Кирій П.І. Удосконалення технологій вирощування помідора в продовженій культурі зимових блокових теплиць четвертої світлової зони

summary

Відомості про гібриди, що поширені в УкраЇні та технологію їх вирощування

(огляд літератури)

Проводиться аналіз досліджень, проведених вітчизняними і зарубіжними вченими з питань підбору гібридів помідора, способів формування китиць та використання різних об’ємів субстрату мінеральної вати за вирощування рослин в малооб’ємній культурі. В джерелах літератури існує кілька концепцій з питань підбору гібридів для умов продовженої культури (Король В.Г., 2000; Кравченко В.А., 2002; Гавриш С.Ф., 2002; Sansavini S. 1996). Суперечливими є питання необхідності формування китиць рослин та можливості зменшення об’єму субстрату за використання малооб’ємної гідропоніки. Зважаючи на це, існує необхідність дослідити вищенаведені елементи технології вирощування помідора в продовженій культурі зимових блокових теплиць в умовах четвертої світлової зони.

УМОВИ І МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

Експериментальну роботу проводили у 2003-2005 рр. в зимових блокових теплицях типу „Венло” на малооб’ємній гідропоніці відкритого акціонерного товариства „Комбінат „Тепличний” (с. Калинівка, Броварського району, Київської області).

Дослідження виконували згідно з „Методикою дослідної справи в овочівництві і баштанництві” ІОБ УААН (2001). Варіанти дослідів розміщували методом рендомізації. Кожний дослід проводили у трикратній повторності. Розсаду на постійне місце висаджували у фазі 9-11 справжніх листків. Об’єм субстрату під однією рослиною становив 3,750 л, густота рослин – 2,5 шт./м², площа облікової ділянки – 5,6 м², кількість рослин на обліковій ділянці – 14 шт.

Сухе насіння гібридів F₁ помідора висівали  в рекомендовані строки – 20-22 листопада у пінопластові касети розміром 40х60х5 см з коміркою 2,5х3х3 см заповнені мінеральною ватою „Гродан Майстер”. Після цього його вкривали шаром вермикуліту (до 1,5 см) та замочували у живильному розчині. Перші 4-5 діб проростання насіння відбувалось в камері для пророщування за постійної температури 24 ⁰С. Після цього касети переносили у відділення сіянців. У період росту розсади на спеціальних стелажах двічі проводили розстановку рослин. Для електродосвічування розсади використовували світильники типу ЖСП 02 ВОТ-600-022 У5 „Ватра” (Україна) з лампами MASTER SON-T PIA Green Power 600W „Philips”. Інтенсивність освітлення становила 11000 лк. Опромінювачі були розміщені на висоті 1,46 м від поверхні стелажу.

У віці 36-38 діб розсаду переносили в теплицю і розставляли на мати мінеральної вати „Гродан Майстер” (без контакту з ним кореневої системи). Висаджування рослин у мати проводили за цвітіння однієї-трьох квіток у першій китиці.

Під час росту та розвитку рослин проводили мікрокліматичні та фенологічні спостереження, біометричні вимірювання, обліки врожайності, визначали товарність, біохімічний склад плодів. Контроль за температурою та вологістю повітря у теплиці здійснювали мікрокліматичним комп’ютером “Priva Integro”.

Біометричні вимірювання проводили на п’яти рослинах у першій та третій повторності (А.А. Плохинский, 1961) впродовж усього періоду їх росту та розвитку. Площу листків помідора визначали розрахунковим методом за формулою, викладеною в працях В.Ф. Белика (1970):

S = n 17,2 + n 0,364 h²

де S – площа поверхні листка, м²;  n – кількість листків, шт.;
h² – середня довжина листка в квадраті, м².

Основні біохімічні показники плодів помідора визначали за загальноприйнятими методиками: вміст сухої речовини в плодах - методом висушування наважки за температури 105⁰С до постійної маси (ГОСТ 13586.5-93), загальний цукор – за Бертраном (ГОСТ 8756.13-87), вітамін С – йодистим калієм за Муррі (ГОСТ 14556-89), загальну кислотність – методом титрування витяжки з плодів розчином лугу і її загальну кількість перераховували на яблучну кислоту, вміст нітратів – іонметричним методом за допомогою іонселективного  електроду ЭИМ-11 та іоновимірювального приладу ЭВ-74 (ГОСТ 5048-89).

Статистичну обробку отриманих даних здійснювали методом дисперсійного аналізу, викладеним у працях Б.А. Доспєхова (1985) з використанням комп’ютерих програм Agrostat та Statistica 6.0.

Схеми дослідів

Дослід 1. Підбір індетермінантних гібридів помідора для вирощування в продовженій культурі зимових блокових теплиць на малооб’ємній гідропоніці. Варіанти:  1) Раїса F₁ (контроль);  2) Камерон F₁; 3)  Кунеро F₁;  4) Алькасар F₁; 5) Євпатор F₁;  6) Алла 2 F₁.

Дослід 2. Вплив формування китиць гібрида помідора Раїса F₁ на ріст, розвиток та урожайність рослин за вирощування у продовженій культурі. Варіанти: 1) без формування китиць (контроль); 2)  першу китицю формували на три, другу – на чотири, а третю і наступні – на п’ять плодів; 3) всі китиці формували на п’ять плодів; 4) першу китицю формували на три, другу – на чотири, третю – на п’ять, а четверту і наступні – на шість плодів; 5) всі китиці формували на шість плодів.

            Дослід 3. Ріст, розвиток та урожайність рослин гібрида помідора Раїса F₁ залежно від об’єму субстрату. Варіанти (об’єм субстрату на одну рослину):      1)  3,750 л;  2)  5,625 л (контроль);  3) 7,500 л.

Підбір індетермінантних гібридів помідора для вирощування в продовженій культурі зимових блокових теплиць на малооб’ємній гідропоніці

Залежно від гібрида в 2003-2005 рр. бутонізація першої китиці відбувалась на 40-46 добу після появи сходів. Як показали спостереження, це зумовило вступ рослин у фазу цвітіння, через 48-56 діб після з’явлення сходів (табл. 1). Найшвидше зацвітали рослини гібрида Євпатор F₁ та Кунеро F₁ – на 49 добу після появи сходів. Рослини у контролі зацвітали в середньому на 4 доби пізніше. Різниця у швидкості настання фази цвітіння в кожного гібрида за роками не перевищувала двох діб, тоді як відмінності між гібридами коливалися в межах семи діб.