МОДЕЛИ ПРОЕКТНОГО УПРАВЛЕНИЯ СЛОЖНЫМИ ЭКОНОМИЧЕСКИМИ ОБЪЕКТАМИ

summary

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, сформульовано мету і завдання дослідження, визначено об’єкт і предмет, відображено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів і розроблених рекомендацій.

За оцінками  Всесвітнього економічного форуму у 2011-2012 рр. Україна займала 82 місце за рівнем Індексу глобальної конкурентоспроможності з 142 світових економік, причому за рівнем інноваційного розвитку – 88 місце. Низькі позиції у рейтингу були обумовлені наступними комплексними показниками: макроекономічна нестабільність; недостатній розвиток фінансових ринків; низька ефективність товарних ринків; слабкий інституціональний розвиток. Окрім названих чинників істотною залишається проблема несприятливого інвестиційного клімату в Україні, недостатності внутрішніх і дорожнечі залучення зовнішніх інвестиційних ресурсів.

За оцінкою Міжнародного валютного фонду, збільшення прямих іноземних інвестицій на 1% спричиняє зростання ВВП на 0,4%, тоді, як інвестування в національні проекти дозволяє збільшити цей показник на 4,7-5%. Це обумовлено тим, що реалізація національних проектів є здійсненням стратегічних інвестиційних заходів у рамках ключових національних пріоритетів, що мають чіткі терміни реалізації та істотний вплив на економіку країни. Саме за рахунок національних проектів має бути сформований сприятливий інвестиційний клімат і поліпшення ділової репутації України на світовому ринку. Ефективність національних проектів для економіки держави визначається застосуванням засобів проектного менеджменту, зокрема, пріоритетом використання інвестиційних ресурсів над бюджетними коштами, персональною відповідальністю за виконання проекту та наявністю обов'язкових тендерних процедур.

Таким чином, реалізація національних проектів у рамках пріоритетних напрямів соціально-економічного розвитку України зачіпає комплекс найважливіших галузей науки і техніки, а також галузей економіки, що впливають на зростання показника ВВП в країні. Крім того, інноваційно-технологічне перетворення галузей народного господарства України є одним з визначальних чинників виходу економіки країни з кризи. Саме інноваційний розвиток економіки, принципи якого лежать в основі розробки і реалізації національних проектів, є оптимальним напрямом поліпшення соціально-економічного положення в країні, інструментом підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств і потужним засобом подолання наслідків кризових явищ. Актуальність активізації інноваційної діяльності в Україні обумовлена низкою чинників:

необхідністю впровадження технологічних інновацій як основи соціально-економічного розвитку країни;

підвищенням ролі інфраструктурної складової в процесі соціально-економічного розвитку країни;

появою нових бізнес-моделей, в основі яких лежать відкритість, оперативність і комунікації;

підвищенням швидкості зміни бізнес-моделей і технологій, обумовленим загостренням конкуренції та її форм;

динамізмом і скороченням життєвих циклів продуктів і послуг.

Аналіз техніко-технологічного рівня виробництва на українських підприємствах свідчить про те, що більшість з них використовує в процесі здійснення своєї діяльності застарілі технологічні процеси.

Таким чином, доля інноваційної складової в результатах національної економіки є досить низькою, що обумовлено впливом таких чинників:

слабкою структурованістю цілей стратегічного розвитку підприємств;

концентрацією чинників конкурентних переваг підприємств в площині традиційних підходів до організації процесу виробництва продукції;

низьким ступенем розробленості заходів організаційного і технологічного характеру щодо мотивації переходу підприємств на інноваційні бізнес-моделі функціонування;

слабкою опрацьованістю методів переорієнтації підприємств на інноваційну стратегію розвитку;

недооцінкою ефекту від впровадження інновацій в роботу підприємств;

недостатнім рівнем розвитку інноваційної інфраструктури в країні;

істотним запізнюванням при визначенні тимчасової точки виходу на ринок інноваційної продукції;

методично необґрунтованим ціноутворенням на інноваційну продукцію;

недоліками в реалізації державної інноваційної політики.

Доведено, що використання методології системної динаміки та управління проектами як інструменту планування, контролю та координації здійснення національних і бізнес-проектів дозволяє економити значні кошти, реалізовувати цілі проектів у менші терміни і в цілому здійснювати успішніше управління.

За даними Project Management Institute, в середньому тільки 51% проектів закінчуються в заздалегідь встановлені терміни; лише 53% завершуються у рамках визначеного бюджету; близько 10% проектів завершуються невдало