Казюк Я.М. Державне регулювання міжбюджетних відносин: регіональний аспект

summary

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі - „Наукові засади державного регулювання міжбюджетних відносин”– з’ясовано роль бюджету у системі державного регулювання розвитку економіки України, узагальнено концептуальні підходи до регулювання бюджетних відносин у розвинених країнах. Бюджет є потужним економічним важелем та одним із основних інструментів державного регулювання соціально-економічних процесів, оскільки його формування передбачає визначення основних напрямів використання коштів для вирішення суспільно значущих завдань. Вітчизняна наука та чинне в Україні законодавство під міжбюджетними відносинами розуміють форму взаємозв’язків і взаємозалежностей між окремими ланками системи місцевих бюджетів, між місцевими та державним бюджетами. В дисертації це розуміння доповнено таким важливим елементом, як законодавчо врегульоване право суб’єктів управління спрямовувати надходження фінансових ресурсів від одного бюджету до іншого з метою забезпечення надання найближче розташованих до споживача соціальних послуг, гарантованих державою.

Суб’єктами міжбюджетних відносин виступають центральні органи влади (в особі держави), місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, а їх об’єктом є фінансові ресурси, що розподіляються між бюджетами різних рівнів з метою подолання диспропорцій в економічному розвитку регіонів, тобто – це грошові кошти у формі міжбюджетного трансферту. Міжбюджетні відносини виникають між органами державної влади та органами місцевої влади, між місцевими органами виконавчої влади й органами місцевого самоврядування різних рівнів, а також одного рівня з приводу задоволення суспільних потреб, здійснення видатків, формування доходів, контролю за ефективним використанням бюджетних коштів.

У процесі дослідження з’ясовано, що в Україні неодноразово робилися спроби зміцнення місцевого самоврядування та його фінансової незалежності, проте вони не доведені до завершення. За останні роки порядок формування місцевих бюджетів і визначення трансфертів, що передаються місцевим бюджетам, постійно змінювався. Прийнятий Верховною Радою України у 2001 р. Бюджетний кодекс України (далі – Кодекс) став основою реформування міжбюджетних відносин, що зумовило зміни у законодавчому регулюванні практично усіх складових бюджетних відносин. Зокрема, було розмежовано доходи і видатки державного та місцевих бюджетів, сформовано принципи і запроваджено механізм формування міжбюджетних трансфертів. Кодекс став першим системним, цілісним правовим актом, що започаткував позитивні зрушення у бюджетному процесі, в управлінні бюджетними ресурсами та політиці зміцнення фінансової основи територіальних громад і держави в цілому. На основі Кодексу будується механізм державного регулювання міжбюджетних відносин. Важливими його елементами є інструменти, методи, фінансові технології та правила, за допомогою яких державні й інші уповноважені інститути впливають на процеси формування і використання бюджетних ресурсів для досягнення цілей соціально-економічної політики держави. В Україні використовуються такі інструменти, як власні та закріплені доходи, трансферти, бюджетні позички та кредитні ресурси. Також виділяють методи управління: відрахування від загальнодержавних податків і зборів, формульні розрахунки (рис. 1). Аналіз особливостей інструментів, методів і механізмів, які різні країни використовують для вирішення аналогічних проблем, дозволяє виокремити те загальне, що є характерним для сучасного етапу розвитку України. Оптимальною можна вважати модель міжбюджетних відносин, яка передбачає максимальне досягнення припустимого рівня фіскальної незалежності органів місцевого самоврядування за умови збереження принципу бюджетного унітаризму, під яким розуміється єдність правової бази, державного регулювання бюджетних відносин, бюджетної класифікації, порядку виконання та ведення бухгалтерського обліку й звітності.