| summary: | У Вступі обгрунтовується вибір теми, її актуальність, визначено об'єкт і предмет, окреслено мету, завдання і методику дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичне й практичне значення роботи.
Перший розділ "Протокольні промови з перекладознавчого погляду" присвячено аналізові стилістичних особливостей протокольних промов українською й англійською мовами, а також їх відтворенню засобами цільової мови. Охарактеризовано структурні й стилістичні риси різних типів дипломатичних документів, зумовлені нормами дипломатичного протоколу.
Дипломатичний дискурс утворився внаслідок бурхливого розвитку міжнародних контактів, становлення незалежних держав, зміцнення культурних і політичних зв'язків. Спілкування на міжнародному рівні визначають і регулюють правила протоколу, особливі норми етикету й церемоніалу. Вони визначають не тільки поведінку дипломатів та глав держави, проведення важливих заходів міжнародного рівня, а й оформлення дипломатичної документації.
До дипломатичних документів усної групи віднесені декларації, послання, заяви глав держав і урядів, міністрів закордонних справ тощо. Спільні заяви або комюніке вирізняються поміж інших участю й підписами багатьох сторін та мають право на існування лише в тому випадку, якщо учасники попередньо погодилися щодо кожного параграфу, фрази чи слова в тексті. Декларації отримали найбільшу вагу у світі дипломатії. Вони висловлюють спільні погляди й наміри договірних країн. Мова комюніке – сухувата й ділова. Високий стиль характерний радше для спільних заяв і особливо для декларацій.
Українські та американські дипломатичні промови несуть на собі відбиток офіційно-ділового стилю, якому властива логічність, об’єктивність, чіткість, замкнутість і консервативність у доборі синтаксичних конструкцій та лексичних засобів вираження, брак емоційності, стереотипність, підкреслена ввічливість і увага до адресата (аудиторії). Необхідними атрибутами стилю дипломатичних документів є складні синтаксичні конструкції, політологічна лексика з елементами військової, юридичної тощо, особлива терміносистема. У дипломатичній терміносистемі переважають інтернаціоналізми, слова набувають іншого значення, ніж у літературній мові, або використовується лише один з лексико-семантичних варіантів полісемічного слова. Національне забарвлення протокольним текстам забезпечують етноспецифічні компоненти - цитати, алюзії, компліменти, детально розглянуті в Розділі 3.
Для більшої зв'язності тексту застосовують маркери послідовного посилання, повтори, субститути на зразок the said (“вказаний”, “даний”), the above, the foregoing (“поданий вище”), so (“таким чином”): "Political institutions function or malfunction depending on how power is aggregated, how it is used to direct resources… The above is determined by the nature of political gove ance" [Гаврилишин] - "Політичні інституції діють або не діють залежно від приналежності до влади, від того, як вона використовується в зв’язку з розподілом ресурсів…А все це визначається характером політичної влади".
Стереотипність дипломатичних промов визначається вживанням однозначних та точних штампів. Вони економлять час і обсяг документу, допомагають уникнути розбіжностей у розумінні змісту. Шаблонні конструкції as for (“щодо”), in this connection, in connection with (“у зв’язку з цим”), with regard to, referring to (“стосовно”), recalling (“враховуючи”) тощо забезпечують тексту чіткість і стрункість архітектоніки ("Сподіваюся, що світ належно оцінює всю важливість і гуманність таких підходів. Я наголошую на цьому з огляду на ще один - можливо, найстрашніший і найтрагічніший - наслідок Чорнобиля" [Кучма] - "I hope the world appreciates all the importance and humanity of such approaches. I emphasize it with regard to another, probably the most dreadful and tragic Cho obyl consequence").
Широковідома “ухильність” дипломатичних текстів, яку необхідно на тому ж імпліцитному рівні відтворити в перекладі, виявляє себе в тому, що смисл понять здобуває перифрастичну форму, а основний зміст повідомлення концентрується в наступному висловлюванні ("My delegation has the deepest sympathy for the proposal made by the distinguished delegate. However, it wishes to point out…" [Монтігл]). Ця репліка інтерпретується таким чином: "The proposal of delegate X is not wholly without sense, but we disagree for the following reasons…". Специфіка дипломатичної комунікації неодмінно позначається на перекладі протокольних промов.
З усіх видів комунікативних дій для дипломатичного дискурсу характерніша інтенціональна дія “переконання”, що виявляється в різних етноспецифічних модусах-вчинках, мовних та комунікативних стереотипах. На основі повної вибірки з протокольних формул у дипломатичних промовах, можна зробити висновок, що український дипломатичний дискурс є стриманішим і менш експресивним, ніж англомовний.
Так, українська вітальна формула “ми радіємо нагоді приймати…” перекладається, наприклад, We are happy to have the opportunity to host…, “щиро вам дякую” – I thank you most cordially, “мені приємно вітати…” – It is a great honour and pleasure to congratulate…("Мені приємно вітати Вас, представника Східноєвропейської регіональної групи, з обранням на високу посаду Голови 57-ї сесії Генеральної Асамблеї Організації Об‘єднаних Націй" [Зленко] - "It is a great honour and pleasure to congratulate you, the representative of the Group of Easte European States, on your election to the high post of the President of the 57th session of the United Nations General Assembly"). Саме адаптація “чужого” риторичного стилю до мовних стереотипів аудиторії – завдання перекладачів протокольних промов.
Для перекладу дискурсних маркерів застосовується весь арсенал перекладацьких моделей, серед яких особливо релевантними є комунікативні та мовні (лінгвістичні). Функціонально-прагматичну адекватність при перекладі протокольних промов забезпечує комунікативна модель перекладу, що ґрунтується на теорії динамічної еквівалентності. Вона передбачає врахування взаємодії семантичних та прагматичних компонентів повідомлення, тобто усіх характеристик мовної ситуації, у тому числі й установки на адресата.
Лінгвістичні моделі перекладу концентруються на труднощах, пов'язаних з мовним аспектом перекладу. Ситуативна модель застосовується при перекладі протокольних промов, які вміщають елементи з метафоричним наповненням, фразеологічні одиниці, цитати й алюзії. Відтворення етноспецифічних компонентів протокольних промов, якому присвячений Розділ 3 нашої дисертації, здійснюється за допомогою методу встановлення лакун.
На основі найпоширеніших перекладацьких моделей, а також беручи до уваги стилістичні особливості протокольних текстів, розроблено універсальні вимоги до перекладу дипломатичних промов. Вони випливають із багатогранної природи протокольних промов, що мають характеристики, притаманні усній мові, а також науковій та суспільно-політичній прозі.
Важливим аспектом передачі змісту дипломатичного дискурсу є аналіз чинників комунікативної ситуації, зокрема характеристики форуму, тематичних, часових та подійних рамок повідомлення, аудиторій й оратора тощо. Усі ці чинники позначаються на змісті оригінального тексту протокольної промови й великою мірою визначають його переклад.
Своєрідність дипломатичних текстів підкреслюють дискурсні маркери, що виконують безліч різноманітних функцій: допомагають розкрити суть проблеми, що розглядається в документі, сигналізують про початок, кінець та логічні зв’язки тексту, демонструють ввічливість і повагу до співрозмовників. Маркери становлять розмиту групу різнопланових одиниць – сполучників, часток, прислівників, лексикалізованих фраз, значення яких залежить від позиції в реченні, інтонації при усному виголошенні тексту та, що найголовніше, від функції одиниць у межах надфразової єдності.
Функція дискурсних маркерів може засновуватися на лексичному значенні, синтаксичній структурі дискурсу або прагматичній інтенції мовців. Забезпечуючи розуміння тексту, дискурсні маркери полегшують завдання його перекладу й підтверджують ідею перекладності.
Дискурсні маркери протокольних промов передаються за допомогою різноаспектних перекладацьких трансформацій – перестановок, замін, додавань, вилучень, комплексних лексико-граматичних трансформацій, транскрипції і калькування. Проведено кількісні розрахунки частоти вживання трансформацій. Дослідження показало, що при передачі маркерів найчастіше вдаються до лексичних замін функціональними аналогами (17,3 %) й оказіональними відповідниками (19,2 %). Лексичні заміни маркерів функціональними аналогами не справляють впливу на зміст речення ("It must, therefore, be “home-grown” [Гаврилишин] - "Тому воно мусить бути здебільшого “доморощеним” (національним)", "Recent changes in realities have been rather dramatic and, therefore, likely to evoke pragmatic response [Гаврилишин] - "Недавні зміни дійсності були досить драматичними і, таким чином, зручними для того, щоб викликати прагматичну реакцію").
Оскільки ж у англійській мові більше маркерів з широким полем значень, вони передаються кількома українськими оказіональними відповідниками, що належать до різних функціональних груп. Багатозначний сполучник while замінюється українськими протиставними сполучниками, маркерами поступки, одночасності дій, часових відношень, логічних зв’язків ("While transborder pollution has been on the inte ational agenda for decades…" [Аннан] - "Хоча проблема транскордонного забруднення була частиною міжнародного порядку денного протягом десятиліть…", "There is no great glory, nor even a promise of a big cheque for memoirs to be written about the scandals committed while in office" [Гаврилишин] - "Не слід чекати великої слави і навіть плекати надію на одержання великого гонорару за мемуари про скандали, які виникали під час перебування на державному посту", "Слово “Чорнобиль” все частіше у світі згадується як далеке минуле, в той час як (маркер протиставлення) для мільйонів українців воно залишається важкою реалією сьогодення" [Кучма] - "Ever more often the word "Cho obyl" is associated in the world with a thing of the past, while for millions of Ukrainians it remains a difficult reality of everyday life").
Лексико-стилістичні заміни стають помітними в тих випадках, коли перекладач обирає відповідник дискурсного маркера, який належить до іншого стильового регістру або відмовляється від найближчого відповідника в мові перекладу на користь віддаленішого за значенням, проте відповіднішого до норм цільової мови ("Tragically, it is no longer unusual to see orphans under the age of 15 heading households" [Аннан] - "На жаль (а не “трагічно”), зараз уже не є чимось незвичайним те, що сироти у віці до 15 років очолюють домашнє господарство"). Лексичні заміни допомагають перекладачеві уникнути буквалізмів, а також відтворити особливе стилістичне забарвлення тексту оригіналу.
Другу позицію серед трансформацій займає перестановка маркера (17,8 %) зі зміною експресивності, що закладена в нестандартному розташуванні одиниці. Перестановки в перекладі дискурсних маркерів протокольних промов зумовлені особливостями мов у подачі тематичних та рематичних елементів речення і традиціями мовлення щодо подання інформації про агентів та обставини позначених у реченнях дій. Перекладачі протокольних промов із англійської на українську мову несвідомо прагнуть закріпити за протиставними сполучниками ініціальну позицію, що пояснюється панівною традицією мови оригіналу ("The United Nations is more than a tool, however" [Аннан] - "Проте Організація Об’єднаних Націй є чимось більшим, ніж простий інструмент"). Зниження експресивності частково компенсується українськими експресивно-підсилювальними та модальними частки ("Progress in transition was sustained at a somewhat slower pace, though" [Фаулес] - "Стійким став прогрес у справі переходу, лиш його темпи дещо сповільнилися") Нехтування трансформацією перестановки призводить до втрати логічного зв’язку всередині речення.
На третьому місці (16,1 %) за частотою вживання стоять граматичні заміни, що виражаються у зміні словоформ, частин мови, членів речення, типів зв’язку в складному реченні тощо.
Граматичні заміни здійснюються на стадіях аналізу й синтезу повідомлення. Під час аналізу перекладач вдається до експлікації імпліцитно виражених в оригіналі значень. Заміни на стадії синтезу повідомлення спричиняють відсутність морфологічних форм, синтаксичних конструкцій, похідних форм оригінального слова у цільовій мові. Підрядні речення англійського тексту можуть трансформуватися в український дієприслівниковий зворот, коли вони служать ознакою присудка головного речення ("If we rely on love, it is possible – with God’s help – to transform the world" [Іван-Павло ІІ] - "Покладаючись на любов, з Божою допомогою можна перетворити світ").
Граматичні заміни змінюють тип речення, запроваджують вставні конструкції тощо. Умовні речення перебудовуються у стверджувальні шляхом вилучення умовного сполучника, поділу складного речення на кілька простих. Це пояснюється правилами сполучуваності слів і побудови речень у цільовій мові або відображає прагнення до логізації викладу ("Якщо відразу після здобуття незалежності нам треба було утверджуватися на міжнародній арені, вирішувати питання зі своїми сусідами, набувати необхідних атрибутів державності, то останнім часом на передній план виступають справи переважно внутрішнього порядку" [Кучма] - "Soon after achieving independence we had to gain the authority and respect within the inte ational arena, we had to resolve certain issues with our neighbors, develop new attributes of the statehood. And now mainly domestic problems have become the priority matters").У такому разі семантичне наповнення дискурсних маркерів поступається місцем граматичній функції. Перекладач зміщує акценти певної характеристики об’єкта в оригіналі на іншу, проте зміст речення не змінюється.
Додавання дискурсних маркерів (8,6 % загальної кількості трансформацій) підсилює логічні зв’язки речення, виконує емфатичну функцію, сприяє встановленню гармонійніших переходів між клаузами, в тому числі й просодичних. В основі трансформації додавання лежить той самий принцип мовної надлишковості, що уможливлює перекладацьку трансформацію вилучення, "формальну невираженість" семантичних компонентів оригінального словосполучення або речення. Під час "розкручування" ядрових структур, тобто спрощених мовних одиниць, як правило, відбувається декомпресія, а отже, збільшення обсягу тексту.
При перекладі на обидві мови, як правило, додають сполучники, маркери логічних зв’язків, дейктичні елементи. Оскільки посилання в україномовному дискурсі поєднані не так чітко, як в англомовному, переклади з української мають чимало доданих каузальних маркерів ("Нині в Україні ще живі понад 600 тисяч людей, які в роки війни були в’язнями концтаборів і гетто, перебували на примусових роботах. Україна бере активну участь у переговорному процесі з питань справедливих компенсаційних виплат жертвам нацизму" [Ющенко] - "Today more than 600 thousand people still living in Ukraine were prisoners of the concentration camps and ghettos or slave workers. For that reason Ukraine is taking active part in the negotiations on fair compensation to the Nazi victims"). Маркери висновку з’являються в англійському тексті, щоб звернути увагу слухача (читача) на існуючий причинно-наслідковий зв’язок, який для українця був би зрозумілий через інтонацію, побудову фраз, застосування часток.
В основі трансформації вилучення (6,6 % загальної кількості трансформацій) лежить принцип мовної надлишковості, яку створюють чинники збігу й взаємозв'язку семантичних компонентів. Перекладацька трансформація вилучення має декілька підвидів: лексичне згортання, семантичне стягнення, морфологічна компресія, спрощення синтаксичної структури речення, випущення плеонастичних зворотів. У тексті цільовою мовою часто бувають відсутні маркери поступки й протиставлення, маркери висновку, умови та маркери виділення.
Попри важливість локальних та темпоральних маркерів як дейктичних орієнтирів, що забезпечують наочність викладу, вони часто опускаються в перекладах на обидві мови ("Окремо хотів би виділити поліпшення стану справ в агропромисловому комплексі. Тут валові обсяги виробництва збільшилися у межах 6-7 відсотків" [Кучма] - "I would especially like to point out the improvement in agriculture. Gross production output has increased by 6-7%"). Серед стильових рис дипломатичних документів пріоритетне місце належить неемоційності, що особливо помітно в текстах українських протокольних промов. Перекладачі нерідко жертвують маркерами емфази та верифікації, наявними в англійських реченнях (з 250 досліджених нами пар маркерів емфази та їх відповідників у 140 (56 %) була виконана трансформація вилучення): ("Цим, звичайно, ми досягнули лише певного рівня взаємодії парламентарів і уряду" [Кучма] - "By doing so we reached a certain level of interaction between the parliamentarians and the gove ment").
Запозичення переважають серед дискурсних маркерів ідентифікації учасників або звертань, які підрозділяються на форми звичайної ввічливості та констатації суспільного й соціального становища ("Dear Mr. Dean, Your Excellencies, Ladies and Gentlemen [Зленко] - "Шановний пане Дуаєн, Ваші Екселенції, Пані та панове"). Звертання, відповідно до суспільного й соціального становища – посади, звання, професії – в дипломатичних документах найчастіше транскрибуються.
Особливим видом запозичення є калькування структурно-семантичної моделі мови-джерела, що відтворюється поелементно матеріальними засобами мови-сприймача. Кальки активізують приховані потенції цільової мови й зберігають зміст і колорит реалії, що перекладається. Поряд із повними кальками, зустрічаються ще й напівкальки, які утворено частково з іншомовного матеріалу, а частково перекладено. Методом калькування з французької мови прийшли узуальні форми звертання, дипломатичні компліменти, прийняті також і в українському протоколі, напр. Accept the assurances of my highest consideration -"Прошу Вас прийняти запевнення в моїй високій повазі до Вас" [Кучма].
Дипломатичному дискурсові властиве вживання іноземних слів та конструкцій (ксенізмів), переважно латинського та французького походження, які в українському тексті транслітеруються, транскрибуються, рідше – зберігають оригінальне написання Ці лексичні одиниці несуть ідею авторського компліменту обізнаності аудиторії ("Ми не сприймаємо і не можемо сприйняти застереження, якими Україну a priori позбавляють її місця у новій Європі" [Зленко] - "We do not and can not accept reservations, which a priori deprive Ukraine of its place in a new Europe"). Ксенізми можуть переноситися в текст перекладу без змін, служити відповідником оригінальному маркерові, що не був ксенізмом, перекладатися словами цільової мови, існувати в тексті поряд із перекладом, що витлумачує їх зміст.
Дискурсні маркери є важливим компонентом стилістики дипломатичних текстів. Їх переклад входить до ряду специфічних проблем передачі дипломатичного дискурсу цільовою мовою. Лексичні, граматичні, стилістичні трансформації допомагають перекладачеві витлумачити зміст маркера, його функцію в тексті протокольної промови, емоційне навантаження, яке несе та чи інша одиниця. Запозичення й калькування дають змогу відтворити оригінальну фонографічну, морфологічну й граматичну форму маркерів. Особливий випадок становлять іншомовні вкраплення в текст оригіналу, які, залежно від ступеня обізнаності аудиторії, перекладач може зберегти або відтворити засобами цільової мови. Відсоткове співвідношення методів перекладу дискурсних маркерів подано в таблиці 1.
|
