МІЖНАРОДНІ ФІНАНСОВІ СТРАТЕГІЇ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ (НА ПРИКЛАДІ КРАЇН ТРАНЗИТИВНОГО ТИПУ) Статья

Актуальність теми дисертації. На сучасному етапі глобалізації та інтернаціоналізації світового господарства й міжнародних економічних відносин поглиблюється процес інтеграції національних економік до міжнародних валютно-фінансових структур. З огляду на це, суттєвого значення набуває формування та розвиток економічних стратегій на державному рівні з урахуванням тенденцій та напрямів світогосподарського розвитку. Разом з тим, формування механізмів і втілення інструментів валютно-фінансового характеру, які пов’язані з розробкою базових принципів фінансово-економічної стратегії держави.

Багато країн не ведуть міжнародну статистику з рахунку руху капіталу та операцій з фінансовими інструментами платіжного балансу. Окрім того, величезне число угод доводиться на похідні інструменти, а концепція їхнього повноцінного обліку й аналізу у фінансовій статистиці не розроблена навіть на теоретичному рівні. Інша справа торговельні зв'язки – по них налагоджена детальна періодична митна статистика, що дозволяє ретельно вивчити торговельний канал. Із цієї причини найбільш частим підходом є аналіз поширення міжнародних криз торговельними каналами.

Із проблематикою валютно-фінансового характеру, пов’язаною з розробкою стратегій загальноекономічного розвитку, серед вітчизняних вчених економістів-міжнародників займалися О.Л.Бакаєв, О.Г.Білорус, В.С.Будкін, І.В.Бураковський, В.Г.Єременко, Д.Г.Лук’яненко, В.Є.Новицький, Ю.М.Пахомов, О.В.Плотніков, О.І.Рогач, В.В.Рокоча, М.О.Рубцова, А.П.Рум’янцев, Л.В.Саакадзе, В.Р.Сіденко, О.О.Сльозко, О.М.Сохацька, А.С.Філіпенко. Також, викликають увагу наукові праці таких відомих російських вчених-економістів, що досліджують різні напрями й тенденції у сфері здійснення зовнішньоекономічних та валютно-фінансових стратегій, як Л.Абалкін, А.Анікін, О.Богомолов, В.Євстігнєєв, М.Єршов, Е.Кочетов, В.Кузнєцов, В.Міхєєв, А.Моїсєєв, В.Попов, З.Романова, Б.Хейфец та ін.

Серед зарубіжних вчених, у роботах яких особлива увага приділяється аспектам вироблення фінансових стратегій транзитивного типу й визначаються фактори та напрями забезпечення фінансово-економічної безпеки держави на стадії перехідного періоду, слід назвати М.Бруно, Ч.Віплоша, О.Гаврілішіна, А.Герба, Р.Дорнбуша, Б.Ейхенгріна, Г.Калво, Г.Камінскі, Г.Колодко, К.Котарелі, П.Кругмана, Ф.Мішкіна, Дж.Стігліца, Дж.Сакса, Дж.Сороса, Г.Кальво, С.Фішера та ін.

У вітчизняній фінансово-економічній літературі недостатньо обґрунтовано й багатосторонньо проаналізовано питання системного дослідження інструментів та механізмів здійснення валютно-фінансових та грошово-кредитних стратегій в умовах трансформації соціально-економічних систем світу, зокрема досвід проведення трансформацій у валютно-фінансовій галузі в країнах транзитивного типу, в тому числі держав Центральної та Східної Європи. Подібні дослідження охоплюють лише певні сектори національних валютно-фінансових систем транзитивного типу. Тому, на нашу думку, потрібен комплексний аналіз впливу транзитивних валютно-фінансових стратегій на загальноекономічний розвиток країн перехідного періоду в умовах реалізації національних економічних стратегій. Актуальність зазначеної проблематики, її науково-практичне значення та можливість подальшого втілення результатів дослідження обумовили вибір теми дисертації, визначили її загальну структуру, мету та зміст.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалась у рамках завдань, що були поставлені перед відділом міжнародних валютно-фінансових відносин Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України при розробці тематики на державне замовлення, а окремі її матеріали включено до наукових звітів як складові частини наступних тем: “Світовий рух капіталу в умовах глобалізації” (державний реєстаційний № 0103U006312, 2003–2005 рр.); “Динаміка міжнародних валютно-фінансових відносин в контексті запобігання економічних криз” (державний реєстраційний № 0105U002587, 2005–2007 рр.). Зокрема, в контексті підготовки вказаних НДР дисертантом досліджено валютно-фінансові аспекти антикризового регулювання економік транзитивного типу та проаналізовано їх досвід проведення стратегій у сфері валютних, фінансових та кредитних відносин у країні.

Мета й завдання дослідження. Метою дисертації є виявлення загальних закономірностей формування міжнародних валютно-фінансових стратегій країн з перехідною економікою. Відповідно до основної мети дисертації було сформульовано наступне коло завдань:

виявити загальні передумови та наслідки створення транзитивного середовища в контексті інтеграційних процесів світогосподарського розвитку;
проаналізувати вплив глобалізації в рамках міжнародних валютно-фінансових відносин на фінансово-економічні системи транзитивного типу;
обґрунтувати, що сучасна фінансова глобалізація виявляється у таких процесах, як підсилення мобільності міжнародних потоків, вирівнювання цін на товари й фактори виробництва, закріплення розподілу ринків збуту й посилення міжнародної конкуренції в боротьбі за фінансові джерела ресурсного забезпечення;
виявити базові принципи та інструменти дії фінансових важелів впливу на здійснення економічних стратегій в цілому;
системно проаналізувати валютно-фінансові аспекти антикризових стратегій транзитивного типу та антикризові банківські стратегії заборгованості на ринках що формуються;
обґрунтувати доцільність розробки та проведення міжнародних валютно-фінансових стратегій як фактору антикризового розвитку національної економіки України;
розробити основні напрямі та шляхи оптимізації валютно-фінансових стратегій на ринках, що формуються.

Об’єктом дослідження є валютно-фінансова та кредитно-грошова система країн із транзитивною економікою в умовах світових інтеграційних процесів.

Предмет дослідження – міжнародні валютно-фінансові стратегії транзитивного типу в контексті глобалізації світового господарства і міжнародних економічних відносин.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є історично-логічний та структурно-системний підхід до аналізу фінансово-економічних взаємовідносин (Розділ І.). Використано метод наукової абстракції, діалектичний метод пізнання, а також методи статично-фактологічного, логічного, кількісного аналізу та оцінок (Розділ ІІ; Розділ ІІІ).

Інформаційною та джерельною базою дослідження є наукові праці вітчизняних і зарубіжних дослідників, матеріали міжнародних економічних організацій системи ООН, зокрема Групи Світового банку, Міжнародного валютного фонду, національна державна статистика країн Центральної і Східної Європи, статті у вітчизняних і зарубіжних періодичних виданнях та ін.

Наукова новизна результатів дисертації полягає у комплексному дослідженні теоретико-методологічних засад формування та осмисленні сучасних інструментів і механізмів реалізації валютно-фінансових стратегій транзитивного типу в умовах глобалізації світової економіки і міжнародних економічних відносин. Зокрема, в процесі дисертаційного дослідження особисто автором отримані наступні наукові результати:

вперше:

обґрунтовано нові концептуальні підходи до оптимізації фінансово-економічного середовища для здійснення базових стратегічних заходів у валютно-фінансовій і кредитно-грошовій сфері в умовах трансформаційної економіки, які полягають у впровадженні розвитку програмно-цільових підходів розвитку центральної та місцевої фінансової системи, концентрації капіталу на депресивних регіонах та на слабко розвинених місцевих фінансових ринках, вживанні заходів задля підвищення капіталізації банківської системи;
для виявлення реальних передумов перспективних напрямів, механізмів та форм проведення міжнародних фінансових стратегій запропоновано комплексну оцінку взаємозв’язків економік транзитивного типу та міжнародних фінансових інституцій з метою їх адекватних дій; для встановлення взаємозв’язків валютних криз розвинених та країн, що розвиваються, впливу економічного спаду в розвинених країнах на можливість виникнення валютних криз;
на засадах авторської концепції щодо специфічних рис міжнародних валютно-фінансових стратегій в умовах глобальних змін у світовому господарстві і міжнародних економічних відносинах, розкрито напрями реалізації міжнародних валютно-фінансових стратегій транзитивного типу, яким слід надати статус елементу антикризового регулювання національної економіки, визначено сутність, класифікацію і основні чинники міжнародних валютно-фінансових стратегій транзитивного типу на ринках що формуються за допомогою оцінки ризиків;

отримали подальший розвиток:

гіпотеза про ключову роль антикризових заходів регулювання валютно-фінансового сектору економіки транзитивного типу з метою запобігання кризових явищ як внутрішнього, так й зовнішнього походження, зокрема підтверджено, що лібералізація капітального рахунку не призводить до збільшення прямих іноземних інвестицій, проте вона є одним з найважливіших інструментів у механізмі ринкових реформ у країнах з перехідною економікою; система фіксованих валютних курсів у країнах з транзитивною економікою являє собою спробу встановлення жорстких співвідношень між валютами будь-якої певної групи країн. Все це розглядається як стратегія, що гарантує позитивний результат від прив'язки валютних курсів і одночасно знижує можливі витрати. Користь, насамперед полягає в тому, що стабільний обмінний курс підтримує економічний ріст;
сучасні теоретико-методологічні й концептуальні підходи до аналізу оцінки результатів реалізації антикризових банківських стратегій заборгованості, стратегій регулювання валютно-фінансової політики в умовах динаміки міжнародних валютно-фінансових відносин; багато країн не ведуть міжнародну статистику по рахунку руху капіталу й операцій з фінансовими інструментами платіжного балансу. Окрім того, величезне число угод припадає на похідні інструменти;

удосконалено:

інструментарій антикризового регулювання економіки транзитивного типу на основі системного аналізу класифікації форм та методів організації стратегічних заходів у валютно-фінансовому секторі національної економіки; як індикатор валютних криз звичайно використовується девальвація національної валюти, індикатор тиску на валютному ринку, що залежить від девальвації курсу, зниження резервів або росту процентних ставок; складнощі, пов'язані з виявленням проблем у фінансово-банківській системі на ранній стадії виникнення, обумовили створення фінансових моделей прогнозування криз, заснованих на комплексі індикаторів, аналіз яких дозволяє виявляти проблеми економічного й банківського секторів на ранній стадії;

систему шляхів та напрямів оптимізації валютно-фінансових стратегії на ринках, що формуються, в контексті визначення відповідних інструментів і механізмів розробки політики антикризового розвитку економіки в умовах інтеграції до світового господарства і міжнародних економічних відносин.

Практичне значення отриманих результатів дослідження. Основні положення, викладені автором у дисертації, доведені до рівня пропозицій і рекомендацій та можуть бути використані у процесі формування валютно-фінансової стратегії України з метою її активної участі у змінах, що відбуваються у сучасному світовому господарстві. Теоретико-методологічні положення та висновки дисертаційного дослідження також можуть бути використані в навчально-методичному процесі вищіх навчальних закладів, зокрема при викладанні дисциплін „Міжнародна економіка”, „Міжнародна економічна діяльність України”, „Міжнародні фінанси”, „Світові економічні стратегії”, „Міжнародний менеджмент”.

Особистий внесок здобувача. Всі науково-практичні результати, викладені у дисертаційній роботі, отримані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертації доповідалися й обговорювалися на наукових конференціях: міжнародній науково-практичній конференції «Загальноєвропейські транспортні коридори – важливий фактор інтеграційних процесів в Європі» (Чернівці, 2000 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Трансформація національної валютно-фінансової системи в умовах уведення євро: досвід для України» (Луцьк, 2006 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Об’єктивна потреба вдосконалення механізму міжнародних розрахунків» (Київ, 2006 р.); конференції Європейської асоціації міжнародної освіти (Тампере, 2000 р.); конференції з міжнародної освіти, організатор ICEF (Німеччина, Борнмус, 2002 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи оприлюденно автором у 6 одноосібних наукових публікаціях, зокрема 3 наукових статтях у провідних наукових фахових виданнях (з них 2 у збірниках наукових праць і 1 у науковому журналі) та 3 тезах виступів на наукових конференціях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів (дев’яти підрозділів), висновків, списку використаної літератури (208 найменувань). Обсяг основного змісту дисертації становить 176 стор., він містить 12 таблиць на 12 стор., 6 малюнків на 6 стор., 4 додатки на 4 стор.