КІНЕМАТОГРАФІЧНИЙ ТВІР ЯК ОБ’ЄКТ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

summary

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. З відродженням українського кіно та збільшенням кількості національних кінематографічних творів відчутно розширилася сфера майнових відносин, пов’язаних з цими творами.

Аналіз механізму правового регулювання відносин з приводу створення та використання таких складних об’єктів авторського права як кінематографічні твори обумовлює потребу в осмисленні механізму регулювання відносин, пов’язаних з кінотвором. Ситуація ускладнюється існуванням різних нормативно-правових підходів з точки зору права до врегулювання одних і тих же правовідносин.

Книгу IV ЦК України розроблено на прогресивній теорії виключних (інтелектуальних) прав, а Закон України „Про авторське право та суміжні права” було засновано на засадах пропрієтарної теорії права інтелектуальної власності. Такі доктринальні суперечності відобразились на системі законодавства у галузі авторського права та суміжних прав. Тому все це складає перший рівень проблем цивільно-правового регулювання суспільних відносин у галузі права інтелектуальної власності. Друга група проблем існує на рівні об’єктів та суб’єктів цивільно-правових відносин з приводу створення та використання кінематографічних творів при введенні їх до цивільного обороту.

Кінематографічний твір як синтетичний об’єкт авторського права включає в себе низку результатів творчої діяльності, що мають самостійне значення та можуть використовуватися їх авторами окремо, та одночасно відносяться до різних інститутів права інтелектуальної власності (авторського права, суміжних прав). Процес створення кінематографічного твору принципово відрізняється від створення інших об’єктів авторського права. При спробі врегулювати відносини між творчими учасниками (авторами, кіноакторами тощо), технічними робітниками (монтажерами, освітлювачами тощо) та організаторами кіновиробництва (кіностудіями, кінопродюсерами) виявляється недосконалість у нормативно-правовому забезпеченні вказаних відносин. Більше того, у кінематографії застосовуються формальні договірні конструкції, що не відповідають суті відносин, які склалися між їх учасниками.

У зв’язку з цим виникає потреба щодо розроблення теоретично обґрунтованої та адаптованої відповідно до практичних потреб конструкції правового регулювання відносин, що виникають з приводу кінематографічного твору як об’єкта права інтелектуальної власності.

Наведене вище зумовлює актуальність дисертаційного дослідження і наголошує на необхідності наукового осмислення, узагальнення і ґрунтовного аналізу законодавства та практики його застосування, розроблення ефективного цивільно-правового механізму регулювання відносин, що виникають при створенні та використанні кінематографічного твору як об’єкта авторського права з урахуванням потреб сучасності та загальносвітових тенденцій у розвитку правової думки.

До числа аналогів цієї роботи варто віднести наукові праці Мееровского В.Б. „Организационные и правовые вопросы производства кинокартин” (1947 г.), Орлова Б.П. „Основные вопросы киноавторского права в СССР” (1954 г.), Райгородского Н.А. „Авторское право на кинематографическое произведение” (1958 г.), Ваксберга А.И., Грингольц И.А. „Автор в кино” (1961 г.), Ландкофа С.Н. „Киноавторское право” (1963 г.), Павлова А.И. „Авторское право на кинематографическое произведение в СССР” (1972 г.), Петрова М.В. „Авторское право на произведения кино и телевидения” (1981 г.), Чернышевой С.А. „Правовое регулирование авторских отношений в кинематографии и телевидении” (1984 г.). Окремі проблеми охорони, обігу та захисту прав інтелектуальної власності на кінематографічний твір підіймалися в наукових працях Ч.Н. Азімова, Б.С. Антимонова, І.Е. Берестової, А.І. Вексберга, Е.П. Гаврилова, І.А. Грінгольца,
М.В. Гордона, В.П. Грибанова, Галянтич М.К., В.А. Дозорцева, В.І. Жукова,
О.С. Іоффе, В.О. Калятіна, О.В. Кохановської, С.М. Ландкофа, В.В. Луця,
Н.М. Мироненко, В.Л. Мусіяки, Б.П. Орлова, А.І. Павлова, М.В. Петрова,
О.А. Підопригори, О.О. Підопригори, Н.А. Райгородського, О.П. Сергеєва,
Ю.О. Сергеєва, В.І. Серебровського, О.Д. Святоцького, К.А. Флейшиц, С.А. Чернишевої, В.Л. Черткова, К.Е. Чуковської, О.О. Стефан тощо. Однак слід зазначити, що більшість з робіт вказаних авторів проводилися на підвалинах чинного законодавства СРСР та при існуванні економічних відносин у галузі кінематографії, що базувалися на адміністративно-командних засадах та при повному невизнанні приватних інтересів. Дослідження сучасників торкалися лише окремих аспектів цивільно-правового регулювання обігу результатів інтелектуальної, творчої діяльності та прав інтелектуальної власності на них. Таким чином, серед аналогів немає жодного прототипу даної роботи на підґрунті законодавства України, комплексних наукових досліджень цієї проблеми в Україні до сьогодні не проводилося.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Виконання роботи ґрунтувалося на Законі України „Про Загальнодержавну програму розвитку національної кіноіндустрії на 2003-2007 роки” від 25 грудня 2002 року № 361-IV, Постанові Кабінету Міністрів України „Про затвердження Державної програми розвитку культури на період до 2007 року” від 6 серпня 2003 року № 1235 та виконувалася відповідно до „Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ МВС України на 2001-2006 роки”, розділу 9 „Пріоритетних напрямків наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006 – 2010 роки”, комплексної наукової теми юридичного факультету Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна „Охорона цивільних прав та інтересів в громадянському суспільстві”.