МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ СУЧАСНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ ГЛОБАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА Автореферат

У вступі розкрито актуальність теми дисертаційної роботи, охарактеризовано цілі та завдання дослідження, викладено основні наукові результати, показано їх практичне значення, апробацію та відображення в опублікованих наукових працях дисертанта.

У першому розділі "Філософсько-методологічні основи аналізу глобального господарства" досліджуються сутність глобального господарства і зміст його трансформацій; важливість оновлення методології їх дослідження; необхідність використання методології постнекласичної науки при аналізі господарських метаморфоз, в результаті яких актуалізується духовне виробництво; особлива роль суб'єктивних чинників на сучасному етапі розвитку глобального господарства.

В останній чверті XX - на початку XXI століть у світі спостерігаються значні господарські трансформації. Вони супроводжуються глобальними енерго-екологічними, технологічними, соціально-економічними, демографічними, геополітичними та іншими кризами. Одночасно із загостренням цих криз відбувається формування економіки знань, в якій знання стають головним джерелом і ресурсом розвитку. У цій економіці все більш важливе місце займає людський і соціальний капітали, пов'язані з внутрішніми змінами людини, а також її цінностями. Паралельно спостерігаються й інші серйозні глобальні тенденції: індивідуалізація відносин власності, підвищення значущості творчої діяльності, формування свідомості як нового предмета праці. Для розуміння суті трансформацій, які відбуваються, необхідно щоб акцент був зроблений на глобальному господарстві, а не глобальній економіці. Господарство, на відміну від економіки, включає в себе виробництво не тільки матеріальних благ, а й свідомості у всіх її формах. У результаті сучасних процесів глобалізації господарство знаходиться на етапі початку переходу від сумативної до цілісної системи, що якісно змінює його зміст і тенденції розвитку.

У результаті глобальних трансформацій відбувається формування метаекономіки або трансринкової економіки, де ключову роль відіграють не економічні чи соціальні чинники, які є лише передумовами даних утворень. Основною стає духовна складова, пов'язана з внутрішнім розвитком людини та її свідомістю, яка раніше не здійснювала першорядного впливу на господарські закономірності. Головною змістовною характеристикою трансформацій стає формування духовного виробництва як нової актуальної структури глобального господарства, де розв'язуються протиріччя між інтелектуальними та ціннісними складовими людської діяльності. Специфіка цього протиріччя визначається необхідністю актуалізації цінніснораціональних форм господарювання, що випливають із глибинної внутрішньої природи людини і у процесі об'єктивації реалізуються в соціально-економічних інноваціях, спрямованих на подолання сучасної глобальної кризи.

Методологія економізму, панівна в економічній теорії, не здатна адекватно і цілісно аналізувати глобальні трансформації, які зараз відбуваються. Вона придатна лише для часткового дослідження вузькоекономічних процесів. Тому виникає необхідність у виробленні нових методологічних принципів, що лежать в основі теорій, які досліджують суперечності глобального господарства. Однією з умов успішної розробки нової методології стає її кореляція з принципами постнекласичної науки. Згідно з ними, глобальне господарство повинно розглядатися як складний людинорозмірний комплекс, що історично розвивається, змінює рівень і спосіб саморегуляції, в якому центральне місце займає людина. Людинорозмірний комплекс проходить точки біфуркації на шляху еволюції. У них відбуваються міжсистемні трансформації, результатом яких стає зміна системної якості та актуальної структури. До того ж, цілісне дослідження глобального господарства як людинорозмірного комплексу передбачає взаємодію економічного знання з іншими його видами, а також ненауковими сферами пізнання.

Найважливішими для методології аналізу глобального господарства є результати передових міждисциплінарних досліджень і досліджень в інших сферах науки, що стосуються природи свідомості та духовної складової. Вони підтверджують фундаментальну роль свідомості людини. Результати цих досліджень є доказом того, що основні глобальні трансформації відбуваються в духовній сфері (де здійснюється духовне виробництво), пов'язаній зі свідомістю людини, яка не редукується до інших сфер глобального господарства.

Найбільш виразно принципи нової методології повинні виявлятися при аналізі процесу глобалізації, коли в його основі лежить глобалізація свідомості, а сценарій залежить від панівного світогляду. Неоліберальна глобалізація, заснована на домінуванні ринкових відносин, гуманістична - на розвитку відносин простору співтворчості. Альтернативна модель глобалізації відсвічує не стільки економічну логіку уніфікації у виробництві стандартизованих матеріальних благ, скільки акцентує увагу на більш тісній взаємодії особистостей як суб'єктів господарювання, коли в процесі співробітництва та партнерства вони не тільки не втрачають своєї внутрішньої унікальності, а, напроти, вона і являє собою вищу господарську цінність у процесі реалізації імперативу виживання людства. Внутрішня унікальність, з одного боку, дає можливість кожній людині реалізувати усі потенційні здібності, реалізувати себе як особистість, бути не обмеженою логікою економічних відносин. З іншого боку, вона є джерелом інновацій, які є важливим фактором подолання сучасної системної кризи. Тому традиційні уявлення про розуміння глобалізації крізь призму вузькоекономічного підходу не видаються адекватними. Більш правильним є аналіз глобалізації за допомогою акценту на, перш за все, внутрішніх змінах у людині, центральними з яких є актуалізація творчої діяльності та нового виду виробництва.

Становлення творчості як панівного виду діяльності передбачає наявність нового суб'єкт-об'єкта діяльності - індивіда та його свідомості, а основним результатом є цілісна людська особистість. Уперше в історії глобального господарства об'єкт і результат господарської діяльності переплітаються в людині як суб'єкті господарювання. Водночас продукти, послуги та інші зовнішні блага являють собою лише супутній результат людської активності. Творчий характер діяльності передбачає ще й підвищення ступеня інноваційності суспільства, а також іншу, постекономічну мотивацію. Одночасно змінюється характер виробництва, панівним стає "виробництво себе", яке паралельно набуває рис головного об'єкта інноваційного розвитку, на відміну від більш ранніх етапів існування глобального господарства. Вирішальними чинниками підвищення швидкості інноваційного розвитку та вдосконалення глобального господарства є як розширення поля діяльності творчого класу, так і наростання тенденції до реалізації адекватності біо-соціо-духовної природи людини у змісті творчої діяльності. Одним із проявів цього є переорієнтації творчої активності з виробництва благ, що викликають деградаційні процеси в господарстві, на задоволення реальних демографічно обумовлених матеріальних і духовних потреб людей за допомогою актуалізації ціннісної складової в сучасному господарському розвитку.

У результаті сучасних змін у глобальному господарстві відбувається формування щастя як нової панівної форми багатства, яке стає предметом вивчення постнекласичної економічної науки. Особлива роль щастя-багатства підтверджується розробкою оцінок щастя індексними методами у багатьох країнах та міжнародних організаціях, які мають доповнювати традиційні показники економічного розвитку. За своєю природою щастя, як і творча активність, є суб'єктивним. Все більша значущість цих та інших суб'єктивних факторів у господарському розвитку актуалізує застосування суб'єктивної методології поряд із традиційними об'єктивними методами класичної науки для цілісного дослідження глобальних трансформацій.

У другому розділі дисертаційної роботи "Актуальні напрями сучасних досліджень трансформацій глобального господарства у світлі основних методологічних підходів і шкіл" розкривається можливість використання методології марксистського, постіндустріального і цивілізаційного підходів для аналізу сучасних глобальних трансформацій. Показано можливості та обмеження кожного з підходів. Особливу увагу приділено цивілізаційній теорії та її вдосконаленню.

Як спроба виходу з методологічного глухого кута, що утворився в результаті застосування положень економізму, при вивченні глобальних трансформацій є актуалізація марксистського напряму через аналіз базових положень марксистської теорії. Показано, що розгляд господарських змін крізь призму виключно матеріальних процесів зумовлює лише часткове, однобічне їх розуміння. Очевидна обмеженість класичної формаційної концепції, яка застосована до аналізу етапів господарського розвитку, де економічній сфері належить центральна роль.

Однак дуже важливим є положення марксистської теорії, згідно з яким суспільний розвиток поділяється на три великі формації - доекономічну, економічну та постекономічну. У сучасному господарстві спостерігається формування перших елементів постекономічного господарства. Перехід до нього характеризується подоланням відчуження, ґрунтовно дослідженого К. Марксом.

Якщо розглядати глобальні трансформації з точки зору первинності людини, стає очевидною недостатність розуміння її як біо-соціальної, раціональної істоти, в якій відсутні ціннісні складові. Сучасні трансформації, пов'язані з актуалізацією "виробництва себе" і творчою активністю, показують, що, якщо їх аналізувати виключно за допомогою матеріальних результатів діяльності, поза полем дослідження залишаються ключові внутрішні зміни. Саме від сутнісних внутрішніх процесів сьогодні залежить рівень розвитку матеріального виробництва і конфігурація суспільних відносин.

Як один із способів осмислення глобальних господарських трансформацій у кінці ХХ століття з'являється концепція постіндустріального суспільства. Її положення концентрують увагу на кардинальних технологічних інноваціях, в результаті яких змінюється господарська система. Особливий акцент робиться на ключовій ролі знання, а також пріоритеті наукоємних виробництв і технологій у сучасному господарському розвитку, появі мережевих структур, збільшенні частки послуг у структурі зайнятості. Вкрай важливими є положення про новий характер праці та господарські зміни, що відбуваються при зародженні постекономічного суспільства. Однак через те, що методології постіндустріальної концепції властивий технологічний детермінізм і ігнорування багатьох досягнень постнекласичного знання, а також не враховується особлива роль духовної сфери, ця теорія не може розглядати господарські трансформації в усій їх повноті.

Унаслідок того, що методологія поширених на сьогоднішній день концепцій не дозволяє цілісно аналізувати глобальні трансформації, з'являється необхідність у розробці нового підходу. Ним може стати теорія, що базується на цивілізаційній концепції. Її відмітною ознакою є пріоритет духовного виробництва. Водночас більшість сучасних варіантів цивілізаційного підходу також мають певну методологічну обмеженість, що робить необхідним розробку його нового варіанта, заснованого на методології постнекласичної науки, а також врахування досягнень марксистської та постіндустріальної теорії.