Критерії вибору монетарного режиму та особливості імпліцитного таргетування інфляції

summary

Як уже наголошувалося в першому розділі, незаперечним постулатом сучасної економічної теорії є те, що в довгостроковому періоді інфляція є монетарним феноменом, тому її довгостроковий тренд визначається монетарною політикою, яку здійснюють центральні банки. Отже, розробка антиінфляційної стратегії потребує вибору прийнятного монетарного режиму.

І хоча забезпечення цінової стабільності є пріоритетною ціллю монетарної політики для всіх центральних банків, не виключається можливість вибору серед різних монетарних режимів того, який якнайкраще здатен забезпечити досягнення проголошеної цілі, в кожних конкретних умовах, і це може бути предметом для дискусій.

У цьому контексті два основні конкуруючі підходи зводяться до пошуку відповіді: що краще – мати свободу вибору у здійсненні монетарної політики чи керуватися чітко визначеними правилами? Прихильники першого варіанта впевнені, що перевага за свободою вибору, адже основою монетарної політики є переважно твердження, пов’язані з аналізом великої кількості індикаторів, що визначають інфляційний тренд. У цьому випадку політики спостерігають за великою кількістю факторів і, керуючись власною інтерпретацією всієї доступної інформації, вирішують, які дії ефективніше запобігатимуть інфляції. Апологети другого підходу, навпаки, рішуче підтримують прийняття чітко визначених цілей (стратегічних, приміром, рівень інфляції, та проміжних, наприклад, – обмінного курсу, грошових агрегатів або оцінки майбутньої інфляції) та правил їх досягнення. Вони доводять, що така чітко визначена законодавча та технічна процедура допомагає у контролюванні інфляції, підвищує довіру до центрального банку та монетарної політики і ґрунтується на послідовності, виконанні зобов’язань та прозорості, що, у свою чергу, передбачає підзвітність і випливає з оголошення явних цілей.

Перший підхід передбачає запровадження такого режиму монетарної політики, за якого використовується певний набір неявних показників, які оцінюють «успішність» досягнення стратегічної цілі. У разі ж застосування стратегії визначення цілей та правил їх забезпечення, або дотримуючись другого підходу, можуть розглядатися три базові варіанти вибору монетарного режиму для контролювання інфляції: монетарне таргетування, курсове таргетування та таргетування інфляції залежно від проміжної цілі монетарної політики, тобто ключового показника, який використовується як така проміжна ціль.