Костенко Розробка енергозберігаючих прийомів закладання виноградників та виробництва садивного матеріалу винограду

summary

Способи закладання насаджень та вирощування

                саджанців винограду (огляд літератури)

На основі аналізу робіт вітчизняних та іноземних авторів приведена і узагальнена інформація про сучасний етап та основні перспективні напрямки удосконалення технології закладання промислових виноградників і вирощування щепленого садивного матеріалу. Розглянуті економічні та енергетичні аспекти технології вирощування  винограду. Висвітлені перспективні нетрадиційні прийоми, які можуть забезпечити скорочення грошових і енергетичних витрат при створенні високопродуктивних насаджень та вирощуванні щепленого садивного матеріалу. Актуальність цих проблем та гостра необхідність скорочення ресурсних та енергетичних витрат зумовили проведення досліджень,  результати яких і представлені в даній дисертаційній роботі.

Умови, об’єкти і методи досліджень

Експериментальна робота проводилась в ВАТ “Кам’янський” Бериславського району Херсонської області протягом 1999-2002 рр.

Рельєф території землекористування господарства слабкоширокохвилястий, з загальним південно-східним схилом. Ґрунти господарства – переважно південні малогумусовані чорноземи на лесах або щебенисто-галечникових відкладеннях, важко суглинкові,  середньо  або  сильно  змиті.  Товща гумусового горизонту не перевищує 50-70 см, на змитих ділянках 40-45 см вміст гумусу низький і не перевищує 1,0-1,2%.  Найменша вологоємність ґрунту – 22,7%, об’ємна маса – 1,27-1,35 г/см³,            шпаруватість – 41%.

За час проведення досліджень погодні умови не відрізнялись від середньо багаторічних показників. Кількість опадів, що випадали за цей період були близькими до середньої багаторічної норми або дещо її перевищували. Гострий дефіцит вологоспоживання  рослин   складався щорічно в липні-серпні і досягав в середньому 30-35 мм.  Не спостерігалося суттєвих відмінностей і в динаміці формування температурного режиму.  За період 1999-2002 рр. абсолютний мінімум температур під час зимівлі винограду складав в зими: 1999-2000 рр. – 17,5⁰С;  2000-2001 рр. – 9,8⁰С.  Найбільш несприятливі умови для зимівлі винограду склалися взимку 2001-2002 рр., коли температура повітря знижувалася до –18,9⁰С  в грудні 2001 року та до –19,1⁰С в січні 2002 року, дія яких була короткочасною і суттєвих пошкоджень не викликала.

В період вегетації винограду протягом 1999-2002 рр. суттєвих відхилень від середньої багаторічної динаміки температури повітря також не спостерігалось. Загальним для всіх років досліджень було наростання температури повітря до 32-37⁰С та дія її протягом від 20-25 днів у 2002 р. до 53-61 днів у 1999-2001 роках. Високим температурам  повітря   в   цей    період  відповідала  низька   відносна вологість повітря,

середні значення якої утримувались в межах 47-55%, а мінімальні дуже часто досягали значень в 19-22%.  Відмічена динаміка метеорологічних чинників суттєво вплинула на ріст та розвиток підщеп, приживлюваність щеп.

Досліди проводили на районованих сортах Ріпарія х Рупестріс 101-14 (здерев’янілі та вегетуючі саджанці, чубуки) та Аліготе (прищепні зелені чубуки, щеплені здерев’янілі саджанці).

В польових дослідах вивчали:

1.     Ефективність  використання різного садивного матеріалу для закладання підщепних насаджень з метою наступного щеплення їх копуліровкою на місці сортом Аліготе.  Для закладання підщепних насаджень використовували:

-                однорічні здерев’янілі щеплені саджанці (контроль);

-                однорічні здерев’янілі підщепні саджанці;

-                вегетуючі підщепні саджанці;

-                некільчовані підщепні чубуки;

-                кільчовані підщепні чубуки.

Підщепні чубуки для закладання насаджень на дослідній ділянці заготовляли у відповідності з вимогами ДСТ-46-12-80.

2. Визначення оптимальної висоти проведення щеплення на зелених пагонах підщепних кущів.

Схема досліду  передбачала проведення щеплень копуліровкою на місці на висоті 25-30 см; 70-75 см; 100-120 см.

Досліди 1 та 2 проводили на фоні різної вологості ґрунту: 100-50% НВ (контроль); 100-70% НВ; 100-90% НВ.

3.  Вплив режиму вологості ґрунту 100-50% НВ (контроль); 100-70% НВ; 100-90% НВ  на ріст, розвиток та продуктивність кущів винограду, щеплених копуліровкою на місці.

Дослідна ділянка насаджень з використанням різного вихідного садивного матеріалу закладалась за схемою 3,0х1,25 м. Повторність  дослідів – трикратна. Облікових рослин в кожному варіанті – 60  по 20 в повторності. Розміщення повторень в досліді – систематичне. Щеплення молодих підщепних кущів копуліровкою починали на другому році вегетації, при досягненні  пагонами на висоті щеплення діаметру 6-8 мм. Незалежно від висоти щеплення підщепних кущів копуліровкою, формували рослини за типом штамбового кордону висотою 120 см.

4. Вирощування щепленого садивного матеріалу винограду шляхом щеплення пагонів підщепних кущів окуліровкою на місці.

В досліді вивчали:

-                вплив навантаження плодоносних підщепних кущів у 6-8; 10-12; 14-16 пагонів/кущ на строки щеплення, кількість та приживлюваність щеп, вихід та якість саджанців;

-                настільне щеплення методом покращеної копуліровки (контроль);

-                окуліровку вприклад, яку виконували вручну;

-                окуліровку вприклад з використанням спеціального пристрою розробленого нами (Патент України № 57479А пріоритет від 29.10.2002 р)

Досліди проводили в умовах природнього (100-50% НВ) та контрольованих режимів вологості ґрунту 100-70% і 100-90% НВ,  які підтримували застосуванням краплинного зрошення на основі стрічкової труби Ті-Таре. Щеплення підщеп окуліровкою за методом “вічко прищепи замість вічка підщепи” проводили з третьої декади червня до кінця серпня. Досліди проводили в 3-х повтореннях, по 50 щеплень в кожному. Восени, після опадання  листя щеплені чубуки зрізали з кущів, поміщали в поліетиленові мішки і зберігали в холодильнику. Весною на щеплених чубуках проводили оновлення зрізів, осліплювання вічок підщепи, вимочування та ставили на кільчування. Садіння щеплених чубуків проводили за технологією вирощування щеплених саджанців (О.Г.Мішуренко, М.М.Красюк, 1987).

Догляд за саджанцями дослідної ділянки не відрізнявся від догляду за виробничою шкілкою.

За час досліджень проводили слідуючі аналізи, обліки та спостереження: вивчення водно-фізичних та агрохімічних властивостей ґрунту, приживлювання рослин, щеп та саджанців методом прямого підрахунку; динаміку росту пагонів ( на 3 модельних кущах і 25 саджанцях), визначення площі листя щеплених кущів ампелометричним  методом С.О.Мельника та В.І.Щигловської (1957); обсягу однорічного приросту пагонів щеплених кущів та саджанців, ступінь їх визрівання; розвитку кореневої системи кущів траншейним методом, а саджанців методом відмиву; динаміку формування скелету кущів щеплених копуліровкою на місці, навантаження рослин пагонами, потенційну та фактичну плодоносність, врожайність та якість ягід; енерго-економічний аналіз технологій закладання та догляду за насадженнями до плодоношення, вирощування садивного матеріалу - за методами, розробленими в ІВВ ім. В.Є.Таїрова (1994) та в інституті агроекології і біотехнології (2001).

Математичну обробку експериментальних даних проводили методами дисперсійного, кореляційного та регресійного аналізів (Снедекор, 1961; Доспехов, 1985; Менчер, Земшман, 1986).  Виробнича перевірка кращих варіантів дослідів проводилась у приватному господарстві М.М.Павлівського і АВФ радгосп-завод “Білозерський”.