КЛІНІКО-ПАТОГЕНЕТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ПОРУШЕНЬ ЕНДОТЕЛІАЛЬНОЇ ФУНКЦІЇ СУДИН У ХВОРИХ НА ПОДАГРУ (ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНО-КЛІНІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ)

summary

Матеріал і методи дослідження. Під спостереженням перебував 71 хворий (усі чоловіки) у віці від 36 до 71 року (у середньому 51,5±1,06 років). Середня тривалість захворювання становила 10,0±0,94 років. В 11,3% випадків відзначена спадкова схильність до подагри. Легкий перебіг патологічного процесу констатовано в 5,6% пацієнтів, середньої тяжкості – в 45,1%, тяжкий – в 49,3%. Першою ознакою хвороби в 84,5% спостережень був суглобний криз, в 15,5% – ниркова колька. Подагричний суглобний синдром в 73,2% хворих дебютував із залученням до процесу першого плюснефалангового суглоба, в 22,5% – гомілковостопного, в 4,2% – колінного. Хронічна форма артриту мала місце в 74,7% спостережень, інтермітуюча – в 25,4%.

В 59,2% обстежених спостерігався уролітіазний тип нефропатії, в 40,9% – латентний. У середньому швидкість клубочкової фільтрації склала 108,3±2,70 мл/хв. Нормальну сонографічну картину нирок констатовано в 39,4% спостережень, конкременти виявлено в 53,5% випадків, нефрокістоз – в 21,1%, гідрокалікоз і/або гідронефроз – в 16,9%.

На момент обстеження гіперурикемію (>420 мкмоль/л) зареєстровано в 87,3% хворих, гіперурикурію (>800 мг/добу) – в 47,9%. Середні показники Скк склали 617,2±18,49 мкмоль/л, Скс – 874,6±43,46 мг/добу, Кск – 8,0±0,54 мл/хв, активності КО – 7,7±0,18 мкмоль/л/хв, АДА – 9,3±0,19 нмоль/мг/хв, 5НТ – 8,9±0,24 нмоль/мг/хв.

Експеримент проведено на 44 самцях білих щурів (маса ~240 г), згідно рекомендацій Синяченка О.В., Баринова Е.Ф. (1994). При цьому тваринам в корінь хвоста вводили повний ад’ювант Фрейнда із селезінковою дезоксирибонуклеїновою кислотою великої рогатої худоби (по 5 мг/кг маси тварини) і включали в раціон аутолізат дріжджів (джерело пуринів і нуклеїнових кислот) з молібдатом амонію (стимулятор КО) та інозином (попередник сечової кислоти). На такій дієті щурів утримували протягом 4 тижнів. Після цього щурів розподілили на 2 групи: 1-у, контрольну (26 особин) продовжували вигодовувати сумішшю дріжджів, молібдата амонію й інозину, а 2-й (основній, 18 особин) через спеціальний зонд щодня в порожнину шлунка вводили алопуринол (50 мг на тварину). Через місяць під етеровим і внутрішньочеревним нембуталовим (50 мг/кг) наркозом шляхом декапітації щурів виводили з експерименту.