МАТЕРІАЛЬНЕ СТИМУЛЮВАННЯ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ПЕРСОНАЛУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ Автореферат

У першому розділі «Теоретико-методичні основи матеріального стимулювання й ефективності використання персоналу у сільськогосподарських підприємствах» досліджено сутність матеріального стимулювання та місця в ньому заробітної плати; сутність персоналу як соціально-економічної категорії, еволюцію категорій «робоча сила», «трудові ресурси», «трудовий потенціал», «людський капітал», «кадри», «персонал»; систему показників ефективності використання персоналу в сільськогосподарських підприємствах.

В результаті узагальнення поглядів вчених прийшли до висновку, що матеріальне стимулювання праці - це засіб забезпечення матеріальних потреб працюючих у залежності від результатів їх колективної та індивідуальної праці через систему законодавчих, нормативних, економічних, соціальних та організаційних чинників і заходів, пов'язаних з виробництвом. Безперечно, основою матеріального стимулювання працівників підприємств виступає заробітна плата, як винагорода за працю, яку відповідно трудового договору роботодавець виплачує робітникові.

Підтверджено, що оплата праці є найважливішим засобом підвищення зацікавленості працюючих у результатах своєї праці, підвищенні її продуктивності, збільшенні обсягів виробництва продукції, покращання її якості й асортименту. За таких умов заробітна плата має стати основною ланкою мотивації високоефективної праці з безпосередньою залежністю від кількості й якості праці кожного працівника, його трудового вкладу.

Встановлено, що побудова ефективних систем матеріального стимулювання вимагає чіткого з'ясування, на кого спрямовані стимулюючі дії. Серед потенційних об’єктів матеріального стимулювання в літературі виділяють трудові ресурси, кадри, персонал та ін., що вимагає з'ясування сутності та співвідношення цих категорій. Узагальнення різних підходів до аналізу співвідношення категорій «робоча сила», «людський капітал», «трудовий потенціал», «людський потенціал», «персонал», дозволило нам запропонувати таке ранжування досліджуваних категорій: робоча сила – трудові ресурси – персонал – кадри – людський капітал – трудовий потенціал – потенціал людини.

З нашої точки зору ключовими категоріями у даній ієрархії є «робоча сила» (характеризує здатність людини до праці), що розглядається як категорія кількісного порядку. Категорія «персонал» на рівні підприємства характеризує трудові ресурси, безпосередньо зайняті у виробництві. «Людський капітал» розглядається як економічна категорія, яка характеризує сукупність сформованих і розвинутих унаслідок інвестицій продуктивних здібностей, особистих рис і мотивацій індивіда, які перебувають у його власності, використовуються в економічній діяльності, сприяють зростанню продуктивності праці і завдяки цьому впливають на зростання доходів свого власника та національного доходу.

Категорія «трудовий потенціал» виникла у 80-х роках з урахуванням зміни поглядів на місце людини у суспільному виробництві виникла. Ми розділяємо думку тих дослідників, які характеризують людину не як пасивний ресурс виробничого процесу, а як його активного учасника, якісні характеристики якого впливають на підвищення продуктивності праці вагоміше, ніж кількісні. Загальновідомо, що розширене відтворення трудових ресурсів може здійснюватися трьома шляхами - екстенсивно (за рахунок збільшення чисельності працюючих), інтенсивно (за рахунок підвищення продуктивності праці), з одночасним поєднанням обох шляхів. Це дуже важливо враховувати при визначенні ролі персоналу в ієрархії досліджуваних категорій. Тому доцільно визначити трудовий потенціал як складову потенціалу людини, яка, поєднуючи кількісні й якісні характеристики, здатна до самореалізації й ефективного використання своїх потенційних можливостей у процесі трудової діяльності. Згідно з цим пропонуємо визначати персонал як трудовий потенціал підприємства, який, поєднуючи кількісні й якісні характеристики, забезпечує самореалізацію й ефективне використання потенційних можливостей людини у процесі трудової діяльності. Наголошуємо на тому, що при зменшенні кількісних характеристик якість може підвищуватися, отже буде зростати загальна оцінка персоналу.

В роботі наголошується, що ефективність використання персоналу обумовлюється дією сукупності чинників (зовнішніх і внутрішніх), які відображають кваліфікацію працівників та їх мотивацію до високоефективної праці. До показників, які характеризують використання персоналу на рівні підприємства, належать продуктивність праці, рівень використання фонду робочого часу, дисципліна та плинність кадрів, якісна відповідність працюючих вимогам виробництва та зайнятим посадам, відносна й абсолютна кількість вивільнених працівників.

У другому розділі «Сучасний стан матеріального стимулювання в сільськогосподарських підприємствах та оцінка ефективності використання персоналу» здійснено аналіз рівня оплати праці у сільськогосподарських підприємствах, оцінку ефективності використання персоналу, визначено взаємозв’язок матеріального стимулювання та рівня зайнятості населення.