Колосович М.П. Особливості біології цвітіння астрагалу шерстистоквіткового (IAstragalus dasyanthus Pall.D) та шоломниці байкальської (IScutellaria baicalensis GeorgiD) і підвищення їх насіннєвої продуктивності в умовах Лісостепу України

summary

БОТАНІКО-БІОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА, ВИРОЩУВАННЯ В

КУЛЬТУРІ ТА застосування в медицині АСТРАГАЛУ ШЕРСТИСТОКВІТКОВОГО І ШОЛОМНИЦІ БАЙКАЛЬСЬКОЇ

(огляд наукової літератури)

Астрагал шерстистоквітковий (Astragalus dasyanthus Pall.), та шоломниця байкальська (Sutellaria baicalensis Georgi)– цінні лікарські рослини седативної дії і є джерелом дефіцитної сировини для виготовлення лікарських препаратів. Давно відомі в народній медицині. Дані рослини успішно були інтродуковані і введені в культуру. Вітчизняними фітохіміками добре вивчений їх хімічний склад. Науковцями розроблені технології вирощування та фармакопейні статті даних культур. Про те питання низької насіннєвої продуктивності з метою забезпечення в достатній кількості насінням спеціалізованих господарств для промислового вирощування потребує вирішення.

УМОВИ, Матеріал і Методи ПРОВЕДЕНЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

Експериментальні дослідження проводили в умовах одинадцятипільної селекційно-насінницької сівозміни Дослідної станції лікарських рослин УААН.

Рельєф рівнинний. Ґрунт – чорнозем потужний мало гумусний легкосуглинковий слабо вилужений (p^H – 5.5-6.0) з вмістом гумусу (за Тюріним) 2.47-1.73; P₂O₅ (за Кірсановим) 6.87-30.92; K₂O –7.0-16.5 мг/100 г.

Погодні умови за роки досліджень (1998-2001 рр.) характеризувалися нестабільними температурами протягом вегетаційного періоду та нерівномірним розподілом вологи; літні місяці (липень-серпень) відзначалися підвищеним температурним режимом, проте всі ці фактори не завадили проведенню дослідів та отриманню результатів.

Матеріалом проведення досліджень були покращені індивідуальними доборами популяції астрагалу шерстистоквіткового та шоломниці байкальської Дослідної станції лікарських рослин УААН.

При закладці та постановці дослідів керувались методикою проведення польових дослідів з лікарськими культурами (Брыкин А.И. и др., 1981) та посібником Доспєхова Б.А. (1985).

За період вегетації в дослідах відмічали основні фази розвитку рослин: сходи (на дослідах першого року життя) – початок – 10 %, масові – 75 %; відростання (на посівах другого року вегетації); розгалуження (стеблування); бутонізація; цвітіння; (початок, масове), дозрівання (Брыкин А.И. и др., 1981).