МЕХАНІЗМИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІКОЮ: ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ

summary

Розділ 1. Теоретичні засади державного управління. Розділ присвячено виявленню ступеня розробленості тематики, обґрунтуванню теоретичних підходів до визначення сутності понять основних складових системи державного управління, виявленню ступеня розробленості проблеми визначення ефективності функціонування системи державного управління в зарубіжній та вітчизняній літературі, аналізу існуючих підходів до оцінки ефективності функціонування системи державного управління.

Аналіз вітчизняних досліджень з питань визначення складових системи державного управління дає змогу зробити висновок про те, що в сучасній літературі з державного управління відзначається відсутність методологічної єдності та уніфікації понять елементів системи державного управління економікою, ототожнення низки понять, таких як інструмент, метод, важіль, форма державного управління. Систематизуючи всі погляди на розмежування понять і економічний зміст елементів державного управління доцільно дати наступне тлумачення основних понять елементів системи державного управління. Форма державного управління являє собою загальний напрямок, організаційно-економічний механізм, основні принципи впливу з боку суб'єкта в особі відповідного державного органа на визначений об'єкт. Сукупність методів та організаційних форм їх реалізації являє собою механізм державного управління економікою. Інструментом чи важелем державного управління – є засіб впливу на економіку (під ними варто вважати ціну, податок, кредит, пільгу, мито й ін.). Методом державного управління – є сукупність інструментів державного регулювання, спрямована на перетворення об'єкта управління відповідно до основних стратегічних цілей і задач функціонування і розвитку держави (адміністративні, економічні і правові методи впливу в їхньому тісному взаємозв'язку).

У найбільш загальному вигляді класифікацію методів державного управління економічними процесами в суспільстві представляється можливим класифікувати та структурувати у вигляді схеми (рис. 1).

Теорія і практика державного управління свідчить про наявність двох підходів до механізму організації регулюючого впливу на розвиток національної економіки.