ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дисертаційної роботи, визначено мету та завдання, об’єкт і предмет дослідження, окреслено його хронологічні та географічні межі, доведено наукову новизну та практичне значення отриманих результатів.
Перший розділ «Історіографія проблеми, джерельна та теоретико-методологічна база дослідження» присвячено відправним засадам наукової роботи.
У підрозділі 1.1. «Історіографія дослідження» з’ясовано ступінь вивченості досліджуваної проблеми, задля чого наявну літературу було розподілено на групи за проблемним принципом.
До першої групи увійшли узагальнені концепції інформаційного суспільства, починаючи з 70-х рр. ХХ століття. Історичний екскурс дозволив визначити вплив, рівень використання та залучення інформаційних технологій до військової справи США, що істотно вплинуло на їх зовнішньополітичні доктрини. Термін «інформаційне суспільство» було введено до наукового обігу на початку 1960-х років фактично одночасно в США і Японії Ф.Махлупом і Т.Умесао. У 1970-80-ті роки найбільший внесок у розвиток цієї теорії зробили М.Порат, Й.Масуда та ін. Концепцію Д.Белла можна розглядати, швидше за все, як першу стадію осмислення феномену інформаційного суспільства. Розробки Е.Тоффлера, Р.Дарендорфа, Ф.Ферраротті надали визначення поняттю «інформаційне суспільство» як принципово іншому етапу історичного розвитку. Російські дослідники Д.С.Черешкін, А.І.Ракітов та ін, розробили власні визначення інформаційного суспільства. Що стосується вивчення інформаційного суспільства вітчизняними науковцями, то досліджень із цієї проблеми поки що мало, однією з помітних праць в цій галузі є монографія Є.А.Макаренко.
Друга група досліджень стосується вивчення трансформації військової справи США та реалізації концепцій спеціальних операцій в контексті еволюції зовнішньої політики країни після «холодної війни». Серед сучасних фахівців, які найактивніше розробляли проблематику інформаційної складової війн четвертого покоління у військовій політиці США, можна назвати американських дослідників Р.Моландера, Р.Шафранськи, О.Дженсена, які свідомо намагалися «приховати» використання мережних війн у зовнішній політиці США. Дослідження російських вчених С.П.Расторгуєва, С.М.Гріняєва висвітлювали протилежну від американських дослідників думку щодо пріоритетного місця мережних війн в американській зовнішній політиці.
Вітчизняна історіографія цієї проблеми представлена загальними розробками А.Шумки, О.Литвиненка, М.Сенченка, Г.Перепелиці та О.Субтельного, які в контексті дослідження особливостей сучасних міжнародних мконфліктів розкрили зміст спеціальних інформаційних операцій, особливостей системи захисту інформаційного простору від спеціальних інформаційних операцій, надають характеристику реалізації зовнішньої політики США шляхом проведення війни нового покоління, так званої «Четвертої світової».
На особливу увагу в роботі заслуговують роботи зарубіжних авторів, які аналізують саме мережні війни, що склали третю групу нашого дослідження. Відомі американські аналітики Дж.Арквілла та Д.Ронфельдт фактично вперше запропонували визначення терміну «мережна війна» у своїх дослідженнях. Найбільший вклад в теорію мережних війн внесли М.Маклюен,П.Дракер та інші. Концептуально-теоретичному дослідженню мережних війн як різновиду інформаційної кампанії присвячені праці Дж.Штейна.
Дослідження мережних війн в російській науці почалися після прийняття Доктрини інформаційної безпеки РФ від 9 вересня 2000 року. Тут можна відзначити роботи В.Коровіна, який доводить, що теперішня епоха війн шостого покоління пов’язана саме зі стратегію мережних війн, як складової військової стратегії США, спрямованої, в тому числі, і проти Росії.
В українській історіографії існують поодинокі дослідження, присвячені соціальній складовій мережної війни, які висвітлюються зокрема в праці А.Бредіхіна, але комплексного аналізу цієї проблеми, поки що немає.
Важливою складовою мережної війни є її інформаційне забезпечення та роль ЗМІ та комунікації, чому присвячені дослідження четвертої групи. Проблеми використання урядами та військовими можливостей мас-медіа в міжнародних військових конфліктах містяться в роботах Ф.Окофера та І.Лоуренса. Дослідники Е.Фрейд, Д.Кельнер виокремили військову направленість інформаційної стратегії США. Ролі ЗМІ в конфліктах (так званому ефекту CNN) присвячені роботи С.Лівінгстона, П.Сідні, Ф.Тейлора. Так, останній звернув увагу на роль ЗМІ у інформаційно-психологічному забезпеченні військових операцій, створення системи керованого надання інформації.
Дослідження проблем діяльності ЗМІ під час збройних конфліктів в російській науці почали розвиватися в останні десятиріччя такими авторами як М.Волковський, А.Трешневикова, Є.Бойцова.
Дослідження, в яких проаналізовано становлення та розвиток нової зовнішньополітичної стратегії США, починаючи з 1990-х рр. ХХ століття становлять п’яту групу історіографічного огляду. Основні концепції глобального американського лідерства розроблялись в дослідженнях З.Бжезинського, М.Менделбаума, С.Гангтінгтона.
Серед російських вчених, що висвітлили проблеми зовнішньополітичної стратегії США та її концептуального забезпечення були Е.Баталов, В.Кременюк та ін. Серед вітчизняних науковців проблеми зовнішньої політики США висвітлені в працях В.Фісанова, О.Корнієвського, Т.Мединської. Ґрунтовне теоретико-фактологічне наповнення цих робіт дало змогу усвідомити загальні тенденції та окремі аспектів зовнішньої політики США в пост-біполярний період, шляхів її розробки та реалізації.
Шосту групу складають роботи, безпосередньо присвячені військовим операціям США проти Іраку. Американські автори Н.Чомські, С.Дж.Стедман намагалися визначити цілі та завдання політики США на Близькому Сході в цілому та зокрема в Іраку саме після 1991 року. Власне бачення політики США стосовно Іраку містять праці російських дослідників І.Панаріна, Б.Ключникова, О.Михайлова, Т.Шаклєїної та ін.
В українській історіографії висвітлення військових кампаній США проти Іраку носять фрагментарний характер. Так, серед невеликої кількості робіт хотілося б виділити працю О.Воловича, Г.Шелест «Ірак на шляху випробувань та відродження». В статтях, які охоплюють хронологічні рамки з 1997 по 2009 рік, висвітлюються внутрішні суспільно-політичні трансформаційні процеси в Іраку після іраксько-кувейтської війни 1990 року, а також після окупації Іраку США і їх союзниками у 2003 році.
Таким чином, проаналізована література з досліджуваної роблеми дає підстави зробити наступні висновки. Мережні війни як предмет дослідження знайшли своє відображення переважно в теоретичних дослідженнях політологів і в практичних розробках аналітиків та військових. В конкретно-історичному аспекті ця проблема ще не знайшла свого відображення як у зарубіжній, так і у вітчизняній історіографії.
Підрозділ 1.2. – «Джерельна база дослідження» присвячено окресленню кола джерел вивчення мережних війн в політиці США, визначенню методів та прийомів розкриття їх інформаційних можливостей. Для цього усі залучені джерела було розподілено на групи за принципом походження.
Аналіз міжнародних документів, які представлені офіційними документами ООН періоду 1990-2003 років, дають можливість з’ясувати механізми прийняття рішень щодо проведення військових операцій міжнародною спільнотою. Документи ООН в нашому дослідженні представлені Резолюціями Ради Безпеки. Від першої резолюції Ради Безпеки ООН 660 від 2 серпня 1990 р. (день вторгнення Іраку в Кувейт) і до останньої 1137 від 12 листопада 1997 р. Радою Безпеки було прийнято близько 40 резолюцій і зроблено понад 50 заяв Генерального секретаря ООН з приводу подій в Іраку і навколо нього. Ці резолюції запровадили практично всі санкції, які є в арсеналі ООН, що дало нам можливість проаналізувати конкретно-історичні умови розвитку подій навколо проблеми Іраку у досліджуваний період.
Законодавчі та нормативні акти США є найважливішими офіційними джерелами. В цьому контексті провідну роль представляє «Стратегія національної безпеки США». В нашому дослідженні ми використовували «Стратегію національної безпеки США» (1990 р., 1991 р.) – періоду адміністрації Дж.Буша-старшого, «Стратегію національної безпеки США» (1994) – періоду першої адміністрації Б.Клінтона; «Стратегію національної безпеки США для нового століття», (1998 р.) періоду другої адміністрації Б.Клінтона та «Стратегію національної безпеки США» (2002 р.) періоду першої адміністрації Дж.Буша-молодшого. Аналіз стратегій показав, що в основу американського зовнішньополітичного курсу було покладено великі стратегії гегемонії та вибіркового залучення, при цьому вплив стратегії гегемонії поступово зростав та призвів до трансформації військового сектору США під впливом нових викликіх інформаційного суспільства.
Окрему групу джерел склали документи виконавчих органів США. Так, у жовтні 1998 року МО США ввело в дію «Об’єднану доктрину інформаційних операцій», в якій визначило поняття інформаційних операцій та війн. Суто важливими для нашого дослідження були положення Міністерства оброни США, які визначали порядок роботи представників ЗМІ у військах під час проведення бойових дій та війн в Перській затоці. Вони містяться в уставах усіх видів військових сил, зокрема FM 100-5, FM3-13(100-6).
Використанні в дослідженні джерела громадських організацій, а саме аналітичного центру США RAND Corporation (Research and Development Corporation), Фонду «Спадщина» дозволили проаналізувати стан справ у військовому секторі США, внутрішній ситуації в Іраку та ставлення світового співтовариства до військових кампаній 1991 та 2003 років.
Важливими джерелами для нашого дослідження виступають матеріали засобів масової інформації і комунікації. В нашому дослідженні вони виконували двоєдине завдання. По-перше, ЗМІ були використані як інформаційні джерела, які безпосередньо висвітлювали події в Іраку. По-друге, моніторінг вміщуваних на сторінках періодичних видань відповідних публікацій дав можливість простежити процес залучення ЗМІ в обєктивній/упередженій подачі матеріалу, тобто вивчати їх як обєкт/субєкт мережної війни. Для аналізу нами були залучені різномантіні за походженням та статусом періодичні видання: британські – «The Economist», «Guardian», «The Time», американські – «Washington Post», «Foreign Affairs», «Foreign Policy», французькі – «Le Monde»; німецькі – «Spiegel»; російська – «Независимая газета», вітчизняні – «Урядовий кур’єр», «Дзеркало тижня», «Кореспондент» та інші.
Наступна група джерел представлена статистичними даними, які відображають кількісні показники операції США в Іраку: чисельність військового контингенту, характеристика озброєнь, кількість жертв та інше, що містяться в повідомленнях ЗМІ, у доповідях RAND Corp. та так званому «іракському досьє» веб-ресурсу Wikileaks.
Велике значення для нашого дослідження мали документи особового походження – мемуари колишніх держсекретарів США К.Райс, Д.Чейні, міністра оборони США Д.Рамсфельда та екс-президента США Дж.Буша-молодшого, що дало можливість відтворити відображення тих подій у свідомості осіб, які безпосередньо приймали ті чи інші зовнішньополітичні рішення і, відповідно, були зацікавлені в їх аргументації для міжнародної спільноти.
Важливим джерелом для нашого дослідження виступають кіно-матеріали: документальні та художні фільми (х/ф «Володар бурі», телесеріал «Покоління вбивць», д/ф «Фаренгейт 9/11», д/ф «Ірак. Військові плівки» та ін.), які допомагають у буквальному сенсі побачити військові події в Іраку та їх інтерпритацію.
Наявний корпус історичних джерел за умов комплексного підходу в їх використанні, перехресного аналізу дають можливість досягти поставленої мети дослідження.
У підрозділі 1.3. – «Теоретико-методологічні засади дослідження» визначено теоретичне підґрунтя щодо вивчення такого явища як мережні війни у зовнішній політиці держави, окреслено наукові принципи та методи наукового пошуку. Визначивши за об’єкт вивчення мережні війни, теоретичною базою дослідження обрано концепцію інформаційного суспільства.
Дослідження особливостей реалізації мережних війн США у зовнішнй політиці на прикладі військових операцій в Іраку грунтувалось на принципах історизму, обєктивності, системному та комплексному підходах.
Теоретичні підходи та принципи вимагали використання відповідних методів та методичних прийомів: порівняльно-історичного, проблемно-хронологічного, аналітичного та логічного, історичного моделювання та ін.
У другому розділі «Еволюція концепції інформаційної та мережної війн у зовнішньополітичній стратегії США» розглядається процес трансформації військової справи США та використання мережних війн у зовнішній політиці.
У підрозділі 2.1. – «Зміни зовнішньополітичних пріоритетів США після закінчення холодної війни» здійснюється аналіз змін, які почалися після закінчення холодної війни у зовнішньополітичних доктринах США. Враховуючи зміни в міжнародній системі, американські аналітики розробили чотири варіанти зовнішньополітичної стратегії країни: американська гегемонія в міжнародній системі, вибіркове залучення, неоізоляціонізм та коопераційна безпека. Прибічники стратегії гегемонії виходили з переконання, що США були зразковим прикладом ліберально-демократичного суспільства, тому повинні були сприяти поширенню норм демократії по всьому світу. Причому не тільки за допомогою вмовляння і особистого прикладу, але і за допомогою примусових заходів. Ця стратегія знайшла практичне втілення частково під час операції «Буря в пустелі» та в повному обсязі під час військових дій в Іраку в 2003 р. У середині 90-х рр. ХХ ст. в основу американського зовнішньополітичного курсу було покладено великі стратегії гегемонії та вибіркового залучення, при цьому вплив стратегії гегемонії поступово зростав, про що свідчили військові кампанії в Югославії, Афганістані та в Іраку.
Підрозділ 2.2. – «Становлення концепції інформаційних війн у США в
90-х рр. ХХ століття» розглядає питання появи та розробки проблеми інформаційного протиборства та мережних війн у Сполучених Штатах. У середині 90-х років в США сформувалася ціла низка експертно-аналітичних груп, що належали до різних теоретичних шкіл і досліджували різні аспекти багатофакторної проблеми ведення інформаційної війни. Результати проведених цими групами розробок значною мірою вплинули на ті практичні кроки у сфері ведення інформаційної війни і військового будівництва в цілому, які здійснювалися на вищих військових та політичних рівнях західних країн. У зв'язку з цим розглянуті основні теоретичні передумови і тематика досліджень найбільш відомих експертно-аналітичних груп: корпорації RAND, представників теоретичної групи Університету ВПС США.
Розділ 2.3. «Формування складових інформаційної та мережної війн в американській військовій стратегії» розкриває проблему появи концепції мережної війни та її видів, які спричинили перебудову збройних сил США та змінили їх військову стратегію відповідно до нових викликів та перспективних можливостей розвитку комунікаційних технологій.
На прикладі конфлікту в Югославії нами було виділено основні форми та засоби інформаційного протиборства які так чи інакше реалізовувались у першій та другій військових операціях США в Іраку, оскільки в них найбільшу роль відігравали мережна форма організації, доктрини та інформаційні технології: командно-кероване, розвідувально-ударне, електронне, хакерське та кібернетичне. Урядові і неурядові суб’єкти використовували мережу для поширення інформації і пропаганди, демонізації опонентів для того, щоб досягти підтримки своїх позицій.
Третій розділ «Мережна складова військової операції Сполучених Штатів Америки 1991 року «Буря в пустелі»» присвячено аналізу спробам реалізації засобів та механізмів мережної війни в новій військовій стратегії США.
У підрозділі 3.1. – «Створення США міжнародного інформаційного простору напередодні війни в Іраку» висвітлено основні події, що відбулися напередодні військової операції «Буря в пустелі».
Війна між Іраком та Кувейтом загострила ситуацію в зоні Перської затоки, що вплинуло на розгортання військових сил США в цьому регіоні та впровадження широкомасштабної інформаційно-пропагандистської кампанії у світі. В основу пропаганди війни в затоці було покладено зображення Іраку та його союзників як держав, що склали «вісь зла». Інтереси США в зоні Перської затоки прикривалися «правильними» роз'ясненнями міжнародній громадськості причин війни. Адміністрація США знайшла задля цього наступні аргументи: відновлення втраченої незалежності Кувейту, захист Саудівської Аравії, Об'єднаних Арабських Еміратів, Катару і Оману від агресивних намірів С.Хусейна, захист свободи світового (тобто західного) судноплавства в Перській затоці, захист зневажених прав курдів і шиїтів в самому Іраку та інше. Цих завдань Вашингтон досягав шляхом дипломатичного маневрування у відносинах з арабськими країнами, економічного і політичного впливу на «неугодні» уряди, надання значної військової та фінансово-економічної допомоги дружнім режимам, збереження в регіоні своєї постійної військової присутності.
У підрозділі 3.2 – «Інформаційне забезпечення військової кампанії» розкривається діяльність уряду США під час організації операції «Щит у пустелі» в Іраку. Найважливішою метою підготовчого етапу інформаційної кампанії в Перській затоці було формування на міжнародному рівні позитивної громадської думки щодо зовнішньополітичних акцій із використанням військової сили. За для цього США використовувалися національні (американські) ЗМІ, федеральні відомства та військові формування спеціального призначення. Головна роль у поширенні необхідної інформації належала Інформаційному агентству США USIA (ЮСІА). Основними засобами боротьби були дезінформування, кібератаки та інформаційно-психологічний тиск. У таких великих масштабах вони були використані вперше після Другої світової війни. Вважається, що саме успіх кампанії дезінформації світової громадськості і військово-політичного керівництва Іраку щодо ходу бойових дій дозволив багатонаціональним силам досягти максимальної раптовості і прихованості своїх дій на початку війни. Таким чином, на підготовчому етапі США вдалося мобілізувати проти Іраку світову громадську думку, сприяти діяльності анти-іракської коаліції, поглибити існуючий розкол в арабському світі, розпалити ейфорію патріотизму в США та інших країнах Заходу, а також завершити мобілізацію багатонаціональних сил.
Підрозділ 3.3. – «Мережна операція війни США в Іраку 1991 року» присвячено подіям, які розгорнулися у січні 1991 року під час військової операції «Буря в пустелі». Для сприяння висвітленню у ЗМІ дій армії командування багатонаціональних сил організувало Об'єднане інформаційне бюро (ОІБ) в Дахрані і пізніше в Ель-Ріяді, яке координувало роботу журналістів, вирішувало питання про відвідування ними військових частин, надання можливості для роботи цензурі, ввело 48-годинний мораторій на повідомлення ЗМІ та особливі обмеження на будь-яку інформацію, що стосується змісту оперативних планів та місця розташування угруповань військ. Перед ЗМІ та впливовими телемережами «Сі-Ен-Ен» та «Бі-Бі-Сі» адміністрація США поставила завдання домагатися розуміння і схвалення дій багатонаціональних сил в регіональному масштабі, сприяти виникненню серед іракських військовослужбовців розбіжностей і масового психозу, підірвати їх здатність до опору, схиляти до дезертирства і здачі в полон.
Основними каналами інформаційно-психологічного впливу були радіо- і телемовлення, усна та друкована пропаганда. Найбільш активно застосовувалася радіо-пропаганда радіостанцій «Голос Америки» і «Бі-Бі-Сі». Не менш інтенсивно здійснювалася друкована пропаганда. Всього за час операції було розповсюджено більше 30 млн. примірників листівок.
Таким чином, під час бойових дій у зоні Перської затоки використовувався комплекс різноманітних форм і методів психологічного впливу, які доповнювали один одного. Комплексний вплив на населення та особовий склад армії Іраку в ході мережної операції багатонаціональних сил сприяв успішному проведенню мережної операції та досягненню поставлених завдань.
У розділі 3.4. – «Механізми та засоби втілення інформаційної політики США у післявоєнний час» висвітлено мережну війну в Іраку після закінчення бойових дій в 1991 р. Діяльність ЗМІ та ступінь використання їхніх можливостей на заключному етапі конфлікту розглянуто в якості логічного продовження загальної концептуальної інформаційної політики держави в даному регіоні. На ЗМІ були покладені завдання щодо досягнення максимальної підтримки акції багатонаціональних сил в країнах Близького Сходу; роз'яснення необхідності і доцільності проведеної проти режиму С.Хусейна військової операції; підтримка і зміцнення негативного іміджу Іраку як потенціального агресора. Активна інформаційна діяльність в зоні Перської затоки переслідувала головну політичну мету – за допомогою військової присутності, а також економічних, дипломатичних та ідеологічних важелів впливу мати постійну можливість впливати на хід розвитку подій в регіоні.
Однак на тлі псевдо репортажів про успіх місії в США Іраку спостерігалися збої в стратегії інформаційної кампанії. В пресу почала потрапляти правдива інформація щодо реальних успіхів БНС. Відставка головкома США в Іраку генерала Шварцопфа, заборона зустрічей родичам загиблих під стінами Білого Дому та матеріали про дійсні втрати в Іраку призвели до того, що спільнота почала замислюватися над правдивістю наданої адміністрацією США інформацією. Незважаючи на ці події, мережна кампанія 1991 р. в Іраку була переможною для США як у військовому, так і в інформаційному аспектах.
Четвертий розділ «Мережна війна США в Іраку 2003 року» присвячено висвітленню подій, що проводилися США під час проведення операції «Шок і тремтіння», розкрита сутність мережної складової військових дій.
Розділ 4.1. – «Причини та чинники ескалації конфлікту у відносинах між США та Іраком» розкриває стан розвитку відносин між США та Іраком напередодні військових дій 2003 р. Головна причина безкомпромісної політики США щодо Іраку полягала не стільки в тих чи інших порушеннях останнім певних пунктів численних резолюцій ООН, скільки в погано прихованій боротьбі за ринки та сфери впливу між США, Іраком та країнами ЄС. Ірак став лабораторією практичного застосування так званої «Стратегії Буша», яка замінила низку доктрин часів «холодної війни». На відміну від 1991 року, кампанія 2003 р. виглядала значно суперечливішою. У міжнародній спільноті сформувалася опозиція силовому курсу США щодо Іраку на чолі з провідними країнами ЄС. Криза навколо Іраку відзначалася певною зміною акцентів та пріоритетів щодо мотивів конфлікту. Декларативною метою війни Сполучених Штатів проти Іраку було запобігання виробництву Іраком зброї масового ураження та засобів їх доставки. Підготовку до операції США можна розглядати у двох аспектах: інформаційному та військовому, які були тісно взаємопов’язані. Стосовно ідеологічно-пропагандистської підготовки до військової операції проти Іраку, то можна вважати, що вона розпочалась одразу після терористичних актів 11 вересня 2001 року.
Військову акцію проти Іраку слід розглядати як відверту демонстрацію силових підходів США до рішення проблем, які виникають у відносинах з іншими країнами. Супердержава намагалась зайвого разу надати превентивного уроку усім тим, хто намагається поставити під сумнів її велич та можливість вирішувати міжнародні проблеми у будь-якій частині світу.
У підрозділі 4.2. – «Інформаційна підготовка США до війни в Іраку (2002–2003 рр.)» проаналізовано діяльність військових сил коаліції в період підготовки та здійснення військової агресії проти Іраку. Напередодні війни в Іраку вперше в повному обсязі були задіяні механізми американської державної системи інформаційної війни. До вивчення соціально-політичної та психологічної ситуації в зоні Перської затоки були залучений аналітичний центр США RAND Corp. Причиною, яка змусила адміністрацію США та керівництво Пентагону розпочати реалізацію масштабної програми психологічного впливу на світове суспільство, мінливі (стали простежувалась тенденція росту негативного сприйняття анти-іракської операції ближче до її закінчення) результати соціологічних досліджень, які проводились незалежними компаніями в більш ніж 40 країнах світу. Перш за все, психологічний тиск впроваджувався через дипломатичні канали, безпосередньо через ООН, шляхом економічного та політичного впливу, проведенням спеціальних операцій спецслужб. Реалізація мережної кампанії спиралася на діяльність спецпідрозділів Пентагону JTF-CNO та JTF-CNА, теле-агенцій та світових ЗМІ.
Разом з тим, незважаючи на те, що адміністрацією США було задіяно увесь арсенал засобів та технологій, спрямованих на завоювання інформаційної переваги, перші дні конфлікту продемонстрували, що досягти цього повною мірою не вдалося, іракське керівництво досить успішно протистояло інформаційній агресії США, а часто і активно контратакувало. Діяльність світових ЗМІ продемонструвала, що Білий Дім не в змозі контролювати усі потоки надходження інформації з театру бойових дій в Іраку, що спричинило розгалуженість поглядів світової спільноти на цю війну.
Підрозділ 4.3. – «Особливості мережної війни США в Іраку в 2003 році» розкриває характерні особливості мережної війни, яку проводили США з початком бойових дій в Іраку. Основною складовою військової операції США в Іраку була саме мережна війна в її буквальному значенні. В інтересах оперативного призначення і рішення бойових завдань в Іраку (в тому числі і з залученням коаліційних сил) у складі структури ЗС США було створено дев'ять оперативних командувань, які включали бойові формування за цільовим призначенням, у тому числі під час військових акцій. Психологічний вплив на війська і населення Іраку здійснювалося в основному апаратом психологічних операцій МО США. США під час військової операції використовували високоточну зброю нового покоління: новітньо-технологічні літаки «Джістарс», експериментальні бомби з генератором створення електромагнітного імпульсу. Окрім новітніх озброєнь велика увага приділялася діяльності телевізійних мереж та друкованих ЗМІ, які повинні були «правильно» висвітлювати події навколо Іраку та допомагати адміністрації США сформулювати у суспільства відповідну думку. Але важливою перешкодою для політики дезінформування адміністрації США під час бойових дій булa діяльність арабського телеканалу Al-Jazeera та арабських друкованих ЗМІ.
Таким чином, США не вдалося встановити монополію на розповсюдження інформації, що призвело до дезорієнтації діяльності усіх підрозділів, які були залучені до реалізації мережної війни.
Розділ 4.4. – «Інформаційна політика Сполучених Штатів Америки щодо результатів та наслідків військової кампанії в Іраку в 2003 році» присвячений подіям, які відбувалися після закінчення військової операції на території Іраку. Світові ЗМІ обговорювали репутацію ООН та піддавали сумніву її рішення щодо Іраку. Поява в пресі інформації про брак доказів щодо існування ЗМЗ в Іраку, наведення фактів загибелі великої кількості цивільного населення та військ коаліції не сприяли популярності дій анти-іракської коаліції у світовій спільноті. В ході військових дій сил коаліції проти Іраку завдяки медіа-революції побачити війну в прямому ефірі пропонували відразу кілька приватних супутникових арабських каналів, причому їх проарабська точка зору на події лише посилювала антиамериканські настрої в арабському світі. Завдяки наявності кореспондентів в місцях основних подій, арабські телеканали могли перевіряти повідомлення американських і британських військових про хід бойових дій, що дозволяло випереджати джерело, з якого надходила інформація для офіційного Вашингтона.
Незважаючи на неймовірні піар-акції Пентагону, технологічну перевагу воєнної складової мережної війни США програли її інформаційну складову в Іраку 2003 р.
| 
