МЕТОДОЛОГІЯ ПЕРЕКЛАДАЦЬКОЇ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ МЕТАФОРИЧНОГО КОНЦЕПТОПРОСТОРУ ПЕРШОТВОРУ (на матеріалі українських перекладів творів англійських та американських романтиків)

summary

У вступі обґрунтовано актуальність та новизну теми, окреслено об’єкт, предмет, мету та завдання дисертаційного дослідження, визначено його теоретичне значення і практичну цінність; обґрунтовано вибір фактичного матеріалу, сформульовано основні положення, винесені на захист; зазначено апробацію роботи.

У першому розділі – „Когнітивні аспекти перекладу метафори художнього тексту” – обґрунтовано актуальність когнітивного підходу до перекладу метафори, зумовлену загальною когнітивною парадигмою сучасної лінгвістичної науки та складною семантико-психологічною природою метафоричного образу.

Визначено сутність когнітивного підходу до перекладу, в основу якого покладено аналіз авторської інтерпретації об'єктивної реальності та особливостей відображення авторських концептів у мовних знаках з метою відтворення когнітивного й експресивно-емотивного потенціалу першотвору у цільовому тексті. Таким чином, прагматична адекватність психоемотивного сприйняття художнього образу доповнюється знанням, яке стане частиною концептосфери реципієнта. Метафора художнього тексту в цьому контексті набуває особливого значення з огляду на свою асоціативність, актуалізовану концептуальною структурою, що співвідносить концепт-референт та концепт-корелят за спільною ознакою-основою.

Когнітивний та емотивно-естетичний потенціал метафори першотвору розглянуто в термінах теорії когнітивної метафори та концептуального аналізу і пов'язано з асоціаціями та конотаціями, покладеними в основу метафоричного образу. Когнітивний потенціал метафори визначено як категоризацію набутого знання і розширення асоціативних зв'язків, що розвивають образне мислення реципієнта.

У рамках когнітивного підходу до перекладу систему метафоричних образів першотвору запропоновано розглядати як цілісний концептопростір, сформований взаємодією індивідуально-авторських та загальномовних образних компонентів і поєднаний асоціативними зв'язками та принципом метафоричного морфізму з текстовими концептами вищого рівня узагальнення.

Обґрунтовано актуальність впровадження у теорію художнього перекладу терміну „концепт” та методу концептуального аналізу в рамках інтроспективної, раціональної перекладацької стратегії на противагу інтуїтивній. Окреслено методологічне значення застосування концептуального аналізу як метамови опису експресивно-емотивного та когнітивного потенціалу художніх образів першотвору. Методом концептуального аналізу запропоновано досліджувати метафори першотвору саме в особистісному аспекті, співвідносно з макроконцептами твору та тими особливостями світосприйняття й образного мислення автора, які можна встановити методом літературознавчого, лінгвістичного та концептуального аналізу на матеріалі окремого твору та у контексті творчості автора в цілому.

У другому розділі – „Метафоричний концептопростір першотвору як об'єкт перекладацької інтерпретації” – на прикладі метафор підкласу „Інтелектуальна сфера людини” в англомовних творах доби романтизму досліджено особливості авторського метафоричного концептопростору порівняно з конвенційною метафорикою мови оригіналу та розроблено класифікацію способів перекладу метафори на концептуальному рівні.

Методом зіставного концептуального аналізу конвенційної метафорики аналізованого підкласу в англійській та українській мовах виявлено значну подібність базових  концептуальних схем метафоризації, що підтверджує тезу про адекватність сприйняття метафори носіями іншої мови внаслідок спільності асоціативних механізмів образного мислення людини. Таким чином, обґрунтовано принципову можливість відтворення когнітивного потенціалу метафори першотвору засобами іншої мови.

Встановлено, що основними відмінностями метафорики розглянутих творів доби романтизму від конвенційного концептопростору англійської мови є вища частотність антропоморфної метафоризації та нижча – метафоризації щодо кореляту АРТЕФАКТ, а також антропоцентризм метафоричного відображення інтелекту, співвідносні як із загальною світоглядною парадигмою романтизму, так і з жанрово-сюжетною специфікою текстів. 

У прозових творах виявлено ті самі найчастотніші концепти-референти, що й у конвенційній метафориці англійської мови. Лише у поетичних творах, де вищим є відсоток образних метафор, чіткіше відмежовується один базовий макроконцепт, часто нетиповий для конвенційного метафоричного концептопростору.

На матеріалі англомовних творів доби романтизму показано, що концептуальний аналіз метафоричного концептопростору першотвору дає змогу виявити характерні особливості світосприйняття та образного мислення автора як мовної особистості і, таким чином, поглибити психолінгвістичні аспекти текстової інтерпретації, важливі для здійснення прагматично адекватного перекладу.

Зокрема, виявлена висока частотність соціоморфних „військових” метафор у творах Дж.Ф. Купера, В. Скотта та Дж.Г. Байрона є співвідносною як з тематикою їхніх творів, так і з біографією авторів, які мали безпосереднє відношення до військової служби у реальному житті. Вільнодумство та бунтарство Дж.Г. Байрона на мовному рівні виявляється у найчастотнішому серед інших авторів використанні метафоричної основи free.

Свідченням матеріалістичності образного мислення Дж. Остін у сприйнятті концепту hope є метафоричне осмислення стану розчарування виключно за основою to destroy, тоді як, наприклад, творам Дж.Г. Байрона притаманна більша асоціативна різноманітність основ у метафорах з тим самим корелятом (touch tu s Hope to dust,  ashes of our hopes, breaks their hopes, cutting short their hope) та метафоризація концепту надія за корелятами ЛЮДИНА / ЖИВА ІСТОТА у контексті не руйнування, але загибелі (hope upon a death-bed, buried his hopes, to kill all hope), а для Е. По найхарактернішими є зооморфні метафори з корелятом ПТАХ та основою рух (my hopes have flown, his [Hope] pinions were bent, on its [hope] wings was dark alloy, if hope has flown away).

Особливістю творів „пристрасного мораліста” Дж.Ф. Купера є висока частотність соціоморфних метафор з основою to betray, застосовуваною щодо широкого спектра концептів-референтів (suspicion / knowledge / unbelief / thought / hope / expectation / apprehension / ambition / surprise / curiosity / interest / consciousness), яку, нарівні з високою частотністю метафоризації концепту conscience, вважаємо характерною рисою його стилю.

У віршових творах Е. По та Дж.Г. Байрона у 2-4 рази частіше, ніж у інших аналізованих творах використовується метафорична основа випромінювання світла, яку Е. По застосовує щодо концепту hope (starry Hope; beaming with Hope; my Future radiant shine with… hopes; you call it hope – that fire of fire), а Дж.Г. Байрон – щодо концептів mind, intelligence, sense (bright intelligence; mind is bright; lightning of the mind; years steal fire from the mind; mind… fiery particle; mind glows; a gleam of sense). 

Таким чином, типові авторські метафори запропоновано розглядати як репрезентанти світогляду та світосприйняття автора. Аналіз базових схем метафоризації найчастотніших референтів авторського концептопростору дає змогу моделювати концептуальну схему образної системи цільового тексту, максимально наближену до авторської.

Визначено, що характерними елементами індивідуального авторського стилю, пріоритетними для перекладацького відтворення, є метафори, концептуальна структура та мовна форма яких співвідносні з макроконцептами першотвору як конденсатом авторського задуму. Виявлення та відтворення у перекладі цих метафор є передумовою цілісності та когерентності цільового тексту на рівні концептуальної структури.

У розглянутих творах доби романтизму прикладами таких метафор є:

- „військові” метафори в аналізованих творах Дж.Ф. Купера (prejudices could conquer, to defend notion, fortified by the experience, to defeat hopes / plans / intentions, captivate fancy, weapon of common sense), В. Скотта (defence to her opinions, let my folly protect my roguery, fortify her mind) та  Дж.Г. Байрона (intellectual war, war with… hopes, Thought foes, thoughts… jostle in their fight);

- метафори з корелятами ОБ'ЄКТ / ЯВИЩЕ ПРИРОДИ у романі Дж.Ф. Купера „Прерія” (twinkling cunning, ignis fatuus of the imagination, cloud of thought, deluge of opinion, intellectual / mental mist, to snuff up knowledge), співвідносні з описами пейзажів, що є важливою рисою поетики автора;

- метафори з основами смерть / воскресіння  та психічна / фізична хвороба у творах Е. По, що формують макроконцепти творчості автора БОЖЕВІЛЛЯ (our thoughts were palsied, the mind suffers… paralysis, morbid attention, diseased intelligence, delirious fancies, madness of thought, a mind disposed to lunacy) та СМЕРТЬ (funereal mind, my fancy grew cha el, entombed hopes, deep-buried faith, the resurrection of… faith, reviving hope);

- концептуальні метафори знання → АРТЕФАКТ (має цінність) та знання → ЇЖА (актуалізація функції), що утверджують цінність знання у поемах Дж.Г. Байрона „Каїн” та „Манфред”: knowledge at the price of death, dear-bought knowledge, gratify… with knowledge, quest for knowledge, thirst for knowledge.

Крім того, продемонстровано, що важливою характеристикою авторського стилю є вибір певної форми вербального вираження серед синонімічних конвенційних метафор з аналогічним смислом, але різною концептуальною структурою – наприклад, для В. Скотта та Дж. Остін найтиповішою є метафора to pay attention, для Е. По – to arrest /  rivet attention, для Дж.Ф. Купера – to attract / draw attention; при цьому Е. По взагалі не вживає таких високочастотних конвенційних метафор, як to pay / attract / draw attention, а В.Скотт – метафор to give / rivet attention.

Таким чином, системно вживані високочастотні метафори, обрані автором в рамках синонімічного смислового ряду, теж можуть вважатися типовими для його творчості, а отже, набувають статусу функціональних домінант перекладу, адже збереження частотності наскрізних елементів оригіналу є важливою передумовою цілісності та когерентності цільового тексту.

На основі зіставного концептуального аналізу метафор першотвору і перекладу та дослідження трансформацій їх концептуальної структури систематизовано способи відтворення метафори.

Виділено такі способи перекладу метафори, як:

1)    повний переклад: stars faded – зірки зів'яли; agitated mind – стривожений розум;

2)    заміна референта, кореляту або основи (часткова образна заміна): old wisdom – старий розум; a crowd of recollections – рій спогадів (ЛЮДИНА → ТВАРИНА); ease of mind – з чистим сумлінням  (ФІЗИЧНЕ ТІЛО, вага → фізичний стан); hopes were withered  – надії розвіялися (РОСЛИНА, фізичний стан → РЕЧОВИНА, дискретний рух);

3)    заміна усіх трьох компонентів концептуальної структури (повна образна заміна): never entered into your mind – тобі ніколи не спало на думку (КОНТЕЙНЕР, має межі/оболонку → ФІЗИЧНЕ ТІЛО, має поверхню);

4)    додавання: the bu ing thoughts – думки, що обпікали мій мозок;

5)    деметафоризація: parade of his… intentions – заміри були очевидними; caught the drift of meaning – зрозумів смисл;

6)    вилучення метафори: with smiling decision  – з посмішкою; nonsense will pass between us – поговоримо про те і се.

Головною перевагою залучення до цієї класифікації методу концептуального аналізу є конкретизація структури метафоричного образу та його компонентів, що можуть зазнавати трансформацій, а отже, конкретизація прийомів часткової та повної образної заміни.

На матеріалі метафор підкласу „Інтелектуальна сфера людини”, відтворених в українських перекладах англомовних творів доби романтизму, встановлено, що найпоширенішими способами відтворення метафори                     є вилучення (≈ 30 %), повний переклад (≈ 18 %), заміна кореляту та основи          (≈ 18 %), деметафоризація (≈ 14 %). 

У третьому розділі – „Еквівалентність відтворення метафоричного концептопростору першотвору” – методом зіставного концептуального аналізу метафор першотвору та перекладу досліджено відтворення індивідуальних особливостей авторської метафорики концептопростору „Інтелектуальна сфера людини” українськими перекладачами англомовних творів доби романтизму.

З'ясовано, що відсоток збереження авторської метафорики у розглянутих перекладах суттєво відрізняється, і у середньому становить 50–55 %. Найповніше досліджуваний метафоричний концептопростір першотвору відтворено у перекладах поезії та прози Е. По (Ю. Лісняк, А. Онишко, В. Вишневий) і поеми Дж.Г. Байрона „Каїн” (М. Кабалюк, Ю. Корецький), де відсоток випадків повного перекладу є найвищим (50–27 %), а вилучення / деметафоризації, відповідно, найнижчим (25–10 %).

Встановлено, що значна кількість високочастотних метафор, характерних для автора або співвідносних з макроконцептами твору, вилучаються або відтворюються метафорою з іншою концептуальною структурою. Окрім об'єктивно зумовлених семантико-стилістичними та контекстуальними факторами випадків образної заміни чи деметафоризації, виявлено й суто суб'єктивні деформації концептуальної структури метафор першотвору, серед яких найчастотнішими є:

- часткова образна заміна за можливості підбору повного або ближчого концептуального еквівалента, наприклад: sruck with a sudden recollection – сяйнула несподівана думка (можливі варіанти перекладу – спогад / спомин набіг, наринув; вражений раптовою згадкою тощо); my mind was too much occupied – перезбуджений мозок (можливі варіанти перекладу – мої думки переповнювалися, з голови мені не йшло);

- вилучення / деметафоризація (здебільшого конвенційних метафор) за можливості їх відтворення метафоричним способом, наприклад: idea is fresh – ідея є цікавою (замість свіжа ідея).

На матеріалі паралельних перекладів творів розглянутих авторів досліджено варіативність та суб'єктивність перекладацького підбору метафоричного еквівалента – як у віршових, так і у прозових перекладах:

fire was dying (H.W. Longfellow, "The Song of Hiawatha") – вмирав вогонь поволі (пер. О. Олеся), зачах вогонь охлялий (пер. П. Шарандака), вогонь став погасати (пер. К. Шмиговського), полум'я пригасло зовсім (пер. О. Соловей), багаття ледве-ледве тліло (пер. Панаса Мирного);

full of twilight (G.G. Byron, "Cain") – повно смерку (пер. Ю. Корецького), присмерк все поглинає (пер. М. Кабалюка), все… присмерком просякло (пер. В. Богуславської);

expectation was excited (W. Scott, "Ivanhoe") – цікавість... напружилася (пер. Ю. Лісняка та Г. Лозинської), в очікуванні (пер. І. Муращик), зацікавлення досягло краю (пер. А. Волкович);

soothe the prejudices (W. Scott, "Ivanhoe") – улещувати забобони (пер. А. Волкович), потурання забобонам (пер. Ю. Лісняка та Г. Лозинської), підкоряючись забобонам (пер. І. Муращик);

courageous mind (W. Scott, "Ivanhoe") – сміливий розум (пер. А. Волкович), тверду душу (пер. Ю. Лісняка та Г. Лозинської), хоробрі люди (пер. І. Муращик).

Співвідносність повноти та еквівалентності відтворення авторського метафоричного концептопростору з індивідуальним перекладацьким методом підтверджено виявленою неоднорідністю відтворення метафорики різними перекладачами одного й того самого твору, а також системним застосуванням перекладачем певних способів відтворення метафори у перекладах різних творів (високий відсоток повного перекладу в А. Онишка та Ю. Лісняка, вилучення / деметафоризації – в І. Муращик, часткової / повної образної заміни – у В. Богуславської).

Водночас, подібність показників застосування певних способів перекладу метафор різними перекладачами творів одного й того самого автора (зокрема, невисока частотність вилучення / деметафоризації та підвищена – часткової й повної заміни в усіх перекладах прози Е.По; низький, порівняно з середньостатистичним, відсоток повного перекладу та високий – деметафоризації і вилучення у перекладах творів Дж.Ф. Купера) свідчить про певну міру залежності перекладацького підходу від характерних особливостей авторської метафорики.

Найбільше передумов для концептуально еквівалентного перекладу виявлено щодо метафор з референтами-повними відповідниками (hope, curiosity, attention), яскравих образних метафор та метафоричних образів, концептуальна структура яких є досить прозорою для точного відтворення образом-еквівалентом цільової мови без порушення узусу її семантичної сполучуваності та конвенційних схем метафоризації.

Критерії адекватності перекладу співвіднесено з домінантою перекладу, яку конкретизовано до домінанти перекладацької настанови, а саме: 1) автор / текст першотвору; 2) позатекстова дійсність; 3) мова першотвору / перекладу; 4) реципієнт цільового тексту.

Адекватність перекладу переглянуто з позицій теорії множинності інтерпретацій і визначено як еквівалентність першотвору та цільового тексту на рівні домінанти перекладацької настанови і пов'язаної з нею інформації (предметно-логічної, концептуальної, експресивно-емотивної / естетичної).

З методологічних позицій когнітивного підходу концептуальну структуру метафоричного образу розглянуто як параметр еквівалентності її перекладу. Таким чином, поняття еквівалентності доповнено категорією концептуальної еквівалентності, в рамках якої методом зіставного концептуального аналізу порівнюється когнітивний потенціал метафор першотвору та перекладу.

Розроблено методологічні засади перекладацької інтерпретації метафоричного концептопростору першотвору, що полягають у семантико-когнітивному та кількісному аналізі концептуальних метафор і форм їх мовної експлікації та визначенні функціональних домінант першотвору – характерних високочастотних авторських метафор та метафор, співвідносних з макроконцептами художнього твору.

В основу запропонованої методології покладено:

- принцип варіативності інтерпретативного підходу, а відтак, і критеріїв визначення адекватності перекладу;

- принцип адаптивності перекладацьких стратегій залежно від домінанти перекладацької настанови;

- принцип комплексності перекладацької інтерпретації: комплексний аналіз предметно-логічної, концептуальної та емотивно-експресивної інформації першотвору; співвіднесення результатів цього аналізу для визначення функціональних метафоричних домінант першотвору; підбір вербальної форми їх відтворення у цільовій мові методом зіставного семантико-когнітивного аналізу;

- принцип системності відтворення метафоричного концептопростору першотвору, згідно з яким знакове вираження та семантичне наповнення концептів першотвору розглядаються інтегровано, як єдина система, елементи якої поєднані між собою асоціативними та сенсорно-перцептивними зв'язками, а пріоритетність відтворення кожного з цих елементів у цільовому тексті визначається у співвідношенні як з текстовими концептами, що не мають безпосереднього вербального вираження, так і з відповідними мовними формами. Наприклад, мегаконцепт поеми Е.А. По „Ulalume” ПРИРЕЧЕНІСТЬ вказує на загальний мінорний лад твору, організує його фонетичну будову; його повторення як на початку, так і наприкінці вірша обумовлює доцільність збереження численних авторських повторів, омонімічної рими, а контраст концептів НАДІЯ ↔ ЗНЕВІРА є свідченням на користь збереження авторських контрастуючих фонем антитетичних класів у звуковому полотні одного рядка;

- принцип ієрархічності відтворення метафоричного концептопростору першотвору у динаміці порівневої взаємодії його складових, що сприяє когерентності створюваного тексту перекладу як ієрархічної концептуальної структури, елементи якої співвідносні з відповідними елементами першотвору. Динаміка розгортання текстових концептів, абстрагованих від мовних форм, поетапно досліджується методом концептуального аналізу метафор та вербалізованих концептів – наприклад, з базової концептуальної метафори поезії Е. По hope → ПТАХ (рух) виводимо текстовий концепт ОМАНЛИВІСТЬ, ШВИДКОПЛИННІСТЬ СПОДІВАНЬ. При цьому метафори з концептуальною структурою hope → ОБ'ЄКТ ПРИРОДИ (випромінювання світла) набувають особливого значення як засіб посилення контрасту між райдужними сподіваннями на краще та станом розчарування у цих сподіваннях, і співвідносяться з макро- та мегаконцептами поезії Е. По БЕЗНАДІЯ, ВТРАТА ІЛЮЗІЙ, ДУШЕВНИЙ БІЛЬ.

Визначено, що в рамках когнітивного підходу до перекладу специфічним є принцип проникнення у механізми смислопородження та асоціації, актуалізовані концептуальною структурою метафори, а методологія інтерпретації авторського метафоричного концептопростору ґрунтується на системному застосуванні концептуального аналізу для:

- зіставного аналізу конвенційного метафоричного концептопростору мов оригіналу та перекладу з метою визначення спільних та етноспецифічних тенденцій метафоризації;

- визначення макроконцептів та мегаконцепту першотвору;

- визначення функціональних метафоричних домінант, що формують текстові концепти вищого рівня узагальнення;

- підбору мовних форм для відтворення метафоричних домінант на рівні концептуальної структури.

Окреслено перспективи подальших досліджень, а саме:

- зіставний концептуальний аналіз конвенційної метафорики у різних мовах з метою верифікації гіпотези про єдність концептуального знання людства та виявлення етноспецифічних тенденцій метафоризації;

- дослідження способів відтворення конвенційних і образних метафор у рамках різновекторних перекладацьких підходів та визначення об'єктивних передумов концептуально адекватного художнього перекладу;

- співвіднесення результатів зіставного концептуального аналізу з закономірностями знакового вираження одних і тих самих концептуальних структур у різних мовах для вдосконалення аналітичних алгоритмів існуючих систем машинного перекладу за принципом асоціативно-категоризаційної моделі людського мислення та пристосування їх до роботи з ширшим мовним контекстом і непрямими (образними) значеннями слів.

ВИСНОВКИ

У дисертації розроблено теоретико-методологічні засади відтворення метафоричного концептопростору першотвору на основі методу концептуального аналізу та категорії концептуальної еквівалентності.

На матеріалі метафор підкласу „Інтелектуальна сфера людини” у творах англійських і американських романтиків досліджено особливості авторського метафоричного концептопростору та його відтворення в українських перекладах.

Перекладацьку інтерпретацію метафорики художнього твору розглянуто з методологічних позицій теорії концептуальної метафори та когнітивного підходу до перекладу, що дало змогу конкретизувати метафоричний образ і параметри еквівалентності його відтворення та розробити класифікацію способів перекладу метафори на концептуальному рівні.

Дослідження дало змогу дійти таких висновків.

1. У рамках когнітивного підходу до перекладу систему метафоричних образів першотвору доцільно розглядати як цілісний концептопростір, у взаємодії індивідуально-авторських та загальномовних образних компонентів. Його відтворення у цільовому тексті ґрунтується на збереженні концептуальних особливостей образного мислення автора як мовної особистості.

2. Функціональними перекладацькими домінантами авторського метафоричного концептопростору є характерні високочастотні метафори, а також метафори, концептуальна структура та мовна форма яких співвідносні з макроконцептами твору як конденсатом авторського задуму. Виявлення та відтворення у перекладі цих метафор є передумовою цілісності та когерентності цільового тексту на рівні концептуальної структури.

3. Методологічним підґрунтям перекладацької інтерпретації метафоричного концептопростору першотвору є семантико-когнітивний та кількісний аналіз концептуальних метафор і форм їх мовної експлікації для виявлення функціональних домінант першотвору, співвідносних з макроконцептами художнього твору.

4. В основу розробленої методології покладено:

  - принцип варіативності інтерпретативного підходу та, відповідно, критеріїв визначення адекватності перекладу;

  - принцип адаптивності перекладацьких стратегій залежно від домінанти перекладацької настанови;

  - принцип комплексності інтерпретації;

  - принципи системності та ієрархічності відтворення метафоричного концептопростору першотвору у цільовому тексті.

5. Визначено, що в рамках когнітивного підходу до перекладу специфічним є принцип проникнення у механізми смислопородження та асоціації, актуалізовані концептуальною структурою метафори – а отже, в основу інтерпретації авторського метафоричного концептопростору доцільно покласти системне застосування концептуального аналізу.

6. Методику застосування концептуального аналізу у художньому перекладі розроблено у таких аспектах:

- дескриптивному (концептуальний аналіз як метамова опису експресивно-емотивного і когнітивного потенціалу художніх образів першотвору та перекладу);

- теоретико-методологічному (доповнення поняття еквівалентності перекладу категорією концептуальної еквівалентності);

- практичному (конкретизація метафоричного образу як об'єкта перекладацького відтворення, підвищення ступеня еквівалентності перекладу складних метафоричних образів, визначення функціональних метафоричних домінант першотвору).

7. Адекватність перекладу з позицій теорії множинності інтерпретацій визначено як еквівалентність на рівні домінанти перекладацької настанови на відтворення певної інформації першотвору (предметно-логічної, концептуальної, експресивно-емотивної / естетичної). При цьому множинність інтерпретації в рамках різних перекладацьких підходів обґрунтовує і множинність поняття адекватного перекладу.

8. Визначено, що в рамках когнітивного підходу до перекладу, який надає особливого значення концептуальній інформації, основним критерієм адекватності відтворення метафоричного концептопростору першотвору є концептуальна еквівалентність, що дає змогу зберегти його когнітивний потенціал та передати особливості авторського образного мислення. З методологічних позицій когнітивного підходу концептуальну структуру метафори розглянуто як параметр еквівалентності її перекладу. Таким чином, поняття еквівалентності доповнено категорією концептуальної еквівалентності, в рамках якої методом зіставного концептуального аналізу порівнюється когнітивний потенціал метафор першотвору та перекладу.