Левченко, Юрій Іванович. Особливості реалізації політики окупаційної влади в адміністративно-територіальних одиницях України 1941 – 1944 рр.

summary

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об'єкт, предмет, мету і завдання
роботи, розкрито використану методологію, окреслено хронологічні й територіальні межі
дослідження, з’ясовано наукову новизну, практичне значення, визначено форми апробації
одержаних результатів та структуру роботи.
У першому розділі «Стан наукової розробки, джерельна база та методологія
дослідження» проаналізовано історіографію досліджуваної теми, подано характеристику
джерел та визначено методологічні основи дисертації.
Історіографія проблеми за хронологічним і проблемним принципами поділяється на
п'ять періодів. Перший – 1941–1944 рр. – представлений агітаційно-пропагандистськими
7
брошурами С. Галаджева, Л. Паламарчука та І. Коваленка, що викривають злочини
окупантів на території України1. У них тією чи іншою мірою вперше порушувалась проблема
специфіки окупаційного режиму в окремих адміністративно-територіальних одиницях.
Період із 1944 року до початку 50-х років ХХ ст. характеризується появою перших
наукових досліджень з проблем окупації. Так, у праці Л. В. Воробйова опосередковано
вказано на існування регіональної специфіки окупаційної влади в окремих адміністративно-
територіальних одиницях2. У цей час виникають також регіональні наукові студії, що
обмежуються інформацією про включення окремих областей до різних окупаційних
утворень3.
Середина 50-х – кінець 80-х років ХХ ст. є етапом становлення та розвитку радянської
ідеологічної концепції дослідження окупаційного режиму в загальносоюзному контексті.
Прикладом наукових праць цього періоду можуть слугувати фундаментальні колективні
праці українських істориків про участь України у Великій Вітчизняній війні4, де на прикладах
масових вбивств і терору домінувала точка зору, що окупаційний режим в Українській РСР
та її окремих регіонах був такий самий, як і в СРСР. Монографії М. І. Супруненка,
К. К. Дубини, В. І. Клокова також не виходили за межі цієї концепції5. На всеукраїнському
рівні досліджувана дисертантом проблема відносилась до «неактуальних» і заборонених для
розкриття, тому її вивчення здійснювалось обмежено на регіональному рівні. Не виходячи за
межі домінуючої концепції, на особливості окупаційного режиму в окремих регіонах
України вказували Л. І. Павленко, В. В. Машотас, С. Є. Голиков, Г. М. Складнев,
С. І. Комарницький, А. Д. Бачинський6.
1 Галаджев С. Что происходит в оккупированных областях Украины / С. Галаджев. – Уфа: Изд-во АН УССР, 1942. –
22 с.; Паламарчук Л. Фашистський розбій на Україні / Л. Паламарчук. – Уфа: Укрвидав, 1943. – 48 с.; Коваленко І. М.
Цілі і методи німецької імперіалістичної політики на окупованих теренах / І. М. Коваленко. – Б. м., 1943. – 48 с.
2 ЦДАВОВ України. – Ф. 4620. – Оп. 3. – Спр. 239. Система гноблення українського народу німецько-румунськими
окупантами. Дослідження Воробйова, 1941–1944. – 159 арк.
3 Бегема В. Злочини німців і народна боротьба на Ровенщині / В. Бегема. – Київ–Харків: Укрдержвидав, 1945. – 34 с.;
Звірства німців на Львівщині: зб. статей і док. – Львів: Вільна Україна, 1945. – 116 с.; Вільна Буковина / ред.
Л. Терещенко. – Чернівці: Радянська Буковина, 1945. – 80 с.; Іонов О. Злочинства німців у Донбасі / О. Іонов. –
К.: Укрполітвидав, 1946. – 38 с.; Одесса в Великой Отечественной войне Советского Союза: сб. док. и матер: в 3 т. /
ред. И. Бортников. – 1949. – Т.2. – 290 с.; Хронологический справочник о временной оккупации немецко-
фашистскими захватчиками Измаильской области и освобождение ее Красной Армией. 1941–1944 /
сост. П. В. Козырев. – Измаил, 1950. – 98 с.
4 История Украинской ССР: в 10 т. /ред. Ю. Ю. Кондуфор. – К.: Наукова думка, 1982. – Т.8. – 640 с.; Історія
Української РСР: у 8-ми т. / ред. А. Г. Шевелєва. – К.: Наукова думка, 1977–1979. Т.7. – 536 с.; Украинская ССР в
Великой Отечественной войне Советского Союза 1941–1945 гг.: в 3 т. / ред. И. Д. Назаренко. – Киев.: Политиздат
Украины, 1975.
5 Супруненко Н. И. Украина в Великой Отечественной войне Советского Союза (1941–1945 гг.) / Н. И. Супруненко. –
Киев: Госполитиздат УССР, 1956. – 472 с.; Дубина К. К. Радянська Україна у Великій Вітчизняній війні / К. К. Дубина.
– К.: Знання, 1967. – 48 с.; Клоков В. И. Украинская ССР в годы Великой Отечественной войны / В. И. Клоков. – Киев:
Знание, 1979. – 48 с.
6 Павленко Л. И. Непокоренная земля Киевская / Л. И. Павленко. – Киев: Политиздат Украины, 1985. – 252 с.;
Машотас В. В. Грабіжницька економічна політика гітлерівських окупантів у Галичині в 1941–1944 рр.
/В. В. Машотас// УІЖ. – 1970. – №1. – С. 100-104; Трудящиеся Харьковской области в Великой Отечественной войне /
С. Э. Голиков, Г. М. Складнев и др. – Харьков, 1960. – 204 с.; Комарницький С. І. Радянська Буковина в роки Великої
Вітчизняної війни. 1941–1945 / С. І. Комарницький. – К.: Наукова думка, 1979. – 135 с.; Бачинский А. Д.
Непокоренный Дунай / А. Д. Бачинский. – Одесса: Маяк, 1985. – 120 с.
8
Четвертий період історіографії проблеми – 90-ті роки ХХ ст. – є часом
формуванням україноцентричної концепції історії війни та окупаційного режиму.
Важливу роль у цьому відіграли праці істориків діаспори О. Субтельного, А. Жуковського,
В. Косика та вітчизняного дослідника М. В. Коваля7. Розробка теми дослідження
продовжилась працями Я. Й. Грицака, В. К. Барана, Я. Д. Ісаєвича, І. І. Дробота, В. І. Кучера,
П. М. Чернеги, в яких визначалися певні відмінності режиму окупації в адміністративно-
територіальних одиницях8. У цей період особливого резонансу набула тема Голокосту9.
З’явились також праці, в яких ґрунтовно розкривалися окремі аспекти окупації:
адміністративно-територіальний поділ, функціонування управлінських органів, церковно-
релігійне життя, українська культура у складі Генерал-губернаторства10.
П’ятий період історіографії проблеми охоплює хронологічно кінець 90-х років ХХ ст.
і триває до сьогодення. Йому притаманне подолання стереотипів і штампів радянського
періоду, відмова від застарілих підходів та оцінок подій окупації. Підтвердженням цьому
є праці сучасних дослідників Другої світової війни І. О. Герасимова, І. К. Патриляка,
М. А. Боровика, В. І. Кучера, О. В. Потильчака, О. Є. Лисенка11. Політиці Третього рейху та
його союзників на окупованих українських землях в роки Другої світової війни присвячена
монографія І. С. Тарнавського12.
У новітній період окремі проблеми режиму окупації перетворились на самостійні
напрями дослідження. Питання поділу України та окупаційних органів управління
висвітлюють Я. В. Верменич, О. Є. Лисенко, О. М. Гончаренко, Т. С. Першина, Т. Себта13.
7 Субтельний О. Україна: історія / Орест Субтельний. – К., 1991. – 736 с.; Жуковський А. Нарис історії України /
Аркадій Жуковський, Орест Субтельний. – Львів, 1992. – 230 с.; Косик В. Україна і Німеччина у Другій світовій війні /
Володимир Косик. – Париж – Нью-Йорк – Львів, 1993. – 660 с.; Коваль М. В. Україна у Другій світовій і Великій
Вітчизняній війнах (1939–1945 рр.). Спроба сучасного концептуального бачення / М. В. Коваль. – К.: Інститут історії
України НАН України, 1994. – 58 с.; Коваль В. М. Україна: 1939–1945: Маловідомі і непрочитані сторінки історії /
В. М. Коваль. – К.: Вища школа, 1995. – 136 с.
8 Грицак Я. Й. Нарис історії України: формування модерної української нації ХІХ–ХХ ст. / Я. Й. Грицак. – К.: Генеза,
1996. – 360 с.; Дробот І. І. Україна в Другій світовій війні / І. І. Дробот, В. І. Кучер, М. П. Чернега. – К.: ІЗМН, 1998. –
124 с.; Історія України / В. К. Баран, Я. Й. Грицак, Я. Д. Ісаєвич. – Львів: Світ, 1998. – 488 с.
9 Подольський А. Ю. Нацистський геноцид щодо євреїв України (1941–1944): дис... канд. іст. наук: 07.00.05 /
А. Ю. Подольський. – К., 1996. – 171 с.; Левітас Ф. Л. Євреї України в роки Другої світової війни / Ф. Л. Левітас. –
К.: Вирій, 1997. – 272 с.
10 Рекотов П. В. Органи управління на окупованій території України (1941–1944 рр.) / П. В. Рекотов// УІЖ. – 1997. –
№3. – С. 90–101; Волошин Ю. Українська православна церква в роки нацистської окупації (1941–1944 рр.) /
Ю. Волошин. – Полтава: Вид-во ІВМЦ «Освіта», 1997. – 128 с.; Антонюк Н. В. Українське життя в «Генеральній
Губернії» (1939–1944 рр.) / Н. В. Антонюк. – Львів, 1997. – 232 с.
11 Безсмертя. Книга пам’яті України 1941–1945 рр. / О. П. Панченко. – К.: Книга пам'яті України, 2000. – 875 с.;
Україна в роки Другої світової війни: спроба нового концептуального погляду / І. К. Патриляк, М. А. Боровик. –
Ніжин: Видавець ПП Лисенко М.М., 2010. – 590 с.; Україна 1941–1944: трагедія народу за фасадом священної війни /
В. І. Кучер, О. В. Потильчак. – Київ–Біла Церква: ТОВ «Білоцерківдрук», 2011. – 368 с.; Україна у Другій світовій
війні: погляд з ХХІ ст. Історичні нариси: у 2-х т./ ред. О. Є. Лисенко. – К.: Наукова думка, 2010. – 734 с. – Т. 1.
12 Тарнавський І. С. Політика Третього рейху та його союзників на окупованих українських землях в роки Другої
світової війни / І. С. Тарнавський. – Донецьк: ТОВ «ВПП «ПРОМІНЬ», 2012. – 429 с.
13 Верменич Я. В. Адміністративно-територіальний устрій України: еволюція, сучасний стан, проблеми
реформування: у 2 ч. / Я. В. Верменич – К.: Ін-т історії України НАН України, 2009. – 370 с. – Ч. 2; Себта Т.
Адміністративно-територіальний устрій Райхскомісаріату «Україна» у термінах і назвах: походження та сучасне
бачення /Т. Себта// Наукові записки Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського. –
К., 2009. – Т.19. – Кн. ІІ, Ч. 2. – С.116–125; Система управління окупованими територіями України / О. Гончаренко,
9
Стан економіки і важкої промисловості аналізують І. Г. Вєтров, П. В. Дробов, Л. І. Суюсанов,
Н. М. Науменко14. Сільське господарство досліджують Н. М. Глушенок, Т. Ю. Негайко,
С. І. Власенко, О. Г. Перехрест15. Депортацією цивільного українського населення на роботу
до Німеччини опікувались дослідники Т. Д. Лапан, С. Д. Гальчак, А. В. Меляковський,
Т. В. Пастушенко, Е. П. Андріїв, В. В. Чернявський16. Голокост досліджували А. І. Круглов,
О. А. Суровцев, М. М. Шитюк, Н. В. Сугацька, О. Трепкачова, Р. М. Михальчук17; освітню
політику – Г. Ф. Стефанюк, М. О. Бистра, В. В. Гінда, Н. В. Шевченко, О. М. Гончаренко,
І. В. Гончаренко, М. П. Куницький18; використання трудових ресурсів місцевого населення
для потреб економіки Третього рейху – О. В. Потильчак і М. К. Лобода19; церковно-
О. Лисенко, Т. Першина// Україна у Другій світовій війні: погляд з ХХІ ст. Історичні нариси. – К.: Наукова думка,
2010. – С. 321–368. – Т.1.
14 Вєтров І. Г. Економічна експансія Третього рейху в Україні 1941–1944 / І. Г. Вєтров. – К.: Четверта хвиля, 2000. –
232 с.; Шахтарі України в роки Другої світової війни (1939–1945 рр.) / Л. І. Суюсанов, В. П. Добров. – Донецьк: Норд-
Прес, ДонНУ, 2009. – 200 с.; Науменко В. М. Політика економічного штабу Ост у сфері промисловості в окупованій
Україні (1941–1944 рр.): дис. канд. іст. наук : 07.00.01 / В. М. Науменко. – Харків, 2009. – 212 с.
15 Глушенок Н. М. Аграрна політика Німеччини в Рейхскомісаріаті «Україна» 1941–1944 рр.: дис... канд. іст. наук:
07.00.01/ Н. М. Глушенок. – К., 2005. – 202 с.; Власенко С. І. Аграрна політика німецьких окупаційних властей на
території військової зони України: дис. канд. іст. наук: 07.00.01 / С. І. Власенко. – К., 2007. – 297 с.; Нагайко Т. Ю.
Повсякденне життя сільського населення у 1941–1945 рр.: автореф. дис... канд. іст. наук: 07.00.01 / Т. Ю. Нагайко. –
Переяслав-Хмельницький, 2009. – 20 с.; Перехрест О. Г. Українське село в 1941–1945 рр.: економічне та соціальне
становище / О. Г. Перехрест. – Черкаси: ЧНУ імені Б. Хмельницького, 2011. – 668 с.
16 Лапан Т. Д. Вербування і депортація населення України до Німеччини та умови його праці і побуту у неволі
(1939–1945 рр.): дис... канд. іст. наук: 07.00.01 / Т. Д. Лапан. – Львів, 2005. – 235 с.; Гальчак С. Д. «Східні робітники» з
Поділля у Третьому рейху / С. Д. Гальчак. – Вінниця: Книга-Вега, 2003. – 344 с.; Меляков А. В. Масові джерела з
історії депортації цивільного населення Харківщини до Німеччини в період 1941–1943 рр.: автореф. дис... канд. іст.
наук: 07.00.06 /А. В. Меляков. – Дніпропетровськ, 2003. – 20 с.; Пастушенко Т. В. Остарбайтери з України: вербування,
примусова праця, репатріація: автореф. дис... канд. іст. наук: 07.00.01 / Т. В. Пастушенко. – К., 2007. – 20 с.;
Андріїв Е. П. Мобілізація трудового населення Галичини нацистською Німеччиною (1941–1944 рр.): автореф. дис...
канд. іст. наук: 07.00.01 / Е. П. Андріїв. – Львів, 2010. – 20 с.; Чернявський В. В. Примусові робітники Півдня України у
фашистській Німеччині та Румунії (1941-1945 рр.): автореф. дис… канд.. іст. наук: 07.00.01 / В. В. Чернявський. –
Миколаїв, 2013. – 20 с.
17 Круглов А. И. Энциклопедия Холокоста / А. И. Круглов. – Киев: Еврейский совет, 2000. – 224 с.; Суровцев О. А.
Голокост у Північній Буковині та Хотинщині в роки Другої світової війни: дис... канд. іст. наук: 07.00.01 /
О. А. Суровцев. – Чернівці, 2006. – 234 с.; Шитюк М. М. Геноцид проти євреїв Південної України в роки німецько-
румунської окупації (1941–1944) / М. М. Шитюк, Н. В. Сугацька. – Миколаїв: Ірини Гудим, 2008. – 154 с.; Трепкачева
О. Оккупационный режим и еврейское население Днепропетровщины 1941–1943 гг.: дисс… канд. ист. наук: 07.00.01 /
О. Трепкачева. – Днепропетровск, 2010. – 215 с.; Михальчук Р. Ю. Голокост на території Рівненщини під час
нацистської окупації (1941–1944 рр.): автореф. дис… канд.. іст. наук: 07.00.01 / Р. Ю. Михальчук. – Острог, 2014. – 20 с.
18 Стефанюк Г. В. Шкільництво в Західній Україні під час німецької окупації (1941 – 1944 рр.): автореф. дис... канд. іст.
наук: 07.00.01 / Г. В. Стефанюк. – Івано-Франківськ, 2004. – 19 с.; Бистра М. О. Система освіти в Донбасі в роки
Великої Вітчизняної війни: дис... канд. іст. наук: 07.00.01 / М. О. Бистра. – Донецьк, 2006. – 322 с.; Гінда В. В. Освіта в
роки німецької окупації у генеральному окрузі «Житомир» 1941–1944 рр.: автореф. дис... канд. іст. наук: 07.00.01
/В. В. Гінда. – Черкаси, 2007. – 20 с.; Шевченко Н. В. Діяльність національних культурно-освітніх закладів півдня
України в період німецько-румунської окупації 1941–1944 рр.: дис... канд. іст. наук: 07.00.01 / Н. В. Шевченко. –
Миколаїв, 2010. – 242 с.; Нацистська окупаційна політика у сфері освіти на теренах Райхскомісаріату «Україна»
(1941–1944 рр.) / О. М. Гончаренко, І. В. Гончаренко, М. П. Куницький. – К.: Вид . НПУ імені М. П. Драгоманова,
2014. – 232 с.
19 Потильчак О. В. Експлуатація трудових ресурсів України Гітлерівською Німеччиною у роки окупації: дис... канд.
іст. наук: 07.00.01 / О. В. Потильчак. – К., 1999. – 205 с.; Лобода М. К. Трудові ресурси у важкій промисловості України
10
релігійного життя – В. В. Гордієнко, О. Є. Лисенко, І. М. Грідіна, О. І. Сурмач, І. І. Поїдзник,
М. І. Михайлуца20; функціонування окупаційної преси – І. Б. Черняков, Д. М. Титаренко,
В. М. Яременко, К. М. Курилишин21.
У новітній період з’явились дослідження про окупаційний режим в окремих адміністративно-
територіальних одиницях воєнного часу. Так, праці А. В. Боляновського та В. Офіцінського
присвячені ДГ22, В. А. Нестеренка – ЗВА23, О. М. Гончаренка – РКУ24. Стану українських земель
у складі губернаторств «Буковина», «Бессарабія» і «Трансністрія» присвячені розділи наукових
досліджень Н. В. Дейнеки, О. В. Новосьолова, І. П. Фостія, В. П. Хаджирадєвої25.
Доробок зарубіжної історіографії репрезентують праці англійських, німецьких,
польських і румунських істориків. Дослідження життя українського народу
в Рейхскомісаріаті «Україна» здійснив нідерландський історик К. Беркгоф26. Участі вермахту
в реалізації окупаційної політики Третього рейху на окупованій території Радянського Союзу
присвячені праці німецьких дослідників Н. Мюллера, М. Ольденбурга та К. Арнольда, в яких
відображено особливості політики вермахту на території України27. Стан Галичини у складі
під час нацистської окупації та відбудовний період (1941–1950) / М. К. Лобода. – К.: Ін-т історії України НАН України,
2012. – 1216 с.
20 Гордієнко В. В. Православні конфесії в Україні періоду Другої світової війни (вересень 1939 – вересень 1945 рр.):
дис... канд. іст. наук: 07.00.01 / В. В. Гордієнко. – К., 1999. – 189 с.; Лисенко О. Є. Релігійна ситуація на Україні в
1941–1946 рр.: дис... доктора іст. наук: 07.00.01 / О. Є. Лисенко. – К., 1999. – 480 с.; Поїздник І. І. Відносини між Греко-
католицькою та Римо-католицькою церквами на українсько-польському порубіжжі (1939–1946 рр.).: дис... канд. іст.
наук: 07. 00. 02 / І. І. Поїздник. – К., 2007. – 251 с.; Сурмач О. Дні кривавих свастик / О. Сумрач. – Львів: СПОЛОМ,
2005. – 176 с.; Михайлуца М. І. Православна церква на Півдні України в роки Другої світової війни (1939–1945) /
М. І. Михайлуца. – Одеса: Вид-во «ВМВ», 2008. – 329 с.; Грідіна І. М. Православні віруючі України у роки Другої
світової війни / І. М. Грідіна. – Донецьк: Норд-Прес, 2006. – 212 с.
21 Титаренко Д. М. Преса Східної України періоду німецько-фашистської окупації як історичне джерело (1941–1943):
дис… канд. іст. наук: 07.00.06 / Д. М. Титаренко. – Донецьк, 2002. – 255 с.; Черняков Б. І. Окупаційна і легальна преса в
Україні 1941–1944 рр. / Б. І. Черняков. – К.: АН ВШ України, 2005. – 80 с.; Яременко В. М. Політика німецького
окупаційного режиму щодо преси в рейхскомісаріаті «Україна» (1941–1944): дис... канд. іст. наук: 07.00.02 /
В. М. Яременко. – К., 2007. – 239 с.; Курилишин К. М. Україномовна легальна періодика часів нацистської окупації
(1939–1944): дис... канд. іст. наук: 07.00.01 / К. М. Курилишин. – Львів, 2008. – 223 с.
22 Боляновський А. В. Німецька окупаційна політика в Галичині у контексті гітлерівського «нового порядку» в Європі
у 1941–1944 рр.: дис... канд. іст. наук: 07.00.02 / А. В. Боляновський. – Львів, 1999. – 250 с.; Офіцінський В. Дистрикт
«Галичина» (1941–1944): історико-політичний нарис / В. Офіцінський. – Ужгород: Гражда, 2001. – 143 с.
23 Нестеренко В. А. Окупаційний режим у військовій зоні України в 1941–1943 рр.: дис... канд. іст. наук: 07.00.01 /
В. А. Нестеренко. – К., 2005. – 307 с.
24 Гончаренко О. М. Функціонування окупаційної адміністрації Рейхскомісаріату «Україна»: управлінсько-розпорядчі
та організаційно-правові аспекти (1941–1944) / О. М. Гончаренко. – К.: НПУ імені М. П. Драгоманова, 2011. – 600 с.
25 Дейнека Н. В. Боротьба підпільників і партизан південно-західної України і Молдавії проти румунського
окупаційного режиму (1941–1944 рр.): автореф. дис... канд. іст. наук: 07.00.02 / Н. В. Дейнека. – Одеса, 2007. – 20 с.;
Новосьолов О. В. Політика Румунії щодо українських земель у період диктатури І.Антонеску (1940–1944 рр.):
автореф. дис... канд. іст. наук: 07.00.02 / О. В. Новосьолов. – Чернівці, 2008. – 20 с.; Фостій І. П. Північна Буковина і
Хотинщина в роки Другої світової війни 1939 –1945 / І. П. Фостій. – Чернівці: Книга Пам'яті України, 2004. – 368 с.;
Хаджирадєва В. П. Бессарабія напередодні та в роки Другої світової війни: дис… канд. іст. наук: 07.00.01 /
В. П. Хаджирадєва. – Одеса, 2010. – 210 с.
26 Беркгоф К. Жнива розпачу. Життя і смерть в Україні під нацистською владою / К. Беркгоф. – К.: Критика, 2011. –
556 с.
27 Мюллер Н. Вермахт и оккупация / Н. Мюллер. – М.: Воениздат, 1974. – 386 с.; Oldenburg M. Ideologie und
militarisches Kalkul. Die Besatzungspolitik der Wehrmacht in der Sowjetunion 1942 / M. Oldenburg – Hamburg, Univ., Diss.,
11
Генерал-губернаторства розкривається у дослідженнях польського дослідника
Р. Тожецького28. Румунські історики Ф. Добрінеску і А. Морару здійснили дослідження
губернаторства «Бессарабія». Вивченням «Трансністрії» опікувались румунські, німецькі,
англійські історики – Ф. Ротару, Е. Фейкль, А. Далін29.
Основою джерельної бази дисертаційного дослідження є архівні документи й матеріали
(184 справи), які зберігаються у 27 фондах шести архівів України. Документи Центрального
державного архіву вищих органів влади та управління України (ЦДАВОВ України)
репрезентують діяльність цивільної адміністрації Рейхскомісаріату «Україна». Матеріали
фондів 3206 «Рейхскомісаріат «Україна», 4620 «Колекція документів з історії Великої
Вітчизняної війни 1941–1945 рр.», КМФ-8 «Колекція мікрофотокопій документів німецько-
фашистської окупаційної адміністрації і командування вермахту, що діяли на тимчасово
окупованих східних територіях» дозволили здійснити аналіз цивільного управління РКУ і його
особливості підпорядкування «Східному Міністерству». Фонди Центрального державного
архіву громадських об’єднань України (ЦДАГО України) 1 «Центральний комітет
Комуністичної партії України», 62 «Український штаб партизанського руху», 166 «Комісія з
історії Великої Вітчизняної війни» сприяли розкриттю економічної та гуманітарної політики.
Документи ЦДАВОВ України (ф. 4620) і ЦДАГО України (ф. 166) стали джерелом інформації
про репресивну політику цивільної адміністрації – експлуатацію «людського ресурсу» та
Голокост.
Функціонування органів влади у «зоні військової адміністрації» на території України
розкривають матеріали ЦДАВОВ України у ф. КМФ-8, де вміщені німецькі документи групи
армій «Південь» та її тилових охоронних підрозділів, що дозволили дослідити структуру
управління військової влади. Документи ЦДАГО України (ф.1, ф.62, ф.166) сприяли
виокремленню особливостей економічної, освітньої та релігійної політики ЗВА.
Найважливішими джерелами німецької цивільної адміністрації дистрикту «Галичина»
є документи архівів Центрального державного історичного архіву, м. Львів (ф.755 «Архівне
управління у Львові») та Державному архіві Львівської області (ф. Р-35 «Губернаторство
дистрикту Галичина), що дає нам змогу дослідити структуру й функції органів управління
дистриктом та виявити особливості здійснення економічної політики.
Державний архів Чернівецької області містить документи румунської цивільної
адміністрації «Буковини». Інформацію про систему управління губернаторством, здійснення
румунізації, сільськогосподарської, промислової, трудової політики подають фонди
губернаторства (Р-307) та його директоратів (Р-519 економіки, Р-662 адміністрації,
Р-663 румунізації, колонізації та інвентаризації).
Опрацьовані фонди Державного архіву Одеської області – документи дирекцій
2002. – 365 s.; A
old K. J. Die Wehrmacht und die Besatzungspolitik in den besetzten Gebieten der Sowjetunion:
Kriegsfuhrung und Radikalisierung im «Unte
ehmen Barbarossa» / J. K. A
old.– Berlin, 2004. – 580 s.
28 Torzecki R. Kwestia ukrainska w polityce III Rzeczy / R. Torzecki. – Warszawa: Ksiazka i Wiedza, 1972. – 384 s.;
Torzecki R. Polacy i Ukraincy.Sprawa ukrainska w czasie II wojny awiatowej na terenie II Rzeczypospolitej / R. Torzecki. –
Warszawa: Wydawnictwo naukowe PWN, 1993. – 349 s.
29 Dallin A. Odessa, 1941–1944: А case study of Soviet territory under foreign rule. – Santa Monica, 1957. – 296 p.;
Dobrinescu V. F. Basarabia in anii cebui de doilea razboi mondial (1939–1947). – Lasi: Institutul European, 1995. – 374 p.;
Moraru А. Istoria romanilor: Basarabia si Transnistria 1812–1993. – Chisinau 1995. – 558 p.; Romanitatea transnistriana:
Antologie / Ed. Ingr., note si coment de F.Rotaru. – Bucureєti: Semne, 1996. – 420 p.;Voelkl E. Transnistrien und Odessa (1941–
1944) / E. Voelkl. – Regensburg: Lassleben, 1996. – 123 p.
12
(Р-2254 економіки, Р-2256 індустрії) та повітових префектур (Р-2357 м. Овідіопіль,
Р-2359 м. Одеси, Р-2362 м. Ананіїв) «Трансністрії» дозволили автору дослідити особливості
реформування сільського господарства та економічної експлуатації цієї території. Завдяки
архівним документам губернаторства «Бессарабія», що містяться у фондах повітових
префектур та примарій Р-7516 м. Кілікія, Р-7526 м. Ізмаїл, Р-7537 с. Александрієшть,
Р-7541 с. Іванешть-Ноу, Р-7677 м. Четая-Албе розкрито специфіку функціонування його
органів управління та здійснення економічної політики в цьому регіоні.
Опубліковані джерела представлені різнотематичними збірниками документів
і матеріалів. Серед них: збірники 50–80-х років, що відображають участь областей УРСР
у Великій Вітчизняній війні; збірники, присвячені окупаційному режиму в СРСР та
Українській РСР; збірники про Україну в Другій світовій війні; про Другу світову війну
та режим окупації в окремих областях, надруковані в новітній період.
Окрему групу джерел становлять документи особистого походження: щоденники,
мемуари, спогади. Так, на німецький режим в РКУ вказують С. Глід, М. Дорошенко, Ф. Пігідо-
Правобережний та Л. Форостівський, у ЗВА – О. Семененко та А. Любченко, в ДГ –
В. Кубійович, К. Паньківський, Р. Волончук, і В. Яшан. Румунському режиму в Буковині
присвячені спогади Ю. Горбашевського, а у Бессарабії – мемуари К. Поповича.
«Трансністрію» репрезентують спогади Д. Стародинського, питання Голокосту – Л. Сушона і
Ю. Гельфонда. Важливу інформацію містять мемуари представників румунської цивільної
адміністрації, вміщені у збірці «Одеса: життя в окупації 1941–1944».
Останню групу джерел становлять періодичні видання окремих адміністративно-
територіальних одиниць: РКУ – «Волинь», «Вінницькі вісті», «Голос Полтавщини»,
«Дніпропетровська газета»; ДГ – «Воля Покуття», «Львівські вісті», «Рідна земля»,
«Станіславівське слово»; «Трансністрія» – «Мир», «Прибугські вісті»; ЗВА – «Бюлетень
Валківської районної управи», «Голос Охтирщини», «Сумський вісник».
Методологія дослідження ґрунтується на принципах пізнання: історизму, об’єктивності,
системності, всебічності, комплексності, що забезпечили детальне й послідовне висвітлення
досліджуваної проблеми. Їх реалізація була б неможлива без загальнонаукових (діалектичного,
узагальненого умовиводу, формально-юридичного тлумачення нормативно-правових актів,
аналізу, синтезу, індукції та дедукції) та спеціально історичних (конкретно-пошуковий,
історико-порівняльний, історико-системний, синхронного аналізу і періодизації) методів.
Використання вказаних принципів та методів допомогло викласти події у чіткій послідовності
та логічній завершеності, що повноцінно розкрило мету і завдання дослідження.
Зважаючи на наведене вище, можна стверджувати, що у сучасній історичній науці
відсутнє комплексне дослідження особливостей реалізації політики окупаційної влади
в адміністративно-територіальних одиницях України 1941–1944 рр. Використання
різнопланового комплексу джерел і наукової методології є достатнім для всебічного розкриття
теми та завдань дисертації.
У другому розділі «Питання українських територій в політиці німецької та
румунської влади», що складається з трьох підрозділів, висвітлюються плани нацистської
Німеччини і Румунії відносно територій України, досліджено поділ УРСР на окремі
окупаційні утворення, їх адміністративний устрій та систему органів управління.
Плани Німеччини та Румунії щодо українських територій виходили із економічних
і політичних розрахунків. Перші мали покращити внутрішній стан країн-окупантів, а другі –
сприяти їх політичному утвердженню у системі тоталітарних держав.
13
До німецької зони окупації входили три адміністративно-територіальні одиниці,
створені на українських землях. Дистрикт «Галичина», утворений 1 серпня 1941 р., став
частиною «Генерал-губернаторства для окупованих польських територій», що було
автономією Третього рейху. Відповідно, адміністративний устрій та управління дистрикту
створювались на його зразок. Рейхскомісаріат «Україна», проголошений 20 серпня 1941 р.,
об’єднав українські етнічні території під контролем німецької цивільної адміністрації
«окупованих східних територій». На основі наказів і директив «Східного міністерства»
формувались його устрій та органи управління. Існування «зони військової адміністрації»
легалізувалось наказами німецького вищого командування від 3 квітня, 22 і 25 червня 1941 р.,
згідно з якими на території, підконтрольній вермахту, виникло особливе управління, яке
здійснювали військові та спеціальні господарські й поліційні органи, підпорядковані вищому
керівництву Німеччини.
Румунська зона окупації становила три утворення, до яких частково входили південно-
західні землі України. Створені провінціями у липні 1941 р. «Бессарабія» та «Буковина»,
у вересні були реорганізовані на губернаторства, а у листопаді увійшли до складу Румунії.
«Трансністрія», що виникла у серпні 1941 р., в ході підписання угод між німецьким
і румунським військовим командуванням, тимчасово передавалась Румунській державі для
контролю та експлуатації. Адміністративний устрій та органи управління губернаторств
утворювались на румунський лад. Винятком стала «Трансністрія», де існували військові
комендатури, що перебрали від цивільних органів поліційні та охоронні функції.
Отже, території України займали одне з головних місць у планах німецьких та
румунських загарбників, тому після захоплення вона була поділена ними на шість
окупаційних утворень, кожне з яких мало власний адміністративний устрій та систему
управління.
У третьому розділі «Основні напрями діяльності окупаційної влади в окремих
адміністративно-територіальних утвореннях 1941–1944 рр., який складається з трьох
підрозділів, розглядаються головні складові економічної та експлуатаційної політики, а також
реалізація остаточного вирішення «єврейського питання» в окремих окупаційних утвореннях.
Окупаційна влада в кожній адміністративно-територіальній одиниці була різною.
Відповідно, це вплинуло на виникнення особливостей здійснення основних напрямів
окупаційної політики в них.
Здійснення економічної політики німецьких і румунських загарбників мало свою
специфіку в кожній адміністративно-територіальній одиниці. Підтвердженням цьому
є запровадження у них різних фінансових систем, прив’язаних до рейхсмарки (ДГ – злотий,
РКУ – карбованець, ЗВА та «Трансністрія» – «окупаційна марка») або леї («Бессарабія» та
«Буковина»). Експлуатація сільського господарства залежала від його пристосування до
методів господарювання країни-окупанта або підконтрольного йому утворення. Так,
у «Бессарабії», «Буковині» і ДГ колективне господарювання було ліквідоване та відновлене
приватне. У РКУ, ЗВА і «Трансністрії» на основі «земельних законів» німецької цивільної
адміністрації домінуючим залишалося колективне господарство. Промисловість
адміністративно-територіальних одиниць стала частиною економіки країн-окупантів,
а відмінності полягали у напрямі експлуатації. У німецькій зоні окупації вона спрямовувалась
на воєнні потреби і одночасне забезпечення військової та цивільної адміністрації, а у
румунській зоні – на внутрішній розвиток «митрополії» й забезпечення окупаційної
адміністрації.
14
Використання українського «людського ресурсу» німецькою та румунською
окупаційною владою зводилося до отримання від населення максимальної користі
в задоволенні економічних потреб Третього рейху та Румунії у робочій силі як на території цих
держав, так і безпосередньо в окупаційних утвореннях. Відповідно до цього він
використовувався у двох напрямах. Перший – примусова праця місцевого населення
безпосередньо на територіях окупаційних утворень, що здійснювалась через обов’язкову
трудову повинність та різного роду мобілізаційні заходи у промисловості, сільському
господарстві, будівництві шляхів, стратегічних об'єктів тощо. Другий – депортація робочої
сили до Німеччини та «трудова мобілізація» до Румунії, що забезпечувало їх безкоштовними
робітниками.
«Остаточне вирішення» єврейського питання мало свою специфіку в окупаційних
утвореннях. Радикальний характер його здійснення був притаманний німецькій зоні окупації.
Тут євреїв систематично знищували у спеціальних таборах, гетто та під час масових
розстрілів. Ліберальні прояви його здійснення простежувалися у румунській зоні окупації, де
для знищення єврейського населення румунська влада не застосовувала постійних та
систематичних методів реалізації Голокосту.
Таким чином, основні напрями окупаційної політики зводилась до ефективного
використання економічного потенціалу підконтрольних територій для забезпечення
Німеччини та Румунії сільськогосподарською продукцією, промисловими товарами та
робочою силою. Знищення єврейського населення відбувалося з ідеологічних причин, однак
методи його здійснення в кожній адміністративно-територіальній одиниці були різними.
У четвертому розділі «Освітньо-духовна сфера як складова діяльності окупаційної
влади: порівняльний аналіз», що складається з трьох підрозділів, здійснено порівняння
в адміністративно-територіальних одиницях системи освіти, видавничої діяльності та духовно-
релігійного життя.
У період окупації України кожне окупаційне утворення створило свою унікальну
і неповторну систему освіти. Освітня політика в німецькій зоні характеризувалась штучним
обмеженням доступу до середньої та вищої освіти. Одночасно з цим окупаційна влада робила
акцент на професійній освіті, маючи на меті підготувати українське населення до роботи
в рейху. Румунська зона характеризувалась цілковитою румунізацією освіти, що проявлялось
у розгортанні на їх територіях виключно румунських закладів освіти, і, на відміну від німців,
професійній освіті великого значення не надавала (винятком була «Трансністрія», де існувала
обмежена кількість українських освітніх закладів).
Особливості мала і політика окупаційної влади щодо видавничої справи. Так, у ЗВА
вона спрямовувалась на збільшення тиражу й періодичності друку газет та журналів для
«заспокійливого» впливу на населення; у РКУ та ДГ видавництво періодичних видань
обмежувалось закриттям непідконтрольних цивільним адміністраціям газет та журналів;
у «Буковині» та «Бессарабії» періодичні видання були винятково румуномовні; а у
«Трансністрії», зважаючи на велику кількість «національних меншин», виходила обмежена
кількість періодичних видань російською, українською, молдавською та німецькою мовах.
Духовно-релігійне життя в окремих територіальних одиницях мало свої особливості, що
визначалось етноконфесійним станом регіонів та політикою окупаційної влади. У німецькій
зоні окупації найбільш поміркована політика щодо церкви здійснювалась у дистрикті
«Галичина». На цій території провідними були Греко-католицька, Римо-католицька та
Українська православна церкви. Подібний стан був і у «зоні військової адміністрації», де
15
влада використовувала Автокефальну та Автономну церкви для заспокійливого впливу на
населення регіонів, наближених до лінії фронту. У Рейхскомісаріаті «Україна» діяли
Автономна і Автокефальна церкви, які наприкінці окупації підпорядковувались німецькій
цивільній адміністрації. У румунській зоні окупації домінувала Румунська православна
церква, яка в 1941 р. у губернаторствах відновила свої митрополії та створила для
«Трансністрії» православну місію. Незважаючи на загальне відновлення релігійного життя,
існування української церкви як окремого соціального інституту владою не допускалося.
Враховуючи викладене, доходимо висновку, що політика німецьких та румунських
загарбників обмежувала українське населення у задоволенні як освітніх, так і духовних
потреб.
Отже, окупаційна політика в адміністративно-територіальних одиницях не була
однаковою і мала особливості реалізації. Це залежало від зон окупації, політичного статусу
адміністративно-територіальної одиниці, а також від умов, за яких вона запроваджувалась,
суб’єктивних факторів та подій на фронтах.