодіжного руху досліджується його історична генеза та роль у процесі становлення громадянського суспільства.
Розглянуто періодизацію молодіжного руху та доповнено новим періодом, визначальним критерієм якого є використання інформаційних технологій у виникненні молодіжних мережевих спільнот. Поява в молодіжному русі таких форм самоорганізації і прояву активності, як мережеві молодіжні спільноти, створює конкуренцію традиційним молодіжним громадським організаціям. Молодіжні мережеві спільноти не мають внутрішньої бюрократії, ієрархії, рішення ухвалюються консенсусом, вони не потребують державної реєстрації, оскільки молодіжні мережеві спільноти, як правило, ставлять перед собою завдання на найближчий час і вирішують їх максимально швидко й ефективно.
Нами обґрунтовано, що молодіжний рух являє собою об’єднання молодіжних організацій, окремих груп та індивідів, спрямованих на вирішення важливих соціально-політичних проблем і проведення змін, що стосуються не тільки прав та можливостей молоді, а й перспектив політичного, соціального, економічного розвитку держави.
У другому розділі – “Теоретико-методологічні підходи до визначення молоді як ресурсу формування та реалізації державної політики України” – виділено основні процеси у молодіжному середовищі, що необхідні як для самої молоді, суб’єкта державної політики, так і для державної політики України.
Особливу увагу в розділі приділено визначенню поняття “молодь”, що являє собою соціально-демографічну групу суспільства, є неоднорідною, характеризується внутрішньою диференціацією, визначається особливостями діяльності, способу життя, динамічністю, інноваційним потенціалом. Визнаним фактом є те, що соціальний образ сучасної української молоді дійсно суперечливий та неоднорідний. Не можна чітко окреслити сферу потреб, інтересів та пріоритетів, яка була б спільною для всього молодіжного загалу.
Заслуговують на увагу дефініції потреб молоді, що визначаються в певній послідовності та взаємозв’язку. Потреби класифікують відповідно до сфер діяльності молоді (трудові, спілкування, рекреації, пізнання), за об’єктом самих потреб (матеріальні та духовні, естетичні й етичні), за функціональною роллю потреб (самозбереження молодої людини та забезпечення її розвитку тощо); за суб’єктом потреб (індивідуальні, колективні, суспільні). Потреби молоді трансформуються й ускладнюються. Їх зміна та розвиток базуються на вже раніше задоволених потребах. А нові потреби з’являються в процесі включення молодої людини у нові, складніші сфери життєдіяльності.
Держава та суспільство мають забезпечити випереджальну та інноваційну участь молоді в державотворчих процесах, духовні й культурні потреби молоді, рівні можливості для розкриття творчого, професійного, інтелектуального потенціалу молоді. Важливим є набуття молоддю соціального досвіду, формування вміння жити в громадянському суспільстві.
Активне залучення молоді до трудової діяльності та заохочення її підприємницької активності сприятимуть набуттю молодими людьми позитивного життєвого досвіду, зростанню матеріального благополуччя, формуванню позитивної суспільної орієнтації і соціальної адаптації, перешкоджатимуть поширенню негативних соціальних явищ у молодіжному середовищі. Підвищення рівня зайнятості молоді знизить рівень безробіття, стимулюватиме підвищення як ділової, так і громадської активності й самоорганізації молодих людей.
Інноваційний потенціал молоді формується політикою держави, рівнем освіти в країні, наявністю інноваційного потенціалу особистості та інноваційних організацій. У цілому серед інноваційних форм взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування у сфері роботи з молоддю можна назвати такі: розвиток взаємин з молодіжними громадськими організаціями та об’єднаннями, які досить активно беруть участь у розробках програм з органами державної влади та органами місцевого самоврядування у сфері молодіжної політики; стимулювання інноваційної діяльності серед дослідників молодіжних питань, що передбачає перегляд навчання фахівців у навчальних закладах за напрямом досліджень на базі магістратури, аспірантури та докторантури, це дасть змогу розвивати науковий підхід до інноваційного потенціалу нації в цілому.
Разом з тим традиційні шляхи та способи впровадження державної молодіжної політики не завжди є ефективними і відповідними сьогоденню. Вирішення цього питання передбачає розробку нових теорій управління в молодіжній політиці та державній молодіжній політиці, основою яких є розробка концепцій у сфері молодіжної політики. Аналіз існуючих концепцій дає змогу стверджувати, що вивчення тенденцій та інноваційних перспектив розвитку молодіжного ресурсу України сприятиме активному розширенню життєвої стратегії молоді. Інноваційні підходи щодо конкурентоспроможності молоді, молоді як ресурсу державної політики, соціального ліфта (соціальної мобільності молоді), громадянського патріотизму, безпосередньої участі у формуванні державної політики на місцевому рівні відносно питань, які впливають на життя молоді, свідчать про необхідність впровадження кращих практик у реалізацію державної молодіжної політики України.
Безперервність розвитку держави може бути забезпечено шляхом формування загальнолюдських ціннісних орієнтацій, патріотизму, національної і громадської свідомості молоді, що базуються на державних і національних цінностях. Жоден загальнонаціональний інтерес не може бути реалізований без належного ресурсного забезпечення, серед яких головним резервом виступає молодь. Упровадження перспективних підходів до реалізації державної молодіжної політики є важливою передумовою для активізації участі молоді в житті суспільства, в процесі прийняття управлінських рішень та дієвого впливу молодіжного руху на формування та реалізацію державної політики України.
У третьому розділі – “Удосконалення впливу молодіжного руху на формування та реалізацію державної політики України” – розглянуто існуючі та запропоновано нові напрями і шляхи взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування з молодіжним рухом, а також виявлено перспективні підходи щодо впливу молодіжного руху на формування та реалізацію державної політики України.
Для успішного налагодження співпраці й партнерських відносин між владою та молодіжною громадськістю мають значення принципи, на яких ґрунтується процес взаємодії влади і молоді, а також відповідність цих принципів суті взаємодії між зазначеними суб’єктами. Серед основних принципів взаємодії ми виділяємо принципи добровільності, інформування, узгодження, конкурсності, відповідальності, прийняття спільних рішень.
Сучасні моделі “держава – суспільство” передбачають, як правило, пасивну участь молоді в заходах, які реалізують соціальні інститути. Тому держава зацікавлена в тому, щоб молодіжний рух був дієвим та мав різноплановий характер, відображав інтереси і вподобання різних соціальних груп молоді. Для реалізації та задоволення потреб, інтересів і вподобань молоді держава має кілька підходів, а саме: патерналістський, підхід ключової участі молоді та на засадах співуправління.
Крім того, доречно виділити конкретні механізми взаємодії молодіжних громадських організацій та державних структур у контексті впливу молодіжного руху на формування та реалізацію державної політики України з урахуванням синтетичних принципів, підходів та шляхів взаємодії, а саме: механізм особистих контактів; акції прямої дії; механізм легітимності; функціонування молодіжних громадських консультативно-дорадчих структур; соціальні ініціативи молоді; реалізація проектів і програм молодіжними організаціями.
Рівень співпраці молодіжного руху і влади має позитивну тенденцію. Молодіжні громадські організації стають усе більш професійними й орієнтованими на конкретну молоду людину і результат. Це зумовлює більш послідовну й результативну співпрацю влади та молодіжного руху і розширення можливостей впливу молодіжного руху на формування та реалізацію державної політики України.
Визначено програми різного рівня, розглянуто механізм підготовки й затвердження як державних програм, так і програм місцевого рівня; технології формування системи соціального партнерства органів державної влади і органів місцевого самоврядування з молодіжним рухом; впровадження молодіжних ініціатив на державному та місцевому рівнях.
Сьогодні молодіжний рух є унікальним явищем, яке здатне не тільки спрямувати молоду людину, а й захистити її від безлічі негативних впливів різних інститутів суспільства. Молодіжні громадські організації є інструментом впливу та захисту прав особистості, розвитку ініціативи й особливим інститутом соціалізації. Разом з тим вплив молодіжного руху на формування та реалізацію державної політики України може мати конструктивний, деструктивний або споглядальний характер. Конструктивний характер полягає в активній участі структур молодіжного руху в процесі державотворення; деструктивний характер визначається асоціальною діяльністю молодіжних громадських організацій та неформальних молодіжних об’єднань; споглядальний характер визначається тим, що складові структури молодіжного руху не беруть участі в житті держави та громади, а молодіжні громадські організації мають суто формальний характер.
Для впровадження перспективних підходів у реалізації державної молодіжної політики доцільним є використання механізмів, які інтегрують ресурси держави і суспільства, довели свою ефективність у світовій практиці й можуть бути застосовані в Україні. Серед них можна виділити такі, як: активізація участі молоді у суспільно-політичному житті на місцевому й регіональному рівнях, що проявляється в розвитку шкільного, студентського та виробничого самоврядування; підвищення рівня правової та політичної культури молоді; розробка спільних соціальних проектів органів місцевого самоврядування і молодіжних громадських організацій; створення рад сприяння молодіжним організаціям з метою надання їм організаційної, методичної та фінансової підтримки; розвиток лідерського потенціалу молоді й забезпечення кар’єрного зростання майбутніх посадовців місцевого самоврядування з числа лідерів молодіжних громадських організацій; налагодження співпраці та обміну досвідом у сфері реалізації молодіжної політики на місцевому рівні між молоддю України і країнами Європи та світу тощо.
Розроблено рекомендації для органів державної влади та органів місцевого самоврядування в податковій, бюджетній та соціальній сферах. |
