Каплін С.О. Вплив рівнів водозабезпечення, добрив, густоти стояння рослин на врожай та якість соняшнику олеїнового типу

summary

У вступі обґрунтовано актуальність теми; зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами; мету і завдання досліджень; наукову новизну та практичне значення одержаних результатів; особистий внесок здобувача; апробацію результатів дисертації; перелік публікацій; структуру та обсяг дисертації.

СТАН ВИВЧЕНОСТІ ПИТАННЯ

У розділі узагальнено результати досліджень вітчизняних і закордонних учених з питань вибору рівня водозабезпечення, застосування добрив і густоти стояння рослин для гібриду соняшнику олеїнового типу та продуктивність рослин при взаємодії агротехнічних заходів вирощування.

УМОВИ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

Польові досліди виконували протягом 2003 – 2005 рр. на полях Каховського державного аграрного технікуму Каховського району Херсонської області згідно з методикою польового досліду (Б.О. Доспєхов, 1985).

Ґрунт дослідної ділянки - чорнозем південний середньосуглинковий. Вміст гумусу в шарі ґрунту 0-30 см – 2,25%, рухомих форм елементів живлення: нітратів – 3,4; рухомого фосфору – 4,2; обмінного калію – 40,5 мг/100 г ґрунту.

Метеорологічні дані за роки досліджень мали свої особливості та відмінності. Погодні умови за основними показниками відрізнялись у роки проведення досліджень та мали суттєві відхилення від середніх багаторічних показників, але основні закономірності впливу досліджуваних факторів на формування врожаю зберігались.

Вивчення впливу рівня водозабезпечення (без зрошення, зрошення); фону живлення (без добрив; N₄₅P₆₀; N₉₀P₁₂₀); густоти стояння рослин (30 тис./га; 40 тис./га; 50 тис./га; 60 тис./га; 70 тис./га; 80 тис./га) проводили у польовому трифакторному досліді методом розщеплених ділянок.

Вегетаційні поливи проводили при зниженні вологості в активному шарі грунту (0,7м) до 70-75% НВ. Залежно від погодних умов року соняшник поливали 2-3 рази поливною нормою 400-450 м³/га. Поливи виконували дощувальною машиною ДДА-100МА.

Повторність досліду – чотириразова. Площа ділянки третього порядку – 202 м².

Проведені дослідження супроводжувались спостереженнями за погодою і рослинами, необхідними біометричними вимірами, аналізом ґрунтових і рослинних зразків. Всі обліки та спостереження проводили у двох несуміжних повтореннях досліду.

ФІЗИКО-ХІМІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ГРУНТУ

Вирощування соняшнику без зрошення, порівняно зі зрошуваними варіантами, забезпечило більш сприятливі загальнофізичні (щільність складення – 1,16-1,39 г/см³, пористість – 46,5 – 53,2%) та воднофізичні (кількість поглинутої води за годину – 231 мм, швидкість поглинання води – 3,9 мм/хв) властивості ґрунту.

Вміст нітратів, рухомого фосфору й обмінного калію протягом вегетації соняшнику знижувався від сходів до збирання врожаю. Більш інтенсивно використовувались поживні речовини з ґрунту при зрошенні.

На вміст елементів в ґрунті значно впливало застосування мінеральних добрив. Максимальний вміст нітратів (18,5 мг/кг ґрунту), рухомого фосфору (34,0 мг/кг ґрунту) в шарі ґрунту 0-50 см був відмічений при внесенні добрив нормою N₉₀P₁₂₀. Обмінного калію найбільше містилось в ґрунті на неудобрених варіантах (402 мг/кг ґрунту).

ОСОБЛИВОСТІ РОСТУ, РОЗВИТКУ ТА ФОТОСИНТЕТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ РОСЛИН СОНЯШНИКУ

Застосування зрошення подовжувало тривалість періоду “сходи-фізіологічна стиглість” соняшнику, в середньому, на 4 дні. Внесення мінеральних добрив спричиняло збільшення тривалості вегетації на 2 – 3 без зрошення, та на 4 – 5 днів – в умовах зрошення. Вплив густоти стояння рослин був менш суттєвим: досліджуваний показник збільшувався, в середньому, на 1 день.

Досліджувані фактори істотно впливали на зміну висоти рослин соняшнику. Найвищі рослини, як в неполивних, так і поливних умовах, формувались при застосуванні добрив нормою N₉₀P₁₂₀ та густоті стояння рослин 80 тис./га (у фазу фізіологічної стиглості – 162,3 та 193,5 см відповідно). Діаметр кошику максимального значення досягав при поєднанні: внесення добрив нормою N₉₀P₁₂₀ та густоти стояння рослин 30 тис./га і становив – 18,8 см без зрошення, та 26,1 см - при зрошенні.

Найбільшою площа листкової поверхні соняшнику, як без зрошення, так і в зрошуваних умовах, формувалась у фазу цвітіння на фоні внесення добрив нормою

N₉₀P₁₂₀ та густоті стояння рослин 80 тис./га. Без зрошення вона становила 31,0, а при зрошенні - 40,9 тис.м²/га. Максимальне накопичення сухої речовини було зафіксовано у фазу фізіологічної стиглості на фоні живлення N₉₀P₁₂₀ та густоти стояння рослин 80 тис./га – 60,6  ц/га на неполивних варіантах та 81,2 ц/га у зрошуваних варіантах.

Досліджувані фактори впливали на фотосинтетичний потенціал. Максимального значення фотосинтетичний потенціал досягнув у фазу фізіологічної стиглості –                 929 тис. м² доба/га без зрошення та 1242 тис. м² доба/га при зрошенні. Ці показники були досягнуті при внесенні добрив нормою N₉₀P₁₂₀ та густоті стояння рослин 80 тис./га. Найвища чиста продуктивність фотосинтезу зафіксована у фазу цвітіння: в незрошуваних умовах - при внесенні одинарної норми добрив та густоті стояння рослин 50 тис./га – 10,5 г/м²/доба; на поливних варіантах - на фоні подвійної норми добрив і густоті стояння рослин 70 тис./га – 12,2 г/м²/доба.

ВПЛИВ РІВНЯ ВОДОЗАБЕЗПЕЧЕННЯ, ДОБРИВ, ГУСТОТИ СТОЯННЯ РОСЛИН НА ВРОЖАЙ І ЯКІСТЬ НАСІННЯ СОНЯШНИКУ

Аналізуючи дані, отримані в польових дослідах, можна констатувати, що врожайність соняшнику коливалась у широких межах від 12,4 до 36,0 ц/га залежно від поєднання досліджуваних факторів, кожен з яких мав вплив на продуктивність рослин (табл. 1).

Зрошення нівелює дію лімітуючого для зони Степу фактора - нестачі вологи. При зрошенні спостерігається значне підвищення врожайності: без зрошення, в середньому, вона становила 16,1 ц/га, тоді як при зрошенні - 28,7 ц/га. Урожайність соняшнику при зрошенні була на 78,3% більшою порівняно зі сформованою без зрошення.