| summary: | У вступі обґрунтовано актуальність і наукову новизну дисертаційної роботи, визначено об’єкт і предмет, мету і завдання дослідження, окреслено матеріал дослідження, показано, в чому полягає теоретична цінність і практичне значення роботи.
У першому розділі «Сучасна антропоцентрична когнітивна лінгвістика і концептологія» окреслено наукову парадигму антропоцентричної когнітивної лінгвістики за такими аспектами: 1) вихідними принципами парадигми; 2) предметом розгляду; 3) процедурами, методиками і методами аналізу. До вихідних принципів вказаної парадигми, які ми поклали в основу нашого дослідження, належать:
– антропоцентризм – дослідження ментальної й духовної сфери людини в їхньому зв'язку з мовою;
– когнітивізм – сфокусованість досліджень на реальні мовно-мисленнєві одиниці й процеси в мозку людини;
– експансіонізм – внутрішня спеціалізація науки і водночас тісніша інтеграція з іншими науками, в мовознавчих дослідженнях зокрема врахування культурного контексту;
– експланаторність – настанова радше на пояснення мовних явищ, аніж на їх констатацію.
Предметом розгляду антропоцентричної когнітивної лінгвістики визнано мову, розглядувану в когнітивному аспекті. Третім (процедурним) компонентом, який характеризує наукову парадигму, є метод концептуального аналізу – основний метод когнітивної лінгвістики (С.А.Жаботинська).
У цьому ж розділі викладено розуміння концепту як компоненту концептуальної системи людини і мовної картини світу, оперативної одиниці мислення, пам’яті й духовної сфери людини. Перспективним видається інтегративний підхід до розуміння концепту (А.П.Бабушкін, О.О.Селіванова), згідно з яким концепт може включати такі різносубстратні ментальні одиниці, як уявлення, сценарії, гештальти тощо. Аналіз й узагальнення досліджень таких лінгвістів, як Дж.Лакоф, Ю.С.Степанов, З.Д.Попова та Й.А.Стернін, Р.Токарський, К.В.Рахіліна, Н.К.Рябцева, дали змогу сформулювати основні ідеї, що лягли в теоретичну основу нашої роботи. Серед них відзначимо такі: є різні типи концептів; підхід до аналізу концепту повинен враховувати його специфіку; структура концептів є неоднорідною; у структурі деяких концептів можна виокремити ознаки; елементи структури концепту загалом не є випадковими, їх об’єднують зв’язки мотивації.
Щодо сутності концептів ми прийшли до таких узагальнень: концепти – це структуровані ментальні одиниці; вони є цілісними і холістичними (мають гештальтову природу), але також й аналізовними (мають компонентний склад). Концепти є культурно зумовленими; вони можуть включати як спостережні, так і неспостережні (ментальні) ознаки, мають усвідомлюваний та неусвідомлюваний шари. Носії мови володіють концептами в різному обсязі.
Виразники одного концепту можуть охоплювати значну лексико-фразеологічну ділянку мови (З.Д.Попова, Й.А.Стернін). У нашій роботі ми сконцентрували свою увагу на найважливіших, центральних виразниках концепту ГРА на рівні синхронії.
Ми встановили, що класифікацію концептів можна провести за чотирма основними ознаками: 1) за відправною точкою задання концепту (для ГРА це слово-ім'я концепту); 2) за носієм, або суб'єктом (ми обрали для аналізу національний концепт ГРА); 3) за відповідним рівнем категоризації (концепт ГРА відповідає категорії «гра» на вищому, або суперординантному, рівні, на якому категоріям не відповідають конкретні чуттєві образи у свідомості носіїв мови); 4) за типом наповнення (концепт ГРА складається з набору ознак, на відміну від таких концептів, як ФУТБОЛ, ШАХИ, ПІЖМУРКИ, яким відповідають сценарії).
Ми розробили метод концептуального аналізу, пристосований до дослідження концепту ГРА, що включає такі спеціальні методи, як метод зіставлення, контекстного аналізу, аналізу словникових дефініцій, а також метод тренованої інтроспекції – основний метод проникнення до концептуального рівня. До конкретніших прийомів і процедур, використаних в аналізі, належать: конструювання синтагм; тести на суперечність – аналіз «негативного мовного матеріалу»; аналіз комбінаторного потенціалу вербалізаторів концепту, їх усталеної сполучуваності, типових синтаксичних конструкцій; аналіз семантичних та морфологічних дериватів; групування семантичних ознак різних вербалізаторів концепту; прийом переходу від семантичних ознак до концептуальних.
Концептуальний аналіз передбачає дослідження інколи досить значних масивів мовних одиниць, що вербалізують той самий концепт, а також пошуки асоціативних (конотативних, стереотипних, культурно зумовлених) ознак.
У залученні матеріалу до КА ми керувалися загальним напрямком аналізу: від центральних до периферійних вербалізаторів. Центральні, основні вербалізатори концепту ГРА – це усталені, відтворювані з пам'яті мовні одиниці, що виражають цей концепт. До КА ми ввели новий тип мовного матеріалу – «концепт-ситуативні вирази». Це фразеологізми, однозначно пов'язані з концептом у свідомості носіїв мови, які, однак, не містять лексем-назв концептів. Для концепту ГРА такими виразами є, наприклад, поставити все на одну карту, зробити хід конем.
Метою КА в нашій роботі є побудова когнітивної дефініції концепту ГРА. Принципи її побудови ми виробили, розвинувши елементи відкритої когнітивної дефініції Польської етнолінгвістичної школи на чолі з Є.Бартмінським, а також спираючись на роботи А.Вежбицької. До основних принципів побудови дефініції концепту ГРА належать такі: 1. Дефініція не повинна мати сцієнтичний чи таксономічний характер; вона має відповідати «наївній» концептуалізації світу. 2. Концепт експлікується через встановлення концептуальних ознак – конститутивних елементів концепту. 3. Що усталенішою є ознака, то ближча вона до центру. 4. Дефініція має відкритий характер.
Концептуальні ознаки, на пошуки яких спрямоване наше дослідження, мають такі основні властивості: а) КО і концепт в цілому визначають семантику вербалізаторів концепту, а з іншого боку, в семантиці вербалізаторів концепту виражені його КО; б) одну КО виражає щонайменше одна семантична ознака одного вербалізатора; в) КО може мати прямий відповідник – семантичну ознаку; г) наявність КО, міра їхньої окресленості та зв’язки між ними є культуро-специфічними аспектами концепту; ґ) у структурі концепту ознаки певним чином організовані.
В окремому підрозділі ми проаналізували роботи, в яких досліджено лінгвістичні аспекти функціонування категорії «гра». Людвіг Вітгенштейн дійшов висновку, що категорія «гра» організована так, що різні її представники мають свої прикметні ознаки; ці ознаки можуть бути спільними і відмінними, але інваріантного набору ознак немає. Цю мережу ознак ігор автор назвав «родинними подібностями», бо так само накладаються і перехрещуються подібності між членами родини. Філософ висунув революційну на той час і продуктивну по сьогодні ідею: членам категорії не обов’язково мусить бути властивий той самий набір ознак.
Ми з’ясували, що подібності між членами родини, до яких апелював Л.Вітгенштейн, мають інший характер, ніж ті подібності між іграми, на які він вказав (це ознаки 'розважальність', 'виграш' і 'програш', 'суперництво', 'вправність', 'удача'): перші ми можемо безпосередньо спостерігати, а останні – ні. Це вказує на потребу розмежовувати два важливі типи ознак: ознаки спостережні й ознаки ментальні (неспостережні).
Вітгенштейнів розгляд залишив відкритими ще низку питань. Наприклад, мережі подібностей поширюються далеко за межі категорії «гра», і не зрозуміло, чому вони можуть характеризувати ігри, будучи нерелевантними для суміжних категорій. Незважаючи на це, західні лінгвісти підхопили й розвинули ці ідеї Л.Вітгенштейна, поклавши їх в основу прототипової семантики.
Іншу позицію обстоює Анна Вежбицька, яка вважає, що інваріант концепту GAME існує і його можна встановити. На підтвердження цього дослідниця запропонувала дефініцію англ. games (ігри). Проте, як ми показали, це визначення однаковою мірою може стосуватися як ігор, так і не-ігрових видів діяльності, зокрема через те, що авторка послуговується дуже абстрактними семантичними примітивами.
Загалом Л.Вітгенштейн, А.Вежбицька, а також М.Гроховський та М.В.Нікітін вказали на низку важливих ознак мовно-когнітивної репрезентації ігор.
Другий розділ «Когнітивна дефініція концепту ГРА в українській, російській, німецькій та англійській мовах» присвячений експлікації концепту ГРА та узагальненню отриманих результатів.
Позамовним корелятом концепту ми обрали ті реалії, яких стосується назва ігри, а також ще два чітко окреслені фрагменти реальності, співвіднесені з концептом ГРА: музична гра і театральна гра. Виходячи із цього, ми виокремили в складі українського концепту ГРА концепти ГРА1 (корелює з іграми), ГРА2 (корелює з музичною грою) і ГРА3 (корелює з театральною грою); відповідно і в російській та німецькій мовах. В англійській два концепти – GAME i PLAY1 – стосуються ігор і приблизно відповідають концепту ГРА1.
У структурі концепту ГРА надаються до виокремлення «підконцепти» – фрагменти наповнення концепту, що мають особливий набір ознак і свій корелят в реальності. Крім того, ми виявили «концептуальні відтінки» – певні окреслені ділянки в межах окремих КО (пор. відтінки семантичних ознак).
На першому етапі аналізу концепту була зроблена вибірка мовних одиниць – виразників концепту, яка за своїм обсягом наближається до вичерпної. Після цього ми розбили масив цих одиниць на групи за інтегральними ідеями, вираженими в їхній семантиці. Ці ідеї і є шуканими концептуальними ознаками. Наприклад, ознака [кооперація] передає той зміст, що гравці узгоджують між собою свої дії або виконують їх спільно. В концепті ГРА1 цю ознаку вербалізують такі одиниці: в одній команді грати 'співпрацювати, бути заодне з ким-небудь у якійсь діяльності'; підіграти – 1. своїми діями допомогти партнеру в грі, 2. своїми діями допомогти партнеру в якій-небудь діяльності; зіграватися 'досягати злагодженості дій, високого рівня кооперації в грі'. Проте інколи характер дії менш важливий, ніж вказівка на те, що в грі беруть участь двоє або більше гравців. У такому випадку маємо справу з відтінком [колективність], наприклад, грати на руку комусь 'діяти в чиїхось інтересах (за своїм бажанням або мимоволі)'.
Подібним чином ми встановили й інші ознаки концептів, наприклад, [вміння] – укр. розігруватися 'граючи в гру, поступово збільшувати реалізацію свого вміння', рос. в карты играет, а мастей не знает, нім. As 'майстер своєї справи', англ. to be on the ball; [правила] – укр. гра без правил, рос. правила игры 'норми діяльності', нім. Spielregeln, англ. the rules of the game; [результат] – укр. виграш, рос. выиграть, нім. erspielen, англ. Touchdown!; [перевага] – укр. гра в одні ворота, рос. дать фору кому-либо, нім. die Vorhand haben, англ. ahead of the game; [поразка] – укр. карта бита, рос. мат пришел кому-нибудь, нім. das Spiel verloren geben, англ. the game is over.
Кількість вербалізаторів окремої сполуки коливається в межах від 1 до 31. Повний набір компонентів усіх вказаних концептів складається з 26 ознак і 7 відтінків: [вміння], [пильність], [кооперація], [колективність], [лад], [правила], [ризик], [удача], [непередбачуваність], [стратегія], [хитрість], [результат], [засіб досягнення результату], [інтерес], [перевага], [боротьба], [прихованість], [обман], [важке становище], [гірше становище], [поразка], [азарт], [захопленість], [нерівність], [активність], [небезпека], [задоволення], [удавання], [легковажність], [розвага], [легкість], [несерйозність], [безцільність].
Концепти ГРА1, ИГРА1, SPIEL1 та GAME збігаються більшою частиною: для їх основного наповнення спільними є 17 ознак та 3 відтінки. Це дозволяє зробити висновок про те, що носії відповідних мов концептуалізують ігри приблизно однаково.
Ми залучили до аналізу 139 вербалізаторів концепту ГРА1 в українській мові, 175 – рос. ИГРА1, 277 – нім. SPIEL1, 328 – англ. GAME, 92 – англ. PLAY1. Суттєва різниця в кількості вербалізаторів ГРА1 та ИГРА1 з одного боку і SPIEL1, GAME та PLAY1 з другого свідчить про різний ступінь прорефлексованості і важливості феномену ігор у відповідних культурах.
Відмінності між досліджуваними концептами виявляються також у тому, наскільки яскраво виражені спільні ознаки. Значна розбіжність у кількості вербалізаторів ознаки (тобто в мірі її вираженості) дає підстави говорити про різну вагу ознаки в межах концепту.
Основні відмінності в наповненні досліджуваних концептів представлено нижче в таблиці 1. Верхня частина таблиці показує наявність/брак ознак і відтінків у концептах, а в нижній частині відбито відмінності в мірі окресленості спільних ознак та відтінків (числа в клітинках позначають кількість вербалізаторів; жирним шрифтом виділено ті показники, які вирізняють ознаку чи відтінок з-поміж інших).
|
