Концепция власти в институциональной экономической теории Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено сутність проблеми, мету та задачі дослідження, його об’єкт і предмет, анотовано наукову новизну одержаних результатів, розкрито практичне значення положень, висновків і рекомендацій автора, зв'язок дослідження з науковими програмами, наведено дані відносно апробації результатів дослідження.

У першому розділі «Влада як предмет аналізу в традиційній інституціональній теорії» визначено методологічні засади та основну проблематику інституціональної теорії, у якій центральне місце посідає проблема економічної влади. Досліджено сутність, цілі, джерела та інструменти здійснення економічної влади.

Виникнення інституціональної теорії було спричинено нереалістичністю передумов, які містилися в основі неокласичного підходу: методологічний індивідуалізм, оптимізація і відсутність невизначеностей. Така модель відірвана від реального життя. Інституціональна теорія зробила акцент на обмежену раціональність поведінки економічного суб’єкта, визнання особливого значення складності, мінливості і невизначеності економічного середовища. Інституціоналізм увібрав кращі теоретико-методологічні досягнення попередніх шкіл економічної теорії та розробив свою систему принципів і методів організації та побудови теоретичної і практичної діяльності, яка включає наступні основні положення: більшого значення надається «розумінню» функціонування економічної системи, ніж прогнозам; сприйняття економічної теорії як переплетіння індукції і дедукції; підкреслення важливості інструменталізму і прагматизму; дотримання позицій методологічного колективізму, тобто ситуація в економіці визначає поведінку окремо взятих суб'єктів, а не навпаки; використання результатів досліджень психології, соціології, антропології для більш глибокого аналізу інститутів і економічної поведінки людини.

На підставі здійсненного аналізу визначено, що об’єктом інституціональної теорії є реальні економічні процеси, в основі яких лежать сформовані інституції.

Оскільки економічна влада являє собою один з найважливіших суспільних інститутів, проблема влади завжди викликала особливий інтерес у традиційній інституціональній теорії. На основі аналізу позицій інституціоналістів до проблеми влади виявлено, що вони трактують владу як ступінь участі економічних суб’єктів в процесі регулювання, у розміщенні ресурсів і доходів згідно з певними інтересами, структура влади визначає, чиї інтереси повинні враховуватися. Акцентовано на тому, що інституціоналісти вивчають не тільки кругообіг ресурсів в економіці, але і такі суспільні інститути, як власність, законні права, контракт і корпорація у рамках влади. Організація і контроль економіки, формування і реформування її владної структури є центральною проблемою для інституціонального аналізу. Включення в сферу аналізу влади передбачає урахування соціально-економічної, політичної, психологічної структур, які впливають на інтереси, пріоритети і спосіб економічного життя індивіда. Інституціональна теорія, включивши проблему влади в предмет економічного аналізу, передбачає розширення моделі раціонального вибору за рахунок введення в неї передумов нерівності, асиметрії у відносинах між економічними агентами, які максимізують функцію корисності. Влада є невід’ємною і важливою складовою економічної системи.

Інституціональна економіка не критикує окремі положення інших напрямів економічної думки, наприклад інституціоналісти визнають, що розміщення ресурсів можна розглядати в контексті ринкових сил попиту і пропозиції, але доводять, що у свою чергу попит і пропозиція залежать від ієрархії влади, а вона залежить від цілей та інтересів суб’єктів які володіють економічною владою. Відповідно до принципів аналізу інституціональної теорії економічну систему слід розглядати не як систему відносин між рівними, як це робить неокласична теорія, а як систему відносин влади.

Аналіз позицій інституціоналістів надав змогу дійти висновку, що в умовах, відмінних від досконалої конкуренції, коли одна з фірм спроможна впливати на прийняття рішень іншими фірмами, економічна влада стає реальною та суттєвою. Так само інституціоналісти розуміють труднощі, що пов’язані з врівноваженням і розсіюванням економічної влади.

Проведений у дисертації аналіз дозволів визначити сутність влади як відносин примусу з боку суб'єкта влади і відносин підпорядкування з боку об'єкта влади, викликаних асиметричним розподілом прав власності. Володіння і здійснення влади передбачає наявність відповідних інструментів. У сучасній інституціональній теорії виділено три інструмента влади: караюча, виногороджуюча і умовна влада.

Караюча влада базується на володінні ресурсами насилля та отримує підпорядкування за допомогою власної здатності заподіяти покарання або використовувати загрозу покарання. Виногороджуюча влада базується на володінні ресурсами власності та отримує підпорядкування за допомогою надання нагороди індивіду як результат відносин розподілу економічних ресурсів. Умовна влада базується на вірі підлеглого в природність (розумність) підкорення волі іншого, вона проявляється як результат освіти, культури, традицій, звичаїв та реклами. В той час, як караюча і виногороджуюча влада є видимими і об'єктивними, умовна влада, навпаки, є суб'єктивною, оскільки ні ті, хто її виконує, ні ті, хто їй піддається, не завжди знають про її прояв.

Джерелами влади виступають особистість, власність і організація. Разом джерела та інструменти влади утворюють одну інтерактивну систему (рис.1):

Особистість надає доступ до одного або більше інструментів влади. Це може бути доступ до караючої влади через насилля, але у сучасний час особистість має асоціацію з умовною владою, зі спроможністю переконати або створити віру. Власність забезпечує можливість купувати підпорядкування. Очевидна асоціація власності з виногороджуючою владою, але власність також може залучити і умовну владу. Організація є найважливішим джерелом влади в сучасному суспільстві. Насамперед вона має відношення до умовної влади. Від організації йде необхідне переконання і як результат підпорядкування її цілям. Але у організації є також доступ до караючої влади і до виногороджуючої влади, через власність, якою вона володіє.