| summary: | У вступі обґрунтовано актуальність і наукову новизну роботи, сформульовано мету та завдання дослідження, визначено джерела фактичного матеріалу, охарактеризовано методи вивчення, визначена теоретична та практична цінність отриманих результатів, форма їхньої апробації.
У першому розділі дисертаційного дослідження “Лінгвоґендерні аспекти дослідження та їхня реалізація в різних розділах мовознавства” розглядається ґендерний аспект у таких лінгвістичних напрямах, як соціолінгвістика, психолінгвістика, феміністська лінгвістика, лінгвокультурологія.
Аналіз показав, що ҐД у лінгвістиці розвивались у двох основних напрямах: 1) розгляд так званих “чоловічих” і “жіночих” мов; 2) опис соціальних (ґендерних) стереотипів у мові.
Крім двох названих напрямів, А.В.Кириліна називає ще й інші. Наприклад, огляд та інтерпретація зарубіжних досліджень, особливо з феміністської лінгвістики; оформлення лінгвістичної ґендерології, або ґендерної лінгвістики, як окремого напряму у мовознавстві; лінгвокультурологічні дослідження на базі феміністської методології; дослідження маскулінності; ґендерні аспекти перекладу; питання лексикографічної проблематики ґендеру; ґендерні проблеми семантичної та граматичної валентності.
У першому підрозділі “Ґендерний підхід у соціолінгвістиці” відзначається, що в соціолінгвістиці поряд з такими питаннями, як мова й нація, білінгвізм, мовна ситуація, соціальна диференціація мови, або характер взаємозв’язків між мовами та соціальними структурами, розглядаються особливості лінгвістичних практик, які використовуються чоловіками та жінками. На сучасному етапі лінгвістична наука має достатньо велику кількість праць, які розглядають проблему так званих “чоловічих” і “жіночих” мов (праці Ф.Маутнера, Е.Сепіра, О.Есперсена, М.В.Китайгородської, О.А.Земської, О.Д.Петренка та ін.). Виникненню “чоловічих” і “жіночих” мов сприяв розподіл соціуму на чоловічий і жіночий, що необхідно враховувати при вивченні мовної поведінки в конкретних соціальних ситуаціях комунікації.
У другому підрозділі “Психолінгвістичне вивчення статі” розглядаються психічні та фізіологічні чинники, що зумовлюють причини появи відмінностей у мові чоловіків і жінок. Психолінгвістичні дослідження статі (О.І.Горошко, С.В.Мелікян, О.Іванова та ін.) підтвердили, що поряд із соціальними чинниками, які визначають особливості чоловічої та жіночої мови, можуть бути відзначені й психофізіологічні, зокрема: функціональна асиметрія мозкових півкуль чоловіків і жінок.
У третьому підрозділі “Феміністська лінгвістика” аналізується один із напрямків у мовознавстві, який був розповсюджений завдяки жіночому рухові в кінці 60-х - на початку 70-х років ХХ ст. у США та Німеччині. Мова йде про феміністську лінгвістику або про феміністську критику мови. Основна мета феміністської лінгвістики полягає у викритті системи патріархату – чоловічого домінування в суспільному та культурному житті.
На думку західних наукових джерел, Р.Лакофф, З.Трьомель-Пльотц, Л.Пуш були одними з перших, хто звернув увагу на андроцентризм суспільства і, відповідно, на андроцентризм у мові. Однак, як пише А.В.Кириліна, “ця проблематика обговорювалася в російській лінгвістиці значно раніше, ніж виникла феміністська лінгвістика”, що було пов’язано з дослідженнями граматичної категорії роду (В.В.Виноградов, І.П.Мучник, Н.А.Янко-Триницька, М.В.Китайгородська, Н.Г.Озерова та ін.). За останнє десятиліття до цієї проблеми звернулися Н.М.Габрієлян, Л.П.Іванова, А.П.Мартинюк, О.Д. Петренко, О.І.Семиколєнова, А.Д. Шмельов, Г.М. Яворська та ін.
У четвертому підрозділі “Ґендерний підхід у лінгвокультурології” відображена проблема асиметричності культурних концептів чоловік і жінка. Лінгвокультурологічні дослідження показали, що традиційна картина світу людини становить собою насамперед картину світу чоловіка: переважання чоловічої перспективи, яка є своєрідним еталоном звичайного менталітету народів.
На думку В.Н. Телії, Д.Ч. Малишевської та ін., неоднозначність образу жінки в мовній картині світу пов’язана перш за все з ґендерними стереотипами, опис яких у лінгвокультурології поданий на матеріалі фразеології та пареміології .
Таким чином, ґендерні дослідження в лінгвістиці - галузь лінгвогуманітарних знань, які формуються. У кожного лінгвістичного напряму є свій основний термінологічний апарат: у соціолінгвістиці – мужской язык, женский язык, мужская речь, женская речь тощо; у психолінгвістиці – афазия; пол; ассоциативная картина мира (мужчин/женщин), устный/письменный вид речи (мужчин/женщин) тощо; у феміністській лінгвістиці – андроцентризм, лингвистический сексизм, ґендерная асимметрия тощо; у лінгвокультурології – концепт ‘мужчина’/’женщина’, ґендерные стереотипы тощо. На наш погляд, це дає можливість поставити питання щодо доцільності опису, вивчення та систематизації термінів ґендерних досліджень у мовознавстві. Перш за все мова йде про сам термін ґендерні дослідження, який у різних наукових галузях може мати синоніми. Наприклад, лінгвістична ґендерологія (А.В.Кириліна, 2002; С.Р.Охотникова, 2002; Л.М.Синельникова, Г.Ю.Богданович, 2001) або ґендерна лінгвістика (М.Д.Путрова, 2002), ґендерна педагогіка (С.Л.Риков, 2002), ґендерна соціологія (Н.Л.Пушкарьова, 2001), ґендерна психологія (Ш.Берн, 2001).
У другому розділі “Особливості формування терміносистеми текстів ґендерних досліджень” вказується, що динамічність розвитку терміносистеми ҐД забезпечується насамперед запозиченням термінів, а також спеціалізацією значень термінів, які вже існують.
У підрозділі “Запозичення як один із механізмів формування терміносистеми ҐД” підкреслюється, що запозичення вважаються не тільки одним із активних способів поповнення термінології, але й одним із “найлегших способів” виникнення термінів. У зв’язку з цим усі терміни текстів ҐД можна розділити на дві основні групи: 1) базові терміни, запозичені із зарубіжних ҐД; 2) терміни, запозичені з інших наук.
Базові терміни наукових текстів – це терміни, за допомогою яких обґрунтовуються наукові положення, авторські теорії, а також концептуально важливі поняття. Як базові терміни текстів ҐД можна визначити такі: гендер, сексизм, феминизм, дискриминация, стереотип, складні терміни з компонентами гендерный, патриархальный/ патриархатный, феминный/ маскулинный тощо. Ці терміни дають можливість дослідникам диференціювати поняття “біологічна стать” і “соціальна стать”, проаналізувати складну систему соціальних, психологічних, економічних відносин між чоловіками та жінками в суспільстві.
Як основний базовий термін у ҐД розглядається термін ґендер (від англ. gender – рід, стать), який з’явився у західних соціально-філософських працях у 60-х роках ХХ століття (Р. Столлер, А. Оклей, К. Міллет та ін.).
Формування змісту терміна ґендер у західній традиції проходило поетапно: I етап - ґендер як позначення лексико-граматичної категорії; II етап - ґендер - синонім терміна “стать”; III етап - ґендер – самостійний термін, який позначає “соціальну стать”; IY етап - розширене значення терміна: ґендер як історико-культурологічна категорія.
Можемо констатувати, що в західній філософії та соціології термін ґендер має інституційний характер і відображає той факт, що людина є не тільки біологічною, але й соціальною істотою.
У російсько- та україномовному просторі термін ґендер починає використовуватися в середині 80-х років ХХ століття. У лінгвістичних словниках цей термін до цього часу не зафіксований, а в енциклопедичних словниках з’явився тільки в 1999 році: ґендер – соціальний і соціально-психологічний атрибут, який поділяє людей на категорії “чоловічий”, “жіночий” або “гермафродитний”. На думку соціологів, у соціологічному дискурсі ґендер повинен застосовуватися тоді, коли стосується соціально створеного розподілу суспільства на тих, хто належить до чоловіків, і тих, хто – до жінок (Большой толковый социологический словарь, 1999.- С. 134).
ҐД, які розвиваються в Україні та Росії, на думку О.І.Горошко та А.В.Кириліної, мають потребу в розробленій методології та термінологічній ясності, оскільки вони ще тільки формуються в самостійну галузь наукових знань. Тому питання про термінологічну чіткість терміна ґендер, як інших базових термінів, першорядне й повинно стати одним із головних завдань для українських і російських термінологів.
Паралельно з базовими термінами в текстах ҐД використовуються терміни, які запозичені з інших наук: соціології (сегрегация, брак, семья тощо), філософії (гуманизм, постструктурализм, постмодернизм тощо), політології (абсентеизм, право тощо) і медицини (вирилизм, сексуальность, репродуктивное здоровье тощо). Цьому питанню присвячений підрозділ “Терміни ҐД, які запозичені з інших наук”. Активне використання термінів, запозичених із інших суспільних наук і медицини, пов’язане насамперед із міждисциплінарним характером ґендерних досліджень, а також із предметом дослідження, із найважливішими моментами в описі ґендерних ідентичностей чоловіків і жінок та їхніх інтеракцій у суспільстві. По суті можна говорити про спеціалізацію цих термінів у текстах ҐД.
Докладно процес спеціалізації розглядається в підрозділах “Розширення значення слова як етап спеціалізації” та “Звуження значення слова як етап подальшої спеціалізації”.
Під спеціалізацією ми розуміємо не тільки втрату словом більш загального (широкого) значення та заміну його більш вузьким (спеціальним) (О.С. Ахманова), але й придбання словом розширеного обсягу значення. Спеціалізація значення термінів ҐД проявляється у розширенні значення слів та звуженні обсягу значення слова.
Як приклад розвитку значення аналізується зміст базового терміна фемінізм (від лат. femina - жінка). До 90-х років ХХ століття загальномовні словники тлумачили значення терміна ідеологізовано, наприклад: феминизм – загальна назва течій у буржуазних жіночих рухах за рівність у правах жінок із чоловіками при збереженні основ капіталістичного ладу (Словарь иностранных слов, 1989. – С. 597). Із 90-х років ХХ століття тлумачення стає нейтральним: феминизм - громадський рух за зрівняння жінок у правах із чоловіками (Словарь иностранных слов, 1999. – С.293).
У наукових текстах 90-х років з’являються авторські, розширені, тлумачення терміна: феминизм - це зміна парадигми в сприйнятті світу, зміна парадигми в науці. Його основним завданням є висвітлення канонів у науці, конфронтація культурологічних концепцій і канонічних тем із феміністськими теоріями (Шоре Э., Хайдер К. Вступительные замечания о совместном русско-немецком научном проекте// Пол, ґендер, культура, 1999. – С. 15 ).
Однак, незважаючи на таку словникову та авторську нейтральність у тлумаченні, у традиційній публіцистиці термін феминизм супроводжується різними конотаціями: Обратившись к избитой уже теме феминизма, с удивлением обнаружила, что далеко не все понимают, что это такое. Для некоторых мужчин феминистка - это злобная напористая баба, грубо расталкивающая их локтями на пути к успеху и попирающая их мужское достоинство (Крымское время. - 2000. - №99. - С. 12). На наш погляд, це зумовлено впливом концепту жінка, який має в сучасній культурі неоднозначну інтерпретацію.
Протилежний розширенню процес звуження значення термінів у ҐД здійснюється кількома способами.
Спеціалізація значення терміна через дефініцію показана на прикладі терміна эмансипация (від лат. emancipatio – визволення). У сучасних енциклопедичних і тлумачних словниках термін эмансипация має чотири значення: 1) визволення з-під влади хазяїна; 2) одержання волі, свободи; 3) одержання правової самостійності; 4) рівноправність жінок у всіх сферах. Однак перші три значення поступово старіють. Четверте, яке раніше не було основним, зараз може розглядатися як основне. Це підтверджується тим, що в лінгвістичних словниках тлумачення лексеми эмансипация ілюструється такими прикладами: речéння – эмансипация женщин (Словарь иностранных слов, 1994; Словарь русского языка в 4-х томах, 1999), цитатою: Хотят восстановить права женщины, которые не должны быть меньше прав мужчины. Понимаете, это и называется эмансипацией. Помяловский, Мещанское счастье (Словарь русского языка в 4-х томах, 1999). У ҐД автори використовують термін эмансипация тільки в значенні ‘эмансипация женщин’ без контекстуальної підтримки: Противоречивость протекания процесса эмансипации обусловлена не только постоянным столкновением, противодействием различных социальных сил, идей, ситуаций, но и – если так можно выразиться – всем контекстом этого явления (Воронина О.А. Женский вопрос СССР: Демографический диагноз, 1990. – С.3).
Спеціалізація значення терміна при одночасній “підтримці” контекстом характерна для базового терміна дискриминация.
Розвитку його значення сприяли різні чинники, у тому числі й міжнародний правовий документ – Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації у відношенні до жінок (1979). Міждисциплінарний термін дискриминация ( від лат. discriminatio - розрізнення, розподіл) багатозначний, що відображається як в енциклопедичних, так і в лінгвістичних словниках, у яких типи дискримінації систематизовані за такими ознаками: за правовим статусом однієї держави у відношенні до другої; за ознаками раси; за ознаками національності, віросповідання, статі. У лінгвістичних словниках (“Словарь современного русского литературного языка”, 1948-1965; “Толковый словарь русского языка” С.І.Ожегова та Н.Ю.Шведової, 2000 та “Словарь иностранных слов”, 1989) окремої словникової статті дискриминация немає. Але в словниковій статті дискриминировать пропонується для ілюстрації речéння: расовая дискриминация. У тлумаченні конкретизується значення терміна – дискриминируют чаще всего по признаку расы. Таким чином, появі нового значення передувало виникнення складного терміна расовая дискриминация. Уживання складних термінів може свідчити про тенденції до виділення нових самостійних значень.
За останнє десятиліття намітився ще один аспект у розвитку значення терміна дискриминация: ‘дискриминация по половому признаку, чаще женщин’: дискриминация по половому признаку – практика, коли одній статі надається перевага в порівнянні з іншою. У більшості суспільств це розглядається як дискримінація, сприятлива для чоловіків на шкоду жінкам (Большой толковый социологический словарь, 1999. – С. 113).
Оскільки в центрі уваги ҐД знаходяться проблеми, пов’язані із соціальною нерівністю чоловіків і жінок, із ґендерним дисбалансом у політичному, економічному і соціальному житті суспільства, термін дискриминация характеризується високою частотністю і вживається тільки в значенні ‘дискриминация в отношении женщин’. Але це значення, як правило, “підтримується” контекстом: Логика, лежащая в основе такой подмены, весьма проста: если законодательство исключает явную дискриминацию по признаку пола, то автоматически делается вывод, что такой дискриминации не существует и на практике (Мезенцева Е.Б. Женщина перед лицом выбора, 1996. – С.2) та ін. Наявність “підтримки” свідчить про те, що термін дискриминация в значенні ‘дискриминация в отношении женщин’ ще не оформився, однак ми можемо говорити про його розвиток.
Спеціалізація значення терміна через іншу словотвірну модель. На початку 80-х років ХХ століття в ҐД спостерігається висока частотність термінів із компонентом патриархальный. Ці терміни не мали чіткого тлумачення й позначали як культурні уявлення про роль чоловіків і жінок у певних економічних умовах (Т.А.Клименкова), так і відношення, які характеризують домінуючу систему патріархату (О.В.Іващенко).
У кінці 80-х років ХХ століття відзначається паралельне використання прикметників патриархальный/патриархатный, наприклад: То, что женщина в силу нашего патриархального мировоззрения и нашего чудовищного быта по рукам и ногам повязана стиркой, уборкой, готовкой, выставляется как объективная причина невозможности быть хорошим руководителем (Воронина О.А. Женский вопрос СССР: Демографический диагноз, 1990. – С.11); Вероятно, даже самые убежденные защитники патриархатной идеологии не рискнут утверждать, что в этих городах существует дефицит образованных и компетентных женщин … (Воронина О.А., Клименкова Т.А. Гендер и культура, 1988. – С. 9).
Із середини 90-х років ХХ століття в текстах ҐД переважають складні терміни з компонентом патриархатный. У текстах інших галузей гуманітарних досліджень (наприклад, у роботах з історії) при характеристиці доіндустріальних суспільств, на чолі яких перебувають чоловіки й на перший план висуваються традиційні культурні уявлення про роль чоловіків і жінок у певних економічних умовах, використовуються терміни тільки з компонентом патриархальный. Таким чином у ҐД переборюється багатозначність термінів з компонентом патриархальный і уточнюється їхній зміст. Опозиція однокореневої синонімії трансформується в опозицію паронімічного типу. Синонімія або паронімія прикметників патриархальный/патриархатный може залежати від сфери їх реалізації. У ҐД компоненти патриархальный/патриархатный розглядаються як пароніми. У рамках інших досліджень (історія, археологія, етнографія тощо) ми маємо справу з однокореневою синонімією.
Спеціалізація значення терміна через синонімічну заміну. У середині 80-х років ХХ століття при перекладі праць західних дослідників виникла проблема адекватності передачі термінів, прийнятих у європейській і американській традиціях. Так, складні терміни з компонентами masculine/feminine перекладались як мужественность / мужественный і женственность / женственный.
Однак зміст слів мужественность / мужественный і женственность / женственный не нейтральний, а супроводжується різними конотаціями. Із точки зору позамовної реальності слова мужественный і женственный становлять собою культурні концепти суспільної свідомості (А.В.Кириліна) і за своєю суттю вербалізують ґендерні стереотипи про соціальні ролі чоловіків і жінок у суспільстві. У 90-х роках ХХ століття у ҐД для того, щоб зберегти наукову нейтральність і відійти від небажаних конотацій, стали використовуватися складні терміни з компонентами маскулинный/феминный: Одна и та же страна может быть “феминной” по одному параметру и “маскулинной” по другому, не говоря уже о классовых и иных социально-групповых различиях (Кон І.С. Маскулинность как история, 2001. - С. 213).
У російськомовних словниках терміни з компонентами феминный і маскулинный не подані. Дефініції цих термінів ми знаходимо тільки в наукових текстах, наприклад: маскулинность – характерні форми поведінки, яких очікують від осіб чоловічої статі в певній культурі (Гиденс Э. Социология, 1999. – С. 190); феминность – характерні форми поведінки, яких очікують від осіб жіночої статі в якійсь культурі (Там же).
Ознаки маскулинности і феминности визначаються не біологічною статтю, а складаються із відмінних одна від одної психологічних характеристик, історично сформованих особливостями культури. Первісне уявлення про маскулинность, що асоціюється з активністю, незалежністю, самовпевненістю, а про феминность - із залежністю, несміливістю, сентиментальністю (О.В.Іващенко, 1998), поступається місцем новим уявленням про множинність феминностей і маскулинностей, які існують у різних субкультурах, із яких складається те чи інше суспільство. Прикметники феминный і маскулинный виступають як компоненти нейтральних термінів, які позначають соціокультурні відмінності чоловіків і жінок у різних типах культур.
Складні терміни як етап спеціалізації значення. Терміни-словосполучення посідають одне з перших місць майже в кожній термінології (А.Тимко, 1996; Е.Чумак, 1997; Н.Лопухіна, О.Покровська, 1998; Т.Лепеха, 2000; З.Сікорська, 2001 та ін.). Спостереження показали, що в ҐД найпродуктивнішим кількісно-структурним типом складних термінів є двокомпонентні терміни. Найбільша частотність у термінів і термінів-сполучень із компонентом гендерный (близько 100 вживань, що складає 42%): гендерный анализ, гендерная асимметрия, гендерный баланс, гендерный стереотип, гендерная демократия, гендерная идентичность, гендерные исследования, гендерная роль тощо.
Продуктивність складних термінів і термінів-сполучень із компонентом гендерный свідчить про те, що термін ґендер увійшов у простір російського та українського наукового стилю. Однак біля 30% подібних термінів мають тільки авторські дефініції. Інші термінологічні сполучення поки що займають проміжне місце між термінами і нетермінами, тобто функціонують у текстах ҐД без таких самих дефініцій, їхнє значення уточнюється в контексті: гендерная слепота, гендерный барьер, гендерные тетради тощо.
Друге місце за продуктивністю займають складні терміни з компонентом патриархатный (близько 50 вживань, що складає 20%): патриархатная семья, патриархатное мышление тощо. Складні терміни з компонентами маскулинный/феминный займають третє місце за продуктивністю (близько 34 вживань, що складає 15%): феминный стиль, маскулинный тип, феминное поведение, маскулинная черта тощо.
Складні терміни й термінологічні сполучення, які використані в ҐД, можуть бути прикладом спеціалізації міждисциплінарних термінів анализ, баланс, стереотип, демократия, идентичность, семья, мышление, стиль, тип тощо. Наприклад, у складному терміні гендерный стереотип спеціалізується одне зі значень терміна стереотип - ‘прочно сложившийся, постоянный образец чего-нибудь, стандарт’, що позначає ‘культурно и социально обусловленное мнение о качествах и нормах поведения представителей обоих полов’ (Кириліна А.В. Гендер: лингвистические аспекты, 1999. - С. 98).
Висновки
ҐД формуються як міждисциплінарна галузь наукових знань у зв’язку з соціальною філософією, соціологією, культурологією, лінгвістикою та іншими дисциплінами, які вивчають структуру культури. Проте термінологія ҐД залишається ще не завжди зрозумілою широкому колу тих, хто цікавиться проблемами цього суспільно-гуманітарного наукового напряму. До цього часу відсутня єдність у тлумаченні деяких термінів і серед спеціалістів у галузі ґендерної лінгвістики, філософії, соціології, економіки тощо. Систематизація термінів ҐД, уточнення в тлумаченні, регламентація та упорядкованість сприяють оформленню нової терміносистеми, яка характеризується різноплановими ознаками: загальносистемними, логічними, лінгвістичними.
Загальносистемними ознаками є її цілісність і структурованість, що забезпечується наявністю кола базових термінів. Другою важливою системною ознакою терміносистеми є її відносна стійкість. За стійкістю до зовнішніх впливів терміносистема ҐД відкрита, тому що поповнюється термінами, запозиченими як з інших мов, так і з суміжних дисциплін.
Логіко-лінгвістичною ознакою терміносистеми ҐД є змістовна зв’язність, яка реалізується в різних проявах: а) у спеціалізації значення термінів шляхом розширення або різних видів звуження значення термінів; б) в утворенні великої кількості складних термінів.
Отже, терміносистема ҐД – це таке системне утворення, яке складається зі слів і словосполучень, що виконують функції термінів – елементів терміносистеми. Внаслідок “мовного дрейфу” (термін Е.Сепіра) формування термінологічної системи ҐД здійснюється не хаотично, не будь-яким способом, а регулюється певними механізмами, характерними для стійких терміносистем загалом (запозичення, зміна обсягу значення, синтаксичні утворення тощо).
В дисертації даються рекомендації відносно доцільності вживання окремих термінів з ҐД та вказуються можливі аспекти використання термінів з інших наук в ҐД.
Досвід опису терміносистеми ҐД має певною мірою прогнозований характер, що передбачає моделювання процесів, характерних у становленні інших термінологічних систем.
|
