ЛИНГВИСТИЧЕСКИЕ ПАРАМЕТРЫ КИНОАНОНСА

summary

У Вступі обґрунтовується вибір теми, її актуальність, сформульовано мету й завдання дисертації, окреслено теоретико-методологічні засади дослідження, визначається об’єкт та предмет роботи, її джерельна база, вказується її зв’язок з науковими програмами, планами, визначено наукову новизну, теоретичне та практичне значення одержаних результатів, подано інформацію про апробацію та публікацію  результатів дослідження.

У першому розділі дисертації «Лінгвістичні аспекти дослідження кіноанонсу» розглянуто теоретичні основи вивчення лінгвальної специфіки кіноанонсу, тут аналізуються кінотекст як складний мовний твір  і анонс фільму як особливий вид тексту.

У параграфі «Кіноанонс як складова кінотексту» йдеться про те, що існує така лінгвістична реалія, як кінотекст, і  як змістовна система ця реалія є свого роду первинним документом, на основі якого формуються фрагменти і вторинні документи і тексти: назва фільму, рецензія, реклама, а також безпосередній предмет нашого дослідження  – кіноанонс.   За відсутності в русистиці чіткого визначення кінотексту, якої-небудь вказівки на власне лінгвістичний статус  подібної мовної побудови і його термінологічного позначення, ми розуміємо кінотекст як складний мовний твір, що є комплексом текстів, пов'язаних з фільмом. У цей комплекс можна включити наступні компоненти.

 1. Текст, який виноситься на огляд до перегляду фільму:

-  назва фільму, яка може функціонувати як своєрідний самостійний твір, представлений, наприклад, на афіші;

- місце випуску фільму;

- жанр;

- відомості про творців фільму (режисер, сценарист і т. п.);

- анотація до фільму, яка призначена для короткого викладу змісту фільму і його особливостей в рекламних цілях або для інформування глядачів про характер кінопродукту;

2. Безпосередньо сам фільм:

- мова героїв фільму;

- мова коментатора (закадровий текст);

- титри;

- сукупність мовних і культурологічних характеристик, присутніх в кінофільмі, певні фонові знання, пов'язані з ним.

3. Створена після перегляду фільму  документально оформлена реакція громадськості на фільм.

У нашому дослідженні ми говоримо головним чином  про анотацію до кінофільму, частково, де це необхідно для лінгвістичного аналізу, розглянуто зв’язок назви з анонсом. Саме кіноанонс більшою мірою, ніж будь-який інший компонент, умовно кажучи, можна вважати лінгвістичним, і він  може розглядатися як та або інша лінгвістична одиниця.

         У підрозділі «Кіноанонс у системі стислих текстів» аналізуються різні підходи до визначення поняття «текст» та «стислий текст».  На основі аналізу понять «текст», «стислий текст», «дискурс», «анонс», «жанр» ми пропонуємо наступне визначення кіноанонсу: це самостійний мовний твір, що містить у собі фрагментарну (часто з елементом інтриги) інформацію про запропонований до показу фільм, оформлений композиційно і синтаксично, і який має прагматичну установку на залучення уваги потенційного глядача до кінофільму, що анонсується. В лінгвістичному плані кіноанонс відноситься до системи стислих текстів, має ряд параметрів реклами, анотації, реферата і може бути кваліфікований як особливий жанр мовної творчості. Наведемо приклад типового кіноанонсу.

Известный мотогонщик Федор Ермолаев приглашен в цирк для выступления в смертельном номере – прыжке на мотоцикле под куполом. Он берет себе в ассистентки Леночку Воронцову, убирающую клетки и мечтающую стать укротительницей тигров. Номер имеет грандиозный успех, и, естественно, молодые люди влюбляются друг в друга… [Укротительница тигров].

 «Кіноанонс як особливий жанр масової комунікації» розглядається  у наступному підрозділі першого розділу. Аналіз понять жанру та лексикографічна обробка цього терміну, схожість та відмінність кіноанонсу  від інших стислих текстів (реферат, рецензія тощо) приводять до висновку, що кіноанонс можна вважати специфічним жанром.

Наступний підрозділ першого розділу присвячено визначенню основних функцій текстів кіноанонсів. Ними  є інформативна (когнітивна) і рекламна функції, які тісно між собою взаємодіють. При їх взаємодії виникають мовні твори, які мають певні лінгвістичні і екстралінгвістичні особливості, такі, зокрема, як чітка синтаксична структура,  явна прагматична спрямованість, для здійснення якої реалізуються певні мовні засоби.

«Прагматика і інформативна насиченість кіноанонса» є проблемою останнього підрозділу першого розділу. При функціонуванні кіноанонсу відбувається своєрідний перерозподіл інформації між назвою і анотацією. Назва  передає імпліцитну максимально стислу змістовно-концептуальну інформацію, що має тенденцію до розгортання. Сильна позиція заголовкового комплексу по відношенню до основного тексту зумовлює його вторинну проекцію в іменований текст.

Анотація, або основний текст кіноанонсу,  є сукупністю аргументів, що підтверджують назву. Головним критерієм оцінки вдало написаного анонса можна вважати його вплив на потенційного глядача. Інформація, присутня в анотаціях до творів кінематографії,  складається з суми відомостей, які несуть компоненти, що створюють змістовну структуру анонсу, а типова структура тексту, пов'язаного з анотуванням фільму, має такий вигляд:

1)        місце випуску фільму;

2)        рік виходу фільму;

3)        відомості про режисера і/або акторів;

4)        безпосередньо анонсуючий текст;

5)        можлива технічна специфікація і економічні умови показу фільму, яка розміщується до або після тексту.

Особливу увагу привертають до себе  стандартні короткі кіноанонси, що складаються з 2 – 4 речень, які читаються частіше і складання яких вимагає використання максимально можливого арсеналу лінгвістичних засобів і в плані змісту, і в плані виразу. Наведемо приклад типового анонсу.

Отважная команда друзей отправляется на шхуне «Дункан» на поиски капитана Гранта, потерпевшего крушение где-то в южном полушарии. Смелые путешественники пересекают Южную Америку и Австралию, достигают берегов Новой Зеландии и доказывают, что «кто ищет, тот  всегда найдет»! [Дети капитана Гранта].

 Прагматика анонсу повинна задовольняти двом головним вимогам: 1) включати в свій склад мінімальну кількість мовних одиниць (по-перше, через обмеженість місця в засобах масової інформації, по-друге, з метою привернути і утримати увагу читача) і 2) створювати максимальний ефект при сприйнятті його потенційним глядачем.