КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ПРОФІЛАКТИКА ЗЛОЧИНІВ, ЯКІ ВЧИНЯЮТЬСЯ ПРАЦІВНИКАМИ МІЛІЦІЇ У СФЕРІ СЛУЖБОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

summary

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Проблема неухильного виконання законів працівниками міліції при виконанні своїх службових обов’язків набуває нині великого значення. Викорінення злочинності в значній мірі залежатиме від того, чи зможемо ми розв’язати проблеми, які пов’язані з прийняттям співробітниками правоохоронних органів незаконних рішень, вчиненням ними протиправних дій, перевищенням посадових повноважень, застосуванням недозволених методів слідства, у тому числі й насильницьких, фактами поборів, хамства з боку окремих правоохоронців.

Неправомірна поведінка працівників міліції не тільки викликає неґативний суспільний резонанс, але й підриває засади правової держави, перешкоджає побудові громадянського суспільства, реалізації принципу рівності всіх перед законом, заінтересованості населення у підтриманні правопорядку, мотивації поваги до закону. Правопорушення міліціонерів торкаються інтересів багатьох громадян, тому що вони сприяють формуванню моральних деформацій, які мають істотний криміногенний потенціал.

На жаль, рівень злочинності серед працівників міліції ще залишається досить високим, хоча останніми роками його і вдалося дещо стабілізувати. Факти зловживань, перевищення влади або посадових повноважень, недбалості, хабарництва, тобто злочинів у сфері службової діяльності співробітників міліції, псують імідж усієї системи МВС України, сприяють зростанню недовіри громадян до здатності органів міліції забезпечити належний правопорядок у країні.

Крім того, не можна не враховувати того, що службова злочинність у силових структурах через її гостроту й політичну спрямованість часто стає темою різних спекуляцій, у тому числі із залученням засобів масової інформації. Тому вивчення злочинів, що вчиняються працівниками міліції у сфері службової діяльності, покликано дати інформацію, яка формувала б об’єктивну картину про їх поширеність і форми прояву, а отже – сприяла підвищенню авторитету міліції в очах громадськості.

Слід зазначити, що проблема злочинності у сфері службової діяльності співробітників міліції раніше спеціально не досліджувалася. Аналіз наукових праць М.І. Ануфрієва, О.М. Бандурки, Б.В. Волженкіна, І.А. Гельфанда, А.А. Герцензона, О.Ф. Гіди, І.П. Голосніченка, Е.О. Дідоренка, Є.В. Додіна, М.М. Дорогих, Б.В. Здравомислова, А.Ф. Зелінського, В.Ф. Кириченка, Я.Ю. Кондратьєва, М.І. Мельника, П.П. Михайленка, Г.О. Омельченка, О.Я. Свєтлова, М.І. Хавронюка та інших говорить про те, що вивчалися лише окремі аспекти правопорушень в органах внутрішніх справ. В останні роки були проведені дисертаційні дослідження С.А. Алтуховим, О.О. Купленським, В.І. Динекою, Ю.А. Мерзловим, С.А. Шалгуновою, які присвячені питанням, пов’язаним із профілактикою злочинів, що скоюють співробітники окремих служб та підрозділів міліції. Однак предметом цих робіт не є власне злочинність у сфері службової діяльності. До того ж їх дослідження, крім С.А. Шалгунової, значною мірою стосуються російської міліції.

Вищевикладене і обумовлює актуальність обраної нами теми дисертації. Вона сприятиме забезпеченню протидії злочинам працівників міліції та подоланню негативних факторів, які підривають авторитет органів МВС України.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження спрямоване на вирішення окремих завдань, визначених Комплексною програмою профілактики злочинності на 2001-2005 рр., затвердженою Указом Президента України від 25 грудня 2000 р., Національною програмою боротьби з корупцією, затвердженою Указом Президента України від 10 квітня 1997 р., Концепцією боротьби з корупцією на 1998-2005 рр., затвердженою Указом Президента України від 24 квітня 1998 р., Комплексною програмою вдосконалення роботи з кадрами та підвищення авторитету міліції на 1999-2005 рр., Програмою формування позитивного іміджу міліції України на 2003-2007 рр., а також планом наукових досліджень та дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ України.