КОНЦЕПТИ “ЧОЛОВІК” І “ЖІНКА” В УКРАЇНСЬКІЙ ТА АНГЛІЙСЬКІЙ МОВНИХ КАРТИНАХ СВІТУ

summary

У вступі обґрунтовується актуальність теми, визначається об’єкт і предмет дослідження, формулюється мета й основні завдання, визначаються методи й матеріал дослідження, розкривається наукова новизна, теоретичне та практичне значення роботи, подаються відомості про апробацію роботи.

У першому розділі “Особливості лексичного вираження концептів “чоловік” і “жінка” в українській та англійській мовних картинах світу” висвітлюються базові поняття дослідження: гендер, концепт, мовна, концептуальна картини світу та інші, визначаються принципи структурування гендерно маркованої лексики у порівнюваних мовах.

Гендер у даному дослідженні розуміється як соціальна стать, що синтезує культурне й біологічне в людині. У центрі уваги гендерних досліджень – культурні, соціальні, а також мовні фактори, що визначають ставлення суспільства до чоловіків і жінок, поведінку індивідів у зв’язку з приналежністю до певної статі, стереотипні уявлення про чоловічі та жіночі якості – все те, що проектує проблематику статі із галузі біології до сфери соціального життя і культури.

Гендер не є мовною категорією, однак зважаючи на те, що дихотомія статей змодельована суспільством та культурою і віддзеркалена у мові, то його (гендеру) зміст може бути розкритий шляхом аналізу мовних явищ, що пояснює актуальність лінгвістичної компетенції для вивчення культурної репрезентації статі. Таким чином, одиниці мови, у семантиці яких вичленовується компонент ‘стать’, можуть бути проаналізовані на засадах гендерного підходу. Тому цілком можлива кваліфікація лексичних значень слів, що виражають екзистенціальний статус особистості (саме в лексичних одиницях такого типу сема ‘стать’ є одним із визначальних компонентів значення) і визначення, як відображається в самій інтерпретації лексичного значення гендерне уявлення про природну даність, зокрема, яким чином соціокультурні фактори впливають на формування лексичного значення. Для цього було проаналізовано лексичні значення відповідних слів різних мов. Контрастивний аналіз дозволив з’ясувати різницю в інтерпретації гендерно маркованих слів у різних мовних культурах. Наприклад, зіставлення семантики слів чоловік, мужчина та man, male і їх похідних дозволяє стверджувати, що англійські словники більшою мірою, ніж українські, визначають чоловіка як особу активну і наголошують на його визначальній ролі у репродуктивній функції: “ ... pertaining to, or designating the sex which can beget offspring” [The New Shorter Oxford English Dictionary]. Щодо українських лексем та їх похідних, то вони концептуалізують здебільшого особистісні риси: самовладання, твердість, витримка, рішучість, хоробрість, сміливість, відвага.

Отже, доречно говорити про гендерний підхід у вивченні мови у зв’язку з розумінням статі не лише як природного феномена, але і як конвенціональної сутності.

У цьому контексті доцільно окреслити загальні уявлення про гендерні ознаки мовної картини світу на лексико-семантичному рівні. З погляду лексичної семантики, мовна картина світу – це зафіксована в мовних знаках (лексичних одиницях) мовна свідомість народу (Ю.Д. Апресян, Г. Вежбицька, В.М. Манакін, Ю.С. Степанов), а гендерні ознаки – це семи з відповідним наповненням (гендерно марковані семи), які є притаманними лексичним одиницям на позначення тільки чоловіка чи тільки жінки. Зазначені семи є категоріальними і формують лексико-семантичні поля “Назви осіб чоловічої / жіночої статі” у відповідних мовах.

Теоретичною основою угрупування лексики на позначення чоловіка / жінки є положення, згідно з яким словниковий склад будь-якої мови являє собою природну систему, що історично склалася, з усіма притаманними їй характеристиками. Така система – це досить чітко окреслена цілісність, що складається з ряду ділянок (лексико-семантичних полів), кожна з яких має свою власну будову та різний ступінь відкритості для поповнення.

Лексико-семантичне поле тлумачиться у роботі як сукупність лексичних одиниць, об’єднаних спільністю змісту, що віддзеркалюють поняттєву, предметну або функціональну подібність позначуваних явищ. У даному дослідженні – це лексико-семантичне поле на позначення осіб чоловічої / жіночої статі. Далі лексико-семантичне поле розгалужується на мікрополя, які є меншими за обсягом сукупностями лексичних одиниць, об’єднаних спільністю змісту, що виділяються в межах лексико-семантичного поля. Мікрополя, в свою чергу, поділяються на лексико-семантичні групи – об'єднання слів, конституенти яких мають однаковий граматичний статус і характеризуються однорідністю значеннєвих відношень за синонімічним типом (М.П. Кочерган, Ж.П. Соколовська, О.О. Тараненко, Н.Ю. Швєдова, Д.М. Шмельов). Маються на увазі відношення синонімії, антонімії, гіпонімії, гіперонімії, а також відношення, що не вдається підвести під жоден з названих видів. Найменшою одиницею, що існує у складі лексичної системи мови, і яка, врешті-решт, є кінцевою метою аналізу в лексичній семантиці, є значення слова, або семема. Для однозначного слова це власне його значення, для багатозначного слова – кожне з його значень окремо.

Предметом дисертаційного дослідження у ієрархічній послідовності є такі лексико-семантичні одиниці: по-перше, ЛСГ, що об’єднує семантично однорідні значення і є кінцевою одиницею членування лексико-семантичного поля; по-друге, саме окремо взяте лексичне значення слова; по-третє, багатозначне слово, кожен з його семантичних відтінків (в однозначному слові, відповідно, саме його значення).

У другому розділі “Структура лексико-семантичного поля “Назви осіб чоловічої / жіночої статі” в українській та англійській мовах” представлено семантико-ідеографічний опис (або “картування”) матеріалу шляхом вибудовування структури лексико-семантичного поля “Назви осіб чоловічої / жіночої статі” в українській та англійській мовах; встановлюється кількісне наповнення кожної з структурних одиниць – лексико-семантичних груп та мікрополів, що є складниками виділеного лексико-семантичного поля.

Структура лексико-семантичного поля “Назви осіб чоловічої / жіночої статі” вичленовується із загального складу антропонімічної лексики і охоплює значну кількість слів, що об’єднуються категоріальними семами (або архісемами) ‘особа чоловічої / жіночої статі’ чи ‘сукупність осіб чоловічої / жіночої статі’. Дане лексико-семантичне поле є досить складною – розгалуженою і багаторівневою – організацією складових мікрополів та ЛСГ. Побудова ЛСП відбувається шляхом суцільної класифікації усього масиву виявлених найменувань осіб чоловічої / жіночої статі на кінцеві ЛСГ, які знаходяться у відношеннях опозиції або співположення за ознакою спільності лексичних сем. Кінцеві ЛСГ мають свою власну внутрішню організацію, але вони не можуть членуватись далі на тих самих підставах, що й мікрополя, складовими яких вони є, оскільки таке членування призводить до розпаду ЛСГ на окремі лексичні одиниці.

Отже, лексико-семантичне поле “Назви осіб чоловічої / жіночої статі” поділяється, насамперед, на два мікрополя: “Назви особи чоловічої / жіночої статі” та “Назви сукупностей осіб чоловічої / жіночої статі”. Виділені мікрополя мають власну структуру та специфіку у кількісному та якісному відношенні, що зумовлюється тим, які саме ЛСГ, лексеми та семеми наповнюють кожне з даних мікрополів.

Мікрополе “Назви особи чоловічої / жіночої статі” є досить складним угрупуванням менших мікрополів та ЛСГ. Серед мікрополів та ЛСГ, що знаходяться на вищих щаблях розподілу даного мікрополя, виділяються:

1. Загальні позначення особи чоловічої / жіночої статі. Це лексичне угрупування є кінцевою лексико-семантичною групою і об’єднує лексичні одиниці, що за своїм значенням протистоять двом наступним мікрополям за ознакою “загальне – часткове”. У досліджуваних мовах її компонентами, наприклад, є такі лексичні одиниці: козак ‘чоловік або парубок взагалі’; Johny _розм. ‘чоловік або хлопець взагалі’; спідниця _{перен., розм.} ‘жінка як представник своєї статі’, Адамове реберце _{заст., жарт.} ‘жінка як носій характерних для своєї статі ознак’; maggie ‘жінка або дівчина’, daughter of Eve ‘жінка, особливо така, що виявляє типові жіночі якості’.

2. Назви особи чоловічої / жіночої статі за характерними ознаками. Дане мікрополе об’єднує лексичні одиниці, значення яких формується комплексом ієрархічно організованих семантичних ознак, що віддзеркалюють властивості осіб чоловічої / жіночої статі. Це угрупування лексичних одиниць розгалужується далі на менші мікрополя та кінцеві ЛСГ. Типовими для даного мікрополя є такі лексичні одиниці: козир-дівка _розм. ‘про сміливу, спритну, гостру на язик дівчину’, коза _{перен., розм.} ‘про жваву, рухливу дівчину’; madcap ‘весела та імпульсивна молода жінка’, spark ‘весела, елегантна молода дівчина або жінка’ (за наявністю у характері жвавості, веселості); вовкулака _{зневажл.} ‘про відлюдкуватого чоловіка’, сич _{перен., розм.} ‘похмурий, нелюдимий чоловік, відлюдок’, lone wolf ‘відлюдкуватий, похмурий чоловік, що живе усамітнено’, bugaboo ‘похмурий, непривітний чоловік’ (за наявністю у характері похмурості, відлюдькуватості); вакханка _перен. ‘жінка, нестримна у проявах своєї пристрасті’, мандрьоха _лайл. ‘розпусна жінка’; grass widow ‘неодружена жінка, яка жила або живе з одним або декількома чоловіками або яка має позашлюбну дитину’, Lady Chatterly ‘розпусна жінка, особливо така, що має коханця, який нижче за неї за соціальним станом’ (за наявністю у характері розпусності, безпутства); доробало _{зневажл.} ‘про неповоротку, незграбну, товсту людину, переважно чоловіка’, опецьок ‘невисокий на зріст, незграбний чоловік або хлопець’; King Kong ‘чоловік надзвичайної сили або зросту’, Tom Thumb ‘невеликий на зріст чоловік або хлопець, куцан’ (за фізичним станом); краля _розм. ‘гарна жінка, красуня’, писанка _перен. ‘вродлива дівчина, жінка’, peach _розм. ‘приваблива молода жінка’, medusa ‘надзвичайно потворна жінка’, frow ‘повногруда жінка, пампушечка’ (за зовнішньою привабливістю або непривабливістю).

3. Оцінні назви особи чоловічої / жіночої статі та назви особи чоловічої / жіночої статі у звертанні. Оцінка пронизує все лексико-семантичне поле назв осіб чоловічої / жіночої статі. При цьому оцінний компонент може, по-перше, виступати як додатковий стосовно основного компонента значення, що характеризує певну лексичну одиницю (наприклад, у словах пащекуха, ляскуха, торохкотіла – до компонента виконуваної дії) – всі подібні лексичні одиниці вводяться до відповідної ЛСГ “Назви особи чоловічої / жіночої статі за характерними ознаками”. По-друге, оцінка може накладатися на той чи інший компонент значення, що характеризує лексичну одиницю, утворюючи разом з цим компонентом складні дифузні об’єднання, наприклад: титан, зубр, знайко;  bosthoon (грубий нетактовний чоловік), carpet knight (нероба, залицяльник, дженджик), nerd, baboon (нетямущий, тупий чоловік) – такі лексеми також об’єднуються у власні мікрополя за характерними ознаками, але через складне дифузне об’єднання компонентів значення вони можуть одночасно належати і до мікрополя “Оцінні назви особи чоловічої / жіночої статі”. По-третє, оцінний компонент може виступати в лексичній одиниці як головний або як єдиний компонент значення, наприклад: недоносок, запорток, недоїдок; badling (нікчемний чоловік), bawcock (путящий хлопець, чоловік). Дві останні групи, власне, і складають мікрополе “Оцінні назви особи чоловічої / жіночої статі”.

Мікрополе “Назви особи чоловічої / жіночої статі у звертанні” містить у собі лексичні одиниці з особливим, синтаксично зумовленим значенням: вони слугують саме для позначення тієї особи чоловічої / жіночої статі, на яку власне спрямоване мовлення, одночасно розкриваючи ставлення до неї мовця, наприклад: галонька, зозуленька, перепеличка, душечка, ясочка; babe, carissima, cony, hen, missy, moppet; пане-брате _заст., сокіл, хлоня, old cock, boyo, sport, buster. Зауважимо, що у функції звертання може виступати будь-яка назва особи чоловічої чи жіночої статі, якщо її поставити в синтаксичну позицію звертання, але в тих випадках, коли ця функція реалізується системно, всі вони отримують у дефініції своє відображення у вигляді додаткового компонента значення: “при звертанні” чи “здебільшого при звертанні” і т. ін.

Мікрополе “Назви сукупностей осіб чоловічої / жіночої статі” є відносно менш складним угрупуванням дрібніших мікрополів та ЛСГ. Характерними для даного мікрополя є наступні лексичні одиниці: сильна стать _розм. ‘чоловіки’, парубоцтво _{збірн., розм.} ‘холостяки, неодружені парубки або чоловіки’, the rougher sex ‘чоловіки, мужицтво’, lords of the creation _ірон. ‘чоловіки як представники сильної статі (на відміну від жінок)’, прекрасна стать _розм. ‘жінки’, bevy ‘група, компанія жінок’, brush ‘молоді жінки’ та ін.

Крім семантико-ідеографічної репрезентації матеріалу у даному розділі аналізуються якісні та кількісні відмінності у структурі виділених лексико-семантичних полів у досліджуваних мовах. Так, наприклад, меншу кількість лексичних одиниць на позначення особи жіночої статі у обох досліджуваних мовах, що наповнюють ЛСГ “Назви особи жіночої статі за володінням знаннями, уміннями, майстерністю, досвідом чи за їх відсутністю”, можна пояснити, на нашу думку, так званою “гендерною асиметрією”. Суть цього явища розуміється як неоднакове відображення в мові певних характеристик, які є властивими для осіб тільки чоловічої чи тільки жіночої статі. Така асиметрія викликана домінуючою роллю чоловіків протягом віків у обох культурах, що, в свою чергу, спричинило появу у суспільстві відповідних образів-стереотипів, так званих “мовних портретів” чоловіка і жінки. У мовному портреті жінки такі риси, як розум, талант, обдарованість та деякі інші, на жаль, чітко не виділяються, можливо, тому, що з погляду чоловіка для жінки вони не були конче необхідними. Про це свідчать українські та англійські паремії: Жіноче діло – кочерга та колиска; Розумна жінка – скарб, а дурна – два; Жіноча річ коло припічка; Long of hair and short of brain – “Коса довга, а розуму – і пальця не обернеш”; A woman’s advice is best at a dead lift – “Слухай жінку лише наостанок”. Отже, наявність таких рис не помічалась, а відтак і не цінувалась високо.

Відносно більшу кількість лексичних одиниць у обох досліджуваних мовах у ЛСГ “Назви особи жіночої статі, що займається окультними діями, чаклунством, віщунством” можна пояснити, напевно, тим, що у обох цих культурах (як і у багатьох інших культурах світу) жіноче начало споконвіку асоціювалося з темними силами, з чимось незрозумілим, нелогічним. Це простежується навіть у староанглійських іменниках день (dæg) і ніч (niht), які, як в українській мові, так і в багатьох інших мовах є відповідно чоловічого та жіночого роду.