МІЛІЦІЯ В СИСТЕМІ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ ДЕРЖАВИ Статья

Актуальність теми дослідження. Подальший розвиток демократії, якість охорони, захисту та забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів громадян безпосередньо пов’язані з підвищенням ефективності діяльності правоохоронних органів, серед яких міліція займає провідне місце, оскільки виконує найбільший обсяг завдань та повноважень щодо охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки та протидії правопорушенням. Національна правоохоронна система, невід’ємним суб’єктом якої є органи міліції, вже не один рік функціонує в умовах постійного реформування, наслідками якого стали зміна її організаційно-штатної структури, зменшення мілітаризованості та дещо більша відкритість для населення. Проте таке реформування не вирішило основного завдання, а саме переорієнтації діяльності правоохоронних органів у цілому та міліції зокрема із каральної у соціально-обслуговуючу (сервісну), основним об’єктом охорони та захисту якої повинні стати права, свободи і законні інтереси фізичних осіб та права і законні інтереси юридичних осіб. Правоохоронна система України сьогодні не здатна ефективно виконувати покладені на неї державою функції та завдання і ще не позбулася таких негативних наслідків радянської правоохоронної системи, як надмірна централізація, мілітаризація, бюрократизм і карально-репресивний характер службової діяльності. Усі ці вади характерні й для сучасної міліції, свідченням чого є численні нарікання на її діяльність з боку населення та громадських організацій, у тому числі й правозахисних. Крім того, кардинального перегляду потребує перелік завдань, функцій та повноважень міліції, а її структура, форми та напрямки взаємодії і координації з іншими правоохоронними органами, методика оцінювання якості правоохоронної діяльності міліції – удосконалення. Більш дієвим повинен стати цивільний контроль за її діяльністю.

З іншого боку, потребує суттєвої переорієнтації та інтенсифікації діяльність держави щодо належного матеріально-фінансового забезпечення правоохоронної діяльності міліції, адекватного соціально-правового захисту їх працівників, що є важливою і необхідною умовою та гарантією ефективного виконання правоохоронних завдань і функцій.

Слід зазначити, що загальні проблеми становлення, розвитку та функціонування правоохоронних органів України у цілому й міліції (поліції) зокрема досліджували такі вітчизняні науковці, як І.В. Арістова, М.І. Ануфрієв, О.М. Бандурка, В.Т. Білоус, І.Л. Бородін, І.П. Голосніченко, В.Л. Грохольський, В.С. Гуславський, В.С. Журавський, Р.А. Калюжний, В.В. Коваленко, Т.О. Коломоєць, Я.Ю. Кондратьєв, В.В. Конопльов, О.Л. Копиленко, О.В. Кузьменко, Н.П. Матюхіна, О.В. Негодченко, В.І. Олефір, Н.М. Оніщенко, О.І. Остапенко, В.П. Пєтков, С.В. Пєтков, В.М. Плішкін, Т.О. Проценко, С.Т. Стеценко, О.О. Теличкін, О.Г. Фролова, В.К. Шкарупа, Х.П. Ярмакі, О.Н. Ярмиш та ін. Однак, незважаючи на інтенсивність досліджень, присвячених різним аспектам зазначеної проблематики, багато її питань дотепер залишаються дискусійними. Це стосується насамперед розуміння сутності та призначення міліції в системі правоохоронних органів; визначення її оптимальної структури, функцій, завдань та повноважень; з’ясування форм, напрямків та особливостей взаємодії та координації між ними, а також з іншими правоохоронними органами, у тому числі й міжнародними. Залишаються невирішеними питання правового, кадрового, інформаційного та економічного забезпечення діяльності сучасної міліції. Іншими словами, до нашого часу відсутній єдиний підхід щодо розуміння місця та призначення міліції у державі, визначення її оптимальної структури та штатної чисельності, методики оцінювання службової діяльності тощо, а отже - і єдиної концепції із зазначених питань.

Таким чином, необхідність подальшого удосконалення правоохоронної діяльності в Україні, переосмислення місця та значення сучасної міліції в системі правоохоронних органів держави, недостатня розробленість відповідних теоретичних положень, низка організаційно-правових проблем у сфері охорони та захисту міліцією прав, свобод і законних інтересів громадян обумовлюють актуальність обраної теми дослідження.